Рішення № 71918555, 18.01.2018, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/2072/17

Провадження №2/173/217/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої - судді Петрюк Т.М.

При секретарі - Рудовій Л.В.

За участю представника позивача- Стребіж А.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: сектор містобудування та архітектури Верхньодніпровської районної державної адміністрації про визнання права власності на нерухоме майно -

ВСТАНОВИВ:

24.11.2017 року до суду звернувсь позивач ОСОБА_1, з позовом про визнання права власності на нерухоме майно до відповідача Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: сектор містобудування та архітектури Верхньодніпровської районної державної адміністрації.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24.11.2017 року відкрите провадження у справі. Справу призначено до розгляду на 18.01.2018 року

Учасникам розгляду справи роз'яснені права та обов'язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

18.01.2018 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно поданої позовної заяви позивач просить визнати за ним право власності на домоволодіння, розташоване на присадибній земельній ділянці площею 0.0600 га.,за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з: житлового будинку - А-1, загальною площею 59.9 кв.м., житловою площею 37.7 кв.м., ґанку а-1, навісу а'-1, гаражу Б-1 загальною площею 26.6 кв.м., літньої кухні Б'-1 загальною площею 32.4 кв.м., погребу п/д; сараю В-1, загальною площею 16.6 кв.м., убиральні Т-1, загальною площею1.5 кв.м., колодязю К, паркану № 1 хвіртки № 2, воріт № 3, огорожі № 4 з подальшою реєстрацією права власності в органах державної реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: 21.01.1981 року йому на підставі рішення виконкому Верхівцевської міської ради народних депутатів № 215 було виділено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 розміром 600 кв.м. для побудови індивідуального житлового будинку, житловою площею 37.04 кв.м.

21.01.1981 року між ним та виконкомом Верхівцевської міської ради народних депутатів було укладено договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності з кількістю кімнат від однієї до п'яти включно, загальною площею не більше 60.0 кв.м.

Згідно витягу з рішення виконкому Верхівцевської міської ради народних депутатів від 31.07.1997 року № 130 «Про передачу земельних ділянок у власність і користування» було передано йому у приватну власність та постійне користування земельну ділянку площею 0.0600 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд.

На зазначеній земельній ділянці в 1985 році він побудував житловий будинок загальною площею 59.9 кв.м. Під час будівництва були дотримані архітектурні, будівельні, санітарні та екологічні норми. А з початку будівництва та до його звернення до суду жодних заяв, скарг та претензій до нього не надходило, що свідчить про відсутність порушення прав інших осіб цим будівництвом.

Ним був виготовлений технічний паспорт на збудований житловий будинок. Проте у нього відсутній правовстановлюючий документ на будинок, що перешкоджає йому в повній мірі реалізувати свої права як власника будинку, що й стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи. Також пояснила, що даний будинок був побудований її довірителем у відповідності до законодавства, яке існувало на час його будівництва, тому даний будинок не є самочинним будівництвом, так як її довіритель отримав всі необхідні дозволи, які були потрібні на час будівництва ним житлового будинку..

Відповідач - представник Верхівцевської ради в судове засідання не з'явився, подавши заяву про слухання справи у його відсутність. Проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог: представник сектору містобудування та архітектури Верхньодніпровської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, подавши заяву про слухання справи у його відсутність та пояснила,що будь-яких повноважень щодо визнання права власності за позивачем на збудований будинок не має, так як даний будинок збідований на території, на яку не поширюється його повноваження.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення сторін, інших учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами виникли правовідносини, що виникають із права власності на нерухоме майно.

Судом встановлено, що 21.01.1981 року позивачу на підставі рішення виконкому Верхівцевської міської ради народних депутатів № 215 було виділено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 розміром 600 кв.м. для побудови індивідуального житлового будинку, житлоовю площею 37.04 кв.м., що підтверджується копією рішення.

21.01.1981 року між позивачем та виконкомом Верхівцевської міської ради народних депутатів було укладено договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності з кількістю кімнат від однієї до п'яти включно, загально площею не більше 60.0 кв.м., що підтверджується копією договору.

