Ухвала суду № 71921439, 30.01.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11167/17

Провадження № 11-кп/779/34/2018

Категорія ч.3 ст.286 КК України

Головуючий у 1 інстанції Руденко Д. М.

Суддя-доповідач Шкрібляк

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі :

головуючого судді Шкрібляка Ю.Д.,

суддів Гриновецького Б.М., Повзла В.В.,

секретаря с/з Кравчук І.Я.,

з участю прокурора Мариніва Р.І.,

засудженого ОСОБА_2,

захисника Кузів Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні із застосуванням відеоконференцзв'язку в м. Івано-Франківську справу за апеляційною скаргою (далі АС) засудженого ОСОБА_2, на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2017 року, якою відмовлено у задоволенні спільного подання начальника Івано-Франківської установи виконання покарань №12 та голови спостережної комісії при Івано-Франківському міськвиконкомі про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_2, -

в с т а н о в и в:

Вказаною ухвалою засудженому ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні спільного подання начальника Івано-Франківської установи виконання покарань №12 Атаманюка В.Б. та голови спостережної комісії при Івано-Франківському міськвиконкомі Кушнірука М.П. про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що в судовому засіданні не здобуто достатньо доказів, які б переконливо, поза розумним сумнівом, свідчили про те, що засуджений ОСОБА_2 сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, а також те, що невідшкодування чи часткове відшкодування збитків за цивільним позовом, та перебування в стані алкогольного сп'яніння не може бути підставою у задоволені подання, тому суд прийшов до висновку, що в задоволенні спільного подання начальника Івано-Франківської установи виконання покарань №12 та голови спостережної комісії при Івано-Франківському міськвиконкомі про його умовно-дострокове звільнення слід відмовити.

Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_2 подав АС, в якій покликався на незаконність та необґрунтованість вказаної ухвали, просив ухвалу від 30.11.2017 року скасувати, та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити подання начальника Івано-Франківської установи виконання покарань №12 Атаманюка В.Б. та голови спостережної комісії при Івано-Франківському міськвиконкомі Кушнірука М.П. про умовно-дострокове звільнення його від відбування покарання.

Заслухавши доповідь судді Шкрібляка Ю.Д., пояснення засудженого ОСОБА_2 та його захисника Кузів Л.В. та прокурора Мариніва Р.І., які підтримали подану АС та просять задовольнити апеляційні вимоги; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи і мотиви АС засудженого, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Згідно положень ст.12 КК, злочин вчинений ОСОБА_2 відноситься до категорії тяжких.

Суд першої інстанції при розгляді даної справи в повній мірі не дотримався таких вимог закону.

Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.81 КК умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений відбув не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин, невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин.

Єдиною і достатньою підставою умовно-дострокового звільнення є досягнення однієї з цілей покарання - виправлення засудженого, що підтверджується його сумлінною поведінкою і ставленням до праці в процесі відбування покарання.

Сумлінна поведінка визначається активною участю у суспільному житті, сумлінним виконанням громадських доручень у процесі відбування покарання, гарною поведінкою в побуті, прагненням засудженого своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин, а також полягає у стримуванні від порушень режиму відбування покарання, у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 засуджений вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.07.2015 року за ч.3 ст.286 КК на 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

На час розгляду подання засуджений ОСОБА_2 відбув більше половини призначеного строку покарання.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи є характеристика та витяг щодо заохочень на засудженого ОСОБА_2, а також дані про початок відбуття покарання засудженого (початок строку 22.05.2015 року, кінець строку -14.02.2020 року).

Так, судом правильно встановлено, що ОСОБА_2 відбуває покарання в Івано-Франківській установі виконання покарань №12 з 25 травня 2015 року, за час перебування в установі позитивно характеризується, дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи, за що був заохочений 5 (п'ять) разів. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Спальне місце та при ліжкову тумбочку утримує у чистоті і порядку, має охайний зовнішній вигляд. Дбайливо ставляться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. Також згідно наказу №1 начальника установи був включений до складу духовно-просвітницької, фізкультурно-спортивної та санітарно-побутової секції, а також відповідно до наказу №4 входить до складу ради колективу засуджених відділення та відповідає за культурно-масовий напрямок роботи, відповідно до наказу №17 був залучений до участі у «Програмі для засуджених-волонтерів профілактики суїциду у середовищі засуджених та ув'язнених». Підтримує зв'язки з рідними шляхом телефонних розмов, отримує передачі (побачень-чотири, отримання передач-дев'ять, кількість телефонних розмов-тридцять дві).

Однак, суд не дослідив матеріалів особової справи ОСОБА_2 щодо його сумлінної поведінки і ставлення до праці в процесі відбування покарання (дані характеристики та витяг), що необхідно для вирішення питання про його умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання.

Верховний Суд України у пункті 17 постанови Пленуму від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну покарання більш м'яким» вказав, що при судовому розгляді такого клопотання суди повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, інших учасників, зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці та інше.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку про відмову у задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання, оскільки зазначені вимоги закону та вказівки Верховного Суду України порушено, не було досліджено доказів, які в даному випадку повинні бути досліджені, а докази, на які суд послався у своїй ухвалі, не можуть бути безпосередньо підставами для відмовлення в задоволенні подання, тому ухвала суду не може вважатись такою, що відповідає вимогам закону і відповідно підлягає скасуванню.

З огляду на наведене, при не дослідженні місцевим судом зазначених обставин, суд апеляційної інстанції не вправі підміняти суд першої інстанції та ухвалити своє рішення, а тому матеріали клопотання необхідно направити в той же суд, призначивши новий розгляд в суді першої інстанції, під час якого врахувати наведене, дані що містяться в особові справі засудженого та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 409, 415, 418, 419, 537, 539 КПК, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

АС засудженого ОСОБА_2, задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2017 року, якою відмовлено у задоволенні подання начальника Івано-Франківської установи виконання покарань №12 та голови спостережної комісії при Івано-Франківському міськвиконкомі про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Ю.Д. Шкрібляк

Судді Б.М. Гриновецький

В.В. Повзло