Рішення № 71926130, 01.02.2018, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/1002/17

Провадження № 2/480/110/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 лютого 2018 року Миколаївський районний суд Миколаївської області

в складі:

головуючого - судді Терентьєва Г.В.,

при секретарі Куртась К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Петрівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності на земельні ділянки,

в с т а н о в и в:

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Петрівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності на земельні ділянки, просила визнати за нею право власності на дві земельні ділянки загальною площею 8,4 га кожна, розташовані в межах території Петрівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, що належали померлим ОСОБА_2 і ОСОБА_3. Свої позовні вимоги позивачка мотивувала тим, що після смерті її батька, ОСОБА_2, відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 8,4 га, розташованої в межах території Петрівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. Після смерті батька мати позивачки ОСОБА_3 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, однак не зверталася до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини. 10 квітня 2005 року мати позивачки теж померла. Після її смерті також відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 8,4 га, розташованої в межах території Петрівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

При зверненні позивачки із заявою про прийняття спадщини після смерті матері до Четвертої Миколаївської державної нотаріальної контори, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність у неї Державних актів на право приватної власності на землю, які б підтверджували право власності її батька та її матері на вищезгадані земельні ділянки і рекомендував звернутися до суду для вирішення цього питання.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак представник позивача надав до суду письмову заяву про підтримання позову, з клопотанням розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив. Відзив на позовну заяву не подав. Суд у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, що не з'явився, у порядку заочного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Відповідно до копії свідоцтва про одруження ОСОБА_4 одружилася з ОСОБА_5 та перейшла на прізвище чоловіка – Катан.

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер 31 жовтня 2001 року.

Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 8,4 га, розташованої в межах території Петрівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Вказана земельна ділянка належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-МК № 042705, виданого Петрівською сільською радою Миколаївського району Миколаївської області 17 липня 2000 року.

Після смерті ОСОБА_2, його дружина ОСОБА_3 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, однак не зверталася до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини.

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 померла 10 квітня 2005 року.

Після її смерті також відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 8,4 га, розташованої в межах території Петрівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Вказана земельна ділянка належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-МК № 042704, виданого Петрівською сільською радою Миколаївського району Миколаївської області 17 липня 2000 року.

Як встановлено в судовому засіданні єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 є її донька ОСОБА_1.

Як було з'ясовано під час розгляду справи, позивачка своєчасно звернулася до Четвертої Миколаївської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері, однак державний нотаріус відмовився видати їй свідоцтво про право на спадщину, посилаючись на відсутність у неї Державних актів на право приватної власності на землю, які б підтверджували право власності її батька та її матері на вищезгадані земельні ділянки і рекомендував звернутися до суду для вирішення цього питання. Окрім того, на думку нотаріуса, ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2, однак належним чином не оформила своїх спадкових прав, що також унеможливлює оформлення спадщини спадкоємцем.

Позивачка не змогла надати нотаріусу Державні акти на право приватної власності на землю у зв’язку з їх втратою.

Таким чином, оскільки правовстановлюючі документи на земельні ділянки було втрачено, позивачка не може реалізувати своє право та прийняти спадщину, а тому вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з положеннями ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця. У тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який пережив, та батьки.

За життя ОСОБА_2 був одружений з ОСОБА_3 та мав доньку - ОСОБА_1

За таких обставин, після смерті ОСОБА_2, позивачка та її матір ОСОБА_3 є спадкоємицями померлого.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), що регулював спірні правовідносини на час відкриття спадщини, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Після смерті ОСОБА_2, його дружина ОСОБА_3 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, однак не зверталася до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини.

Отже, ОСОБА_6, вважається такою, що прийняла спадщину після смерті свого чоловіка.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У пунктах 3.1, 3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/04-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30 травня 2008 року також роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, належним способом захисту прав спадкоємця у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину є звернення спадкоємця до суду з вимогами про визнання права власності, в порядку спадкування.

З огляду на викладене, суд приймає до уваги наявні письмові докази і приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10-13, 76-80, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Петрівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності на земельні ділянки задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку площею 8,4 га, розташовану в межах території Петрівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, що належала померлому 31 жовтня 2001 року ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-МК № 042705, виданого Петрівською сільською радою Миколаївського району Миколаївської області 17 липня 2000 року.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку площею 8,4 га, розташовану в межах території Петрівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, що належала померлій 10 квітня 2005 року ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-МК № 042704, виданого Петрівською сільською радою Миколаївського району Миколаївської області 17 липня 2000 року.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання, через Миколаївський районний суд Миколаївської області.

Суддя ОСОБА_7

01.02.2018