Ухвала суду № 71921070, 30.01.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/902/18

Провадження № 1-кс/344/420/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2018 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Островський Л.Є., з участю секретаря Гули Р.М., прокурора Балкового В.В., підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника Телегіна А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12017090170000704, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого покликався на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 15 травня 2017 року близько 02.40 год. ОСОБА_1, з метою вчинення хуліганських дій, заздалегідь озброївшись вибуховим пристроєм (боєприпасом) ручною оборонною гранатою Ф-1, прийшов до помешкання ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 Калуського району Івано-Франківської області, де безпричинно, діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, нехтуючи загальноприйнятими нормами поведінки, усвідомлюючи, що своїми діями створює реальну загрозу життю та здоров'ю мешканців домогосподарства, привів в дію ручну оборонну гранату Ф-1, та кинув її на подвір'я помешкання сім'ї ОСОБА_3 перед входом в будинок. В результаті вибуху гранати було спричинено пошкодження двох склопакетів вікон та фасаду будинку, де ночував ОСОБА_3 з дружиною ОСОБА_4 та одного склопакету вікна будинку, де ночувала ОСОБА_5, а також кузова вантажного автомобіля НОМЕР_1, що належать ОСОБА_3

Окрім того, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 не маючи передбаченого законом дозволу на носіння та зберігання вибухових пристроїв незаконно придбав та 15.05.2017 приніс до помешкання ОСОБА_3, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Калуського району Івано-Франківської області, вибуховий пристрій - ручну оборонну гранату Ф-1, яка була споряджена уніфікованим запалом дистанційної дії ЗРГМ (УЗРГМ-2), де в подальшому привів її в дію.

Згідно висновку вибухово-технічної експертизи № 5-24/17 від 28.08.2017 вказаний вибуховий пристрій (боєприпас) є ручною оборонною гранатою Ф-1, яка була споряджена уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ ( УЗРГМ- 2).

23.01.2018 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, обґрунтованість якої на думку слідчого повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.

Матеріалами клопотання також зазначено, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_1: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого і свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Враховуючи наведені ризики, репутацію підозрюваного, факт того, що ним було вчинено тяжкий злочин, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання та домашнього арешту - неможливе.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, покликаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задоволити.

Захисник в судовому засіданні просив обрати щодо підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В судовому засіданні підозрюваний підтримав думку захисника.

Заслухавши прокурора, захисника, підозрюваного та дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

З матеріалів клопотання вбачається, злочини у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1, відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч.4 ст.296, ч. 1 ст. 263 КК України.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 вказаних вище злочинів, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров'я та майновий стан, міцність соціальних зв'язків, одруженого, раніше судимого.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, який рахувати з моменту фактичного затримання, без визначення розміру застави.

Керуючись ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, ст.ст. 131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задоволити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого АДРЕСА_2, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 26 березня 2018 року включно без визначення розміру застави.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області Балкового В.В.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Л.Є.Островський

Повний текст ухвали складено 30 січня 2018 року.