Рішення № 71925453, 31.01.2018, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1378/17

Провадження №2/148/53/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 січня 2018 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі: головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Грох Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ:

Представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» ( далі ПАТ КБ «Приватбанк» ) звернувся до Тульчинського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 10.01.2013 відповідач отримала кредит у розмірі 2100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 «Умов та Правил надання банківських послуг», де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 «Умов та Правил надання банківських послуг».

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 та «Тарифами Банку», які викладені на банківськомі сайті складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 30.06.2017 має заборгованість - 41565,35 грн., яка складається з наступного:

- 2024,47 грн. - заборгованість за кредитом;

- 33505,39 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 3580 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських

послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 1955,49 грн. - штраф (процентна складова).

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «Приватбанк». Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 41565,35 грн. та понесені по справі судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з'явився. В матеріалах справи наявне клопотання від нього, згідно якого він просить справу розглянути в його відсутніс, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Згідно наявних у матеріалах справи пояснень на заперечення відповідача (а.с.61-77) вбачається, що представник позивача вважає, що доводи відповідача щодо того, що її зобов'язання перед банком виконані і те, що вона не знала про наявність заборгованості є необґрунтованими та безпідставними. Банк не зобов'язаний інформувати клієнта про наявність заборгованості, клієнт же зобов'язаний стежити за витрачанням коштів в рамках платіжного ліміту. Також вважає, що строк позовної давності ними не пропущено, оскільки даний строк відповідно до п.1.1.7.31 «Умов та Правил надання банківських послуг» було збільшено до 50 років. Обставини викладені в запереченні відповідача вважає такими, що не відповідають дійсності. Просить позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явилася. В матеріалах справи наявне заперечення від неї, згідно якого остання позов не визнала, посилаючись на те, що нею кредитні зобов'язані перед банком давно виконані. Банк роками не згадував про борг, хоча згідно п.2.1.1.12.11 «Правил користування платіжною карткою» мав право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань. Жодних доказів про те, що її повідомляли про наявні проблеми представником позивача не надано. Вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Просить застосуватине строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що згідно договору № б/н від 28.03.2012 відповідач ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 2100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, що підтверджується копією анкети - заяви про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку» (а.с. 6).

Відповідно до п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 «Умов та Правил надання банківських послуг» (а.с.24), клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту установленого банком.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Банк зобов'язання по кредитному договору виконав.

Відповідач умови договору не виконувала.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Умовами та правилами надання банківських послуг» (а.с. 29).

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 «Умов та правил надання банківських послуг» (а.с.26), позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.1.1.5.6 «Умов та правил надання банківських послуг» (а.с.25), у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг (а.с.10).

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 «Умов та правил надання банківських послуг» (а.с.27), при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до п. 2.1.1.12.9 «Правил користування платіжною карткою» (а.с.30), боржник доручає списувати з будь якого рахунку відкритого в банку, зокрема з картрахунку, грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань.

Відповідно до п.1.1.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг» (а.с.11), за незгодою зі зміною правил та або «Тарифів Банку», позичальник зобов'язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.

Згідно п. 2.1.1.3.5 «Умов та правил надання банківських послуг» (а.с.26), клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

Відповідно до п. 2.1.1.12.11 «Правил користування платіжною карткою» (а.с.30), банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором.

Згідно п. 1.1.3.2.2 «Умов та правил надання банківських послуг» (а.с.13), у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного Договору та/або у разі виникнення Овердрафту Банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов'язків в цілому або у встановленою Банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов'язків та інших обов'язків за цим договором.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Пунктом 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 28.03.2012 (а.с. 4-5), станом на 30.06.2017 ОСОБА_2 має заборгованість за кредитним договором - 41565,35 грн., яка складається з наступного:

- 2024,47 грн. - заборгованість за кредитом;

- 33505,39 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 3580 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських

послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 1955,49 грн. - штраф (процентна складова).

Посилання відповідача на відсутність в неї кредитних зобов'язань перед ПАТ КБ «Приватбанк», оскільки вони нею давно виконані не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Так, згідно копії виписки по картрахунку ОСОБА_4 (а.с.66-67) вбачається, що остання, отримавши в ПАТ КБ «Приватбанк» платіжну картку на яку було встановлено кредитний ліміт, користувалася даними грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів.

Беручи до уваги письмову заяву відповідача про застосування позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч.2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 19.03.2014 у справі № 6-14цс14, картка діє в межах визначеного нею строку відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 18.06.2014 у справі № 6-61цс14, за договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст.261 ЦК України).

Відповідно до копії повідомлення ПАТ КБ "ПриватБанк" від 27.09.2017 №30.1.0.0/2-20170719/433 (а.с.65) вбачається, що ОСОБА_2 згідно кредитного договору від 28.03.12 отримала картку НОМЕР_2, що мала термін дії до 01.2016 року.

Згідно п.2.1.1.2.11 «Правил користування платіжною карткою» (а.с.25) картка діє до останнього дня місяця, вказаного на лицевій стороні картки, включно.

Представник позивача в своїх поясненнях посилається на п.1.1.7.31 «Умов та правил надання банківських послуг», згідно якого строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки був збільшений до 50 років та ч. 1 ст. 259 ЦК України, згідно якої позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, а тому вважає, що строк позовної давності ним дотримано при зверненні до суду.

Разом з тим, ст. 259 ЦК України встановлює, що договір про збільшення позовної давності украдається в письмовій формі.

Як вбачається з наявних у справі даних і доказів договір про збільшення позовної давності між сторонами не укладався, Умови та правила надання банківських послуг, в п.1.1.7.31 яких зазначено про збільшення строку позовної давності, відповідачем не підписані, що в свою чергу дає суду підстави вважати про безпідставність та необґрунтованість твердження представника позивача про збільшення строку позовної давності на 50 років.

Враховуючи, що строк дії картки відповідача закінчився в 31.01.2016 року, тому, саме з цього часу у ПАТ КБ "ПриватБанк" виникла можливість реалізувати право щодо стягнення кредитної заборгованості з відповідача в примусовому порядку через суд.

Правом на захист своїх інтересівПАТ КБ "ПриватБанк" скористався 19.07.2017, про що свідчить штамп на конверті (а.с.41).

Враховуючи норми ст.257 ЦК України та ч. 2 ст. 258 ЦК України, якими передбачена загальна (3 роки) та спеціальна позовна давність (1 рік), суд приходить до висновку, що представником позивача пропущено строк спеціальної давності щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), однак не порушено строк загальної позовної давності.

В зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог представника позивача в частині стягнення неустойки (штрафу, пені) слід відмовити, застосувавши строк позовної давності.

Як вбачається з позовних вимог представника позивача, останній просить стягнути з відповідача 3580 грн. - заборгованості за пенею та комісією. Разом з тим, оскільки представником позивача не надано належних доказів, які б давали суду можливість визначити розмір пені та комісії окремо, а в наданому суду розрахунку дані суми об'єднані, тому суд вважає необхідним відмовити і в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 11 від 18.12.2009, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Окрім цього, судом також встановлено, що представником позивача доведено розмір заборгованості по тілу кредиту в сумі 1812,11 грн., що відповідає наданому розрахунку заборгованості за договором № б/н від 28.03.2012, тоді як розмір заборгованості по тілу кредиту в сумі 2024,47 грн. суд вважає недоведеним, адже зазначена сума не відображена в розрахунку заборгованості.

Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення процентів з відповідача в розмірі 33505,39 грн., суд приходить до висновку, що вони є не в повному обсязі доведеними та законними, з огляду на наступне.

Зі змісту позовних вимог слідує, що відповідно до договору № б/н від 28.03.2012 року відповідачу надано кредит у сумі 2100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Разом з тим, ПАТ КБ "ПриватБанк" незаконно було збільшено з 01.04.2015 в односторонньому порядку відсоткову ставку за договором б/н від 28.03.2012, оскільки таке збільшення відбулося в односторонньому порядку відповідно до п. 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг, який не відповідає ст.1056-1 ЦК України.

Зокрема, відповідно до п. 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено право банку змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), банк зобов'язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком, згідно з п.1.1.3.1.9. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови.

Інших положень, які надають право банку збільшувати процентну ставку за договором, регламентують умови та порядок такого збільшення, вказані Умови та Правила надання банківських послуг не містять.

Суд не може погодитись з доводами представника позивача, що п. 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг є двосторонньою домовленістю сторін кредитного договору про право банку в односторонньому порядку збільшувати процентну ставку на свій розсуд.

Зокрема, відповідно до п. 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 за № 541/13808, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

У документах, які у своїй сукупності складають укладений між сторонами кредитний договір, всупереч ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, не визначено тип процентної ставки (фіксована або змінювана).

Згідно з ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Суд зауважує, що порядок застосування змінюваної процентної ставки визначений ч. 4-6 ст. 1056-1 ЦК України.

Зокрема, договором має бути врегульовано періодичність збільшення процентної ставки, умови і порядок такого збільшення, порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу, максимальний розмір збільшення процентної ставки. Повідомлення про збільшення відбувається письмово, не пізніше ніж за 15 днів до дати збільшення.

Як вбачається, позивачем не було дотримано вказаних вимог закону при укладанні договору з відповідачем, а тому не можна вважати, що сторонами було узгоджено право банку в односторонньому порядку, на свій розсуд, збільшувати процентну ставку.

Сама по собі вказівка в Умовах та Правилах надання банківських послуг на право банку змінювати тарифи, з огляду на вимоги закону, є недостатньою.

Окрім цього, відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі № 6-1374цс17, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Однак, позивачем та його представником не надано суду доказів про вручення відповідачеві під розписку повідомлення про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку, а тому таке збільшення є незаконним також і з цих підстав.

Отже, з відповідача на користь банку підлягає стягненню заборгованість за процентами станом за період з 01.04.2015 ( дата з якої банком підвищена процентна ставка) по 31.01.2016 (строк дії картки), виходячи з діючої на час укладення кредитного договору ставки, тобто 36 % річних.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 19.03.2014 року у справі № 6-14цс14, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до довідки представника ПАТ КБ «ПриватБанк» строк дії картки № 4149437721380028 закінчився 31.01.2016 року, а доказів того, що відповідачу видавалася нова картка позивачем та його представником суду не надано, відтак з відповідача слід стягувати на користь банку за період з 01.02.2016 по 30.06.2017 заборгованість по процентам згідно облікової ставки Національного банку України, адже представником позивача не надано суду доказів про існування між сторонами домовленості про встановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України в постанові від 07.09.2016 у справі № 6-1412цс16, у випадку не встановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, слід дійти висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.

Суд зазначає, що розмір процентів станом на 31.03.2015 становить 2377,44 грн. (а.с. 4).

Розмір заборгованості по процентам за період з 01.04.2015 по 31.01.2016 згідно процентної ставки 36 % річних становить 543,60 грн.

Розрахунок: 1812,11 (сума боргу по кредиту) х 36 % = 652,36 : 12 міс. = 54,36 х 10 місяців (з 04.2015 по 01.2016 включно) = 543,60 грн.

Розмір заборгованості по процентам за період з 01.02.2016 по 30.06.2017 (дата, станом по яку позивач просить стягнути заборгованість) становить 1040,20 грн.

Розрахунок :

1812,11 х 22 % (період з 01.02.2016 по 21.04.2016 = 81 деньі) = 398,66/366 (днів у році) х 81 = 88,22 грн. (сума процентів за 81 день);

1812,11 х 19 % (період з 22.04.2016 по 26.05.2016 = 35 дні) = 344,30/366 (днів у році) х 35 = 32,92 грн. (сума процентів за 35 дні);

1812,11 х 18 % (період з 27.05.2016 по 23.06.2016 = 28 дні) = 326,18/366 (днів у році) х 28 = 24,95 грн. (сума процентів за 28 дні);

1812,11 х 16,5 % (період з 24.06.2016 по 28.07.2016 = 35 дні) = 299/366 (днів у році) х 35 = 28,59 грн. (сума процентів за 35 дні);

1812,11 х 15,5 % (період з 29.07.2016 по 15.09.2016 = 49 днів) = 280,88/366 (днів у році) х 49 = 382,30 грн. (сума процентів за 49 дні).

1812,11 х 15 % (період з 16.09.2016 по 27.10.2016 = 42 дні) = 271,82/366 (днів у році) х 42 = 317,12 грн. (сума процентів за 42 дні);

1812,11 х 14 % (період з 28.10.2016 по 31.12.2016 = 65 днів) = 253,70/366 (днів у році) х 65 = 45,06 грн. (сума процентів за 65 дні);

1812,11 х 14 % (період з 01.01.2017 по 13.04.2017 = 103 дні) = 253,70/365 (днів у році) х 103 = 71,59 грн. (сума процентів за 103 дні);

1812,11 х 13 % (період з 14.04.2017 по 25.05.2017 = 42 дні) = 235,57/365 (днів у році) х 42 = 27,11 грн. (сума процентів за 42 дні);

1812,11 х 12,5 % (період з 26.05.2017 по 30.06.2017 (дату, станом по яку позивач просить стягнути заборгованість) = 36 днів) = 226,51/365 (днів у році) х 36 = 22,34 грн. (сума процентів за 36 днів).

Таким чином, загальний розмір заборгованості по процентам становить 3961,24 грн.

Розрахунок:

2377,44 грн. (проценти за період по 31.03.2015) + 543,60 грн. (проценти за період з 01.04.2015 по 31.01.2016) + 1040,20 грн. (проценти з 01.02.2016 по 30.06.2017) = 3961,24 грн. )

В іншій частині позовні вимоги про стягнення процентів суд вважає безпідставними, оскільки представником позивача не надано доказів про існування між сторонами домовленості про встановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, а тому такі проценти слід обраховувати виходячи із облікової ставки НБУ.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи дату звернення з даним позовом до суду, позицію сторін щодо визнання позовних вимог, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог представника позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх часткового задоволення, а саме стягненні з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 28.03.2012 в розмірі 5773,35 грн., з яких: 1812,11 грн. - заборгованість за кредитом, 3961,24 грн. - заборгованість за процентами.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1600 грн. (а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими в постановах від 19.03.2014 у справі № 6-14цс14, від 18.06.2014 у справі № 6-61цс14, від 07.09.2016 у справі №6-1412цс16 та від 11.10.2017 у справі №6-1374цс17, п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 11 від 18.12.2009, ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. ст. 15, 253, 256-259, 261, 267, 526, 527, 530, 634, 651, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК, ст. ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, 263- 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.03.2012 в розмірі 5773,35 грн. (п'ять тисяч сімсот сімдесят три гривні 35 копійок), з яких: 1812,11 грн. - заборгованість за кредитом, 3961,24 грн. - заборгованість за процентами, а також судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: