Постанова № 71920791, 30.01.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/218/18 Справа № 185/9619/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Врона А.О. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2017 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства банк «ТРАСТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство банк «ТРАСТ» (далі - ПАТ банк «ТРАСТ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що 11 лютого 2013 року між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №R111.005-TEK.0022738, відповідно до умов якого банк надав кредит у розмірі 10.000 грн. на 36 місяців, зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом в розмірі 6,99% річних та 2,49 комісії за обслуговування кредиту.

Вказували, що 21 серпня 2013 року між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №R111.005-TEK.0032262, відповідно до умов якого банк надав кредит у розмірі 41.256 грн.66 коп. на 60 місяців, зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом в розмірі 5,49% річних та 1,37 комісії за обслуговування кредиту.

Зазначали, що 09 січня 2014 між ними було укладено ще один кредитний договір №R111.0040732, відповідно до умов якого банк надав кредит у розмірі 60.000 грн. на 36 місяців, зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом в розмірі 3,25% річних та 2,79 комісії за обслуговування кредиту.

Посилаючись на те, що банком умови договорів виконані у повному об'ємі шляхом надання обумовлених кредитних коштів, а відповідач допустив порушення взятих на себе умов кредитних договорів, в результаті чого станом на 21 серпня 2015 року за кредитним договором №R111.005-ТЕК.0022738 від 11 лютого 2013 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 11.910 грн.91 коп., яка складається з 5.271 грн. 19 коп. - основної суми заборгованості по кредиту; 259 грн. 62 коп. - відсотків за фактичне користування кредитом; 2. 996 грн. 59 коп. - комісії за обслуговування кредиту; 3.383 грн.51 коп. - пені за прострочення платежів; за кредитним договором №R111.005-ТЕК.0032262 від 2 серпня 2013 року станом на 21 серпня 2015 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 51.047 грн.86 коп., яка складається з: 35.131 грн.70 коп. - основної суми заборгованості по кредиту; 1.600 грн.67 коп. - відсотків за фактичне користування кредитом; 7.111 грн.65 коп. - комісії за обслуговування кредиту; 7.203 грн.84 коп. - сума пені за прострочення платежів; заборгованість за кредитним договором №R111.0040732 від 09 січня 2014 року в загальному розмірі 95.882 грн.09 коп., яка складається з: 52.042 грн. - основна сума заборгованості по кредиту; 1.290 грн.62 коп. - відсотки за фактичне користування кредитом; 23.178 грн. 32 коп. - комісії за обслуговування кредиту; 19.371 грн. 15 коп. - пені за прострочення платежів, які просять стягнути з ОСОБА_2

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2017 року позовні вимоги ПАТ банк "ТРАСТ" задоволені. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі та просили її задовольнити з підстав, які в ній викладені.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 11 лютого 2013 року між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №R111.005-TEK.0022738, відповідно до умов якого банк надав кредит у розмірі 10.000 грн. на 36 місяців, зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом в розмірі 6,99% річних та 2,49 комісії за обслуговування кредиту.

21 серпня 2013 року між банком та ОСОБА_2 був укладений ще один кредитний договір №R111.005-TEK.0032262, відповідно до умов якого банк надав кредит у розмірі 41.256 грн.66 коп. на 60 місяців, зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом в розмірі 5,49% річних та 1,37 комісії за обслуговування кредиту.

09 січня 2014 між банком та ОСОБА_2 було укладено третій кредитний договір №R111.0040732, відповідно до умов якого банк надав кредит у розмірі 60.000 грн. на 36 місяців, зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом в розмірі 3,25% річних та 2,79 комісії за обслуговування кредиту.

Також між банком та позичальником було укладено ряд додаткових угод до кредитних договорів, які були укладені сторонами у зв'язку з подачею позичальником заяви про зменшення суми щомісячного внеску та реструктуризації кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

У зв'язку з тим, що взяті зобов'язання належним чином не виконувались, погашення кредитної заборгованості у повній мірі не здійснювались, станом на 21 серпня 2015 року за кредитним договором №R111.005-ТЕК.0022738 від 11 лютого 2013 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 11.910 грн.91 коп., яка складається з 5.271 грн.19 коп. - основної суми заборгованості по кредиту; 259 грн.62 коп. - відсотків за фактичне користування кредитом; 2. 996 грн. 59 коп. - комісії за обслуговування кредиту; 3.383 грн.51 коп. - пені за прострочення платежів; за кредитним договором №R111.005-ТЕК.0032262 від 2 серпня 2013 року станом на 21 серпня 2015 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 51.047 грн.86 коп., яка складається з: 35.131 грн. 70 коп. - основної суми заборгованості по кредиту; 1.600 грн.67 коп. - відсотків за фактичне користування кредитом; 7.111 грн.65 коп. - комісії за обслуговування кредиту; 7.203 грн.84 коп. - сума пені за прострочення платежів; заборгованість за кредитним договором №R111.0040732 від 09 січня 2014 року в загальному розмірі 95.882 грн.09 коп., яка складається з: 52.042 грн. - основна сума заборгованості по кредиту; 1.290 грн.62 коп. - відсотки за фактичне користування кредитом; 23.178 грн. 32 коп. - комісії за обслуговування кредиту; 19.371 грн. 15 коп. - пені за прострочення платежів.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ банк "ТРАСТ", суд першої інстанції виходив з того, що за кредитними договорами є заборгованість, відповідач допустив належне виконання усіх взятих на себе зобов'язань по кредитним договорам, а позивач має право на стягнення виниклої заборгованості у відповідності до вимог кредитного договору та закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Захист порушеного цивільного права має як матеріально-правовий аспект (доведено, що цивільне право кредитора порушено) й процесуально-правовий аспект, яким визначається реалізація права на звернення до суду за захистом порушеного права (ст.3 ЦПК України, ст.15 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно положень ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3 ст.510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї Позичальник зобов'язується повернути (погасити) кредитодавцеві кредит, сплатити проценти згідно умов договору.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.623 ЦК України,боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно зі ст.ст.549,550 ЦК України неустойкою є штраф або пеня, та право на неї виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданим невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок як позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст.1054 ЦК України, обов'язком позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом (ст.ст.610,612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник допустив порушення умов кредитних договорів, та допустив заборгованість за ними.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Доводи апеляційної скарги стосовно процесуальних порушень допущених судом першої інстанції під час ухвалення повторного заочного рішення не можуть слугувати підставою для скасування по суті вірного та обґрунтованого рішення.

Згідно із ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України.

Розрахунок сумнівів у колегії суддів не викликає, оскільки відповідачем не спростований.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що банк збанкрутував та зараз позичальник намагається вжити усіх заходів для узгодження з ліквідаційною комісією питань стосовно реструктуризації боргу не можуть бути підставою для скасування рішення.

Скрутне матеріальне становище також не може бути підставою для позбавлення банку його законних прав на повернення наданих кредитних коштів у відповідності до вимог договорів.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенні, а рішення суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Максюта Ж.І.