Постанова № 71922037, 23.01.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2018 року м. Кропивницький

справа № 404/6320/15-ц

провадження № 22-ц/781/258/18

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

Головуючого судді: Голованя А.М.,

Суддів: Гайсюка О.В., Мурашка С.І.,

за участю секретаря Діманової Н.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 квітня 2016 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про невиконання взятих зобов’язань, стягнення заборгованості за договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору про надання юридичних послуг недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 2003 року він брав активну участь в захисті прав ОСОБА_2 на всіх стадіях судового процесу у зв’язку з необґрунтованим притягненням до кримінальної відповідальності, про що свідчать підготовлені процесуальні документи, апеляційні та касаційні скарги, зазначення його як захисника ОСОБА_2 у вироку Ленінського районного суду м. Кіровограда від 9 березня 2004 року.

Ним було підготовлено заяву і оформлені матеріали до Європейського суду з прав людини. Заява № 38848/05 Мамсhеnко v. Ukгаіnе була визнана прийнятною і комутована уряду України. ОСОБА_2 запевняв його, що оплата послуг буде здійснена за кінцевим результатом, після розгляду справи Європейським судом з прав людини.

01 березня 2013 року між ними було укладено договір про надання юридичних послуг по підготовці звернення до Європейського суду з прав людини, за яким відповідач зобов’язався оплатити надані послуги в сумі 500 грн. при підготовці документів, а при досягненні позитивного результату – 40 % від суми стягнення. 18 березня 2013 ним було завершено підготовку документів, сформовані додаткові матеріали на захист інтересів відповідача.

Згодом йому стало відомо про постановлення 5 листопада 2013 року Європейським судом з прав людини рішення № 38848/05 Мамсhеnко v. Ukгаіnе, яким стягнуто на користь ОСОБА_2 1 080 Євро.

13 серпня 2015 року ним направлена претензія відповідачу, в якій запропоновано протягом 10-ти днів провести оплату за надані послуги в сумі 500 грн. та 40 % від 1 080 Євро. Проте оплата за надані юридичні послуги відповідачем не проведена.

У зв’язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання зазначених юридичних послуг в сумі 500 грн. та 9 979 грн. 20 коп.

У лютому 2016 року ОСОБА_2 пред’явив зустрічний позов про визнання договору про надання юридичних послуг недійсним. Вимоги обґрунтовував тим, що цей договір не було зареєстровано у встановленому законодавством порядку, ніким не завірений, при укладенні договору його було введено в оману, так як необхідності у підготовці звернення до Європейського суду з прав людини на час укладення цього договору вже не було.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 квітня

2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2016 року рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 квітня 2016 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення зазначеного позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2016 року скасовано, а справу передано на новий апеляційний розгляд.

У зв'язку з тим, що з 15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні первинного позову та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову не оскаржено а тому згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом у цій частині не переглядається.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав.

ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_3 заперечили проти апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що укладений між сторонами договір закінчив свою дію 4 березня 2013 року у зв’язку з тим, що відповідачем по справі не було внесено 500 грн. завдатку, що свідчило б про настання для сторін наслідків, визначених договором. Підстав для визнання недійсним договору про надання юридичних послуг ОСОБА_2 не надав, договір відповідає вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено і сторонами не оспорюється, що 01 березня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про надання юридичних послуг, предметом якого було надання юридичної допомоги при підготовці звернення до Європейського суду з прав людини.

Як убачається з п.1 цього договору Клієнт доручає, а приватний юрист приймає на себе обов’язки надати Клієнту практичну юридичну допомогу щодо підготовки звернення до Європейського Суду з прав людини в Страсбурзі.

Пунктом 3 зазначеного договору про надання юридичних послуг передбачено, що вартість послуг по договору визначається в сумі 500 грн., які клієнт перераховує на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3 днів після підписання договору в якості завдатку.

У п. 4 зазначеного договору передбачено, що при досягненні позитивного результату, а саме виплати заявнику справедливої сатисфакції клієнт виплачує приватному юристу премію у розмірі 40 % від стягнутих сум сатисфакції. Строк, протягом якого повинна бути виплачена премія, договором не передбачено.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Укладаючи договір від 01 березня 2013 року про надання юридичних послуг, ОСОБА_1 діяв як приватний юрист, котрий має свідоцтво на право підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 8 ЦК України та ст. 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дійсно рішенням Європейського суду з прав людини від 5 листопада 2013 року № 38848/05 на користь ОСОБА_2 стягнуто 1 080 Євро з держави Україна, а згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 13 листопада 2014 року виконавче провадження з примусового виконання вказаного рішення Європейського суду з прав людини виконано.

Разом з цим зазначені обставини не є наслідком для стягнення з відповідача коштів за спірним договором надання юридичних послуг.

Так, згідно п.12 договору, строком закінчення дії цього договору вважається день повідомлення заявника про надходження матеріалів звернення до Європейського суду та присвоєння йому реєстраційного номеру.

Як убачається з листа Європейського суд від 03 листопада 2005 року матеріали звернення ОСОБА_2 надійшли до Європейського суду та на підставі них заведено досьє з присвоєнням реєстраційного номеру 38848/05. (а.с.118)

В подальшому від Європейського суду надійшов лист, датований 19 серпня 2011 року, в якому зазначено, що вказане досьє було втрачено у зв’язку з чим ОСОБА_2 запропоновано заповнити та надати новий формуляр скарги, разом з копіями відповідних документів та вказано, що в разі його надання, датою подання скарги буде вважатися дата першого листа до суду – 13 жовтня 2005 року.(а.с. 119)

В листі від 28 вересня 2011 року Європейського суду, адресованого ОСОБА_4 зазначено, що суд отримав його листа з формуляром скарги разом з копіями відповідних документів. (а.с. 120)

Листом з Європейського суду від 07 лютого 2013 року ОСОБА_2 повідомили, що 05 лютого 2013 року Голова секції, на розгляд якої було передано справу, повідомив владу України про існування поданої ним скарги до Європейського суду. (а.с. 121)

Таким чином, всі роботи щодо підготовки звернення до Європейського Суду з прав людини в Страсбурзі були завершені ОСОБА_1 28 вересня 2011 року.

Отже, оскільки предметом договору про надання юридичних послуг від 01 березня 2013 року була підготовка звернення до Європейського Суду з прав людини в Страсбурзі, яка закінчилася 28 вересня 2011 року, то правові підстави для стягнення грошової винагороди, що були передбачені цим договором відсутні.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що пункт 12 договору було включено до договору помилково та, що після 01 березня 2013 року, дня укладення договору, позивач продовжував надавати правову допомогу ОСОБА_2, безпосередньо пов’язану із його зверненням до Європейського суду, не спростовують висновків суду.

Суд апеляційної інстанції вважає, що помилковість внесення до умов договору пункту 12, у зв’язку з чим позивач вважає його нікчемним, чинним цивільним законодавством такими не визначені, а отже відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання мають виконувати належним чином.

Що стосується виконаної позивачем роботи, то для одержання за неї винагороди необхідно, згідно ч.2 ст.509 ЦК України, укласти з відповідачем відповідний договір про надання юридичної допомоги в якому і передбачити таку виплату.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, укладений між сторонами договір закінчив свою дію 4 березня 2013 року у зв’язку з тим, що відповідачем по справі не було внесено 500 грн. завдатку, що свідчило б про настання для сторін правових наслідків, визначених договором.

За таких обставин рішення суду підлягає залишенню без змін в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав передбачених п. 1 ст. 375 ЦПК України, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 382, 383, 384, 389 ЦПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 квітня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повної постанови у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя:

Судді: