
Справа № 713/46/18
Провадження №2-а/713/6/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.01.2018 м. Вижниця
Вижницький районний суд Чернівецької області, в складі:
головуючого судді Кибич І.А.,
з участю секретаря Мірчева О.І.
за участю представника позивачки ОСОБА_1
за участю представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вижниця адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 комісії при Вижницькій міській раді Чернівецької області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_3 звернулась в суд з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення до відповідача ОСОБА_4 комісії при Вижницькій міській раді. Посилається на те, що згідно рішення виконавчого комітету Вижницької міської ради №219 від 29.10.1991 року, їй, та членам сім’ї до складу якої входили чоловік ОСОБА_5 і двоє синів ОСОБА_6, ОСОБА_7, було вирішено видати ордер на заселення комунальної однокімнатної квартири, житловою площею 11,5 м.кв. по вул.Л.Кобилиці в будиноку №1 квартира №3 м.Вижниця, Чернівецької області, яку надали тимчасово до одержання житла, на яке вона перебуває на квартирному обліку в списку під шостим номером.
Квартира перебуває на балансі міської ради, за її використання вона щомісячно сплачує квартирну плату та всі комунальні платежі, на її неодноразові прохання до міської ради про надання іншого житла, приватизацію та/або проведення капітального ремонту існуючого, де вона в даний час проживає, ніяк не вирішується.
Згідно генерального плану-схеми розміщення житлового будинку №1 по вул.Л.Кобилиці м.Вижниці та прилеглої до нього прибудинкової території, яка є у спільному користуванні всіх співвласників та наймачів трьох квартир у цьому будинку. За фактичним розташуванням та даними інвентарної справи на вказаний житловий будинок дві квартири в якому є приватизованими, а її ні, під її квартирою знаходяться два вимощені каменем сараї, зверху на яких, як на основних несучих та скріплюючи основу і цілісність її квартири по всій їх площі розташування, як поверхом вище, знаходиться її квартира. Сараї, підвали та горища не підлягали і не могли бути ніколи і ніким приватизовані, через що вона вважала, що ці сараї як і прилегла до них земельна ділянка є у спільному користуванні всіх мешканців. Сараї і розташована над ними її квартира знаходяться в кінці земельної ділянки прибудинкової території. В свій час в глибині цієї прибудинкової території при заході до східців на другий поверх в її квартиру була дерев’яна хвіртка, якою всі користувалися з метою забезпечення цієї території від заходу бродячих псів, можливості просушування білизни, складування необхідних матеріалів. Однак через те, що вона прогнила, на її місці вона встановила однометрову хвіртку з бляхи з дверною ручкою, і з можливістю вільного користування нею всіма сусідами.
Однак, з другої половини 2017 року, один із сараїв ОСОБА_8 і ОСОБА_9 відгородили внутрішньою цегляною перегородкою та сарай закрили на навісний замок, і їй чиняться перешкоди в доступі до квартири, використанні прилеглої до неї території, сараю тощо. Сусіди пишуть до міської ради скарги про те, що вона незаконно встановила огорожу та перешкоджає їм доступ до своїх приміщень, здійснюються неодноразові перевірки, які на її думку є впливом тиску на неї, щоб вона покинула займану квартиру.
23 листопада 2017 року інспектором з благоустрою Вижницької ОТГ ОСОБА_10 було складено протокол №12 про те, що вона, ніби¬то, порушила п.13.1. доповнення до правил благоустрою Вижницької ОТГ, а саме, самовільно, без будь-якого на те дозволу в дворі спільного користування, який розташований в м.Вижниця по вул.Л.Кобилиці,1 встановила об'єкт благоустрою, а саме огорожу чим порушила вимоги ст.152 КУпАП. Протокол складено без її участі та з порушеннями вимог до його складення передбачених ст.256 КпАП України, а саме: не зазначено підстави його складання, місце його складання, не дана характеристика суті правопорушення, в графі протоколу, де вона повинна дати пояснення, записано заздалегідь виготовленим друкованим текстом, що від дачі пояснень відмовилася - реквізити незаповнені, не зазначено про ознайомлення її з даним протоколом.
Даний протокол надійшов на розгляд адмінкомісії 29 листопада 2017 року, а розглянутий з порушенням правил для його розгляду та з порушенням 15-ти денного терміну для його розгляду, а саме 05.01.2018 року. З протоколом її не ознайомлювали.
Вважає складену на підставі протоколу постанову №2 від 05.01.2018 року протиправною, оскільки в розділі обставин, не дано повної, об'єктивної характеристики її правопорушення з посиланням на нормативно-правове обґрунтування. Вважає, що ні особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, ні члени комісії, які не були присутні на місці її проживання, а також посадові особи адмінкомісії, які склали та підписали Постанову №2 від 05.01.2018 року, не є належними фахівцями в питаннях визначення самовільного будівництва, відповідності споруд Державним будівельним нормам і правилам, не вірно (на власний розсуд) визначили, як порушення правил благоустрою території, - відновлення раніше існуючої хвіртки та називають її самовільно спорудженою огорожею і як порушення ст.152 КУпАП. На встановлення – відновлення раніше існуючої хвіртки будь-яких дозволів не потрібно згідно вимог Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна №127 від 24.05.2001 року, зареєстрованої в Мінюсті 10.07.2001 року за №582/5773 (зі змінами). Крім того, її не було повідомлено належним чином про засідання адмінкомісії міської ради 05.01.2018 року щодо розгляду протоколу №12 від 23 листопада 2017 року, докази про це відсутні.
Просить визнати протиправним та скасувати постанову за справою про адміністративне правопорушення №2 від 05.01.2018 року, яка винесена адміністративною комісією при Вижницькій міській раді, про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП.
В судове засідання позивачка ОСОБА_3 не з’явилась, належним чином повідомлена про час ті місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, посилалась на обставини, викладені в адміністративному позові, просила задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_11 позовні вимоги не визнала, відповідач надав відзив, відповідно до якого зазначено, що прилегла територія до житлового будинку №1 по вул.Л.Кобилиці є у спільному користуванні всіх співвласників. ОСОБА_3 не є ні власником, а ні співвласником квартири (квартира №3 по вул.Л.Кобилиці є комунальною власністю та надана тимчасово для проживання). До Вижницької міської ради неодноразово звертались ОСОБА_9 та ОСОБА_8, з проханням та повідомленням про те, що ОСОБА_3 самостійно встановила огорожу в дворі загального користування чим перешкоджає власникам вільно користуватись своїм майном. Інспектором з благоустрою ОСОБА_10 спільно з депутатами та посадовими особами міської ради неодноразово проводилось обстеження по зверненнях ОСОБА_9 та ОСОБА_8, під час обстежень було встановлено, що ОСОБА_3 самовільно без будь-яких на те дозволів встановила в подвір’ї спільного користування огорожу, яка унеможливила доступ власників до їх підсобних приміщень.
Дані обставини зафіксовані висновками Вижницького відділення поліції Кіцманського ВП ГУ НП в Чернівецькій області від 25 жовтня 2017 року та від 12 листопада 2017 року про результати розгляду звернення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ОСОБА_3 неодноразово надсилались попередження №41 від 28.09.2017 року та №52 від 08.11.2017 року, про здійснення демонтажу самовільної огорожі та усунення перешкод для власників в користуванні власним майном. Однак ОСОБА_3 даними попередженнями знехтувала та не здійснила демонтаж огорожі, встановленої на подвір'ї спільного користування, в зв'язку з чим, 23 листопада 2017 року інспектором з благоустрою ОСОБА_10 було складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 (порушення вимог ст.152 КУпАП, а саме правил благоустрою населеного пункту). ОСОБА_3 не є власником квартири №3 по вул.Л.Кобилиці.1, а тому самостійно споруджувати будь-які огорожі на прилеглій до житлового будинку території без дозволів органу місцевого самоврядування та сусідів не мала права. Розгляд даного протоколу адміністративною комісією при виконавчому комітеті Вижницької міської ради вперше був призначений на 30 листопада 2017 року, про що ОСОБА_3 направлялась повістка, 30.11.2017 року розгляд вищезазначеного протоколу не відбувся у зв'язку з неотриманням до 30.11.2017 року поштового підтвердження про отримання повістки ОСОБА_3 Розгляд даного питання було призначено на 12 грудня 2017 року, проте ОСОБА_3 написала заяву від 07.12.2017 року про неможливість бути присутньою при розгляді протоколу з поважних причин. Водночас 12 грудня 2017 року ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_1 з'явились на засідання адміністративної комісії, але адвокатом було подано клопотання від 12.12.2017 року про відкладення розгляду справи та надання часу на ознайомлення з матеріалами по справі. У зв'язку з чим розгляд протоколу адміністративною комісією було призначено на 26.12.2017 року. 26 грудня 2017 на засідання адміністративної комісії гр..ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_1 з'явились та повідомили, що вони ще не ознайомились з матеріалами справи, а також повідомили про можливість мирного врегулювання спору з сусідами та надання часу для цього. Зважаючи на це, розгляд протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 відкладався повторно на 05 січня 2018 року. Про призначене засідання комісії 05.01.2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були повідомлені. 05 січня 2018 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Вижницької міської ради було розглянуто протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 та всі матеріали стосовно даного правопорушення. В ході розгляду комісією було встановлено, що ОСОБА_3 порушено не лише п.13.1 доповнень до Правил благоустрою міста Вижниці, а й п.13.5. Вивчивши всі наявні матеріали справи, адміністративною комісією при виконавчому комітеті Вижницької міської ради було винесено постанову №2, згідно якої ОСОБА_3 визнано винною за порушення ст.152 КУпАП та притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Постанова адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вижницької міської ради від 05.01.2018 року №2 була надіслана належним чином ОСОБА_3 та отримана нею 11 січня 2018 року. Постанова №2 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вижницької міської ради є обґрунтованою та законною. Просила відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_11, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення учасників справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.20 ч.1 п.1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 року).
Судом встановлено, що адміністративною комісією при Вижницькій міській раді 05.01.2018 року винесено постанову №2 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення ст.152 КУпАП, накладено стягнення у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн. Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_3, самовільно, без будь-якого на те дозволу в подвір’ї спільного користування по вул.Л.Кобилиці, 1 встановила об’єкт благоустрою, а саме огорожу, чим допустила правопорушення, передбачене ст.152 КУпАП, Правила благоустрою м.Вижниця, що підтверджується копією постанови.
З протоколу про адміністративне правопорушення №12 від 23 листопада 2017 року вбачається, що інспектор з благоустрою Вижницької ОТГ ОСОБА_10 склав протокол відносно жительки м.Вижниця вул.Л.Кобилиці, 1/3 – ОСОБА_3 за адміністративне правопорушення, яке виразилось у наступному: ОСОБА_3 самовільно без будь-якого на те дозволу в дворі спільного користування, який розташований в м.Вижниця по вул.Л.Кобилиці, 1 встановила об’єкт благоустрою, а саме огорожу, чим порушила вимоги ст.152 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.288 КУпАП постанову адміністративної комісії може бути оскаржено у виконавчий комітет відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ст.2 ч.3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до ч.1 ст.218 КУпАП, адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 45, 46, 92, 99, 103-1-104-1, статтею 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), статтями 138, 141, 142, 149-152, частинами першою та другою статті 152-1, частиною першою статті 154, статтями 155, 155-2, частиною другою статті 156, статтями 156-1, 156-2, 159, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, статтею 181-1, частиною першою статті 182, статтями 183, 185-12, 186, 186-1, 189, 189-1, 196, 212-1 цього Кодексу.
Згідно ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до п.п.7 пункту "а" частини 1 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить і організація благоустрою населених пунктів.
Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначені Законом України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 року.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" встановлено, що благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Відповідно до п.6 ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень органів місцевого самоврядування належить затвердження правил благоустрою населених пунктів.
Пунктом 2 частини першої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.
Судом встановлено, що рішенням п’ятої сесії VІІ-го скликання №26-5/16 від 17.02.2016 року вирішено доповнити додатком №1 Правила благоустрою м.Вижниця, затверджені рішенням Вижницької міської ради від 06 квітня 2011 року №54-6/11, рішення набирає чинності з дня його оприлюднення, доручено виконавчому комітету оприлюднити рішення через газету «Вижницькі обрії» та офіційний сайт Вижницької міської ради, організацію виконання рішення покладено на КУП «Комунальник» Вижницької міської ради, що підтверджується копією рішення.
Відповідно до п.18.2.3, 18.2.4, 18.2.5 Правил благоустрою м.Вижниця, затверджених рішенням шостої сесії VІ скликання Вижницької міської ради №54-6/11 від 06.04.2011 року, після складення протоколу, він у п’ятиденний строк надсилається на розгляд до Вижницької міської адміністративної комісії чи до місцевих адміністративних комісій за місцем проживання порушника. Справа про адміністративне правопорушення розглядається адміністративною комісією в п’ятнадцятиденний строк з дня отримання протоколу про адміністративне правопорушення. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, адміністративна комісія виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, щодо якої розглядається справа; викладення обставин, установлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, прийняте по справі рішення.
