Постанова № 71920901, 24.01.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1100/18 Справа № 207/1959/17 Головуючий у 1 й інстанції - Скиба С. А. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 48

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 травня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини у твердій грошовій сумі у розміру 1 000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Зазначає, що на час ухвалення рішення Комінтернівськимм районним судом м. Харкова, відповідач зловживав спиртними напоями, у зв'язку із чим аліменти з нього стягуються у твердій грошовій сумі.

Посилаючись на погіршення матеріального становища, та покращення матеріального становища відповідача, вважала, що є всі підстави для зміни розміру аліментів із твердої грошової суми у розмірі 1 000 грн. на 1/4 частину всіх видів заробітку платника аліментів, але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року вище вказаний позов задоволено (а.с.63-64).

Ухвалено змінити розмір аліментів на малолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1 000 грн. щомісячно на 1/4 частину заробітку, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та до досягнення дитиною повноліття.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову (а.с.70-76).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду в порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147- VIII від 03 жовтня 2017 року.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 травня 2015 року із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 1 000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач ОСОБА_2 із 02 вересня 2016 року й до теперішнього часу працює на посаді поїзного електромеханіка 6 розряду Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» виробничого підрозділу «Дніпровське пасажирське вагонне депо» філії «Пасажирська компанія» та його заробіток за період із вересня 2016 року до серпня 2017 року становить 113 383 грн. 85 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів у твердій грошовій суміст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених у ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України поняття зміна розміру аліментів може тлумачитись, як зміна способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у твердій грошовій сумі батька, матері дитини на розмір аліментів, визначений у частках до заробітку, та навпаки).

З огляду на зазначені положення закону, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, правильно визначивши, які правовідносини випливають із встановлених обставин справи, суди, взявши до уваги зміну матеріального становища відповідача, дійшов обґрунтованого висновку про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на стягнення аліментів у частині від доходів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про відсутність за положеннями ст. 192 СК України змінювати розмір аліментів, шляхом зміни способу їх присудження, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що незадовільний стан дитини та витрати, є підставою для звернення ОСОБА_3 з відповідними позовними вимогами у порядку визначеному ст.185 СК України, також не підлягають задоволенню, оскільки право вибору способу захисту, передбаченого законом, належить особі, яка звернулася за захистом свого права (ст. ст. 3, 4, 11, 31 ЦПК України в редакції, що була чинною на час пред'явлення позову і вирішення справи судом першої інстанції).

Приведені в апеляційній скарзі посилання ОСОБА_2 про недоведеність факту зміни місця роботи, не заслуговують на увагу суду, оскільки при вирішенні даного спору, судом врахована зміна матеріального стану останнього, що відбулася в результаті збільшення його заробітної плати та можливість сплачувати аліменти у визначеному розмірі(а.с.19).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що судом при ухваленні рішення не враховано наявність обов'язку скаржника утримувати непрацездатну матір, не знаходять свого підтвердження, через відсутність відповідних доказів в матеріалах справи. Крім того, остання отримує пенсію за віком.

За таких обставин, доводи, вказані в апеляційній скарзі, необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, ч.ч.3-6 ст.147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: М.Ю. Петешенкова

Н.М. Деркач

М.О. Макаров