Рішення № 71919955, 18.01.2018, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1012/17

Провадження № 2/177/123/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 січня 2018 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Коваль Н.В.

за участю секретаря Зборівської І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» про визнання правочину недійсним та застосування реституції та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1, звернувся до суду з вище вказаною позовною заявою та просив суд, визнати недійсним з моменту вчинення Договір № 005117 фінансового лізингу від 22.05.2017, укладений між ним та ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН», стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» на його користь кошти в розмірі 21476,80 гривень, як незаконно отримані та судові витрати по сплаті судового збору, покласти на ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН».

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1, зазначив, що 22.05.2017 між ним та ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН», укладено договір фінансового лізингу, предметом якого є надання послуг на придбання автомобіля марки ЛАДА Ларгус на суму 214768,00 гривень, що еквівалентно 8137,31 доларів США.

З метою отримання автомобіля позивач перерахував ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН», кошти в сумі 21476,80 гривень.

Позивач вважає даний договір недійсним, у зв’язку з тим, що він складений з порушенням вимог чинного законодавства, тому за захистом своїх прав вимушений звернутися до суду.

Крім того, представник ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН», звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 в якому просив визнати дійсним укладений між сторонами договір фінансового лізингу 22.05.2017 № 005117.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22.05.2017 між сторонами, укладено договір фінансового лізингу, предметом якого є надання послуг на придбання автомобіля.

З метою отримання автомобіля ОСОБА_1 перерахував на рахунок ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН», кошти в сумі 21476,80 гривень.

Від нотаріального посвідчення договору відповідач ухилився, у зв’язку із чим представник ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН», просить визнати даний договір дійсним.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1, в судове засідання не з’явився, до початку розгляду справи надав заяву про розгляд справи за його відсутності, свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та заперечував проти позовних вимог позивача за зустрічним позовом (а.с. 46).

Представник відповідача ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» (представник позивача за зустрічним позовом), в судове засідання не з’явився, просив розглянути справу за його відсутності (а.с. 32).

В зв’язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

15 грудня 2017 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, ЦПК України та ГПК України.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції ЗУ від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов до висновку про задоволення первинної позовної заяви та про відмову у задоволенні зустрічної позовної заяви наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.05.2017 між сторонами укладено договір фінансового лізингу № 005485 (а.с.7-16).

Відповідно до п. 3.1. Договору, предметом договору є автомобіль «ЛАДА Ларгус», вартість якого відповідно до п. 3.2 та Додатку №1 (а.с.14) до Договору становить 214768,00 гривень, комісія за організацію 10% - 21476,80 гривень, комісія за передачу 3% - 6443,04 гривень.

Згідно пунктів 5.4, 5.5 Договору у разі збільшення вартості Предмета Лізингу до моменту його замовлення Лізингодавцем, відповідно до п. 1.3 Договору, Лізингоодержувач повинен одноразово сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі Предмета Лізингу Лізингодавцем із метою відповідності відсоткового розміру Авансового платежу, визначеного в Додатку №1 до цього Договору, фактичній вартості Предмета Лізингу на момент його купівлі у Продавця, а також одноразово сплатити різницю Комісії за Організацію до моменту купівлі Предмета Лізингу Лізингодавцем. У разі зменшення вартості Предмета Лізингу на момент його передачі Лізингоодержувачу різниця Комісії за Організацію поверненню не підлягає. У разі невиконання Лізингоодержувачем дій, визначених у п. 5.4 Договору протягом десятиденного строку з моменту отримання письмового повідомлення від ЛізингодавцяДоговір вважається розірваним із застосуванням до Лізингоодержувача наслідків, передбачених п. 12.13. Договору. Відповідно до п. 12.13 Договору у випадку розірвання Договору Лізингоодержувачем до підписання акта приймання-передачі предмета Лізингу у зв’язку зі збільшенням вартості Предмета Лізингу, відповідно до п. 5.4 Договору, Лізингодавець повертає 100% коштів від сплаченої суми Авансового платежу. При цьому Комісія за організацію Договору Лізингоодержувачу не повертається.

Крім того, згідно п.12.12 Договору у випадку розірвання Договору Лізингоодержувачем до підписання акта приймання-передачі предмета Лізингу, Лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20% від сплаченої суми авансових платежів. В такому випадку Комісія за організацію Договору Лізингодавцем не повертається.

За умовами пунктів 4.3.5., 4.3.6 Договору Лізингодавець має право: розірвати Договір в односторонньому порядку за умови невиконання Лізингоодержувачем умов Договору, при цьому, Лізингодавець не зобовязаний завчасно повідомляти Лізингоодержувача про розірвання Договору; в односторонньому порядку розірвати даний Договір у випадку неможливості Продавця здійснити продаж та/або поставку Предмета лізингу, який визначив Лізингоодержувач, по причині, які не залежать від Лізингодавця. У такому випадку Лізингодавець повертає Лізингоодержувачу кошти на умовах п. 12.12 Договору.

