Постанова № 71919295, 29.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року суд апеляційної інстанції у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі :

Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.СуддівКулікової С.В., Кравець В.А.при секретаріПотапьонок К.В.,за участю представника апелянта ОСОБА_5,

представника відповідача ОСОБА_6,

представника третьої особи ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - ОСОБА_9 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_11, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Творча майстерня «Вісак», Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісак» про визнання недійсними договорів дарування корпоративних прав, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання недійсними договору дарування частки в статутному капіталі від 10 жовтня 2017 року та додаткової угоди № 1 від 10.10.2017 року згідно якої, ОСОБА_11 безоплатно відчужила на користь ОСОБА_12 51 відсоток статутного капіталу ТОВ "Творча майстерня "Вісак", номінальна вартість якої становить 9 537 000 грн.; визнання недійсними договорів дарування частки в статутному капіталі від 10 жовтня 2017 року та додаткової угоди № 1 від 10.10.2017 року згідно якої, ОСОБА_11 безоплатно відчужила на користь ОСОБА_12 51 відсоток статутного капіталу ТОВ "Вісак", номінальна вартість частини частки становить 8 815 480, 97 грн. /а.с. 4/

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року заяву ОСОБА_10 про забезпечення позову задоволено.

№ справи 756/14633/17 № апеляційного провадження:22-ц/796/793 /2018Головуючий у суді першої інстанції: Васалатій К.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.Заборонено Міністерству юстиції України, Головному територіальному управлінню юстиції у м. Києві, Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Оболонського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, а також іншим особам, яким надано доступ до державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців записи і вчиняти реєстраційні дії щодо ТОВ "Творча майстерня "Вісак" та ТОВ "Вісак", зокрема, проводити державну реєстрацію змін до установчих документів, вносити записи про зміну керівника юридичної особи та інші передбачені ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» записи, реєстраційні та інші дії.

Накладено арешт на частку в статутному капіталі ТОВ "Творча майстерня "Вісак" в розмірі 70%, що зареєстрована за ОСОБА_11 та частку в статутному капіталі ТОВ "Вісак" в розмірі 70%, що зареєстрована за ОСОБА_11./а.с. 10-11/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_8 - ОСОБА_9 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу суду скасувати, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Зазначав про те, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.06.2016 р. у справі № 755/20883/15-ц, яке набрало законної сили після апеляційного та касаційного оскарження, було визнано недійсними з моменту укладення договори дарування корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ «Творча майстерня «Вісак» та ТОВ «Вісак», які раніше були підставою права власності для відповідача - ОСОБА_14, на корпоративні права у статутному капіталі вказаних юридичних осіб, право власності на 100% як ТОВ «Творча майстерня «Вісак», так і ТОВ «Вісак» було визнано за ОСОБА_8, а тому вжиті заходи забезпечення позову порушують право власності останнього. Також вказував на неспівмірність вжитих заходів забезпечення позову характеру спору. Зазначав, що суд першої інстанції не переконався в тому, що між сторонами дійсно виник спір і чи заходи забезпеченні співмірні з позовними вимогами, не встановив дійсний характер підстав права власності відповідача на частку в статутному капіталі ТОВ «Вісак» та ТОВ «Творча майстерня «Вісак», чи можна вважати ОСОБА_14 належним відповідачем у справі та чи спрямовані вжиті заходи забезпечення позову на реальний захист прав позивача, недопущення ускладнення виконання потенційного рішення про задоволення позову.

Представник ОСОБА_11 - ОСОБА_6 звернулась з відзивом на апеляційну скаргу, вказуючи на її необґрунтованість. Зазначала про те, що враховуючи зміст позовних вимог, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про можливість забезпечення позову з метою забезпечення подальшого виконання рішення в майбутньому, при цьому такий арешт не зупиняє та не обмежує інші права учасників товариства.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, ч. 6 ст. 147 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", п. 3 Розділу XII Перехідних положень ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників третьої особи, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, на підставі наступного.

Забезпечуючи позов у справі, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 151 ЦПК України про те, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх невжиття може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду; ст. 152 ЦПК України про те, що позов забезпечується шляхом, зокрема, забороною вчинити дії; п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді про забезпечення позову» про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, судом першої інстанції не враховано роз'яснення, викладені у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» про те, що ухвала про забезпечення позову повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Таких висновків суду першої інстанції оскаржувана ухвала не містить.

Крім того, суд першої інстанції не навів жодних доводів про те, що наявний зв'язок між заходом забезпечення позову (накладенням арешту), та предметом позовних вимог про визнання недійсними договорів дарування, та відповідно до ст..ст. 60, 65 СК України, з урахуванням наявних інших справ щодо сторін спору, зокрема справи №755/20833/15-ц, де ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 18.10.2017 р. було остаточно визнано права власності за ОСОБА_8 на 100 % статутного капіталу ТОВ «Творча майстерня «Вісак» та 100 % статутного капіталу ТОВ «Вісак», у зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку про підтверджену ймовірність утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову при невжитті заходів забезпечення позову.

Відсутні такі доводи і в заяві про забезпечення позову.

Крім того, не досліджено судом першої інстанції наявність спору між сторонами, з урахуванням даних належності корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ «Творча майстерня «Вісак» та ТОВ «Вісак», за ОСОБА_8, на час прийняття оскаржуваної ухвали, у справі відсутні витяги з реєстрів щодо належності корпоративних прав будь-кому зі сторін спору.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - ОСОБА_9 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року - задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року -скасувати, у задоволенні заяви ОСОБА_10 про забезпечення позову відмовити.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: