Постанова № 71926053, 26.01.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

26.01.2018

Справа №489/5930/17

Провадження №2-а/489/90/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,

секретаря - Матяєвої С.І.,

за участю: представника позивача - Юріна А.В., представника відповідача - Носової О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Носової О.Г. від 17.11.2017 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №53624468, оскільки позивачем самостійно, в межах наданого головним державним виконавцем строку, виконано постанову суду, а тому відсутні підстави для примусового виконання цього рішення суду та стягнення витрат виконавчого провадження.

Представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача заперечувала проти позову.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд дійшов до наступного.

22 березня 2017 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Носової О.Г. відкрито виконавче провадження №53624468 з виконання виконавчого листа №1, виданого 16.03.2017 року Ленінським районним судом м. Миколаєва, за яким: визнано протиправним дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва щодо виплати пенсії в розмірі меншому ніж мінімальна пенсія за віком, який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 в розмірі не меншому прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням страхового стажу, відповідно ст. ст. 27, 28, 43 п. 4-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 13.11.2015 року, з урахуванням виплачених сум.

Пунктом 2 цієї постанови боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Копію цієї постанови було направлено позивачу 23.03.2017 року, яку отримано останнім 27.03.2017 року.

17 листопада 2017 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Носової О.Г. закінчено виконавче провадження №53624468 з примусового виконання виконавчого листа №1, виданого 16.03.2017 року Ленінським районним судом м. Миколаєва, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постановою цього ж головного державного виконавця від 17.11.2017 року вирішено стягнути з боржника витрати на проведення виконавчих дій у сумі 90,17 грн.

Вказані постанови від 17.11.2017 року були направлені позивачу 17.11.2017 року та отриманні останнім 06.12.2017 року.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно із п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Приписами ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, у разі виконання боржником рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження виконавчі витрати з боржника не стягуються.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» роз'яснено, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Верховний Суд України в постанові від 28 січня 2015 року в справі №3-217гс14 зазначив, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Як вбачається із розпорядження від 28.02.2017 року №177867 та протоколу від 02.03.2017 року №177867, позивачем у повному обсязі виконана постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 року, про що письмово повідомлено відповідача листом від 29.03.2017 року №5709/09.

За такого, позивачем фактично виконано у повному обсязі рішення суду 28.02.2017 року, а виконавче провадження на виконання виконавчого листа, виданого на підставі цього рішення суду, відкрито 22.03.2017 року, тобто позивач виконав рішення суду до відкриття виконавчого провадження, в зв'язку із чим відсутні підстави для стягнення виконавчих витрат.

Крім того, головним державним виконавцем не здійснено жодних заходів примусового виконання рішення в межах виконавчого провадження, передбачених статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено наступне.

Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

На даний час постанова про стягнення витрат на проведення виконавчих дій не скасована, виконавче провадження закрито, зазначене підтвердив у судовому засіданні представник відповідача .

Приймаючи до уваги фактичне виконання позивачем в повному обсязі рішення суду до відкриття виконавчого провадження та повідомлення про це до початку його примусового виконання, та враховуючи не здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення в межах цього виконавчого провадження, то відсутні підстави для стягнення витрат на проведення виконавчих дій, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Носової Олесі Геннадіївни від 17 листопада 2017 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №53624468.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У відповідності з п. 15.5 Розділу VІІ Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва

Повний текст судового рішення складено 01 лютого 2018 року.