Постанова № 71918067, 23.01.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2018 р. Справа № 914/1520/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Судді - доповідача Бонк Т.Б.

суддів Бойко С.М.

ОСОБА_1

при секретарі Борщ І.О.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

від відповідача - не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Львівській області №01н-6823/01-05 від 18.10.2017

на рішення господарського суду Львівської області від 09.10.2017, суддя Кітаєва С.Б., повний текст складено – 17.10.2017 року,

у справі № 914/1520/17

за позовом: Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” м.Львів

до відповідача: Служби автомобільних доріг у Львівській області, м.Львів

про стягнення 120 824,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 09.10.2017 у справі № 914/1520/17 позов задоволено повністю. Стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Львівській області на користь Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” – 120 824,00 грн. основного боргу.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем виконано зобов’язання по Договору №13-03/15 від 26.03.2015 року, однак відповідачем не оплачено будівельні роботи на суму 120824,00 грн. Суд звертає увагу на те, що відсутність чітко визначеного порядку відшкодування вартості послуг, наданих замовником за власні кошти за відсутності фінансування замовника, не може свідчити про відсутність такого обов’язку у відповідача зважаючи на відсутність бюджетних асигнувань.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове, яким в позові відмовити, мотивуючи це тим, що відповідачем прийнято та повністю оплачено позивачу виконані роботи по Договору від 26.03.2015 року на закупівлю послуг: на загальну суму 5 264 595, 55 грн., що відповідає ціні договору. Підставою для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 120 824,0 грн. є виконання позивачем додаткових робіт, які перевищують ціну договору від 26.03.2015 року, а відтак суперечать істотним умовам цього договору. Позивач не повідомляв відповідача щодо необхідності проведення додаткових робіт, тим більше позивач не звертався до відповідача щодо укладення будь-яких додаткових угод на збільшення ціни Договору у зв’язку з проведенням додаткових робіт, про що відповідні докази відсутні. Зазначає, що у разі перевищення твердого кошторису усі пов’язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Скаржник звертає увагу, що позивачем не надано суду жодного доказу в розумінні ст. 32 ГПК України, який би підтверджував факт узгодження сторонами збільшення ціни Договору, що є істотною умовою договору.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, мотивуючи це тим, що оскільки виконання робіт, стягнення вартості яких є предметом позову, стосувалось експлуатаційного утримання автомобільної дороги в період випадку значної кількості опадів, а невиконання робіт з посипання дорожнього покриття протиожеледними матеріалами, очищення водовідвідних канав для забезпечення стоку води суперечило б вищенаведеним нормам та могло б призвести до утрудненого руху транспортних засобів та/або створення загрози безпеки такого руху, сторонами було погоджено виконання додаткових робіт. Наголошує, що листом від 26.01.2016 року за підписом начальника скаржника, Служба автодоріг у Л\О зобов’язала ДП «Львівський облавтодор» провести роботи з очищення від снігового покрову узбіччя автодоріг загального користування державного значення. Також зазначає, що виконання робіт належним чином підтверджується актами виконаних робіт (форми КБ-2в), що були підписані зі сторони скаржника без жодних заперечень

Також, від позивача надійшло клопотання про долучення як доказу у справу – роздруку з ЄДРСР постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 року по справі № 914/1484/17 в 1 примірнику.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Апеляційний суд зазначає, що зазначене судове рішення не є доказом у даній справі в розумінні ст. 73 ГПК України, оскільки з такого судом не встановлюються жодні обставини у даній справі. Зазначене судове рішення належить до існуючої судової практики у аналогічних справах за участю сторін у даній справі.

15.12.2017 набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України в редакції ЗУ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У судове засідання відповідач не забезпечив явки уповноважених представників, хоча відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Відповідачем подано заяву від 05.12.2017 року про розгляд справи без участі представника.

Згідно ч.12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи строки розгляду справи, те, що явка представників сторін не визнавалася судом обов’язковою у даній справі, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що Дочірнє підприємство “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (надалі - ДП “Львівський облавтодор”; Підрядник) та Служба автомобільних доріг у Львівській області (надалі - САД у Л/о; Замовник) 26.03.2015 року уклали Договір № 13-03/15 на закупівлю послуг: поточний дрібний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Львівської області: автомобільні дороги Пустомитівського, Городоцького районів (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, Підрядник зобов’язується у 2015 році надати послуги з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Львівської області: автомобільні дороги Пустомитівського, Городоцького районів згідно Технічних вимог - Додаток № 1, що є невід’ємною частиною Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги в межах затверджених фінансових планів, виділених бюджетних асигнувань та фактично отриманих бюджетних коштів.

Позивач стверджує, що на підставі Договору № 13-03/15 ДП “Львівський облавтодор” (філія “Пустомитівська РАД”) виконало роботи (надало послуги) на суму 120 824,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2016 року на суму 871,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року на суму 1 638,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року на суму 5 316,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року на суму 11 268,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року на суму 27 088,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року на суму 25 435,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року на суму 3 161,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року на суму 3 174,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року на суму 4 448,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року на суму 4 166,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року на суму 4 166,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року на суму 2 788,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року на суму 2 090,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року на суму 2 100,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року на суму 4 426,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року на суму 22 855,00 грн.

Вищезгадані акти підписані представником Служби автомобільних доріг у Львівській області, завірені печатками; роботи прийняті без зауважень та претензій до підрядника; в актах виконаних робіт міститься посилання на Договір від 26.03.2015 року № 13-03/15.

