Вирок № 71922901, 31.01.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/4518/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Хайкіна В.М.

при секретарі - Шульзі К. І.

з участю прокурора - Рабцун М. О.

з участю потерпілої - ОСОБА_1

з участю представника потерпілого - ОСОБА_2

з участю обвинуваченого - ОСОБА_3

з участю захисника - Ярмоли О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова кримінальне провадження за №12015220010000347 від 02.09.2015 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, освіта середня, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

05.03.1998 року Дзержинським районним судом м. Харкова за частиною 2 статті 140, частиною 1 статті 145 Кримінального кодексу України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі статті 46-1 Кримінального кодексу України відстрочено на 2 роки;

03.08.2000 року Дзержинським районним судом м. Харкова за частиною 2 статті 140, частиною 1 статті 145, 42, 43 Кримінального кодексу України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, звільнений 25.06.2001 року із Харківського СІЗО умовно-достроково, невідбутий строк 1 рік 3 місяці;

18.02.2005 року Дзержинським районним судом м. Харкова за частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 307, частиною 2 статті 309, 70 Кримінального кодексу України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки;

11.01.2007 року Дзержинським районним судом м. Харкова за частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185, частиною 5 статті 185, статтею 69, 70, 71 Кримінального кодексу України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років із конфіскацією майна, звільнений 18.04.2012 року з Темнівської виправної колонії Харківської області по відбуттю строку покарання;

23.10.2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки

у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 1 статті 286, частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 01.09.2015 року близько 15 години 30 хвилин керував технічно справним автомобілем ВАЗ-21104, реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухався по вулиці Отакара Яроша зі сторони вул. Клочківської в напрямку пр. Леніна м. Харкова. В якості пасажира на його автомобілі на передньому пасажирському сидінні знаходилася ОСОБА_5

Керуючи вищезазначеним автомобілем, ОСОБА_3, включивши вказівник лівого повороту почав обганяти невстановлений в ході досудового розслідування автомобіль типу «Джип», який рухався попереду в попутному з ним напрямку. Коли ОСОБА_3 обігнав даний автомобіль та почав повертатися в свою смугу руху, то побачив велосипедиста, який рухався в попутному напрямку по полосі руху ОСОБА_3

Продовжуючи рух, водій ОСОБА_3, щоб уникнути наїзду на велосипедиста, почав маневрувати ліворуч, де у краю проїзної частини був припаркований автомобіль «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_2. ОСОБА_3 скоїв зіткнення з автомобілем «Мерседес». Від удару автомобіль «Мерседес» зіштовхнувся з автомобілем «СубаруФорестер», який також був припаркований біля проїзної частини.

Технічна можливість для запобігання пригоди для водія автомобіля ВАЗ-21104 ОСОБА_3 в даній дорожній обстановці визначалася виконанням ним вимог п.п. 10.1 і 12.1 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

В даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ 21104 ОСОБА_3 порушив наступні вимоги Правил дорожнього руху України: п. п. 10.1: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; п. п. 12.1: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати та безпечно керувати ним».

Згідно висновку авто-технічної експертизи №783/15 від 21.09.2015 року, перед пригодою робоча гальмівна система, рульове управління та ходова частина ВАЗ перебували в працездатному стані, при якому були відсутні будь-які несправності, що впливали б на їх вихідні параметри.

В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля ВАЗ 21104 ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п. 10.1 і 12.1 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок зіткнення вищевказаного автомобілю з автомобілем «Мерседес», потерпілій ОСОБА_5 згідно висновку судово-медичної експертизи №868-А/15 від 10.09.2015 року, заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я, а саме перелом лівої скуластої кістки із зсувом.

Згідно з висновком авто-технічної експертизи №121/16 від 16.02.2016 року, вищевказані порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

14.10.2015 року близько 05 години 00 хвилин , проходячи біля будинку №34 по пр. Л. Свободи в м. Харкові, ОСОБА_3 побачив автомобіль марки «OpelKadett», реєстраційний номер НОМЕР_3, який на праві власності належить ОСОБА_6 Проходячи біля вищевказаного автомобіля та помітивши на лобовому склі відеореєстратор та навігатор, у ОСОБА_3 виник умисел на викрадення чужого майна з автомобіля. Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів та переслідуючи корисливу мету, направлену на особисте збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_3 таємно, повторно, дістав ключі від своєї квартири та шляхом підбору ключа відкрив водійські двері автомобілю, після чого здійснив крадіжку з автомобіля - відеореєстратора марки «DixonDVR-R 800» чорного кольору та навігатор марки«SigmaSt 50 XL» чорного кольору, ринкова вартість яких згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №11386 від 23.11.2015 року становить 1462 грн. 50 коп., після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Допитаний обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 1 статті 286, частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу Україниу повному обсязі, та підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті, у вчиненому розкаявся, пояснивши, що доповнити йому нічого.

Суд зі згоди прокурора, потерпілих, захисника, обвинуваченого, відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з'ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, не оспорює їх, і не наполягає на дослідженні всіх доказів у справі, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, а також роз'яснив, що у такому випадку обвинувачений буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи представлені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_3 та кваліфікує його дії за частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, та частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При вирішенні питання про покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує характер і ступінь важкості вчинених кримінальних правопорушень-злочинів, які у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України відносяться до злочинів невеликої та середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

Так, ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, в тому числі і за корисливі злочини, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно, перебуває у цивільному шлюбі, має постійне місце проживання та реєстрації у м. Харкові. Вчинення аналогічного злочину (частина 2 статті 185 Кримінального кодексу України) в період іспитового строку свідчить про стійку антисоціальну спрямованість обвинуваченого.

Відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, обставиною, що пом'якшує відповідальністьОСОБА_3суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України, обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_3 судом не виявлено.

Відповідно до частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Пленум Верховного Суду України вПостанові №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» звертає увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визначається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимогстатті 65 Кримінального кодексу Українистосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до вимогстатті 65 Кримінального кодексу України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Матеріали кримінального провадження підтверджують, що ОСОБА_3 вчинив злочин у період іспитового строку, призначеного йому вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2014 року, яким його засуджено до позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком - три роки.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 повинно бути призначене покарання, необхідне та достатнє для виправлення та попередження нових злочинів в межах санкцій, передбачених частиною 1 статті 286 та частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі. Вчинення злочинів під час іспитового строку саме по собі є підставою для висновку про те, що виправлення обвинуваченого неможливе без відбування покарання і відповідно до положень статті 78 Кримінального кодексу України покарання обвинуваченому призначається за правилами, передбаченими статтями 70, 71 Кримінального кодексу України.

Крім того, обвинуваченим ОСОБА_3 заявлено клопотання про застосування до нього положень Закону України «Про амністію у 2016 році», проте дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки згідно вимог статті 3 вказаного Закону звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, підлягають особи, засуджені за злочини, що не є тяжкими та особливо тяжкими та не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.

Тобто дана законодавча норма вимагає особливого правового статуту у особи - «засудженого».

У відповідності до частини 5 статті 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Відповідно до вимог статті 128 КПК України, цивільним позивачем - потерпілим ОСОБА_6 подано цивільний позов, згідно якого останній визначив суму матеріальної шкоди, спричинену йому незаконними діями ОСОБА_3 у розмірі 7755 грн. 50 коп.

Суд вважає, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 підлягає задоволенню в межах його доведеності, а саме на його користь з обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає стягненню сума вартості навігатора марки«SigmaSt 50 XL» чорного кольору, яка згідно висновку судової товарознавчої експертизи №11386 від 23.11.2015 року, станом на 14.10.2015 року (дата вчинення злочину ) складає 650 грн. 00 коп.

Заявлена ж сума щодо вартості цього навігатора марки«SigmaSt 50 XL» у розмірі 1453 грн. 50 коп. нічим не обґрунтована, його розмір визначено станом на 28.04.2016 року (тобто після сплину 6 місяців з моменту вчинення злочину), скриншот сайту із Інтернет-магазину не може являтись належним та допустимим доказом в розумінні ст. 77-78 ЦПК України.

Окрім того, висновком судової товарознавчої експертизи №11386 від 23.11.2015 року визначено ринкову вартість відеореєстратора марки «DixonDVR-R 800» чорного кольору, яка станом на 14.10.2015 року складає 812 грн. 50 грн., проте як вбачається із зберігальної розписки, потерпілий ОСОБА_6 отримав від прокуратури прокуратури Дзержинського району м. Харкова ОСОБА_8 відеореєстратор марки «DixonDVR-R 800» чорного кольору, а також зобов'язався зберігати його в цілісності та схоронності, таким чином потерпілим безпідставно заявлено вимогу про вартість викраденого відеореєстратора, який йому повернуто.

Позивачем ОСОБА_6 не надано і належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї позиції щодо стягнення з ОСОБА_3 вартості пошкодженого центрального замка водійських дверей та роботи щодо його заміни (226 грн.), вартості личинки замків передніх дверей, що автоматично тягне за собою заміну личинок замків задніх дверей, замка запалювання та роботи по заміні (1224 грн.), вартості внутрішньої пластикової обшивки передньої стойки автомобіля (400 грн.), вартості лакофарбового покриття пасажирських дверей автомобіля та роботи (1600 грн.). Суд критично ставиться до обґрунтування цих витрат «із інтернета та консультацій на станціях технічного обслуговування автомобілів», матеріали пред'явленого цивільного позову не містять жодного доказу на підтвердження позиції позивача, а тому враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо цивільного позову, пред'явленого потерпілим ОСОБА_9, суд зазначає наступне.

Так, безумовно за приписами частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Потерпілим ОСОБА_9 заявлено цивільний позов на суму 320886 грн. 00 грн., яка складається із майнової шкоди, оціненої розміром у 306886 грн. та моральної шкоди, оціненої у 14000 грн. Визначаючи розмір майнової шкоди, позивач виходив із висновків товарознавчої експертизи, та просить суд встановити її у розмірі вартості автомобіля на момент вчинення злочину - 14200 доларів США, тобто 306886 грн. 14 коп. Проте жодного доказу на підтвердження пошкодження чи знищення автомобіля Mercedes-benz, д/н НОМЕР_2, як і самого висновку судової товарознавчої експертизи суду не надано, що унеможливлює суд перевірити вартість завданих збитків, спричинених незаконними діями ОСОБА_3 від зіткнення його автомобіля ВАЗ-21104. д/н НОМЕР_1, з автомобілем Mercedes-benz, д/н НОМЕР_2. Ненадання суду цих доказів автоматично виключає і задоволення вимоги про відшкодування на користь потерпілого моральної шкоди.

Питання щодо витрат, пов'язаних із проведенням експертиз по кримінальному провадженню вирішити на підставі статті 124 КПК України.

Питання про долю речових доказів і документів вирішити на підставі статті 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 1 статті 286, частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України та призначити покарання:

за частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу Україниу вигляді арешту строком на 6 (шість) місяців без позбавлення права керування транспортними засобами.

за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

В силу частини 1 статті 70 Кримінального кодексу України, за сукупністю злочинів, кінцево призначити покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі статті 71 Кримінального кодексу України, за сукупністю вироків, частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.10.2014 року та остаточно призначити покарання ОСОБА_3 у вигляді 4 (чотирьох) років3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою в умовах Харківської установи виконання покарань (№27) до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту його фактичного затримання, а саме з 14.03.2016 року.

Відповідно до частини 5 статті 72 Кримінального кодексу України (в ред. Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року) зарахувати в строк покарання ОСОБА_3 строк його попереднього ув'язнення з 14 березня 2016 року по 20 червня 2017 року включно із розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року по 31 січня 2018 року із розрахунку - один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 спричинену матеріальну шкоду у розмірі 650 (шістсот п'ятдесят) грн.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Харківській області (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, одержувач платежу - держава), вартість проведених під час досудового слідства експертиз: судової автотехнічної експертизи №783/15 від 21.09.2015 року у розмірі 1227 грн. 60 коп.; судової автотехнічної експертизи №121/16 від 16.02.2016 року у розмірі 736 грн. 56 коп., а всього стягнути 1964 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 16 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави вартість проведених під час досудового слідства експертиз: судової товарознавчої експертизи №383 від 23.02.2016 року у розмірі 61 грн. 50 коп., судової товарознавчої експертизи №11386 від 23.11.2015 року у розмірі 307 грн. 50 коп., а всього стягнути 369 (триста шістдесят дев'ять) грн. 00 коп.

Речовий доказ -відеореєстратор марки «DixonDVR-R 800» чорного кольору, який належить та знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_6- вважати повернутим законному власнику.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Головуючий: