Постанова № 71917860, 10.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2018 р. Справа№ 910/13998/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання Кравченко Х.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Самодзен Т.В. - за довіреністю;

від відповідача: Городиська Є.Ю. - за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 (дата підписання 10.10.2017)

у справі № 910/13998/17 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"

до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

про стягнення 90 031,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року до Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ?Маркс.Капітал? (надалі - ТОВ ?Маркс.Капітал?, позивач) із позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства ?Укртелеком? (надалі - ПАТ ?Укртелелеком?, відповідач) на користь ПАТ ?Страхова компанія ?Саламандра-Україна? 90 031,00 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.09.2016 в м. Києві по вул. Антоновича, 176 сталась ДТП за участю транспортних засобів Toyota державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та Volkswagen державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, якого постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.10.2016 визнано винним в скоєнні ДТП. Транспортний засіб Toyota державний номер НОМЕР_1 застрахований згідно договору добровільного комбінованого страхування наземного транспорту ОСАГО+ № 03.0006569.0004 від 14.06.2016 у ПАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна». Згідно рахунку № ЄІ-00000384 від 05.10.2016 та акту виконаних робіт № ЄІ-004451 від 31.10.2016 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota державний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП становить 140031,00 грн. Відповідно до платіжного доручення № 463 від 10.10.2016 ПАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 140031,00 грн. 29.03.2017 ПАТ «СГ «ТАМ», у якого застрахований транспортний засіб Volkswagen державний номер НОМЕР_2, компенсувало розмір завданого збитку в межах ліміту відповідальності в сумі 50000,00 грн. Позивач на підставі договору про надання фінансових послуг факторингу № 01/20.07.2017 від 20.07.2017 набув право вимоги до власника транспортного засобу Volkswagen державний номер НОМЕР_2 різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Відповідач у поданому суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра - Україна» матеріальну шкоду в розмірі 90031,00 грн. Водночас, зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що право вимоги за грошовими зобов'язаннями, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в повному обсязі перейшло від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» до позивача на підставі договору факторингу. Тобто, ПАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» втратило право вимоги до відповідача як страховик, який здійснив страхове відшкодування. В матеріалах справи відсутні відомості про делегування позивачем свого права вимоги Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Саламандра-Україна», а так само відсутні відомості про факт уповноваження позивачем ПАТ «Страхова компанія «Саламандра - Україна» на отримання суми відшкодування на підставі судового рішення від відповідача. Отже існує невідповідність між підставою та предметом позову, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Позивачем 04.10.2017 до суду подано заяву, в якій він зазначає, що під час написання позовної заяви було допущено технічну помилку в прохальній частині не вірно зазначено найменування організації на користь якої стягується відшкодування шкоди. З огляду на викладене позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» матеріальну шкоду в розмірі 90031,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 90 031,00 грн. страхового відшкодування,1 600 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апелянт вважає, що рішення є незаконним, необґрунтованим і таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки місцевий господарський суд:

- не дослідив підстави для проведення страхової виплати власнику автомобіля Toyota в результаті настання страхового випадку за договором добровільного комбінованого страхування наземного транспорту ОСАГО+№ 03.0006569.0004 від 14.06.2016;

- не звернув уваги, що в позові зазначено транспортний засіб Toyota державний номер НОМЕР_1, а в матеріалах справи - державний номер НОМЕР_1;

- не надав належної оцінки доводам відповідача про те, що предметом позовних вимог є стягнення різниці страхового відшкодування на користь ПАТ ?СК ?Саламандра-Україна?, в той час як на підтвердження позовних вимог позивач надає договір факторингу, яким страховик відступив своє право вимоги позивачу. Право на зміну предмета або підстав позову позивач до початку розгляду справи по суті, не реалізував.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Хрипуна О.О., Чорної Л.В. прийнято апеляційну скаргу ПАТ ?Укртелелеком? на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 у справі № 910/13998/17 до провадження, розгляд справи призначено на 13.12.2017.

13.12.2017 у судовому засіданні оголошено перерву до 10.01.2018.

02.01.2018 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 року - без змін.

З 15.12.2017 набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Пунктом 9 Перехідних положень нової редакції ГПК України, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З огляду на вказане, апеляційний господарський суд продовжує апеляційний перегляд справи за правилами ГПК України у редакції, яка набула чинності 15.12.2017.

Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 28.09.2016 по вул. Антоновича, 176 у м. Києві відбулась ДТП за участю автомобіля НОМЕР_2 (власник - ПАТ ?Укртелелеком?) під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.10.2016 у справі № 752/16186/16-п ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні ДТП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль НОМЕР_1, який застрахований у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» на підставі договору добровільного комбінованого страхування наземного транспорту ОСАГО+ № 03.0006569.0004 від 14.06.2016.

Відповідно до рахунку № ЄІ-00000384 від 05.10.2016, виставленого ФОП ОСОБА_6, та акту виконаних робіт № ЄІ-004451 від 31.10.2016 матеріальний збиток завданий власникові автомобіля НОМЕР_1 в результаті пошкодження при ДТП склав 140031,00 грн.

На підставі договору добровільного страхування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна» було складено страховий акт № 0013058.09.16/1 від 10.10.2016, згідно якого визнано подію страховою, а також вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 140031,00 грн.

ПрАТ ?СК ?Саламандра-Україна? платіжним дорученням № 463 від 10.10.2016 перерахувало 140 031,00 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_6

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Volkswagen державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/8574218.

Відповідно до умов договору (полісу) № АЕ/8574218 страховик зобов'язався відшкодовувати шкоду заподіяну страхувальником життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля НОМЕР_2.

Зокрема, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 50 000,00 грн. та франшиза становить - нуль грн.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen державний номер НОМЕР_2 застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/8574218, ПАТ «СК «Саламандра-Україна» звернувся до ПАТ «СГ «ТАС» з вимогою виплатити страхове відшкодування.

Матеріали справи свідчать, що 29.03.2017 ПАТ «СГ «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування ПАТ «СК «Саламандра-Україна» в межах ліміту відповідальності за полісом в розмірі 50000,00 грн.

20.07.2017 між ПрАТ ?СК ?Саламандра-Україна?, як клієнтом, і ТОВ ?Маркс.Капітал?, як фактором, укладений договір про надання фінансових послуг факторингу № 01/20.07.2017 (надалі - договір факторингу), відповідно до п. 1.1. якого клієнт передав фактору, а фактор прийняв і зобов'язався оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що перейшли до клієнта, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договорами страхування (надалі - регресні вимоги), визначені в додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, до фактора перейшло, зокрема, право вимоги до ПАТ ?Укртелеком? за страховим актом № 0013058.09.16/1 від 10.10.2016, розмір переданого права вимоги становить 90 031,00 грн.

Позивач 09.08.2017 звернувся до відповідача із вимогою № 801 від 03.08.2017 про виплату 90 031,00 грн. страхового відшкодування, що становить різницю між фактичним розміром шкоди (140 031,00 грн.)та страховою виплатою (50 000,00 грн), яку останній залишив без задоволення.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем НОМЕР_2 встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховикавідшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з матеріалів справи транспортний засіб Volkswagen державний номер НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю НОМЕР_1 , належить Публічному акціонерному товариству «Укртелеком».

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Протиправна поведінка заподіювача шкоди встановлена постановою суду, згідно якої винним у вчиненні адміністративного правопорушення, внаслідок якого сталася дорожньо-транспортна пригода, визнаний водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_5, який перебував у трудових відносинах з ПАТ «Укртелеком» на посаді водія.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач зобов'язаний виплатити різницю між фактичним розміром шкоди (140031,00 грн.) та страховою виплатою (50000,00 грн.), що становить 91031,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Як вбачається з матеріалів справи 20.07.2017 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (фактор) було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 01/20.07.2017 (далі - договір факторингу).

Відповідно до п. 1.1. договору факторингу в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що перейшли до клієнта, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договорами страхування (далі - регресні вимоги).

Перелік регресних вимог визначено в додатку № 1 до цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору факторингу за цим договором фактор займає місце клієнта (як кредитора) по всім регресним вимогам клієнта згідно додатку № 1 до договору, у тому числі права одержання від боржників сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.

З додатку № 1 до договору факторингу вбачається, що до фактора перейшло право вимоги за страховим актом № 0013058.09.16/1 від 10.10.2016, розмір переданого права вимоги становить 90031,00 грн.

Отже, матеріали справи свідчать, що ПАТ «СК «Саламандра-Україна» передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» право вимоги до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» щодо сплати різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, що становить 91031,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 90031,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність предмету та підстави позову, оскільки позивач просив стягнути кошти на користь ПрАТ ?СК ?Саламандра-Україна?, відхиляються судовою колегією, оскільки позивач подав суду першої інстанції заяву, в якій він зазначає, що під час написання позовної заяви було допущено технічну помилку, в прохальній частині не вірно зазначено найменування організації на користь якої стягується відшкодування шкоди. З огляду на викладене позивач просив суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» матеріальну шкоду в розмірі 90031,00 грн.

Твердження скаржника про те, що позивач не реалізував своє право на зміну предмета або підстави позову до початку розгляду справи по суті є безпідставними, оскільки позивач вказаним вище уточненням до позовної заяви не змінював предмет або підставу позову, а лише виправив допущену у прохальній частині позову технічну помилку.

Доводи апеляційної скарги стосовно неповного з'ясування обставин справи щодо наявності підстав для виплати страхового відшкодування у зв'язку із настанням страхового випадку, а саме, що на заяві про страховий випадок відсутня дата прийняття заяви та підпис страховика, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки на підставі договору добровільного страхування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна» було складено страховий акт № 0013058.09.16/1 від 10.10.2016, згідно якого визнано подію страховою, а також вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 140031,00 грн.

Таким чином, висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 233, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ?Укртелеком? на рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2017 у справі № 910/13998/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2017 у справі №910/13998/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/13998/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у строк, встановлений ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 30.01.2018.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді О.О. Хрипун

Л.В. Чорна