Відповідно до п.13.1 додатку №1 затвердженого рішенням п’ятої сесії VІІ-го скликання за №25-5/16 від 17.02.2016 року «Про доповнення до правил благоустрою м.Вижниця», які затверджені рішенням Вижницької міської ради №54-6/11 від 06.04.2011 року вбачається, що самовільне виконання робіт, тягне за собою адміністративну відповідальність за ст.152 КУпАП.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до об'єктів у сфері благоустрою населених пунктів віднесено території загального користування, вулиці, проїзди, інші території загального користування в межах населеного пункту.
Згідно з вимогами частини 2 статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані:1) утримувати в належному стані об’єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту
прилеглу до цих об’єктів територію; 2) дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; 3) не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів; 4) відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів; 5) допускати на об’єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, аварійно-рятувальні та інші служби для здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків
надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
Згідно з вимогами статті 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» Правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила. Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил. 2. Правила включають: 1) порядок здійснення благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою; 2) вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій; 3) вимоги до утримання зелених насаджень на об'єктах благоустрою - територіях загального користування; 4) вимоги до утримання будівель і споруд інженерного захисту території; 5) вимоги до санітарного очищення території; 6) розміри меж прилеглої до підприємств, установ та організацій території у числовому значенні; 7) порядок розміщення малих архітектурних форм; 8) порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів; 9) інші вимоги, передбачені цим та іншими законами. 3. Правила не можуть передбачати обов'язок фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.
Відповідно до ст.21 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», елементами частинами) об’єктів благоустрою є: 1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів; 2) зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; 3) будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; 4) засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; 5) технічні засоби регулювання дорожнього руху; 6) будівлі та споруди системи інженерного захисту території; 7) комплекси та об'єкти монументального мистецтва, декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади; 8) обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків; 9) малі архітектурні форми; 10) інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами. 2. Мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об’єкта благоустрою. До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, ґрати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об’єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.
Відповідно до ст.25 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.
Відповідно до ч.1 ст.26 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій присадибної ділянки проводиться її власником або користувачем цієї ділянки. Власник або користувач присадибної ділянки може на умовах договору, укладеного з органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, забезпечувати належне утримання території загального користування, прилеглої до його присадибної ділянки.
Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»:
- багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об’єктами нерухомого майна;
- допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);
- прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;
- спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Відповідно до положень ч.1 ст.319, ст.321 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.1,2 ст.86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Суб'єктами права спільної власності на земельну ділянку можуть бути громадяни та юридичні особи, а також держава, територіальні громади.
Відповідно до ч.1,2,3 ст.89 ЗК України, земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. 2. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку; г) співвласників багатоквартирного будинку. 3. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.
Відповідно до ч.1, п.д ч.2 ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. 2. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають зокрема, співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Відповідно до ст.103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
Статтею 152 ЗК України, визначено способи захисту прав на земельні ділянки та, зокрема, передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_3 рішенням виконавчого комітету Вижницької міської ОСОБА_9 народних депутатів №219 від 29.10.1991 року вирішено видати ордери на заселення комунальних квартир, а саме, однокімнатної квартири, житловою площею 11,5,0 кв.м., по вул.Л.Кобилиці 1/3 в м.Вижниця. Квартиру виділено тимчасово до підходу черги без зняття з квартирного обліку, що підтверджується копією архівного витягу №1/213 від 30.04.2010 року. На даний час позивачка ОСОБА_3 проживає у вказаній квартирі, право приватної власності на вказану однокімнатну квартиру не оформила, перебуває на квартирному обліку Вижницької міської ради з 12.12.1986 року, шоста в списку на одержання житла, що підтверджується копією довідки Вижницької міської ради №5915 від 29.11.2017 року.
Крім позивачки ОСОБА_3 у вказаному будинку проживають інші особи, які спільно користуються прибудинковою територією, належною до вказаного будинку та які неодноразово звертались до Вижницької міської ради із скаргами на дії позивачки ОСОБА_3, щодо встановлення останньою металевої огорожі на земельній ділянці, яка знаходиться у їх спільному користуванні, та якою обмежується їх доступ до підсобних приміщень, що підтверджується копіями заяв громадян ОСОБА_8, ОСОБА_9
Вижницькою міською радою 28.09.2017 року було здійснено виїзд по місцю проживання ОСОБА_3 та виявлено розміщену огорожу, яка унеможливлює вхід до підсобного приміщення ОСОБА_8, на підставі чого скеровано попередження №341 від 28.09.2017 року, де запропоновано ОСОБА_3 забезпечити доступ до підсобного приміщення, яке належить ОСОБА_8 цілодобово, що підтверджено копією попередження.
08.11.2017 року позивачці ОСОБА_3 скеровано повторне попередження №52 від 08.2017 року, в якому повідомлено ОСОБА_3, що у разі ігнорування даного попередження буде ініційовано питання про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП, за порушення п.13.1 правил благоустрою Вижницької ОТГ.
Стаття 152 КУпАП передбачає відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів
Об’єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського благоустрою.
Об’єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів, а також недодержанні правил щодо забезпечення чистоти і порядку в містах та інших населених пунктах.
Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи…
Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
На підставі ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.77 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень» належить перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до вимог ст.293 КУпАП і роз'яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, адміністративною комісією при Вижницькій міській раді було розглянуто протокол про адміністративне правопорушення №12 від 23.11.2017 року, складений уповноваженою особою відповідно до ст.255 КУпАП, в межах наданих повноважень, виконуючи вимоги КУпАП, належним чином повідомлено позивачку ОСОБА_3 та її представника про розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.152 КУпАП. Дослідивши матеріали протоколу про адміністративне правопорушення №12 від 23.11.2017 року, адміністративною комісією винесено постанову про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП, накладено мінімальне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 340,00 грн., адміністративною комісією надано відповідну оцінку матеріалам справи та прийнято рішення про наявність в діях позивачки складу адміністративного правопорушення, а тому суд приходить до висновку, що постанова ОСОБА_4 комісії при Вижницькій міській раді №2 від 05.01.2018 року, відносно винуватості ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, та встановлення події та складу адміністративного правопорушення є законною і такою, що відповідає вимогам ст.280 КУпАП, а тому в цій частині не підлягає скасуванню.
Позивачкою ОСОБА_3 та її представником у судовому засіданні не доведено та не представлено доказів які вказують на правомірність її дій, не надано жодних доказів, які б спростовували вину ОСОБА_3, подію та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.1 ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Відповідно до п.8 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Судом встановлено, що інспекцією з благоустрою Вижницької ОТГ було виявлено порушення ОСОБА_3 правил благоустрою 28 вересня 2017 року, протокол про адміністративне правопорушення складено 23 листопада 2017 року, постанову про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, відповідно до якої на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн., винесено 05.01.2018 року.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене та аналізуючи докази по справі, суд прийшов до висновку, що постанова адміністративної комісії при Вижницькій міській раді Чернівецької області №2 від 05 січня 2018 року в частині накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_3, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.152 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. підлягає скасуванню, а провадження по справі відносно ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення передбаченого ст.152 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.8 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду адміністративною комісією при Вижницькій міській раді справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 289 КУпАП, Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Відповідно до ч.3, ч.5 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, враховуючи вимоги закону, з Вижницької міської ради Чернівецької області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень (59200, м.Вижниця, вул.Українська, 34, Код ЄДРПОУ: 04062096, КОАТУУ: НОМЕР_1) на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації бюджету 22030106), необхідно стягнути судові витрати, а саме, судовий збір у розмірі 352,40 грн.
На підставі ст.ст.38, 152, 218 ч.1, 247, 280, 287-289 КУпАП, статті 1, 10, 13, 17, 20, 21, 25, 26, 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", ст.ст.86,89,92,103 ЗК України, керуючись ст.ст. 2, 72-77, 139, 243, 246, 250, 251, 286, 293 КАС України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ :
ОСОБА_4 позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову адміністративної комісії при Вижницькій міській раді Чернівецької області №2 від 05 січня 2018 року в частині накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки м.Вижниця, вул.Л.Кобилиці, 1/3, Чернівецької області, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.152 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки м.Вижниця, вул.Л.Кобилиці, 1/3, Чернівецької області, провадженням закрити на підставі п.7 ст.247 КУпАП - у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
В решті позовних вимог – відмовити.
Стягнути з Вижницької міської ради Чернівецької області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень (59200, м.Вижниця, вул.Українська, 34, Код ЄДРПОУ: 04062096, КОАТУУ: НОМЕР_1) на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації бюджету 22030106) – судові витрати, а саме, судовий збір у розмірі 352 (Триста п’ятдесят дві) гривні 40 (Сорок) копійок.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Із урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України (в редакції, яка набула чинності з 15.12.2017 року) рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вижницький районний суд Чернівецької області разом із одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: І. А. Кибич
Судове рішення № 71924496, Вижницький районний суд Чернівецької області було прийнято 25.01.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 713/46/18. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: