Ухвала суду № 71925038, 01.02.2018, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3906/16-к

УХВАЛА

01 лютого 2018 року м. Вінниця

Колегія суддів Вінницького районного суду Вінницької області

в складі

головуючого судді Ганкіної І.А.,

суддів Бондаренко О.І., Саєнко О.Б.,

при секретарі Жигаровій Д.О.

за участю прокурора Козир С.В.

адвоката ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

свідка ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження № 12016020100001239 від 29.08.2016 року, відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК України.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження міри запобіжного заходу відносно обвинуваченого.

Прокурор вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою, оскільки вважає, що ризики, які стали підставою для обрання міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зникли, просить врахувати, що скоєним є тяжкий та особливо тяжкий злочини, та ту обставину, що слухання кримінального провадження перебуває на стадії допиту свідків, частина з яких, ще не допитані, тому просить продовжити міру запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його адвокат ОСОБА_1 заперечили проти продовження міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Захисник ОСОБА_1 суду зазначив, що прокурор не навів достатніх підстав для продовження міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою та не довів на теперішній час існування ризиків, які стали підставою для застосування до обвинуваченого даної міри запобіжного заходу.

Потерпіла у вирішенні клопотання прокурора поклалася на думку суду.

Заслухавши думку учасників кримінального процесу, колегія суддів враховує, що ч. 3 ст. 331 КПК України визначено, що суд зобов’язаний розглянути питання продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув’язнення. До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_2 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України та був продовжений за ухвалами суду.

Вирішуючи питання, щодо доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2, колегія суддів враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

При цьому колегія суддів враховує, що злочини за якими обвинувачується ОСОБА_2, віднесені відповідно до ст.12 КК України до тяжкого та особливо тяжкого злочинів, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення – за ч. 2 ст. 186 КК України від 4 до 6 років позбавлення волі та за ч. 3 ст. 187 КК України від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що дає достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може, з метою уникнення від покарання, впливати на свідків, які підлягають виклику до суду, уникати явки до суду та може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. При цьому колегія суддів враховує, що обвинувачений постійного місця проживання на території м. Вінниці та Вінницького району не має, житло на праві приватної власності в нього відсутнє, обвинувачений не має постійного офіційного місця роботи та доходу, раніше відбував покарання в місцях позбавлення волі, що свідчить про відсутність соціально-стримуючих факторів, та ту обставину, що розгляд кримінального провадження триває, повний склад свідків не допитано, що не виключає можливості вчинення тиску на вказаних осіб. Також колегія суддів враховує обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх наслідки, тяжкість покарання за скоєні злочини, передбачені санкціями ч. 2 ст. 186 та ч. 3 ст. 187 КК України, тому дійшла висновку щодо відсутності підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відтак, для запобігання вказаним ризикам, враховується суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року.

Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, - не встановлено.

У зв'язку із викладеним, на підставі ч.3 ст.331 КПК України, колегія суддів вважає, що підстав для зміни чи скасування міри запобіжного заходу немає, обвинуваченому слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк до 2 місяців.

Враховуючи вимоги норм розділу ІІ КПК України, зокрема, ст.ст. 177,183,199, а також вищевказані обставини, колегія суддів вважає, що більш м’які заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду даного кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 331 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Продовжити строк дії запобіжного заходу – тримання під вартою щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК України, строком до 2 місяців – до 02 квітня 2018 року включно.

Копію ухвали направити для виконання начальнику УВП№1 м. Вінниці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Ганкіна

Судді О.І. Бондаренко

ОСОБА_7