Рішення № 71933218, 22.01.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2018 р. Справа№805/4089/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Проніні Д.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до Державної екологічної інспекції в Донецькій області

про визнання незаконним повідомлення (рішення) №12-1660 від 02.11.2017 року про відмову у призначені на посаду начальника відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу – старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Донецької області та зобов’язання Держану екологічну інспекцію у Донецькій області визнати результати спеціальної перевірки відносно ОСОБА_1 позитивними та призначити його на посаду начальника відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу – старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Донецької області

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції в Донецькій області про визнання незаконним повідомлення (рішення) №12-1660 від 02.11.2017 року про відмову у призначені на посаду начальника відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу – старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Донецької області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно наказу №43 о від 02.08.2017 року «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії «Б» та «В» Державної екологічної інспекції у Донецькій області» було об’явлено конкурс на заміщення вакантної посади державної служби категорії «Б» - начальника відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу – ст. державного інспектора з охорони природного середовища Донецької області. Позивач прийняв участь у конкурсі та листом від 20.09.2017 року №12-1374 Державної екологічної інспекції у Донецькій області йому було повідомлено, що його визнано переможцем у конкурсі за загальною кількістю балів 10,75. Відповідно до Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2015 року №171 Державною екологічною інспекцією стосовно позивача було організовано проведення спеціальної перевірки. За результатами перевірки ОСОБА_1 НАЗК інспекцію було повідомлено про те, що у поданій ним декларації за 2016 рік виявлено розбіжності, а саме: у розділі 3 «Об'єкти нерухомості не вказано інформацію щодо об'єкта нерухомого майна, яким він користується, як місце фактичного проживання, а саме не зазначено квартиру за адресою м. Краматорськ, вул. Архангельська, 5,51; у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» зазначено інформацію про автомобіль Geeiy-FЕ-1, інформація про який у НАЗК відсутня; у розділі 11 «Доходи у тому числі подарунки» ним не вказано додаткове благо від банківської установи в розмірі 39446,41 грн. У зазначений законом термін позивач надав відповідні пояснення, зазначивши, що у розділі 3 «Об'єкти нерухомості ним вказана квартира в м. Донецьк по вул. Савченко 1-15, яка належить йому та його батькам на праві спільної власності. Також вказана квартира його дружини за адресою АДРЕСА_1. Зазначив, що ним не вказано квартиру, в якій проживає він та члени його родини за адресою АДРЕСА_2, в зв'язку з тим, що ця квартира йому не належить, а використовується як місце тимчасового проживання переміщених осіб. Натомість адреса цієї квартири вказано як його фактичне місце проживання у розділі 2.1. декларації. Зазначив, що у розділі 6 «Цінне рухоме майно- транспортні засоби» ним у декларації зазначено автомобіль Geeiy-FЕ-1, який належить йому на праві власності згідно витягу з Реєстру транспортних засобів МВС України. Інших транспортних засобів він не має. Вказав, що у розділі 11 «Доходи у тому числі подарунки» не вказано додаткове благо від банківської установи, а саме 39446,41 грн. Позивач вказав, що ці гроші фактично не отримував, а згідно додаткового договору до «Кредитного договору №0092.05.01.2056 від 28 вересня 2012 року», його було звільнено від сплати залишку заборгованості за кредитним договором у сумі 39446,41 грн. ( прощення боргу) та цю суму ним помилково було зазначено у розділі 13 «фінансові зобов'язання». У своєму листі -повідомленні про відмову позивачу в призначенні на посаду відповідач також мотивує цю відмову тим, що він не надав йому пояснень по пунктах у декларації, а саме;

4. «об'єкти незавершеного будівництва»; 5. «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)»; 7. «Цінні папери»; 10. «Нематеріальні активи»; 12. «Грошові активи»; 13. «Фінансові зобов'язання»; 16. «Членство суб'єкта декларування в організаціях та їх органах». Позивач вказав, що нічого, що перелічено у цих пунктах він не має, ні в яких організаціях не перебуває і тому в декларації у цих пунктах він зазначив про це. Окрім того, відповідно до вимог постанови КМУ № 171 від 25.03.2015 року в пункті № 14 зазначено таке: п. 14. Орган, на посаду в якому претендує особа, або Нацдержслужба відповідно до абзацу четвертого пункту 3 цього Порядку на підставі одержаної інформації готує довідку про результати спеціальної перевірки за формою згідно з додатком 3. В порушення цієї вимого ПКМУ відповідач не підготував та не надав йому такої довідки, а лише повідомив його листом від 02.11.2017 року №12-1660 про відмову, незважаючи на те, що він у наданому відповідачу поясненню відповів практично на всі питання. Позивач вважає, що з його боку немає фактів подання підроблених документів або зазначення у декларації неправдивих відомостей, тому, відповідачем протиправно відмовлено йому в призначенні на посаду начальника відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Донецької області. Просив суд визнати незаконним повідомлення (рішення) №12-1660 від 02.11.2017 року про відмову у призначені на посаду начальника відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу – старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Донецької області.

16 січня 2018 року представник позивача надав через канцелярію суду уточнений адміністративний позов відповідно до якого просив суд визнати незаконним повідомлення (рішення) №12-1660 від 02.11.2017 року про відмову у призначені на посаду начальника відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу – старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Донецької області та зобов’язати Держану екологічну інспекцію у Донецькій області визнати результати спеціальної перевірки відносно ОСОБА_1 позитивними та призначити його на посаду начальника відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу – старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Донецької області.

Представник відповідача надав 11 січня 2018 року відзив на позовну заяву відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу Державної екологічної інспекції у Донецькій області від

02.08.2017 №43-о «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад державної

служби категорії «Б» та «В» 11-12 вересня 2017 року відбувся конкурс зайняття вакантних посад державної служби категорії «Б» та «В».

За результатом конкурсу переможцем на зайняття вакантної посади державної служби категорії «Б» - начальника відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Донецької області визнано ОСОБА_1.

На виконання законодавчих приписів частини першої статті 56 Закону України «Про запобігання корупції» після оголошення результатів конкурсу Державна екологічна інспекція у Донецькій області звернулась до Національного агентства України з питань запобігання корупції із запитом з метою ініціювати проведення перевірки відомостей щодо особи, яка претендує на зайняття посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, або посади з підвищеним корупційним ризиком, щодо ОСОБА_1

Для проведення спеціальної перевірки особи, яка претендує на зайняття посади, позивачем було подано до Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік у порядку, визначеному частиною першою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції».

На запит Державної екологічної інспекції у Донецькій області від 22.09.2017 №121-404 Національне агентство з питань запобігання корупції листом від 05.10.2017 №5214/35359/17 повідомило, про встановлення наступних розбіжностей:

- у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації кандидатом на посаду не вказано інформацію щодо об'єкта нерухомого майна, яким він користується відповідно до розділу II декларації, як місце фактичного проживання.

- у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларації кандидатом на посаду зазначено інформацію про автомобіль Geeiy-FЕ-1 2012 року випуску, на праві власності, дата набуття права 28.09.2012, інформація про який у Національному агентстві відсутня;

- у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації кандидатом на посаду відображено сукупний дохід у сумі 36116 грн., у тому числі заробітна плата отримана за основним місцем роботи – 16430 грн., державна та соціальна допомога – 6623 грн., матеріальна допомога переміщеної особи – 13063 грн. При цьому позивачем не вказано додаткове благо від банківської установи - 39446,41 грн.;

- перевірка відомостей, які зазначаються у розділах 4 «Об'єкти незавершеного будівництва», 5 «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)», 7 «Цінні папери», 10 «Нематеріальні активи», 12 «Грошові активи», 13 «Фінансові зобов'язання», 16 «Членство суб'єкта декларування в організаціях та їх органах» потребує пояснень суб’єкта декларування.

Позивачем з питань вищевикладеного була надана пояснювальна записка від 17 жовтня 2017 року, відповідно до якої зазначено, що розбіжності які мають місце у декларації допущені ним помилково, через необізнаність, та не носять характеру приховати свій дохід з метою введення в оману Національне агенство з питань запобігання корупції.

З приводу встановлених розбіжностей позивачем у записці було надано наступні пояснення:

- у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» ним вказана квартира за адресою м. Донецьк, вул. Савченко 1-15, яка належить йому та його батькам на праві спільної власності. Також вказана квартира його дружини за адресою АДРЕСА_3. Ним не вказано квартиру, в якій проживає він та члени його родини за адресою АДРЕСА_4, в зв'язку з тим, що така нерухомість ані йому ані членам його родини не належить, а використовується як місце тимчасового проживання переміщених осіб у зв’язку за проведенням АТО. Натомість адреса цієї квартири вказана як його фактичне місце проживання у розділі 2.1. декларації.

- у розділі 6 «Цінне рухоме майно-транспортні засоби» ним у декларації зазначено автомобіль Сееlу-FЕ-1 2012 року випуску який належить йому на праві власності згідно витягу з Реєстру транспортних засобів МВС України. Інших транспортних засобів ані він, ані члени його родини не мають.

- у розділі 11 «Доходи утому числі подарунки» не вказано додаткове благо від банківської установи, а саме 39446,41 грн., оскільки ці гроші він фактично не отримував, а згідно додаткового договору до «Кредитного договору №0092.05.01.2056 від 28 вересня 2012 року», його було звільнено від обов’язку сплати залишку заборгованості за кредитним договором у сумі 39446,41 грн. ( прощення боргу) та цю суму ним помилково було зазначено у розділі 13 «фінансові зобов'язання».

- у розділі 13 «Фінансові зобов’язання» декларації помилково зазначено суму 39446,41 грн.

20 жовтня 2017 року Державною екологічною інспекцією у Донецькій області складено довідку №1 про результати спеціальної перевірки щодо ОСОБА_1 відповідно до якої встановлено, що відповідачем в ході спеціальної перевірки виявлено інформацію, що перешкоджає зайняттю ОСОБА_1 посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, або посади з підвищеним ризиком.

Листом за №12-1660 від 02 листопада 2017 року Державна екологічна інспекція у Донецькій області повідомила позивача про те, що враховуючи лист Національного агентства з питань запобігання корупції листом від 05.10.2017 №5214/35359/17 та надані ним пояснення, відмовляє в призначені його на посаду начальника відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу – старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Донецької області.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є встановлення правомірності дій Державної екологічної інспекції у Донецькій області при прийнятті рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 на посаду начальника відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу – старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Донецької області за результатами спеціальної перевірки.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 56 Конституції України встановлює, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України «Про державну службу» №889-19 від 10.12.2015 року із змінами та доповненнями.

Пунктом 1 ст. 3 Закону України «Про державну службу» визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Частиною 3 ст.5 Закону України «Про державну службу» визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Питання щодо вступу на державну службу врегульовані розділом IV Закону України «Про державну службу».

Так, відповідно до статті 21 Закону №889-VIII вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 22 «Про державну службу» з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов’язки, проводиться конкурс на зайняття вакантної посади державної служби відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 р. №246 затверджено Порядок проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, який визначає процедуру проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби, метою якого є добір осіб, здатних професійно виконувати посадові обов'язки.

Частиною 1 статті 23 Закону України «Про державну службу» передбачено, що інформація про вакантну посаду державної служби оприлюднюється на офіційних веб-сайтах державного органу, в якому проводиться конкурс, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, відповідно до цього Закону і Порядку проведення конкурсу.

Рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «А» приймає суб'єкт призначення, на вакантні посади державної служби категорій «Б» і «В» - керівник державної служби відповідно до цього Закону.

Частина 2 статті 23 Закону України «Про державну службу» встановлено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби забезпечує оприлюднення та передачу центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, наказу (розпорядження) про оголошення конкурсу та його умови в електронній формі не пізніше наступного робочого дня з дня підписання відповідного наказу (розпорядження).

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначено Законом України «Про запобігання корупції», згідно зі статтею 26 якого стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується Національним агентством, проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про державну службу» на посаду державної служби призначається переможець конкурсу. Рішення про призначення приймається: на посади державної служби категорій «Б» і «В» - керівником державної служби. Рішення про призначення або про відмову у призначенні на посаду державної служби приймається за результатами спеціальної перевірки відповідно до Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції» та за результатами перевірки відповідно до Закону України від 16.09.2014 № 1682-VII «Про очищення влади».

Відповідно до ст.6 Закону України «Про очищення влади» особа, яка претендує на зайняття посади, визначеної пунктами 1-10 ч.1 ст.2 цього Закону подає власноручно написану письмову заяву, якою повідомляє про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей стосовно неї відповідно до цього Закону. Відомості, зазначені у заяві, передбаченій частиною першою цієї статті, перевіряються під час проведення спеціальної перевірки. Встановлення перевіркою факту належності особи до переліку осіб, щодо яких застосовуються заборони, визначені ч.3 або ч.4 ст.1 цього Закону, є підставою для відмови у призначенні такої особи на посаду, на яку вона претендує.

Статтями 56-58 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується Національним агентством, проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто. Організація проведення спеціальної перевірки покладається на керівника (заступника керівника) державного органу. Спеціальна перевірка проводиться за письмовою згодою особи, яка претендує на зайняття посади, у строк, що не перевищує двадцяти п'яти календарних днів з дня надання згоди на проведення спеціальної перевірки. Після одержання письмової згоди особи, яка претендує на зайняття посади, на проведення спеціальної перевірки орган, на посаду в якому претендує особа, не пізніше наступного дня надсилає до відповідних державних органів, до компетенції яких належить проведення спеціальної перевірки відомостей, передбачених у ч.3 ст.56 цього Закону, або до їх територіальних органів (за наявності) запит про перевірку відомостей щодо особи, яка претендує на зайняття відповідної посади, за формою, яку затверджує Кабінет Міністрів України.

Для проведення спеціальної перевірки особа, яка претендує на зайняття посади, подає до відповідного органу: письмову згоду на проведення спеціальної перевірки; автобіографію; копію паспорта громадянина України; копії документів про освіту, вчені звання та наукові ступені; медичну довідку про стан здоров'я за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров'я України щодо перебування особи на обліку в психоневрологічних або наркологічних закладах охорони здоров'я; копію військового квитка або посвідчення особи військовослужбовця (для військовослужбовців або військовозобов'язаних); довідку про допуск до державної таємниці (у разі його наявності).

Особа, яка претендує на зайняття посади, також подає до Національного агентства в порядку, визначеному ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Спеціальна перевірка проводиться: 1) Національною поліцією і Державною судовою адміністрацією України, 2) Міністерством юстиції України та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, 3) Національним агентством, 4) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, 5) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, 6) Службою безпеки України - щодо наявності в особи допуску до державної таємниці, 7) Міністерством оборони України.

До проведення спеціальної перевірки можуть бути залучені інші центральні органи виконавчої влади або спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції з метою перевірки відомостей про особу, зазначених у цій статті, або достовірності документів, передбачених цією статтею.

Рішення про призначення (обрання) або про відмову у призначенні (обранні) на посаду, пов'язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, приймається після проведення спеціальної перевірки.

Вказані законодавчі норми кореспондуються із законодавчими положеннями викладеними також і у Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених ч.3 і ч.4 ст.1 Закону України «Про очищення влади» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 563.

Відповідно до пункту 8 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених ч.3 і ч.4 ст.1 Закону України «Про очищення влади», що після прийняття рішення Національним агентством з питань запобігання корупції про початок роботи системи подання та оприлюднення відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації подаються шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції за формою, що визначається Агентством.

