Рішення № 71925604, 31.01.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/13979/17

Провадження № 2-а/127/659/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Волошина С.В.,

за участі секретаря Тонкопій Ю.І.,

представника позивачів ОСОБА_1, та ОСОБА_2, - ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 оборони України ОСОБА_5,

представників третіх осіб – ОСОБА_6, та ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_8 до ОСОБА_4 оборони України, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Вінницький обласний військовий комісаріат, Військова частина А 2656, про зобов’язання вчинити дії та прийняти рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 звернулись до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 оборони України, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Вінницький обласний військовий комісаріат, Військова частина А 2656, про зобов’язання ОСОБА_4 оборони України прийняти рішення про призначення на користь позивачів одноразової грошової допомоги у 100 – кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленому законом для працездатних осіб на час виплати, у зв’язку зі смертю 12.05.2013 року ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер під час проходження військової служби. Адміністративний позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_9, а ОСОБА_2 є сином померлого. 12.05.2013 року ОСОБА_9 помер, причиною смерті є гострий монобластний лейкоз, що вбачається з відповідної довідки про причину смерті № 123 від 13.05.2013 року. Останнім місцем проходження служби ОСОБА_9 була військова частина А 2656, до списків особового складу якої він був зарахований на підставі наказу від 31.08.2007 року № 17. Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 123 від 13.05.2013 року ОСОБА_9, помер 12.05.2013 року перебуваючи в стаціонарі Головного військово – медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь». Причину смерті встановив патологоанатом ОСОБА_10 за результатами розтину. Згідно вищезазначеного свідоцтва, смерть ОСОБА_9 наступила під час проходження військової служби. Пов’язаність захворювання внаслідок якого помер ОСОБА_9 з проходженням військової служби також встановлено довідкою ВЛК № 1089 від 15.05.2012 року та іншими доказами. Згідно витягу з наказу командира Військової частини А 2656 № 88 від 15.05.2013 року прапорщик ОСОБА_9 виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення 12.05.2013 року, тобто в день його смерті. Позивачі як на підставу своїх вимог посилаються на ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, яка була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин, а також п.п. 1 – 7 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги…, що затверджено Постановою КМУ від 28.05.2008 року № 499, вказуючи про те, що 28.03.2016 року ОСОБА_1 як дружина померлого військовослужбовця, відповідно до п. 4 наведеного Порядку, подала до ВОМВК заяву про виплату одноразової грошової допомоги, разом з іншими необхідними документами. 10.02.2017 року заяви на виплату одноразової грошової допомоги подавались повторно ОСОБА_1, а також ОСОБА_2, який до моменту смерті ОСОБА_9 також перебував на його утриманні. Однак станом на час подання позову ОСОБА_4 оборони України не здійснено жодних передбачених п. 7 Порядку дій, спрямованих на вирішення питання про виплату позивачам одноразової грошової допомоги у зв’язку зі смертю ОСОБА_9 у розмірі визначеному Законом. Зокрема з 15.02.2017 року в порушення передбачених законодавством строків головному розпоряднику коштів не подано жодного висновку щодо можливості виплатити одноразову грошову допомогу на користь позивачів, а головним розпорядником коштів не прийнято жодних рішень щодо призначення та виплати на користь позивача такої допомоги.

Враховуючи викладене, позивачі вказують, що бездіяльність відповідача порушує передбачене законодавством право позивачів на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв’язку зі смертю ОСОБА_9, обчислену у відповідності до Постанови КМУ № 499 від 28.05.2008 року, у 100 – кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

30.10.2017 року позивачі через свого представника збільшили позовні вимоги, враховуючи те, що на час розгляду справи в суді відповідачем уже прийнято відповідне рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачам, та просили визнати протиправним та скасувати рішення комісії ОСОБА_4 оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом від 23.06.2017 року № 65, яким відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги позивачам у зв’язку зі смертю ОСОБА_9, а також зобов’язати відповідача прийняти рішення про призначення на користь позивачів вказаної допомоги у 100 – кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленому законом для працездатних осіб на час виплати. (а.с. 83 – 84).

Збільшені позовні вимоги позивачами мотивовано тим, що дружина померлого, позивач по справі ОСОБА_1 ще 28.03.2016 року подала до Вінницького об’єднаного міського військового комісаріату заяву про виплату одноразової грошової допомоги разом з іншими необхідними документами, проте листом від 29.06.2016 року № 183 позивача було повідомлено, що остання не має права на призначення їй одноразової допомоги. Як наслідок підстава для відмови, що зазначена у протоколі відповідача від 23.06.2017 року № 65 з посиланням на ч.8 ст.16–3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо можливості реалізації свого права на отримання допомоги протягом 3 – х років з дня виникнення у них такого права, не може бути прийнята судом до уваги, оскільки така норма закону з’явилась після виникнення у позивачів такого права, а тому вказана норма не може бути поширена на спірні правовідносини. Окрім наведеного позивачі, мотивуючи свої позовні вимоги в цій частині, посилаються на п. 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» в редакції від 05.12.2012 року, в якій окрім іншого, наведено «військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника)», вказуючи на те, що ОСОБА_9 був направлений на лікування командиром військової частини А–2656 підполковником ОСОБА_11, що підтверджується направленням № 452 від 18.04.2013 року, а тому ОСОБА_9, перебуваючи в лікувальному закладі за наказом командира, виконував обов’язки військової служби, що відповідачем при прийнятті рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги позивачам враховано не було.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду позивачів з вказаним адміністративним позовом до відповідача.

Представник позивачів ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з урахуванням їх збільшення, з підстав викладених в позовній заяві, та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 оборони України в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову з підстав, що наведено у письмових запереченнях проти позову, зміст яких зводиться до наступного. Представник відповідача не погоджується з позицією представника позивачів, яка зводиться до ототожнення понять «проходження військової служби» та «виконання військового обов’язку». Він не погоджується з позицією представника позивачів, що військовий обов’язок включає в себе проходження військової служби. Так, смерть ОСОБА_9 дійсно наступила під час проходження військової служби, однак не під час виконання обов’язків військової служби. Приписами ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції яка була чинна станом на час смерті ОСОБА_9В.) передбачалось призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов’язків військової служби. Виплату такої допомоги у зв’язку зі смертю, пов’язаною з проходженням військової служби, на той час Законом не було передбачено. Нормативне визначення термінів «проходження військової служби» та «виконання обов’язків військової служби» міститься у статті 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Так, відповідно до ст. 24 цього Закону військовослужбовець вважається таким, що проходить військову службу з дня відправлення у військову частину (зарахування до списків особового складу; призначення на посаду) до дня виключення зі списків особового складу військової частини. Водночас військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов’язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку. Враховуючи викладене виконання обов’язків військової служби це певний період фактичного виконання військовослужбовцем безпосередніх службових обов’язків, під час проходження військової служби. Крім того зазначив, що до адміністративного позову додано лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_9 в якому вказано, що смерть наступила під час проходження військової служби. Витяг з протоколу засідання ВЛК від 12.05.2017 року № 1365 також містить запис, що захворювання і причина смерті пов’язані з проходженням військової служби. Вказані докази також свідчать, що смерть ОСОБА_9 наступила під час проходження військової служби, а не підчас виконання обов’язків військової служби. Також представник заперечив з приводу посилання представника позивачів як на підставу позову на витяг з наказу від 15.05.2013 року № 88, згідно якого смерть ОСОБА_9 пов’язана з виконанням обов’язків військової служби, оскільки представник позивачів замовчує, що за його запитом військовою частиною А 2656 проведено службове розслідування, за результатами якого наказом від 06.06.2016 року № 120) п. 2 наказу від 15.05.2013 року № 88 викладено в іншій редакції, а саме: «Смерть не пов’язана з виконанням обов’язків військової служби». Заперечує представник відповідача і з приводу бездіяльності відповідача, так як 23 червня 2017 року протоколом засідання комісії ОСОБА_4 оборони України № 65 було прийнято рішення за заявами позивачів про відмову у виплаті допомоги. Враховуючи викладене просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Позовну вимогу про зобов’язання відповідача прийняти рішення про призначення позивачам грошової допомоги вважає втручанням в компетенцію відповідача.

Представник третьої особи Вінницького обласного військового комісаріату ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог з тих же підстав, що і представник відповідача.

В судовому засіданні представник третьої особи – військової частини А 2656 – ОСОБА_6 проти позову заперечив з тих же мотивів та підстав, що і представник відповідача. Окрім того, зазначив, що факт вибуття нині померлого ОСОБА_9 на лікування до госпіталю дійсно оформлялось відповідним наказом командира військової частини, однак це свідчить лише про те, що за час перебування на лікуванні і станом на час настання смерті він не виконував обов’язки військової служби.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що на підставі наказу командира військової частини А 2656 від 31.08.2007 року № 170, ОСОБА_9 зарахований до списків військової частини та призначений на посаду командира відділення тропосферної радіорелейної станції. Вказана обставина встановлена з довідки ТВО командира військової частини А 2656 від 22.03.2016 року № 1055 (а.с. 22).

Як встановлено судом гр. ОСОБА_9 з 05.11.1995 року перебував у зареєстрованому шлюбі з гр. ОСОБА_12 (після реєстрації шлюбу останній присвоєно прізвище «Вакуліч») (а.с. 15).

У даному шлюбі у гр. ОСОБА_9 та ОСОБА_1 14.01.1997 року народився син ОСОБА_2, що вбачається з копії свідоцтва про народження серії І – АМ № 325120 (а.с. 10).

З копії довідки військово – лікарської комісії від 15.05.2012 року № 1089 вбачається, що станом на вказану дату у ОСОБА_9 уже був встановлений діагноз гострий монобластний лейкоз та ОСОБА_9 проходив курс хіміотерапії. У наведеній довідці констатовано, що вказане захворювання пов’язане з проходженням військової служби. Первинні підозри на вказаний діагноз виникли в кінці 2011 року - на початку 2012 року (а.с. 19, 41).

У зв’язку з загостренням наведеної вище хвороби за направленням №452 від 18.04.2013 року командира військової частини А 2656 ОСОБА_11 прапорщик ОСОБА_9 направлений до Головного військового клінічного госпіталю у м. Київ на лікування. Таке вибуття на лікування було оформлено наказом командира військової частини А 2656 по стройовій службі від 22.04.2013 року № 77 (а.с. 17, 120)

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії І – АМ № 257332 від 15.05.2013 року ОСОБА_9 помер. (а.с. 16).

Як зазначено в лікарському свідоцтві про смерть № 123 від 13.05.2013 року, смерть ОСОБА_9 наступила 12.05.2013 року в умовах госпіталю; причина смерті – гострий монобластний лейкоз, що встановлено лікарем патологоанатомом за результатами розтину; смерть наступила під час проходження військової служби (а.с. 18).

У Витязі з протоколу засідання Центральної військово – лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 1365 від 12.05.2017 року) зазначено, що у ОСОБА_9 мало місце захворювання «Гострий монобластний лейкоз», яке послужило причиною його смерті. Захворювання і причина смерті, так, пов’язані з проходженням військової служби (а.с. 20).

Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини А 2656 (по стройовій частині) від 15.05.2013 року прапорщика ОСОБА_9, головного сержанта ремонтного взводу автомобільної техніки роти матеріально – технічного забезпечення та ремонту військової частини А 2656, виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення у зв’язку зі смертю, яка настала під час лікування у Головному військово – медичному клінічному центрі м. Київ. В наказі наведено, що смерть пов’язана з виконанням обов’язків військової служби (а.с. 21).

За результатами проведення службового розслідування у військовій частині А 2656, що ініційовано представником позивачів ОСОБА_3, на підставі наказу командира військової частини А 2656 № 120 від 06.06.2016 року внесено зміни до абзацу 2 п. 2 наказу командира військової частини А 2656 № 88 від 15.05.2013 року, де формулювання «Смерть пов’язана з виконанням обов’язків військової служби» змінено на «Смерть не пов’язана з виконанням обов’язків військової служби» (а.с. 88, 89).

Позивач ОСОБА_1 ще 28.03.2016 року звернулась до Вінницького об’єднаного міського військового комісаріату з заявою на виплату одноразової грошової допомоги, долучивши до неї відповідні додатки (а.с. 26 – 29).

29.06.2016 року на наведену вище заяву ОСОБА_1 ВОМВК надало відповідь за № 1873, згідно якої повідомили ОСОБА_1, що вона не має права на відповідний вид допомоги, оскільки ОСОБА_9 помер під час проходження військової служби, а не під час виконання обов’язків військової служби. Згідно вимог закону ВОМВК не має права на прийняття рішення про відмову у виплаті передбаченої законом допомоги. (а.с. 87).

Така відмова обумовила повторне звернення 10.02.2017 року ОСОБА_1, а цього разу також і ОСОБА_2 (сина померлого), до військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату з заявами про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку зі смертю ОСОБА_9 До заяви долучені визначені в додатках документи (а.с. 32 – 33).

14.02.2017 року за № 12/571 Вінницький обласний військовий комісаріат за наполяганням заявників направив Департаменту фінансів ОСОБА_4 оборони України заяви позивачів від 10.02.2017 року (з відповідними додатками) для розгляду на відповідній комісії ОСОБА_4 оборони України для прийняття рішення щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги членам сім’ї померлого (а.с. 34).

23.06.2017 року комісія ОСОБА_4 оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянула питання щодо можливості виплати позивачам одноразової грошової допомоги, що визначена ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у відповідній редакції) та враховуючи ту обставину, що смерть ОСОБА_9 настала під час проходження військової служби, але не під час виконання останнім обов’язків військової служби, а законодавство не передбачає виплату такої допомоги членам сімей військовослужбовців, які померли під час проходження військової служби, відмовила позивачам у призначенні та виплаті такої допомоги.

Відмова відповідача мотивована також і тим, що члени сім’ї ОСОБА_9 звернулись за допомогою понад трирічний термін після смерті, що суперечить ч. 8 ст. 16 – 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

При прийнятті вказаного рішення відповідач керувався Постановою КМУ від 25.12.2013 року № 975 (а.с. 86).

Статтею 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі в Збройних Силах України, а також членів їх сімей.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011 – ХІІ, дія цього Закону поширюється в тому числі на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин – дата смерті ОСОБА_9В.) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов’язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов’язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) у разі загибелі (смерті) військовослужбовця Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, під час виконання ним обов’язків військової служби сім’ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі – Порядок).

Пунктом 1 вказаного Порядку передбачено, що у разі загибелі (смерті) під час виконання обов’язків військової служби військовослужбовця, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов’язаного чи резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві сім’ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності - його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога: 1) сім’ї загиблого (померлого) військовослужбовця строкової служби, а в разі її відсутності - його батькам та утриманцям - у розмірі десятирічного максимального посадового окладу за першим тарифним розрядом, передбаченим для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом; 2) сім’ї загиблого (померлого) військовозобов’язаного чи резервіста, який був призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, а в разі її відсутності - його батькам та утриманцям - у розмірі десятирічного грошового забезпечення зазначеного військовозобов’язаного чи резервіста виходячи з окладу за військовим званням у запасі та максимального окладу за посадою, до якої він був приписаний у запасі; 3) сім’ї загиблого (померлого) військовозобов’язаного, який перебуває на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, а в разі її відсутності – його батькам та утриманцям - у розмірі десятирічного грошового забезпечення зазначеного військовослужбовця за останньою посадою, яку він займав на день загибелі (смерті), виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Як встановлено п.8 Порядку, військовослужбовець, військовозобов’язаний чи резервіст вважається таким, що виконує обов’язки військової служби відповідно до законодавства.