Листом від 18.04.2016 року № 05-5/614 ДП “Львівський облавтодор” зверталось до Служби автомобільних доріг у Львівській області про здійснення оплати вищезгаданих робіт (послуг). При цьому, Листом від 20.04.2016 року № 01Н-1829/18-06 Служба автомобільних доріг у Львівській області підтвердила виконання вищеописаних робіт (надання послуг) та вказала, що їх неоплата спричинена відсутністю бюджетного фінансування.

Таким чином, позивач стверджує, що неоплаченими за договором № 13-03/15 є виконані роботи (надані послуги) на загальну суму 120824,00 грн., стягнення яких є предметом позову у даній справі.

Відповідач, однак стверджує, що за відсутності бюджетного фінансування, відсутнє й порушення зобов’язання щодо оплати послуг, стягнення суми заборгованості за які і є предметом спору у даній справі.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

На підставі ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за зобов'язанням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Зазначена норма кореспондує ч.1 ст.318 ГК України.

Згідно ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно з ч.4 ст.879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Між сторонами укладено двосторонній договір підряду. Роботи, згідно Договору виконані підрядником і прийняті замовником без зауважень та претензій, що підтверджують наявні у справі акти приймання виконаних будівельних робіт.

Так, у договорі на закупівлю послуг сторони погодили його ціну (п.3.1), що ціна даного договору є динамічною (п.3.2), а також те, що фінансування послуг здійснюється за рахунок бюджетних коштів (при надходженні коштів від головного розпорядника), які передбачені на поточний рік згідно з планом фінансування головного розпорядника коштів (п.4.1) й визначено суму зобов’язань замовника за кошти державного бюджету (п.4.3), що протягом строку дії договору неодноразово коригувалась шляхом підписання додаткових угод між Службою автомобільних доріг у Львівській області та Дочірнім підприємством “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”.

Із комплексного аналізу вказаних умов договору можна зробити висновок про те, що лише частина виконаних робіт фінансується з державного бюджету.

У договорі сторони погодили такий порядок оплати, за яким зобов’язання замовника за даним договором виникають в разі наявності та виключно в межах затверджених бюджетних призначень, виділених бюджетних асигнувань та фактично отриманих бюджетних коштів (п.5.3). Як вже зазначалось, замовник здійснює щомісячну оплату за надані послуги в межах надходження бюджетних коштів на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ №3), підписаних сторонами (п.5.4). Розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред’явлення підрядником рахунка на оплату послуг та після підписання сторонами акта наданих послуг або поетапної оплати замовником наданих послуг в порядку встановленому даним договором. До рахунка додаються належним чином оформлені акти (форма КБ-2в, КБ-3), підписані сторонами, реєстри, підсумкові відомості ресурсів та інші необхідні документи (п.п.5.5;5.6). Замовник подає на оплату в органи Державного казначейства надані послуги в 5-ти денний термін з моменту надходження бюджетних коштів (п.5.9). При відсутності фінансування підрядник має право надавати послуги за власні кошти та не виставляти судові претензії у разі затримки фінансування з боку замовника (п.5.11).

Окрім того, у п.5.11 договору сторони погодили, що після надання підрядником послуг за власні кошти (при відсутності фінансування) та прийняття їх замовником згідно оформлених належним чином актів (форми КБ-2в, КБ-3), замовник зобов’язується оплатити надані послуги у загальному порядку, встановленому даним договором.

Незважаючи на перевищення вартості робіт понад встановлену додатковою угодою №7 вартість, відповідач, листом №01н-1829/18-06 від 20.04.2016р., підтвердив необхідність виконання позивачем робіт на замовлення Служби автомобільних доріг у Львівській області, в тому числі й по договору №13-03/15, одночасно повідомивши про неможливість їх оплати, у зв’язку з недостатнім фінансуванням у 2016 році. Також, незважаючи на посилання відповідача на відсутність надходження коштів на рахунки Служби автомобільних доріг у Львівській області, належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеної обставини до матеріалів справи не долучено. З аналізу умови договору вбачається, що обов’язок з їх оплати в повному обсязі покладено на відповідача.

Як встановлено ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні норми містяться і в Господарському кодексі України.

У відповідності до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2).

У відповідності до ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.1.10 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз’яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов’язань, взятих на себе за договором. Окрім цього, за змістом частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, про що, зокрема, зазначено у Постанові Верховного суду від 15.05.2012р. по справі № 11/446. Також в п.5 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (див. постанову Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі №15/5027/715/2011).

Відсутність чітко визначеного порядку відшкодування вартості послуг, наданих замовником за власні кошти за відсутності фінансування замовника, не може свідчити про відсутність такого обов’язку у відповідача, зважаючи на відсутність бюджетних асигнувань.

Отже, матеріалами справи встановлено, що позивачем виконано будівельні роботи по Договору №13-03/15 від 26.03.2015 року, однак відповідачем не оплачено ці роботи на суму 120824,00 грн.

Також суд звертає увагу відповідача, що п.5.11 договору передбачено право, а не обов’язок підрядника не виставляти судові претензії у разі затримки фінансування з боку замовника. Окрім того, відповідно до ч.3 ст.1 ГПК України, угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Відтак, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимога ДП “Львівський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” про стягнення з відповідача 120824,00 грн. є підставною та підлягає до задоволення.

Згідно ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 09.10.2017 у справі №914/1520/17 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Згідно ст.129 ГПК України судовий збір покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Львівській області №01н-6823/01-05 від 18.10.2017– залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 09.10.2017 у справі №914/1520/17 – залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено – 30.01.2018.

Суддя - доповідач Т.Б. Бонк

Суддя С.М. Бойко

Суддя Г.Г. Якімець