Постанова № 71926309, 31.01.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/3708/17 31.01.2018

Справа № 487/3708/17 Головуючий суду першої інстанції Кузьменко В.В.

Провадження № 22ц/ 784/239/18 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суду Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах

головуючого - Царюк Л.М.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,

із секретарем судового засідання - Тищенком Л.С.,

за участю заявника - ОСОБА_3,

його представника - ОСОБА_4,

представника державної виконавчої служби - Романчука С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на додаткове рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 грудня 2017 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області,

В С Т А Н О В И В:

17 липня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Відділ ДВС).

В своїй заяві заявник зазначав, що постановою державного виконавця Відділу ДВС Бутенко А.В. від 26 червня 2017 року накладено арешт на все його нерухоме майно в межах звернення стягнення у розмірі 32 144 грн.

Проте, на думку заявника, вказана постанова винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки копія вказаної постанови йому не направлялась, винесена не на офіційному бланку, не містить ім'я та по батькові державного виконавця та не затверджена підписом керівника і печаткою установи. Крім того, при проведенні опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець в порушення вимог Закону не складав Акт опису й арешту майна боржника.

Посилаючись на порушення вимог ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» заявник просив: визнати дії державного виконавця Відділу ДВС Бутенка А.В. неправомірними та скасувати постанову державного виконавця про арешт майна боржника від 26 червня 2017 року.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 8 грудня 2017 року, з урахуванням ухвали того ж суду від 13 грудня 2017 року про виправлення описки, скаргу ОСОБА_3 задоволено. Скасовано постанову державного виконавця Відділу ДВС Бутенко А.В. про арешт майна боржника від 26 червня 2017 року.

Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 грудня 2017 року стягнуто з Відділу ДВС на користь ОСОБА_3, сплачений останнім судовий збір у розмірі 320 грн.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи розміру судового збору, просив додаткове рішення суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою стягнути на його користь судовий збір з державного бюджету України через Державну Казначейську службу України в Миколаївській області, шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органами державної влади за бюджетною програмою 3504030.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Цивільного процесуального Кодексу України в редакції Закону України № 2147-УШ від 3 жовтня 2017 року, що набув чинності 15 грудня 2017 року, провадження в цивільних справа здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 88 ЦПК України в редакції 2004 року стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року (в редакції від 25 вересня 2015року), якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в ч. 1 ст. 293 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатом розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст.88 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 23 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 липня 2017 року скасовано, а справу направлено для подальшого розгляду до суду першої інстанції (а.с.79).

Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги ОСОБА_3, здійснюється судом першої інстанції за результатом розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 88 ЦПК України в редакції 2004 року.

Отже, районний суд дійшов правильного висновку, що сплачений заявником судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з Відділу ДВС на користь заявника.

За приписами ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.

За такого, посилання в апеляційній скарзі на необхідність стягнення судового збору з державного бюджету України через Державну Казначейську службу України в Миколаївській області ДРФО - НОМЕР_1, шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органами державної влади за бюджетною програмою 3504030 є безпідставними, оскільки судовий збір не є шкодою в правовому розумінні, а відноситься до судових витрат, які розподіляються судом після розгляду справи відповідно до задоволених вимог.

Щодо доводів скаржника в частині помилковості у назві процесуальної дії при постановленні ухвали, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність прийнятого по суті судового рішення, а також не містять посилань на норми цивільно-процесуального закону, які були порушені районним судом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави, визначені ст. 374 ЦПК України для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а додаткове рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення, обчислюючи цей строк, з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді С.Ю. Колосовський

О.В. Локтіонова

Повний тест постанови складено 1 лютого 2018 року.