За змістом ч. 3 ст.24 закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (редакції яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов’язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; з) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов’язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов’язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов’язки не були пов’язані з військовою службою; 5) під час виконання обов’язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Як встановлено судом, підставою для відмови позивачам в призначенні та виплаті на їх користь відповідачем одноразової грошової допомоги, що визначена ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» стало те, що смерть ОСОБА_9 настала під час проходження ним військової служби, але не під час виконання ним обов’язків військової служби. Також, у протоколі № 65 від 23.06.2017 року, як підставу для відмови зазначено те, що позивачами відповідне звернення про призначення та виплату їм допомоги подано з порушенням визначеного ст. 16–3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» строку, в якій наведено, що право на отримання допомоги має бути реалізовано протягом трьох років з дня виникнення такого права.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оскаржуване рішення відповідача, що наведено у протоколі № 65 від 23.06.2017 року на предмет його відповідності вказаним критеріям, суд приходить до висновку, що воно таким критеріям не відповідає, оскільки воно прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття законного і обґрунтованого рішення та на підставі норм закону, які не підлягають до застосування у спірних правовідносинах, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» військовий обов'язок включає в себе з поміж іншого - проходження військової служби.

З аналізу наведеної вище норми Закону слідує, що поняття «військовий обов’язок» за своїм змістом та семантичним наповненням є більш ширшим, ніж поняття «проходження військової служби», ці поняття співвідносяться між собою як ціле і його частина відповідно.

За п. 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (в редакції яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовець вважається такими, що виконує обов’язки військової служби, в тому числі поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов’язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Як встановлено судом, у зв’язку з загостренням хвороби ОСОБА_9, останнього за направленням № 452 від 18.04.2013 року командира військової частини А 2656 ОСОБА_11 відповідно до наказу командира військовї частини А 2656 від 22.04.2013 року № 77 направлено до Головного військового клінічного госпіталю у м. Київ на лікування (а.с. 17). Лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_9 № 123 від 13.05.2013 року, містить відомості, що смерть останнього настала 12.05.2013 року в умовах госпіталю. (а.с. 18).

Як встановлено судом, Головний військовий клінічний госпіталь є провідною установою охорони здоров’я ОСОБА_4 оборони України, структурним підрозділом військової медицини та входить до системи військових шпиталів. Вказана установа є багатопрофільним клінічним, лікувально – діагностичним та науковим центром в якому лікуються військовослужбовці, ветерани збройний сил України, тощо.

Враховуючи те, що лікування в умовах ГВКГ прапорщик ОСОБА_9 проходив на підставі відповідного направлення №452 командира військової частини, де він проходив службу, та на підставі відповідного наказу суд констатує, що смерть ОСОБА_9 настала поза військовою частиною в умовах Головного військового клінічного госпіталю, куди його було направлено за наказом (направленням) командира військової частини А 2656 ОСОБА_11, де ОСОБА_9 проходив військову службу, що мало б отримати свою правову оцінку під час прийняття рішення відповідачем в системному зв’язку з п. 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Зі змісту протоколу вбачається, що відповідач не досліджував та не надавав оцінку зазначеним обставинам та фактам.

Як вбачається зі змісту протоколу № 65 від 23.06.2017 року при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач керувався постановою КМУ від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», яка діяла як на момент першого звернення 28.03.2016 року ОСОБА_1 до ВОМВК (а.с. 26), так і на момент її повторного звернення разом з сином 10.02.2017 року до військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату.

Водночас відповідно до п. 3 Порядку № 975 (чинного на момент звернення позивачами для виплати допомоги) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця – дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Разом з тим, відповідно до п. 2 Порядку № 975, встановлено, що особи, які до набрання чинності Порядку, затвердженого цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Таким чином, механізм розгляду заяв є передбаченим Порядком № 975 а порядок встановлення підстав для призначення і виплати такої допомоги або відмови в такому визначається Порядком № 499, що діяв на момент виникнення права на таку допомогу.

Оскільки позивачі отримали право на розгляд питання про призначення одноразової грошової допомоги 12.05.2013 року, в порядку визначеному п.п. 4,7 Порядку № 499, реалізували своє право на звернення до уповноваженого органу з заявами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, тому відповідач при прийнятті рішення в частині встановлення підстав для призначення і виплати допомоги або відмови в такому мав керуватись в тому числі і Порядком № 499.

Зі змісту оскаржуваного рішення, що знайшло своє відображення в протоколі № 65 від 23 червня 2017 року відповідача, вбачається, що відповідач проігнорував вимоги закону в частині визначення обсягу нормативно – правових підзаконних актів, що підлягають до застосування у спірних правовідносинах.

Посилання відповідача у протоколі № 65 від 23.06.2017 року, як на підставу для відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги на порушенням визначеного ст. 16 – 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» трирічного строку, в межах якого має бути реалізовано право заявників на призначення та виплату одноразової грошової допомоги не ґрунтується на вимогах Закону, оскільки станом на час виникнення у позивачів права на одноразову грошову допомогу (12.05.2013 року), вказаний закон не містив цієї норми, а як наслідок дія вказаної норми Закону не може бути поширена на спірні правовідносини, так як закон за даних обставин зворотної сили в часі не має, а як наслідок посилання відповідача на вказану обставину, як підставу для відмови у призначенні такої допомоги є такою, що не ґрунтується на вимогах закону, та є безпідставною.

Окрім наведеного, відповідач при прийнятті рішення не врахував і те, що вперше ОСОБА_1 до уповноваженого органу звернулась з відповідною заявою, долучивши до неї всі необхідні документи ще 28.03.2016 року, а не вирішення спірного питання уповноваженим на те суб’єктом – відповідачем по справі, за першою заявою відбулось не з вини позивача (позивачів) (а.с. 26 – 29).

В зв’язку з наведеним, рішення відповідача від 23 червня 2017 року про відмову в призначені одноразової грошової допомоги з описаними вище обґрунтуваннями є таким, що прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на підставі норм закону, які не підлягають до застосування у спірних правовідносинах, а як наслідок незаконним, а тому позов в частині визнання протиправним та скасування рішення комісії ОСОБА_4 оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання від 23.06.2017 року № 65 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв’язку зі смертю ОСОБА_9 підлягає до задоволення.

Вирішуючи адміністративний позов в частині вимог про зобов’язання ОСОБА_4 оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги на користь позивачів у відповідному розмірі, що визначено законом суд зважає на наступне.

Згідно ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду. Ч. 4 вказаної статті закону регламентовано, що суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, суд вважає, що вірним способом захисту на належний розгляд питання про призначення одноразової грошової допомоги на користь позивачів буде зобов’язання суб’єкта владних повноважень – відповідача по справі, повторно розглянути та вирішити питання, про призначення одноразової грошової допомоги на користь позивачів, з урахуванням правової оцінки фактичних обставин справи та правовідносин, наданої судом у цьому рішенні.

Враховуючи те, що позов судом задовольняється частково, згідно ст. 139 КАС України з відповідача на користь позивачів підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 16 Закону України Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, ст. ст. 2, 5, 6, 8, 9, 77, 139,242 - 246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 оборони України, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Вінницький обласний військовий комісаріат, Військова частина А 2656 про визнання протиправним та скасування рішення комісії ОСОБА_4 оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання від 23.06.2017 року № 65, яким відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв’язку зі смертю ОСОБА_9 та зобов’язання ОСОБА_4 оборони України прийняти рішення про призначення на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у 100 – кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленому законом для працездатних осіб на час виплати у зв’язку зі смертю 12.05.2013 року ОСОБА_9 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ОСОБА_4 оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання від 23.06.2017 року № 65, яким відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, (ідентифікаційний код НОМЕР_1, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 – Левицького АДРЕСА_1) та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 – Левицького АДРЕСА_1) у зв’язку зі смертю 12.05.2013 року ОСОБА_9.

Зобов’язати ОСОБА_4 оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6) повторно розглянути та вирішити питання про призначення одноразової грошової допомоги на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, (ідентифікаційний код НОМЕР_1, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 – Левицького АДРЕСА_1) та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 – Левицького АДРЕСА_1), з урахуванням правової оцінки фактичних обставин справи та правовідносин, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_4 оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, (ідентифікаційний код НОМЕР_1, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 – Левицького АДРЕСА_1) та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 – Левицького АДРЕСА_1) судові витрати в сумі 640 грн., тобто по 320 грн. на користь кожного з позивачів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Вінницький міський суд Вінницької області.

Повний текст постанови складено 01 лютого 2018 року.

Суддя: