Постанова № 71925796, 31.01.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження №22-ц/772/203/2018

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.

Доповідач :Медяний В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 рокуСправа № 127/749/15-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючого Медяного В.М.,

суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,

з участю секретаря Сніжко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2017 року (головуючий суддя Федчишен С.А.), ухвалене о 15:00 год. у приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, дата складання повного тексту рішення 29 листопада 2017 року, за матеріалами заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» про заміну сторони виконавчого провадження за виконавчим листом № 127/749/15-ц у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2017 року ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» звернулося до суду із заявою, в якій просить провести заміну сторони виконавчого провадження, а саме стягувача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника - ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» у справі № 127/749/15-ц.

Заява мотивована тим, що 29 червня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний Індустріальний банк» (далі ПАТ «КІБ») укладено договір відступлення права вимоги № 114/42, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 011/035-08/1027/1 від 24 травня 2006 року, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3

29 червня 2017 року між ПАТ «КІБ» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення вимоги № 114/42-ДГ, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 011/035-08/1027/1 від 24 травня 2006 року перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2017 року в задоволенні заяви ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» про заміну сторони виконавчого провадження за виконавчим листом № 127/749/15-ц у цивільній справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити заяву про заміну стягувача у справі № 127/749/15-ц, замінивши стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», посилаючись на невірне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Представник апелянта у судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явився. Директор ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» надіслав на адресу суду клопотання, в якому просив розглянути справу без участі представника ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», та повідомив, що подану апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі.

Інші учасники справи у судове засідання до суду апеляційної інстанції також не з'явилися, тому відповідно до вимог ст. 128, ч. 2 ст. 372 ЦПК України справа розглянута у їх відсутність.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та змісту положень п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 367 ЦПК України (діюча редакція) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України (діючої редакції) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Апеляційний суд переконаний, що таким вимогам оскаржуване судове рішення - ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції, посилаючись на ст. 378 ЦПК України, виходив з того, що зазначеною статтею передбачено заміну сторони її правонаступником у виконавчому провадженні, а не у справі, яка вже розглянута судом, а оскільки доказів відкриття виконавчого провадження, що є необхідною вимогою для заміни сторони виконавчого провадження, до суду заявником не надано, тому суд прийшов до висновку, що заяву слід залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції не може погодитись із таким висновком місцевого суду.

Судом установлено, що заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 березня 2015 року у цивільній справі № 127/749/15-ц з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором № 011/035-08/1027/1 від 24 травня 2006 року в розмірі 36 659,58 доларів США, що еквівалентно 55 184,49 грн. (а.с. 64-65).

Відповідно до договору відступлення права вимоги № 114/42 від 29 червня 2017 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило за плату, а новий кредитор - ПАТ «КІБ» прийняв належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі Боржників (Портфель Заборгованості), зокрема згідно із додатком № 2 до даного договору право грошової вимоги за кредитним договором № 011/035-08/1027/1 від 24 травня 2006 року, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 перейшло до ПАТ «КІБ».

В подальшому на підставі договору відступлення права вимоги № 114/42-ДГ від 29 червня 2017 року ПАТ «КІБ» за плату відступило належні йому права вимоги до боржників новому кредитору ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ».

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ч. ч. 1, 2, 5 ст. 15 Закону «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є і договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України, а згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

За змістом ст. 378 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції) та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться у відповідності до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 378 ЦКП України (редакції, чинної на час постановлення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції) за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Це підтверджується також і правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122 ЦС 13. Крім того, саме такої практики дотримувався і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ під час розгляду аналогічних справ (ухвали від 07 грудня 2016 року № 635/9653/14-ц, від 01 березня 2017 року у справі № 2215/3638/2012).

За таких обставин, звернення ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» як правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст. 512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, суд першої інстанції, вирішуючи питання про заміну сторони виконавчого провадження, невірно витлумачив вищезазначені положення закону, залишивши поза увагою, що процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з вибуттям правопопередника після постановлення щодо нього судового рішення i заміни його правонаступником, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, в тому числі, й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами, а тому дійшов помилкового висновку про те, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником має відбуватися лише у відкритому виконавчому провадженні.

Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.11 ч. 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.

Частиною 1 статті 442 ЦПК України (чинної редакції) визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Частина 5 статті 442 ЦПК України (чинної редакції) вказує на те, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК (чинної редакції) України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення.

Згідно ч.1 ст. 376 ЦПК (чинної редакції) України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вказане, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» про заміну стягувача у справі № 127/749/15-ц.

Керуючись ст.ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2017 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» про заміну стягувача задовольнити.

Замінити стягувача публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (Україна, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ідентифікаційний код юридичної особи 38750239) у цивільній справі № 127/749/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судові витрати покласти на сторони в межах понесених ними витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 31 січня 2018 року.

Головуючий /підпис/ В.М. Медяний

Судді: /підпис/ М.В. Матківська

/підпис/ В.В. Сопрун

Згідно з оригіналом: