Ухвала суду № 71920760, 30.01.2018, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 2-1986/11

Провадження 6/216/44/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2018 року Центрально-Міський районний суд міста ОСОБА_1 Дніпропетровської

області в складі:

головуючого судді - Бутенко М. В.

за участю

секретаря - Янчук С. О.

без участі сторін та без застосування технічного запису, згідно ст. 247 ЦПК України

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк " Приватбанк" про зміну способу виконання рішення,

В С Т А Н О В И В:

11. 04. 2012 року Центрально-Міським райсудом м. Кривого Рогу по справі № 2-1986/2011 за уточненим позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», який є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення відповідачів зі спірного будинку, було винесено рішення. Рішенням суду позовні вимоги були задоволені частково, а саме: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №KRKRG 100150888 від 30.07.2007 року, у розмірі 28 769,17 дол. США, що є еквівалентом 229 290 (двісті двадцять дев’ять тисяч двісті дев’яносто) грн. 28 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, житловий будинок А-1, загальною площею 62,3 кв.м., житловою площею 45,9 кв.м., з усіма господарчими та побутовими будівлями і спорудами: літня кухня – Б, погріб – В, гараж – Г, сарай –Е, вбиральня – Ж, водогін -І, замощення – ІІ, огорожа № 1,2, та земельну ділянку, загальною площею 0,0704 га, на якій розташоване домоволодіння, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Баумана, 36, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №KRKRG100150888 від 30.07.2007 року) Публічним Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570), з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилась у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»: судовий збір – 1 700 (одна тисяча сімсот) грн.; витрат на ІТЗ – 120 (сто двадцять) грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду було оскаржене, але ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31. 07. 2012 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_5 було відхилено. Рішення суду набрало чинності 23. 04. 2012 року. За заявою представника публічного акціонерного товариства комерційний банк " Приватбанк" рішення суду було отримано 09. 11. 2013 року.

24. 01. 2018 року представником публічного акціонерного товариства комерційний банк " Приватбанк" подано заяву про зміну способу виконання рішення.

Заяву обґрунтовано тим, що на даний момент ПАТ КБ «Приватбанк» позбавлений можливості виконання зазначеного рішення суду з причин: відсутність необхідних документів для реалізації предмета іпотеки, відсутність попиту покупців, відсутність у Банка вільного доступу до предмету іпотеки, який необхідний для проведення реалізації предмету іпотеки на підставі рішення суду. Усі вищезазначені факти роблять неможливим виконання рішення суду з зазначеним способом виконання.

Сторони по справі в судове засідання не з*явилися, були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання, чим позбавили суд можливості вислухати їх думку по суті. Заяв про розгляд справи за їх відсутністю суду не надано.

При вирішенні питання про зміну порядку та способу виконання судового рішення суд визначає наявність або відсутність конкретних обставин, які унеможливлюють або ускладнюють його виконання, тобто визначає чи існують такі обставини насправді та чи безпосередньо вони перешкоджають виконанню рішення у строки, у обсязі та у порядку, які визначені у рішенні, а також наявність чи відсутність належних та допустимих доказів у заявника в обґрунтування його доводів (правової позиції), яка надасть підстави задовольнити відповідну заяву.

Судом встановлено, що 11. 04. 2012 року Центрально-Міським райсудом м. Кривого Рогу по справі № 2-1986/2011 за уточненим позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», який є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення відповідачів зі спірного будинку, було винесено рішення. Рішенням суду позовні вимоги були задоволені частково. Рішення суду було оскаржене, але ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31. 07. 2012 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_5 було відхилено. Рішення суду набрало чинності 23. 04. 2012 року. За заявою представника публічного акціонерного товариства комерційний банк " Приватбанк" рішення суду було отримано для виконання 09. 11. 2013 року.

24. 01. 2018 року представником публічного акціонерного товариства комерційний банк " Приватбанк" подано заяву про зміну способу виконання рішення, з підстав відсутності необхідних документів для реалізації предмета іпотеки, відсутності попиту покупців, відсутності у Банка вільного доступу до предмету іпотеки, який необхідний для проведення реалізації предмету іпотеки. Але при йьому заявником не представлені докази наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим Центрально-Міським райсудом способом. Заявником не представлені докази на підтвердження факту, що дане рішення суду за період з дня набуття ним чинності 23. 04. 2012 року до сьогоднішнього часу взагалі було пред’явлено заявником до виконання.

Відповідно до Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII Цивільно-процесуальний Кодекс викладено у новій редакції, який набрав чинності з 15.12.2017 р

Згідно ч.1 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути предявлені до примусового виконання протягом трьох років., крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути предявлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до ст. 14 ЦПК України (стара редакція) та ст. 18 ЦПК України (нова редакція): судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов’язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У частині першій ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Така ж норма міститься і в ст. 373 ЦПК України (стара редакція) ст.435 ЦПК України (нова редакція).

Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення — це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого ст. 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Згідно правової позиції у справі №6-1680цс16: відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями частин першої і третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов’язки суб’єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Главою 4 цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Положеннями статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Отже, за змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 54 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Оскільки статтею 575 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов’язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

З огляду на зазначене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 45 Закону України «Про іпотеку», за якою прилюдні торги можна провести за наявності одного учасника, придбавши майно за його початковою ціною.

Враховуючи усе вищезазначене, суд приходить до висновку, що матеріалами справи не встановлено обставин, що ускладнюють виконання судового рішення. Виконання рішення суду суду можливо без зміни способу та порядку його виконаня, а отже в заява публічного акціонерного товариства комерційний банк " Приватбанк" про зміну способу виконання рішення не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1-11, 19, 76-81, 89, 222, 258-261, 353-356, 435 ЦПК України, п.17.4 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України (в редакції закону від 15.12.2017 року), суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про зміну способу виконання рішення.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п*ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду

Суддя: М. В. Бутенко