Рішення № 71932437, 31.01.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/14853/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2018 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.,

при секретарі Левчук Д.О.

з участю відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 28.01.2008 року у розмірі 81998,98 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що відповідно до укладеного договору №б/н від 28.01.2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 6000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення,що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на отримання кредиту, оскільки ним підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «ОСОБА_2 користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку». У зв’язку з порушенням зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 31.08.2017 року має заборгованість – 81998,98 грн., яка складається з наступного: 4557,27 грн. – заборгованість за кредитом; 70198,90 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3100,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. – штраф (фіксована частина); 3892,81 грн. – штраф (процентна складова). На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов’язання і заборгованість за договором не погашає. Отже, у зв’язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту, в банку виникла необхідність звернутись з позовною заявою до суду.

В судове засідання представник позивача не з'явився. Подав суду заяву, в якій позов підтримує та не заперечує проти заочного рішення у зв’язку з неявкою в судове засідання відповідача.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та підтримав подані суду письмові заперечення.

Суд заслухавши пояснення відповідача, дослідивши представлені у справі докази, вважає позовні вимоги частково обґрунтованими. Дослідивши письмові матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 28.01.2008 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № б\н. Відповідно до договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення,що відповідає строку дії картки.

З оглянутого в судовому засіданні розрахунку заборгованості до договору № б\н від 28.01.2008 року вбачається, що станом на 31.08.2017 року має заборгованість – 81998,98 грн., яка складається з наступного: 4557,27 грн. – заборгованість за кредитом; 70198,90 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3100,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. – штраф (фіксована частина); 3892,81 грн. – штраф (процентна складова).

Суму заборгованості за процентами, банком нараховано виходячи із розмірі процентної ставки 30% з 01.01.2013 року, з 01.09.2014 року – 34,80 ; а з 31.03.2015 року – 43,20%.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першоюстатті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п. 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку.

З аналізу зазначених норм можна дійти висновку про те, що якщо умовами кредитного договору передбачається право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним за умови, що рішення банку про таку зміну було прийняте до набрання чинності Законом № 661-VІ.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2355цс15.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу) за винятком випадків, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ КБ "ПриватБанк" з 01.01.2013 року змінено розмір процентної ставки з 36 % на 30%, з 31.08.2014 року на 34,80% та з 31.03.2015 року на 43,20 %.

Як закріплено у тексті укладеної між сторонами заяви на отримання кредиту відповідач ознайомився та згоден з Умовами та ОСОБА_2 надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

У п. 5.3 ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг, які додані позивачем до позовної заяви, передбачено можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору.

Крім того, у вищезазначеному пункті 5.3 ОСОБА_3 вказано, що банк при зміні тарифів зобов'язаний проінформувати клієнта не менш ніж за 7 днів до ведення змін. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення банком відповідачку про зміну процентної ставки.

Окрім того, подані позивачем ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не містять підпису ОСОБА_1. При цьому не надано доказів, які б підтверджували, що саме ці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці ОСОБА_3 та Привала мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи ознайомлений він про те, що банк має право в односторонньому порядку збільшували відсоткову ставку.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16.

Отже, рішення банку про збільшення процентної ставки в односторонньому порядку є такими, що прийняті ПАТ КБ "ПриватБанк" в порушення положень чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору.

Враховуючи зазначене, проценти за період користування кредитом з 01.01.2013 року по 31.08.2017 року мають нараховуватися в розмірі 36,00 % річних за такою формулою: залишок поточної (простроченої) заборгованості за наданим кредитом х процентна ставка : 360днів у році х кількість днів, за які здійснюється нарахування : 100 %.

Заборгованість по процентах нарахованих на залишок поточної заборгованості за наданим кредитом, за період з 01.01.2013 року по 27.09.2016 року становить: 4557,27 грн х 30 % : 360 х 1731 : 100 % = 7888,63 грн.

З урахуванням правильно нарахованої банком суми заборгованості по процентам до 01.01.2013 року (17,16 грн) загальна сума заборгованості по процентам за користування кредитом станом 7905,79 грн..

Відповідно до ст.549, 551 ЦК України кредитор має право на пеню, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання у розмірі, встановленому договором.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те ж порушення, строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, - свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності.

Про це ж зазначено у правовій позиції судової палати у цивільних справах Верховного суду України у справі № 6-2003цс15 від 21.10.2015 року.

Виходячи з вищенаведених доводів, суд, визначаючи розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, не бере до уваги розрахунок заборгованості, наданий позивачем в частині нарахування суми боргу відповідно до пункту 8.6 ОСОБА_3 та правил, як такий, що не відповідає встановленим судом умовам кредитного договору.

Тому суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 3100 грн. заборгованості за пенею та комісією.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, сукупністю достовірно наведених доказів підтверджується, що позовна заява підлягає до задоволення частково шляхом стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 28.01.2008 р. в сумі 15467,36 грн., що складається із 34557,27 грн. – заборгованість за кредитом; 7905,79 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3100 грн. – заборгованість за пенею та комісією.

Відповідно до ст. 141 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З врахуванням даної вимоги процесуального кодексу підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати - судовий збір в сумі 1600,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 28.01.2008 року в сумі 15467 грн. 36 коп.: яка складається з 4557,27 грн. – заборгованість за кредитом; 7905,79 грн. – заборгованість за процентами користування кредитом; 3100 грн. – заборгованість за пенею та комісією, та відшкодування судових витрат в сумі 1600 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлено 01 лютого 2018 року

Суддя: С.П. Харечко