Згідно зі статтею 58 Закону України «Про запобігання корупції» інформація про результати спеціальної перевірки, підписана керівником органу, що проводив перевірку, а в разі його відсутності - особою, яка виконує його обов’язки, або заступником керівника органу відповідно до розподілу функціональних обов’язків, подається до органу, який надіслав відповідний запит, у семиденний строк з дати надходження запиту.

У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки та розгляду вищезазначених пояснень претендента на посаду факту подання ним підроблених документів або неправдивих відомостей посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на цю посаду, повідомляє протягом трьох робочих днів про виявлений факт правоохоронні органи та відмовляє претенденту у призначенні (обранні) на посаду.

Особа, щодо якої за результатами спеціальної перевірки встановлено обставини, які є підставою для відмови у призначенні (обранні) на посаду, вважається такою, що не пройшла спеціальну перевірку.

10.06.2016 року Національне агентство з питань запобігання корупції своїм рішенням №2 вирішило, що з 01.01.2017 року декларації подаються згідно із Закону України «Про запобігання корупції» шляхом заповнення відповідних форм на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

З аналізу наведених норм вбачається, що на органи, які проводять конкурс на заміщення вакантних посад, покладено імперативний обов'язок, після отримання заяв від переможця такого конкурсу та всіх необхідних документів, направити запити для проведення спеціальної перевірки до органів, які передбачені ч. 4 ст.57 Закону України «Про запобігання корупції» та перевірки, яка передбачена Законом України «Про очищення влади».

Суд зауважує, що за змістом законодавчих положень частини 2 статті 58 Закону України «Про запобігання корупції», рішення про призначення (обрання) або про відмову у призначенні (обранні) на посаду, пов'язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, приймається після проведення спеціальної перевірки.

Поряд з тим, абзац 2 частини 2 вказаної статті містить застереження, а саме, у разі встановлення за результатами спеціальної перевірки факту розбіжностей у поданих претендентом на посаду автобіографії та/або декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік посадовою особою (органом), яка (який) організовує проведення спеціальної перевірки, надається можливість претенденту на посаду протягом п'яти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом та/або виправити таку розбіжність.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаних законодавчих приписів, Державною екологічною інспекцією у Донецькій області позивачу була надана можливість надати письмове пояснення та виправити виявлені розбіжності.

Так, позивачем використано його право на надання відповідних пояснень з приводу виявлених спеціальною перевіркою розбіжностей шляхом подання пояснювальної записки від 17.10.2017 року.

Щодо не зазначення позивачем у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації інформації щодо об'єкта нерухомого майна, яким він користується відповідно до розділу II декларації, як місце фактичного проживання, ОСОБА_1 пояснив, що у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» ним вказана квартира за адресою м. Донецьк, вул. Савченко 1-15, яка належить йому та його батькам на праві спільної власності. Також вказана квартира його дружини за адресою АДРЕСА_5. Ним не вказано квартиру, в якій проживає він та члени його родини за адресою АДРЕСА_6, в зв'язку з тим, що така нерухомість ані йому ані членам його родини не належить, а використовується як місце тимчасового проживання переміщених осіб у зв’язку за проведенням АТО. Натомість адреса цієї квартири вказана як його фактичне місце проживання у розділі 2.1. декларації.

Під час заповнення Декларації позивач мав користуватись ст. 46 Закону №1700, а також «Роз’ясненням щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю», затверджене рішенням НАЗК від 11.08.16 р. № 3.

Так, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» №1700- -VII від 14.10.2014 року (далі Закон №1700) у декларації зазначаються відомості про:

2) об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають:

а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування;

б) у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Отже, Закон передбачає обов’язок декларанта зазначати в декларації об’єкти, які належать суб’єкту декларування або члену його сім’ї на праві користування.

Таким чином, позивачем в порушення вищевказаної норми протиправно не зазначено в розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації квартиру за адресою АДРЕСА_4, в якій як він сам зазначив, проживає він та члени його родини, тобто яка знаходиться у нього в користуванні, тому посилання ОСОБА_1 на те, що така нерухомість ані йому, ані членам його родини не належить, а використовується як місце тимчасового проживання переміщених осіб судом не може слугувати належним обґрунтуванням.

Також, згідно висновків спеціальної перевірки встановлено, що розділі 6 «Цінне рухоме майно-транспортні засоби» декларації позивачем зазначено інформацію про автомобіль Geeiy-FЕ-1 2012 року випуску, на праві власності, дата набуття права 28.09.2012, інформація про який у Національному агентстві відсутня.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 .1 ст.46 Закону №1700 у декларації зазначаються відомості про цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають:

а) дані щодо виду майна, характеристики майна, дату набуття його у власність, володіння або користування, вартість майна на дату його набуття у власність, володіння або користування;

б) дані щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості.

Як пояснив позивач під час розгляду справи та у пояснювальній записці наданій відповідачу, у розділі 6 «Цінне рухоме майно-транспортні засоби» ним у декларації зазначено автомобіль Сееlу-FЕ-1 2012 року випуску який належить йому на праві власності згідно витягу з Реєстру транспортних засобів МВС України. Інших транспортних засобів ані він, ані члени його родини не мають.

Позивачем до матеріалів справи було додано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний НОМЕР_1 від 13.08.2013 року), відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_1 дійсно є власником автомобілю Сееlу-FЕ-1 2012 року.

Позивач вказує на те, що у 2013 році у нього було викрадено документи серед яких був технічний НОМЕР_2 від 28.09.2012 року в результаті чого ним було отримано новий - САТ 125931 від 13.08.2013 року, тому у декларації ним було зазначено дату набуття власності автомобіля саме 2012 рік. Вказаний факт підтверджено особливими відмітками у технічному паспорті.

Тобто позивачем правомірно включено відомості у розділі 6 «Цінне рухоме майно-транспортні засоби» декларації про належний йому автомобіль Сееlу-FЕ-1 2012 року випуску.

Крім того, у листі Національного агентства з питань запобігання корупції від 05.10.2017 року №52-14/35359/17 вказано про те, що у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації кандидатом на посаду відображено сукупний дохід у сумі 36116 грн., у тому числі заробітна плата отримана за основним місцем роботи – 16430 грн., державна та соціальна допомога – 6623 грн., матеріальна допомога переміщеної особи – 13063 грн.

Відповідно до наявної інформації у Національного агентства кандидату на посаду в 2016 році нараховано сукупний дохід у сум 62499,08 грн., у тому числі: заробітна плата отримана за основним місцем роботи – 16429,47 грн., соціальні виплати з відповідних бюджетів – 6623,20 грн., додаткове благо від банківської установи 39446,41 грн. Відомості про суму нарахованої кандидату на посаду матеріальної допомоги переміщеній особі в Національному агентстві відсутні.

З підстав викладеного позивач пояснив, що у розділі 11 «Доходи утому числі подарунки» не вказано додаткове благо від банківської установи, а саме 39446,41 грн., оскільки ці гроші він фактично не отримував, а згідно додаткового договору до «Кредитного договору №0092.05.01.2056 від 28 вересня 2012 року», його було звільнено від обов’язку сплати залишку заборгованості за кредитним договором у сумі 39446,41 грн. ( прощення боргу) та цю суму ним помилково було зазначено у розділі 13 «фінансові зобов'язання».

Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 46 Закону №1700 у декларації зазначаються відомості про: отримані (нараховані) доходи, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи.

Такі відомості включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір. Відомості щодо подарунка зазначаються лише у разі, якщо його вартість перевищує п’ять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, а для подарунків у вигляді грошових коштів - якщо розмір таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, перевищує п’ять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.

У відповідності до п. 47 Роз’яснень НАЗК щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю», затверджених рішенням від 11.08.16 р. № 3 вбачається якщо кредит, позика, поворотна безвідсоткова фінансова допомога (позичка) тощо були отримані суб’єктом декларування або членом його сім’ї упродовж звітного року, то вони повинні бути відображені в розділі «Доходи, у тому числі подарунки» як «Інші доходи» (із зазначенням, про який саме дохід йдеться). Якщо такий кредит, позика тощо були дійсними, тобто не сплачені повною мірою станом на останній день звітного періоду, то вони повинні бути додатково відображені у розділі «Фінансові зобов’язання» (див. далі), незалежно від того, чи були вони отримані у звітному періоді.

Відповідно до додаткового договору до кредитного договору №0092.05.01.2056 від 28 вересня 2012 року укладеного між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» (позичальником) та ОСОБА_1 (боржником) вбачається, що у зв’язку з неможливістю виконання Боржником своїх зобов’язань щодо погашення в повній мірі заборгованості перед Банком, яка виникла на підставі Кредитного договору, кредитор за зверненням Боржника погодився, про те, що виключно при виконанні Боржником умов п. 3 цього Додаткового договору кредитор не вимагає до сплати від Боржника залишку заборгованості за Кредитним договором.

У відповідності до п. 3 Договору, вбачається, що у разі погашення позичальником заборгованості за кредитним договором у сумі 40000 грн. та витрат банку пов’язаних з примусовим стягненням заборгованості в сумі 19000 грн. до 06 грудня 2016 року, Банк відповідно до ст. 605 ЦК України звільняє Позичальника від обов’язку сплатити залишок заборгованості за Кредитним договором в сумі 39446,41 грн.

При цьому, у відповідності до п. 10 Договору укладенням (підписанням) цього Додаткового договору Позичальник підтверджує свою обізнаність (у тому числі повідомлення та роз'яснення йому Банком) про факт прощення боргу за Кредитним договором в сумі, в термін та на інших умовах, передбачених цим Додатковим договором, та про обов'язки Позичальника, передбачені законодавством України у зв'язку з зазначеним прощенням боргу (зокрема, про те, що відповідно до пп. д) пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного (податком на доходи фізичних осіб) доходу Позичальника включається дохід, отриманий ним як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді «основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. ... Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації». Позичальник самостійно несе всі витрати, пов'язані з укладенням та виконанням цього Додаткового договору, в тому числі самостійно виконує всі податкові обов'язки, що виникатимуть при прощанні боргу на умовах цього Додаткового договору.

Крім того, як зазначив відповідач у відзиві на позов, відповідно до інформації що міститься у територіальних органах ДФС у Донецькій області, та яка надавалась для ознайомлення до Державної екологічної інспекції у Донецькій області, доход від банківської установи у сумі 39446,41 грн. було зазначено, тобто декларант умисно не вказав цю суму у 11 розділі декларації.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що анульована за рішенням банку заборгованість позивача є доходом платника податків у розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, і позивач в даному випадку мав включити до податкової декларації про доходи фізичних осіб за 2016 рік прощений борг в сумі 39446,41 грн. для донарахування йому податку на доходи фізичних осіб.

Таким чином, з огляду на власноруч підписаний додатковий договір до кредитного договору №0092.05.01.2056 від 28 вересня 2012 року є підстави вважати, що позивач був обізнаний про необхідність відображення у декларації до загального місячного (річного) оподатковуваного (податком на доходи фізичних осіб) доходу дохід, отриманий ним як додаткове благо у вигляді «основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором. Та як наслідок, кошти у сумі 39446,41 грн. ОСОБА_1 повинен був зазначити у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» як «Інший дохід».

Доказів того, що позивач в порядку пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України подав податкову декларацію за 2016 рік, а також сплатив податок з отриманого в порядку пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України доходу, до суду не надано.

Таким чином, наведені обставини свідчать, що відповідачем правомірно було зроблено висновок про порушення позивачем вимог розділу 1 п.7 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Крім того, у листі Національного агентства з питань запобігання корупції від 05.10.2017 року №52-14/35359/17 вказано про те, що перевірка відомостей, які зазначаються у розділах 4 «Об'єкти незавершеного будівництва», 5 «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)», 7 «Цінні папери», 10 «Нематеріальні активи», 12 «Грошові активи», 13 «Фінансові зобов'язання», 16 «Членство суб'єкта декларування в організаціях та їх органах» потребує пояснень суб’єкта декларування.

Позивач з цього приводу надав пояснення, що у розділі 13 «Фінансові зобов’язання» декларації ним помилково було зазначено суму 39446,41 грн. По іншим розділам пояснень надано не було.

Суд зауважує, що об’єктів декларування а саме: об’єкти незавершеного будівництва, цінне рухоме майно, цінні папери, нематеріальні активи, грошові активи, фінансові зобов’язання, членство в громадських об’єднаннях або входження до їхніх органів декларується відповідно до їх наявності станом на останній день звітного періоду. Таким чином, позивач не вказав такі відомості за їх відсутності.

Згідно з частиною четвертою статті 45 Закону №1700, упродовж семи днів після подання декларації суб’єкт декларування має право подати виправлену декларацію. У разі притягнення суб’єкта декларування до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей суб’єкт декларування зобов’язаний подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.

Доказів того, що позивач подав виправлену декларацію до суду не надано.

Відповідно до п. 12 Порядку №1700, у разi встановлення за результатами спецiальної перевiрки вiдомостей про претендента на посаду, якi не вiдповiдають встановленим законодавством вимогам щодо зайняття посади (в тому числi факту належностi особи до перелiку осiб, щодо яких застосовуються заборони, передбаченi частиною третьою або четвертою статтi 1 Закону України «Про очищення влади»), посадова особа (орган), яка (який) здiйснює призначення (обрання) на таку посаду, вiдмовляє претендентовi на посаду у призначеннi (обранні) на посаду.

Таким чином, відповідач діяв у спосіб передбачений законом відмовляючи позивачу у обранні його на посаду.

Щодо вимоги позивача про визнання результатів спеціальної перевірки позитивними та призначення його на посаду начальника відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу – старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Донецької області суд зазначає наступне.

По-перше, враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що під час проведення спеціальної перевірки відносно позивача відповідач при прийнятті спірного рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні на вакантну посаду діяв в межах повноважень, та у спосіб, передбачені чинним законодавством, тому у суду не має підстав визнавати результати перевірки позитивними.

По-друге, вимога позивача зобов’язального характеру про призначення його на посаду начальника відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу – старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Донецької області, є похідною тому задоволенню також не підлягає.

Та крім іншого суд зауважує, що вирішення питань щодо призначення на відповідну посаду апарату Державної екологічної інспекції в Донецькій області належить до виключної компетенції відповідача. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

Оскільки видання відповідного рішення відповідно до положень Закону України «Про державну службу» про призначення громадянина на посаду за своєю правовою природою відносяться до виключної компетенції відповідача, то зобов’язуючи Державну екологічну інспекції в Донецькій області призначити ОСОБА_1 на посаду начальника відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу – старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Донецької області суд фактично перебрав би на себе функції державного органу та позбавив його можливості здійснювати належне обрання претендентів на зайняття вакантних посад у відповідності до законодавчо закріплених положень Закону України «Про державну службу».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції в Донецькій області про визнання незаконним повідомлення (рішення) №12-1660 від 02.11.2017 року про відмову у призначені на посаду начальника відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу – старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Донецької області та зобов’язання Держану екологічну інспекцію у Донецькій області визнати результати спеціальної перевірки відносно ОСОБА_1 позитивними та призначити його на посаду начальника відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу – старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Донецької області – відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 31 січня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Кониченко О.М.