Згідно витягу з рішення виконкому Верхівцевської міської ради народних депутатів від 31.07.1997 року № 130 «Про передачу земельних ділянок у власність і користування» було передано позивачу у приватну власність та постійне користування земельну ділянку площею 0.0600 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, що п підтверджується витягом із рішення Верхівцевської міської ради народних депутатів від 31.07.1997 року № 130.

На зазначеній земельній ділянці в 1985 році позивач побудував житловий будинок загальною площею 59.9 кв.м. , що підтверджується даними технічного паспорту, тобто у відповідності до визначених вищевказаними рішеннями вимог .

Як встановлено в судовому засіданні у позивача відсутній правовстановлюючий документ на побудований ним житловий будинок, що ставить під сумнів наявність у позивача права власності на вищезазначений житловий будинок

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК - право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що позивач побудував будинок на відведеній йому для цієї мети земельній ділянці.

Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» - замовник зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта письмово проінформувати про це місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за місцем знаходження об'єкта будівництва.

Механізм прийняття в експлуатацію таких об'єктів і проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та їх інженерних мереж визначено наказом Мінрегіону від 24.06.2011 року № 91 «Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків 1 та П категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж».

Відповідно до п. 3.1 вищезазначеного Порядку - документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, прибудов до них вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складаний за результатами технічної інвентаризації.

Виходячи з вищевикладеного, судом встановлено, що так як будинок був побудований позивачем в 1985 році, тобто до 05.08.1992 року, то введення його в експлуатацію не потребується і такі будинки не є самочинним будівництвом.

Також суд вважає, що під час будівництва будинку, господарських будівель та споруд позивачем були дотримані архітектурні, будівельні, санітарні та екологічні норми оскільки жодних заяв, скарг та претензій до позивача не надходило, що свідчить і про відсутність порушення прав інших осіб цим будівництвом

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи з вищевикладеного та оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд відповідно до способу захисту невизнаних прав, обраного позивачем, який передбачений ст. 16 та ст. 392 ЦК України, та з яким погоджується суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити та визнати за позивачем право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований присадибній земельній ділянці площею 0.0600 га.,за адресою: АДРЕСА_1, який складається з: житлового будинку - А-1, загальною площею 59.9 кв.м., житловою площею 37.7 кв.м., ґанку а-1, навісу а'-1, гаражу Б-1 загальною площею 26.6 кв.м., літньої кухні Б'-1 загальною площею 32.4 кв.м., погребу п/д; сараю В-1, загальною площею 16.6 кв.м., убиральні Т-1, загальною площею1.5 кв.м., колодязю К, паркану № 1 хвіртки № 2, воріт № 3, огорожі № 4 з подальшою реєстрацією права власності в органах державної реєстрації

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 640.00 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача, так як судом не встановлено вини відповідача, щодо порушення прав позивача.

Керуючись ст. 10, 60,212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: сектор містобудування та архітектури Верхньодніпровської районної державної адміністрації про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованим за адресою : АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1 право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований на присадибній земельній ділянці площею 0.0600 га.,за адресою: АДРЕСА_1, який складається з: житлового будинку - А-1, загальною площею 59.9 кв.м., житловою площею 37.7 кв.м., ґанку а-1, навісу а'-1, гаражу Б-1 загальною площею 26.6 кв.м., літньої кухні Б'-1 загальною площею 32.4 кв.м., погребу п/д; сараю В-1, загальною площею 16.6 кв.м., убиральні Т-1, загальною площею1.5 кв.м., колодязю К, паркану № 1 хвіртки № 2, воріт № 3, огорожі № 4 з подальшою реєстрацією права власності в органах державної реєстрації.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 640.00 грн., покласти на позивача на позивача ОСОБА_1

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення апеляційного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду

Повний текст рішення виготовлений 28.01.2018 року

Суддя Петрюк Т.М

Зареєстроване 28.01.2018

Оприлюднене31.01.2018

Рішення набирає законної сили 28.02.2018 року