На виконання умов Договору, 22.05.2017, ОСОБА_1, на рахунок ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН», сплачено 21476,80 гривень авансового платежу, що підтверджується оригіналом квитанції № NOP3Z41968 (а.с.47).

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1, вказує, що договір № 005117 фінансового лізингу від 22.05.2017, є недійсним в силу того, що порушує його права, як споживача, тобто всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу; містить несправедливі умови.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі.

За змістом статей 1, 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Договір лізингу має бути у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 16 вищезазначеного Закону установлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно ч.2 ст. 18 цього Закону, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 ч.1 ст. 3, ч.3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Дослідивши умови спірного Договору, щодо прав та обов’язків лізингодавця, суд приходить до висновку, що ряд його умов є несправедливими за змістом ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», так як вони порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін, а також умови договору завдають шкоди споживачеві.

Зокрема, у разі збільшення вартості Предмета Лізингу до моменту його замовлення Лізингодавцем, відповідно до п. 1.3 Договору, Лізингоодержувач повинен одноразово сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі Предмета Лізингу Лізингодавцем із метою відповідності відсоткового розміру Авансового платежу, визначеного в Додатку №1 до цього Договору, фактичній вартості Предмета Лізингу на момент його купівлі у Продавця, а також одноразово сплатити різницю Комісії за Організацію до моменту купівлі Предмета Лізингу Лізингодавцем. У разі зменшення вартості Предмета Лізингу на момент його передачі Лізингоодержувачу різниця Комісії за Організацію поверненню не підлягає (пункт 5.4 Договору). Зазначений пункт спірного договору зобов’язує Лізингоодержувача здійснювати доплати у разі збільшення вартості предмету лізингу і в той же час виключає обов’язок Лізингодавця у разі зменшення вартості предмету лізингу повернути Лізингоодержувачу різницю комісії за організацію, встановлює розірвання Договору в односторонньому порядку з визначенням негативних наслідків для Лізингоодержувача у виді неповернення Комісії за організацію Договору, штрафу за дострокове розірвання у розмірі 20% від сплаченої суми авансових платежів (пункти 12.2, 12.3 Договору). Крім того, пунктами 4.3.5., 4.3.6 Договору на шкоду Лізингоодержувачу, гарантовано одностороннє розірвання Договору Лізингодавцем без повідомлення Лізингоодержувача, без будь-якої відповідальності Лізингодавця, але з гарантією неповернення останнім 20% від сплаченої Лізингоодержувачем суми авансових платежів. В Договорі відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.

Таким чином аналіз змісту спірного Договору дає підстави дійти висновку, що в Договорі виключені та обмежені права Лізингоодержувача як споживача стосовно Лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов’язків, передбачених договором та законом, звужені обов’язки та значно розширені права Лізингодавця, при цьому адекватного захисту його прав від неналежного виконання договірних зобов'язань Лізингодавцем умови Договору не передбачають, що свідчить про очевидну диспропорцію, дисбаланс між правами та обов’язками сторін.

Крім того, згідно п.4 ч.1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ризиків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ризиків фінансових послуг»).

Відповідно до ч.1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом не встановлено наявності у відповідача ліцензії для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Тож, виходячи з аналізу вказаної норми, договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір № 005117 фінансового лізингу від 22.05.2017, укладений між ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» та ОСОБА_1 нотаріально не посвідчено.

Суд не бере до уваги, доводи представника ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН», про те, що ОСОБА_1, відмовився від нотаріального посвідчення договору, так як дана дія не передбачена чинним законодавством України.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що вимога позивача ОСОБА_1, за первісним позовом про стягнення з ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» на його користь сплачених ним коштів в сумі 21476,80 гривень є правомірною, тому суд застосовуючи реституцію, стягує з ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» на користь ОСОБА_1 передані за договором фінансового лізингу № 005117 від 22.05.2017 кошти у сумі 21476,80 гривень, що відповідає суті реституції, яка полягає у поверненні стороною всього отриманого за недійсним договором.

Крім того, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні зустрічної позовної заяви, так як представник ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН», не довів обґрунтованості зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір» з ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 640,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 18, 81, п.1, ч. 2 ст. 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 220, 227, 628, 779, 806 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» про визнання правочину недійсним та застосування реституції – задовольнити.

Визнати договір фінансового лізингу №005117, укладений 22 травня 2017, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» - недійсним.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» (код ЄДРПОУ 38865527, р/р 26000020035229 в ПАТ АБ «Південний», МФО 328209, м.Київ, вул.Кутузова, 18/7, к. 613) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії АЕ 471605, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 – 21476 ( двадцять одну тисячу чотириста сімдесят шість ) гривень 80 копійок, які сплачені відповідно до договору фінансового лізингу №005117, укладеного 22 травня 2017 року.

У задоволені зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним – відмовити.

Стягнути з товариства з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» (код ЄДРПОУ 38865527, р/р 26000020035229 в ПАТ АБ «Південний», МФО 328209, м.Київ, вул.Кутузова, 18/7, к. 613) на користь держави - судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду сторони можуть отримати не пізніше десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПУ України.

Суддя: