Ухвала суду № 71933163, 30.01.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

30 січня 2018 року Справа №804/410/18

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язати вчинити певні дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху у зв'язку із недотриманням вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано протягом 5 днів з моменту отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви.

29 січня 2018 року до канцелярії суду надійшла заява від ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи уточненої позовної заяви.

Суд, дослідивши подану заяву, з'ясував, що недоліки позовної заяви, які зазначені в ухвалі суду від 15.01.2018 року, позивачем в повному обсязі не виконано.

Так, в поданій 29.01.2018 року уточненій позовній заяві не надано доказів поважності пропуску строків звернення до суду. З наданої до суду ксерокопії конверту неможливо встановити дату направлення поштової кореспонденції на адресу позивача. Інших доказів, якіб підтверджували факт того, що саме 11.07.2017 року позивачем було отримано повідомлення відповідача про нікчемність від 30.01.2017 року до суду не надано.

Разом з уточненою позовною заявою позивачем надано клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на те, що він звільнений від сплати судового збору як споживач на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року №1023-XII (далі - Закон України «Про захист прав споживачів»).

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (далі - Закон України «Про судовий збір»).

До того ж, положеннями частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, які кореспондуються з приписами частин першої та другої статті 8 Закону України «Про судовий збір», встановлено, що єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

Таким чином, враховуючи вищезазначені приписи, можна дійти висновку, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначає вичерпний перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору, в якому така категорія як що споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. До того ж, позивач помилково вважає заявлені до розгляду позові вимоги такими, що підпадають під ознаки, визначені Законом України «Про захист прав споживачів».

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з положеннями пунктів 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Положеннями частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Водночас, спеціальним законом, яким встановлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо визнання нікчемними правочинів банківського вкладу тощо, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від року № (далі - Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Слід зазначити, що ні Законом України «Про судовий збір», ні Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», пільги щодо сплати судового збору за звернення до суду із позовом щодо оскарження дій, рішень чи бездіяльності уповноважених Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо визнання нікчемними правочинів банківського вкладу не передбачені.

Поряд із цим, суд звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження перебування у скрутному матеріальному становищі та наявності підстав для звільнення сплати судового збору.

Таким чином, оскільки чинне законодавство положень щодо звільнення даної категорії позивачів від сплати судового збору не містить, а доказів перебування у скрутному майновому становищі позивачем не надано, суд приходить до висновку, що підстав для звільнення позивача від сплати судового збору немає.

Виходячи з вищенаведеного суд звертає увагу на те, що позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо він не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду. Часткове виконання ухвали суду не вважається належним виконанням.

Таким чином, судом встановлено невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, що процесуально позбавляє можливості відкрити провадження у справі.

Пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язати вчинити певні дії - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева