Рішення № 71922928, 25.01.2018, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/1477/17

Провадження № 2/615/102/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2018 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Логвінова А.О.,

при секретарі судового засідання Дідок І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Валківського районного суду Харківської області цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за договором позики, трьох відсотків річних, інфляційних, неустойки,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2.) в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 163096,00 грн., 3% річних у розмірі 2989,35 грн., 9834,27 грн. інфляційних витрат, неустойку у розмірі 363704,08 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5396,24 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 31.08.2016 року між ним та ОСОБА_2 укладений договір позики, згідно якого останній передані грошові кошти у розмірі 68286,26 грн.

08.09.2016 року між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода № 1, відповідно до якої відповідачу передані у власність додаткові грошові кошти та відповідно загальний розмір позики збільшений до 77607,38 грн.

11.10.2016 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 2, відповідно до якої відповідачу передані у власність додаткові грошові кошти та відповідно загальний розмір позики збільшений до 79496,03 грн.

30.12.2016 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 3, відповідно до якої відповідачу передані у власність додаткові грошові кошти та відповідно загальний розмір позики збільшений до 163096,00 грн., строк повернення яких 31.03.2017 року.

Разом з цим, станом на день звернення до суду з даним позовом, відповідачем не були виконані умови договору позики та додаткових угод, позика повернута не була, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Позивач та його представник у судове засідання не з'явились, представником позивача подано до суду заяву, у якій останній позовні вимоги підтримав та просив розглядати справу за його відсутності та відсутності позивача, а також зазначив, що у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з'являлась, при цьому, про дату, час та місце судових засідань повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, з відміткою про отримання відповідачем судових повісток, відзив на позовну заяву, заяви про відкладення судового засідання або про розгляд справи за її відсутності до суду не надала.

За таких обставин, суд вважає за можливе розгляд справи проводити за відсутності сторін, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, 31.08.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики, згідно умов якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у власність грошові кошти в сумі 68286,26 грн., що за курсом НБУ на день укладення договору еквівалентно 2662 доларів США, з кінцевим терміном повернення 30.11.2016 року (а.с. 10-11).

08.09.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладена додаткова угода № 1 до договору позики від 31.08.2016 року, згідно умов якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у власність грошові кошти в сумі 77607,38 грн., що за курсом НБУ на день укладення договору еквівалентно 2904 доларів США, з кінцевим терміном повернення 30.11.2016 року (а.с. 12-13).

11.10.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладена додаткова угода № 2 до договору позики від 31.08.2016 року, згідно умов якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у власність грошові кошти в сумі 79496,03 грн., що за курсом НБУ на день укладення договору еквівалентно 3078 доларів США, з кінцевим терміном повернення 30.11.2016 року (а.с. 12-13).

30.12.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладена додаткова угода № 3 до договору позики від 31.08.2016 року, згідно умов якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у власність грошові кошти в сумі 163096,00 грн., що за курсом НБУ на день укладення договору еквівалентно 6171 доларів США, з кінцевим терміном повернення 31.03.2017 року (а.с. 12-13).

Відповідно до п. 2.1. договору позики від 31.08.2016 року та додаткових угод до договору позики, передача суми позики здійснюється під час підписання договорів.

На підтвердження отримання позики, ОСОБА_2 представлена розписка, згідно якої остання посвідчила, що отримала від ОСОБА_1 позику у розмірі 163096,00 грн., що за курсом НБУ станом на 30.12.2016 року еквівалентно 6171 доларів США та зобов'язувалась повернути позику в строк до 31.03.2017 року (а.с. 18).

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 зобов'язання у строки визначені сторонами належним чином не виконала, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики у сумі 163096,00 грн.

Позовні вимоги про стягнення нарахованих 3 % річних від простроченої суми за період з 01.04.2017 року по 09.11.2017 року у розмірі 2989.35 грн., а також інфляційних витрат за період з квітня 2017 року по вересень 2017 року у розмірі 9834,27 грн., на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, також підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням відповідачем сплати суми основного боргу позивачем за період з 01.04.2017 року по 09.11.2017 року нараховано 3 % річних від простроченої суми у розмірі 2989,35 грн., а також інфляційні за період з квітня 2017 року по вересень 2017 року у розмірі 9834,27 грн.

Так, 3 % річних від простроченої суми розраховані наступним чином: (163096,00 (сума заборгованості) х 3 % (відсоткова ставка) х 223 (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у році) :100.

Інфляційні витрати розраховані: (100,9:100) х (101,3:100) х (101,6:100) х (100,2:100) х (99,9:100) х (102,0:100) = 1,06029741 х 163096,00-163096,00

Перевіривши правильність нарахування 3 % річних, а також інфляційних витрат, судом встановлено, що вищезазначені нарахування позивачем здійснено вірно.

Що стосується позовних вимог про стягнення неустойки за період з 01.04.2017 року по 09.11.2017 року, то такі вимоги також підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, згідно п. 4.2. Додаткової угоди № 3 до договору позики від 31.08.2016 року за несвоєчасне повернення позики (її чергової частини за графіком) позичальник сплачує позикодавцю неустойку у розмірі 1630,96 грн. за кожний календарний день існування простроченої заборгованості.

Перевіривши розрахунок в частині нарахування пені, судом встановлено, що за період з 01.04.2017 по 09.11.2017 року розмір пені становить 363704,08 грн. Пеня обчислена у розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що неустойка за своєю природою є забезпеченням виконання зобов'язання, а відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язань, що в свою чергу є різними правовими інститутами та обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною при розгляді справи № 6- 49 цс 12 від 6 червня 2012 року.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-284, 288-289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: 63011, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: 63734, АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2) заборгованість за договором позики у розмірі 163096 (сто шістдесят три тисячі дев'яносто шість) грн. 00 коп., три відсотки річних від простроченої суми за період 01 квітня 2017 року - 09 листопада 2017 року у розмірі 2989 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 35 коп., інфляційні витрати за період квітень 2017 року - вересень 2017 року у розмірі 9834,27 (дев'ять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 27 коп., пеню за період 01 квітня 2017 року - 09 листопада 2017 року у розмірі 363704 (триста шістдесят три тисячі сімсот чотири) грн. 08 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: 63011, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: 63734, АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 5396 (п'ять тисяч триста дев'яносто шість) грн. 24 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області через Валківський районний суд Харківської області, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.О. Логвінов