Постанова № 71918155, 31.01.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

31 січня 2018 року Справа № 906/1043/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

розглянувши в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства "Романівська Райагропромтехніка"

на ухвалу господарського суду Житомирської області від 30.11.2017р.

(прийняту у м. Житомирі)

у справі № 906/1043/17 (суддя Соловей Л.А.)

за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства "Романівська райагропромтехніка" (Житомирська область, смт. Романів)

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Апекс-Банк" (м. Київ)

про стягнення 1024571,52 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвалу суду першої інстанції передачу справи на розгляд іншому суду розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Романівська Райагропромтехніка" звернулося з позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Апекс-Банк" про стягнення 1024571 грн. 52 коп.

Позивач вказує, що 22.03.2012 р. між ПАТ "Апекс-Банк" та ПАТ "Романівська райагропромтехніка" було укладено договір застави, посвідченим посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований за № 1734.

За умовами Договору застави, ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" передало в заставу ПАТ "Апекс-Банк" наступне майно: резервуари 10 куб. м - 4 шт.; резервуари 25 куб. м. - 4 шт.; резервуари 50 куб. м. - 7 шт.; резервуари 75 куб. м. - 13 шт.; резервуари 200 куб. м. - 8 шт.; насос АСУ-ЛЗ - 1 шт.; насос АСВК-80 - 1 шт.; мотопомпа - 1 шт.; площадка бетонна - 1 шт.; електромережа - 1 шт.; високовольтна лінія - 1 шт.; бензоколонка - 1 шт.; бензоколонка - 1 шт.

На підставі виконавчого напису нотаріуса № 328 від 20.05.2014 р. вищевказане заставне майно було реалізоване на суму 658710 грн.

В подальшому вищевказаний виконавчий напис було визнана таким, що не підлягає до виконання.

На думку позивача внаслідок винних дій ПАТ "Апекс-Банк" з володіння ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" вибули основні засоби на суму 658710 грн., у зв’язку із чим ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" звернулося до суду із позовом про відшкодування збитків.

Також позивачем були заявлені до стягнення 313182 грн. 77 коп. інфляційних та 52675 грн. 75 коп. – 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 30.11.2017 р. було направлено за підсудністю до господарського суду міста Києва матеріали справи №906/1043/17 за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства "Романівська райагропромтехніка" до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Апекс-Банк" про стягнення 1024571,52грн.

При винесені ухвали суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову у даному спорі визначено саме стягнення збитків у розмірі 658710 грн., 313182 грн. 77 коп. інфляційних та 52678 грн. 75 коп. 3% річних у зв'язку із порушенням або неналежним виконанням відповідачем умов договору застави, а не про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса.

Також суд встановив, що за виконавчим написом нотаріуса звернуто стягнення на майно (основні засоби) позивача (яке було реалізовано ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в ході проведення електронних торгів), а не на грошові кошти, які позивач просить стягнути з відповідача як збитки.

В той же час, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ОСОБА_1 акціонерного товариства АПЕКС-БАНК" є 01014, м. Київ, вул. Печерська, буд.2/16.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовна заява подана із порушенням правил підсудності, визначених ч.2 ст.15 ГПК України, а тому відповідно до ст. 17 ГПК України передав матеріали справи № 906/1043/17 за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду першої інстанції, позивач - ПАТ "Романівська райагропромтехніка" звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить ухвалу господарського суду Житомирської області від 30.11.2017р. у справі № 906/1043/17 скасувати та передати справу № 906/1043/17 до господарського суду Житомирської області.

Скаржник вважає, що суд при винесені вказаної ухвали порушив вимоги законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 р.) справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом і його виконання провадиться у відповідності до цього Закону, а місце його виконання визначається ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», і зокрема, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцезнаходженням майна боржника.

За приписами ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Апелянт вказує, що за виконавчим написом № 238 незаконно було звернуто стягнення на майно позивача, яке знаходиться за адресою: Житомирська область, Романівський район, с. Разіно, вул.. Привокзальна 18. Місцезнаходження позивача є 13001, Житомирська область, смт. Романів, вул. Леніна, буд. 18.

Також скаржник посилається на судову практику Вищого господарського суду України в справах № 917/566/15, № 917/683/15 та № 901/2016/13.

Враховуючи вищевикладене, ПАТ "Романівська райагропромтехніка" вважає, що справа № 906/1043/17 має розглядатися за територіальною підсудністю в до господарському суді Житомирської області.

В додаткових поясненнях скаржник вказує, що в основу позовної вимоги покладено повернення стягнутого за виконавчим написом нотаріуса, котрий визнаний таким, що не підлягає до виконання у зв’язку із чим ч. 3 ст. 15 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 р.) є спеціальною по відношенню до ч. 2 ст. 15 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 р.), що надає позивачу право у виборі господарського суду для подання позовної заяви.

Від відповідача - ОСОБА_1 акціонерного товариства "Апекс-Банк" надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого просить оскаржену ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги – відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує на наступне.

Виконавчим написом нотаріуса стягнуто предмет застави, а саме: основні засоби - резервуари 10 куб. м, - 4 шт.; резервуари 25 куб. м. - 4 шт.; резервуари 50 куб. м. - 7 шт.; резервуари 75 куб. м. - 13 шт.; резервуари 200 куб. м. - 8 шт.; насос АСУ-ЛЗ - 1 шт.; насос АСВК-80 - 1 шт.; мотопомпа - 1 шт.; площадка бетонна - 1 шт.; електромережа - 1 шт.; високовольтна лінія - 1 шт.; бензоколонка - 1 шт.; бензоколонка - 1 шт.; а не грошові кошти про стягнення яких заявлено позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ГПК України (в редакції з 15.12.2017 р.) позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, можуть пред'являтися також за місцем його виконання.

Позовною вимогою в даній справі є стягнення 1024571 грн. 52 коп. з яких: 658710 грн. – реальних збитків; 313182 грн. 77 коп. – інфляційних; 52678 грн. 75 коп. – 3% річних.

За наведеного вище, позивач вважає, що позивачем помилково визначено підсудність спору, а відтак, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 22.03.2012 р. між ОСОБА_1 акціонерним товариством "Апекс-Банк" (заставодержатель) та ОСОБА_1 акціонерним товариством «Романівська райагропромтехніка» (заставодавець) було укладено Договір застави (далі - Договір застави), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований за № 1734 (далі – Договір) (а. с. 19-21).

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених Договором застави, заставодавець передає, а заставодержатель приймає в заставу належні заставодавцю основні засоби в якості забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника за Кредитним договором, укладеним між заставодержателем та боржником, зі всіма можливим змінами та доповненням до нього, включаючи також, ті що можуть бути укладені сторонами в майбутньому, щодо вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачене умовами Кредитного договору, сплати процентів та/або комісії у розмірі, строки, в порядку та на умовах передбачених Кредитним договором, сплати неустойки (штрафу, пені) у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором, відшкодування збитків та витрат, іншої заборгованості, що можуть виникнути у заставодержателя в зв'язку з укладенням та виконанням Кредитного договору (далі - основне зобов'язання)

Відповідно до п. 1.2 Договору зміст та розмір основного зобов'язання, забезпеченого заставою, строк і порядок його виконання боржником полягає у наступному:

а) боржник зобов'язаний повернути кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування 30000000 грн. в строк до 20.03.2013 р. включно у відповідності до умов Кредитного договору;

б) боржник зобов'язаний сплачувати щомісяця проценти за користування грошовими коштами в розмірі 23 % річних, а з 01.06.2012 р. у розмірі 23 % річних або 24 % річних в залежності від виконання умов Кредитного договору у порядку та строки, що визначені Кредитним договором;

в) боржник зобов'язаний сплачувати комісії за надання та управління кредитом, інші комісії у відповідності до умов Кредитного договору;

г) боржник зобов'язаний у разі порушення Кредитного договору сплатити неустойку, штраф, пеню в строки, у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором;

д) боржник зобов'язаний відшкодовувати збитки та витрати, іншу заборгованість, що можуть виникнути у іпотекодержателя в зв'язку з укладенням та виконанням Кредитного договору;

е) інші права та обов'язки, які випливають з Кредитного договору.

В пункті 1.3 Договору наведено перелік основних засобів заставодавця, загальною балансовою вартістю 683 189 грн. 95 коп., що є предметом застави за цим Договором, а саме: резервуар 10 куб. м, - 4 шт.; резервуар 25 куб. м. - 4 шт.; резервуар 50 куб. м. - 7 шт.; резервуар 75 куб. м. - 13 шт.; резервуар 200 куб. м. - 8 шт.; насос АСУ-ЛЗ - 1 шт.; насос АСВК-80 - 1 шт.; мотопомпа - 1 шт.; площадка бетонна - 1 шт.; електромережа - 1 шт.; високовольтна лінія - 1 шт.; бензоколонка - 1 шт.; бензоколонка - 1 шт.

Відповідно до п. 1.4 Договору за згодою сторін предмет застави оцінюється в сумі 683 189 грн. 95 коп. без урахування ПДВ.

Згідно з п. 5.1 Договору заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання (неналежного виконання) заставодавцем та/або боржником умов Кредитного договору та умов цього договору.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що сторони цього договору дійшли до згоди про можливість звернення стягнення на предмет застави у невиконання будь-яких зобов'язань, шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження, що міститься в цьому розділі.

У відповідності до п. 6.3 Договору, заставодержатель має право на власний розсуд обрати будь-який із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет застави:

а) передачу рухомого майна, що є предметом застави, у власність заставодержателю в рахунок виконання забезпеченого зобов'язання;

б) продаж заставодержателем предмету застави третій особі-покупцю шляхом укладання договору купівлі-продажу від імені заставодавця. Договір купівлі-продажу є правовою підставою для набуття покупцем права власності на предмет застави;

в) іншим способом передбаченим чинним законодавством.

В подальшому, 05.03.2013 р. між заставодавцем та заставодержателем було укладено Договір № 1 про внесення змін та доповнень до Договору застави, яким сторони внесли зміни в підпункти а) та б) пункту 1.2 Договору застави та виклали їх в наступній редакції:

а) боржник зобов'язаний повернути кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування 45000000 грн. в строк до 03.03.2014 р. включно у відповідності до умов Кредитного договору;

б) боржник зобов'язаний сплачувати щомісяця проценти за користування грошовими коштами в розмірі 23 % річних, а з 01.06.2012 р. у розмірі 23 % або 24 % річних, а з 05.03.2013 у розмірі 25 % річних або 26 % річних, в залежності від виконання умов Кредитного договору у порядку та строки, що визначені Кредитним договором.

20.05.2014 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис (зареєстровано в реєстрі за № 238), яким запропоновано звернути стягнення на основні засоби вказані в п. 1.3. Договору (а. с. 25-26).

В подальшому, на підставі виконавчого напису нотаріуса № 238 від 20.05.2014 р. було звернуто стягнення на предмет застави за Договором застави, що підтверджується матеріалами справи. (а. с. 27-29).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.

Відповідно до п. 9 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України (в редакції з 15.12.2017 р.) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

При звернені до Рівненського апеляційного господарського суду апелянт вказує, що за виконавчим написом № 238 було незаконно звернуто стягнення на майно, котре знаходиться за адресою: Житомирська область, Романівський район, с. Разіно, вул.. Привокзальна 18. Місцезнаходження позивача є 13001, Житомирська область, смт. Романів, вул. Леніна, буд. 18 у зв’язку із чим справа № 906/1043/17 має розглядатися за територіальною підсудністю в господарському суді Житомирської області, однак це є помилковим твердженням скаржника виходячи з наступного.

При подачі як позовної заяви, так і апеляційної скарги Публічне акціонерне товариство "Романівська Райагропромтехніка" посилається на положення ч. 3 ст. 15 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 р.).

За приписами ч. 3 ст. 15 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 р.) справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Як встановлено колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду вище, на підставі виконавчого напису нотаріуса № 238 від 20.05.2014 р. було звернуто стягнення на наступне майно: резервуари 10 куб. м - 4 шт.; резервуари 25 куб. м. - 4 шт.; резервуари 50 куб. м. - 7 шт.; резервуари 75 куб. м. - 13 шт.; резервуари 200 куб. м. - 8 шт.; насос АСУ-ЛЗ - 1 шт.; насос АСВК-80 - 1 шт.; мотопомпа - 1 шт.; площадка бетонна - 1 шт.; електромережа - 1 шт.; високовольтна лінія - 1 шт.; бензоколонка - 1 шт.; бензоколонка - 1 шт.

З самого змісту позовної заяви вбачається, що позивач звертається з позовом з посиланням на ч. 2 ст. 22 ЦК України про стягнення збитків в сумі 658710 грн. (вартість майна, яка визначена оцінювачем в межах виконавчого провадження ВП № 43458886), завданих внаслідок винних дій ПАТ "Апекс-Банк" (стор.4 позову).

Одночасно в прохальній частині позову Публічне акціонерне товариство "Романівська Райагропромтехніка" просить стягнути грошові кошти у розмірі 1024571 грн. 52 коп., а саме: 658710 грн. – збитки (вартість основних засобів); 313182 грн. 77 коп. - інфляційні та 52678 грн. 75 коп. – 3 % річних, а не повернути стягнуте за виконавчим написом нотаріуса майно.

Відповідно до ч. 2 ст.15 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 р.), справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України (в редакції з 15.12.2017 р.) позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне відзначити, що 26.12.2017 р. Правлінням Національного банку України було прийято рішення № 827-рш "Про відкликання банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операції у ОСОБА_1 акціонерного товариства "Аспекс-Банк".

Приватне акціонерне товариство "Фінансова компанія "Аспекс" є новим найменуванням ОСОБА_1 акціонерного товариства "Аспекс-Банк", здійсненим у зв'язку з припиненням банківської діяльності без припинення юридичної особи з метою приведення організаційно правової форми товариства у відповідність до Закону України "Про спрощення процедур капіталізації та реорганізації банків" та Закону України "Про акціонерні товариства".

Внесення змін найменування, органу управління та видів діяльності підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцем знаходженням ПрАТ «Фінансова компанія «Апекс» є: 01014, с. Київ, Печерський район, вул. Печерська, буд. 2/16 (а. с. 70-73).

Тобто, враховуючи вищевикладене, справа № 906/1043/17 за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства "Романівська райагропромтехніка" (Житомирська область, смт. Романів) до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Апекс-Банк" (м. Київ) про стягнення 1024571 грн. 52 коп. підсудна господарському суду м. Києва.

Відповідно до ч.1 ст.17 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 р.) якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України (в редакції з 15.12.2017 р.) суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що у зв’язку із тим, що за виконавчим написом нотаріуса № 238 від 20.05.2014 р. було звернуто стягнення на майно (основні засоби), а як вбачається із змісту позовної заяви, позивач просить стягнути збитки в розмірі 658710 грн. (вартість основних засобів, визначена незалежним оцінювачем в межах виконавчого провадження ВП № 43458886), 52678 грн. 75 коп. - 3 % відсотків річних та інфляційних в сумі 313182 грн. 77 коп., а не про повернення стягнуто за виконавчим написом майна, справа № 906/1043/17 підсудна господарському суду м. Києва.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних, допустимих та достатніх доказів у розумінні ст. ст. 76, 77, 79 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

В той же час, відсутні підстави передбачені ст. 280 ГПК України (в редакції з 15.12.2017 р.) для скасування ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 276 ГПК України (в редакції з 15.12.2017 р.) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, ухвалу господарського суду Житомирської області від 30.11.2017 р. у справі №906/1043/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства "Романівська райагропромтехніка" – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 269, 270-271, 273, 275- 279, 282 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 30.11.2017 р. у справі №906/1043/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства "Романівська райагропромтехніка" – без задоволення

2. Справу № 906/1043/17 надіслати до господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.