Рішення № 71917491, 30.01.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2018р. Справа №914/2511/17

Суддя О.Запотічняк при секретарі В.Думин розглянула справу

за позовом: Керівника Червоноградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі:

- Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів

до відповідача №1: Фермерського господарства “Аква”, Львівська область, Жовківський р-н., с.Кунин,

до відповідача №2: Жовківської районної державної адміністрації, м. Жовква,

про: визнання недійсним договір оренди земельної ділянки від 18.04.2006 р. та зобов’язати відповідача №1 повернути позивачу земельну ділянку.

За участю представників:

Від прокуратури: ОСОБА_1 – службове посвідчення №047912;

Від позивача: ОСОБА_2 – представник;

Від відповідача-1: ОСОБА_3 – адвокат;

Від відповідача-2: не з’явився.

Суть спору: Керівник Червоноградської місцевої прокуратури звернувся в Господарський суд Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до відповідача №1: Фермерського господарства “Аква” та до відповідача №2: Жовківської районної державної адміністрації про: визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 18.04.2006 р. та зобов’язання відповідача №1 повернути позивачу земельну ділянку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в спірному договорі не вказано на підставі чого визначена орендна плата за землю, нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проводилась.

Обставини справи: ухвалою від 06.12.2017 року суд порушив провадження у справі та призначив розгляд справи на 14.12.2017року.

В судове засідання 14.12.2017р. з’явився прокурор, представник позивача та представник відповідача №1.

Прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задоволити. Пояснив, що 18.04.2006р. між Жовківською районною адміністрацією та ФГ “Аква” було укладено договір оренди земельної ділянки із земель водного фонду пл.43,3847га, в урочищі “Червінець”, що на території Кунинської сільської ради Жовківського р-н. строком на 25 років, мета використання-риборозведення. Однак, на думку прокурора вказаний договір оренди землі суперечить вимогам ст.13 Закону України “Про оцінку земель”, та приписам ст. 15 ЗУ “Про оренду землі”, оскільки не було проведено нормативну грошову оцінку переданої в оренду земельної ділянки.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задоволити із підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача-1 позовні вимоги заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Звернув увагу на те, що на час укладення договору оренди земельної ділянки, розмір орендної плати встановлено на підставі розпорядження Жовківської РДА № 312 від 29.03.2006 р. без проведення на той час нормативно-грошової оцінки землі. Нормативно грошову оцінку земельної ділянки, яка перебуває в оренді, в порядку передбаченому законами України “Про оцінку земель”, “Про землеустрій” за зверненням відповідача-1 проведено в 2011р.

Також представник відповідача №1 подав заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача.

Враховуючи неявку представника відповідача-2 в судове засідання, з метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, а також надання сторонам можливості надати суду докази, які вони мають намір подати, суд відклав розгляд справи на 16.01.2018р.

10.01.201/8р. позивач подав через канцелярію суду відповідь на відзив відповідача в якому зокрема звернув увагу на те, що він не був стороною укладеного між Жовківською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством «Аква» договору оренди земельної ділянки, та органом, який видав розпорядження, на підставі якого укладено спірний договір, а тому Львівській обласній державній адміністрації не було та не могло бути відомо про існування укладеного 18.04.2006 договору оренди земельної ділянки.

Про сам факт укладення договору оренди землі від 18.04.2006р. із порушенням вимог чинного законодавства позивачу стало відомо після виявлення таких місцевою прокуратурою упродовж 2016 року.

Таким чином, строк позовної давності на його думку не є пропущеним.

15.01.2018р. позивач подав через канцелярію суду додаткові докази по справі, а саме лист Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації щодо відомостей інвентаризації ставків Жовківського району станом на 01.09.2016р.

16.01.2018р. позивач подав заперечення на відповідь на відзив позивача. Звернув увагу на те, що з 01.01.2013р. до повноважень обласних державних адміністрацій було віднесено передачу в оренду земельних ділянок за межами населених пунктів, в тому числі, для рибогосподарських потреб, а відтак з цього моменту позивач міг дізнатися про існування спірного договору. Більше того, позивач на момент укладення спірного договору був наділений повноваженнями щодо контролю за діяльністю районних державних адміністрацій та скасування розпоряджень голів таких адміністрацій, що суперечать закону.

Також відповідач вважає, що той факт, що позивач тільки в 2015 році створив робочу групу щодо моніторингу діючих договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, не повинен братись судом до уваги, оскільки зволікання власника земельної ділянки щодо моніторингу за станом дотримання законодавства України, щодо орендної плати, не може впливати на перебіг строку позовної давності.

Також відповідач вважає, що прокурор не наділений повноваженнями ставити питання щодо поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду.

В судове засідання 16.01.2018р. з’явилися представники сторін.

Оскільки 15.12.2017 набрали чинності зміни до ГПК України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII і відповідно до п. 9 Перехідних положень ГПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, суд вирішив, що розгляд даної справи слід проводити за правилами нової редакції ГПК України.

З метою повного та всестороннього з’ясування обставин справи та для надання можливості сторонам подати всі докази, якими вони обґрунтовують свою правову позицію, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 30.01.2018р.

24.01.2018р. прокурор подав через канцелярію відповідь на відзив відповідача, в якій підтримав правову позицію викладену в позовній заяві.

В судове засідання 30.01.2018р. з’явився прокурор, представник позивача та представник відповідача №1.

Прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги, просили суд їх задоволити з підстав наведених в позовній заяві та матеріалах справи.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив, просив суд застосувати до вимог позивача строк позовної давності та в позові відмовити.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

29.03.2006 розпорядженням голови Жовківської РДА №312 затверджено технічну документацію з інвентаризації земельної ділянки площею 43.3847га для риборозведення у зв’язку з продовженням терміну оренди ФГ «Аква» в урочищі «Червінець» на території Кунинської сільської ради. Цим же розпорядженням продовжено термін оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 25 років та встановлено орендну плату в розмірі 100 грн. за 1 га. за рік.

18 квітня 2006 року між Жовківською районною адміністрацією (орендодавець) та Фермерським господарством «Аква» (орендар) було укладено договір оренди земель водного фонду згідно умов якого орендодавець надає а орендар приймає в оренду (довгострокове платне володіння та користування) земельну ділянку із земель водного фонду, загальною площею 43,3847 га, в урочищі «Червінець», що на території Кунинської сільської ради Жовківського району Львівської області( за межами населеного пункту). Даній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер: 4622784600:12:000:0003.Мета використання - риборозведення.

Відповідно до п.2.3 договору, його було укладено строком на 25 років з дати його державної реєстрації.

Вказаний договір оренди землі 19.04.2006р. зареєстровано у Жовківському районному відділі регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 25.05.2006 за №04.06.455.00046.

Окрім того, як вбачається з Договору оренди землі від 18.04.2006р., його посвідчено приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №995.

Прокурор вважає, що даний договір оренди землі суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки в спірному договорі не вказано на підставі чого визначена орендна плата за землю, а нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проводилась.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (в редакції яка діяла на момент укладення спірного договору), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» (в редакції яка діяла на момент укладення спірного договору), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції яка діяла на момент укладення спірного договору), однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції яка діяла на момент укладення спірного договору), орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону

України "Про плату за землю"). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ч.2 ст.15 «Про оренду землі» (в редакції яка діяла на момент укладення спірного договору), відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно положень ст.ст. 23, 24 ЗУ “Про плату за землю” (в редакції станом на момент укладення оскаржуваного договору) грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору), нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

За змістом ст.13 ЗУ “Про оцінку земель”, нормативна грошова оцінка земельних ділянок обов’язково проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.

Як вбачається з матеріалів справи, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, при укладенні оскаржуваного договору не проводилася, що фактично сторонами не заперечується.

Розпорядженням голови Жовківської районної державної адміністрації від 21.03.2011р. №185 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації з визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки пл. 43,3847 га на території Кунинської сільської ради Жовківського району Львівської області.

Рішенням Жовківської районної ради від 19.06.2012р. №25 була затверджена технічна документація з визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 375 218,73грн, яка знаходиться на території Кунинської сільської ради загальною площею 43,3847 га і передається в оренду ФГ «Аква» для риборозведення.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земельної ділянки переданої в оренду відповідачу в квітні 2006 року була проведена тільки в червні 2012 року, тобто через 6 років після укладення спірного договору.

Враховуючи те, що дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави, суд приходиться до висновку, що доводи прокурора про суперечність оскаржуваного договору оренди землі вимогам законодавства України знайшли своє підтвердження та є обґрунтованими.

Слід зазначити, що вказаної правової позиції, яка є обов’язковою для застосування всіма судами притримується Верховний Суд України в постановах №6-824цс16 від 11.05.2016р.; №3-70гс15 від 20.05.2015р. та №3-298гс15 від 01.07.2015р.

Разом з тим, як вбачається із відзиву на позовну заяву представник відповідача №1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв’язку із пропуском прокурором позовної давності.

Зокрема, представник наголошує на тому, що оспорюваний договір оренди землі був укладений 18.04.2006р., а з позовом про визнання його недійсним прокурор звернувся аж в грудні 2017 року, тобто через більш як 11 років. Твердження прокурора про те, що позивачу у справі Львівській обласній державній адміністрації стало відомо про порушення своїх прав лише в 2017 році не відповідає дійсності, з огляду на наступне.

Станом на момент укладення оскаржуваного договору таким уповноваженим органом була Жовківська районна державна адміністрація, котрій про існуючі порушення було відомо з моменту укладення договору. Відтак для держави в особі уповноваженого органу строк позовної давності закінчився 18.04.2009р., так як тільки відбулася зміна уповноваженого органу на здійснення відповідних функцій держави, що не є підставою для зміни порядку перебігу строку позовної давності, а тому прокурором пропущено цей строк.

З цього приводу суд зазначає наступне.

За змістом ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. (ч.3 та ч.4 ст.267 ЦК України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії”).

Слід зазначити, що Верховним Судом України неодноразово висловлювалися правові позиції з приводу застосування положень законодавства України про позовну давність. Ці позиції, в силу вимог ст. 111-28 ГПК України є обов’язковими для суду при розгляді даної справи.

Зокрема Верховним Судом України робилися наступні висновки:

- для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (29 жовтня 2014 року № 6-152цс14);

- прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, в особі уповноваженого органу, але не наділяє прокурора повноваженнями порушувати питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду (25 березня 2015 року № 3-21гс15);

- для прокурора перебіг строку позовної давності за позовними заявами, поданими в інтересах державних органів, органів місцевого самоврядування має рахуватися з часу коли відповідний орган довідався чи міг довідатися про порушення його прав чи особу, що їх порушила (01 липня 2015 року №6-178цс15).

Прокурор в письмових поясненнях щодо строку позовної давності зазначає, що він не є самостійним позивачем, а виступає в інтересах Львівської обласної державної адміністрації, яка на момент укладення спірного договору не була розпорядником орендованих земель, не приймала розпоряджень щодо надання земельних ділянок державної власності (поза межами населених пунктів) юридичним особам в орендне користування, а тому їй не було і а не могло бути відомо про укладений 18.04.2006 між Жовківською районною державною адміністрацією та ФГ «Аква» договір оренди земельної ділянки. Прокурор посилається на те, що позивачу стало відомо про порушення інтересів держави лише після виявлення таких місцевою прокуратурою, зокрема, в ході вивчення матеріалів упродовж 2016 року на виконання завдання прокуратури Львівської області з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді щодо повноти та своєчасності проведення плати за землю на території Жовківською району.

Як вбачається з позовної заяви, прокурор просить суд визнати поважними причини пропуску строку для звернення прокурора з даним позовом та поновити такий строк.

При вирішенні питання про пропуск прокурором позовної давності, суд виходить з того, що в даній справі прокурор звернувся до суду за захистом прав держави в особі її уповноваженого органу, а відтак виходячи з правових позицій Верховного суду України, прокурор не наділений повноваженнями порушувати питання про поновлення строку позовної давності, оскільки таке клопотання з боку Львівської обласної державної адміністрації, в інтересах якої прокурор звертається до суду, відсутнє.

Відповідно до ст. 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Станом на момент укладення Договору оренди землі від 18/04/2006р., уповноваженим органом держави щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення, які являються предметом цього договору, в силу вимог чинної на той час ст.122 та п.12 Розділу Х “Перехідні положення” ЗК України являлася Жовківська РДА.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної і комунальної власності” від 06.09.2012р. за №5245-VI, який набрав чинності із 01.01.2013р., викладено в новій редакції статтю 122 ЗК України. Зокрема було визначено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б)будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) ідивідуального дачного будівництва.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Частину четверту статті 4 ЗУ “Про оренду землі” викладено в редакції, згідно з якою “Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування”.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в даній справі внаслідок змін в чинному законодавстві України до Львівської обласної державної адміністрації перейшли повноваження Жовківської РДА щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, а відтак і здійснення контролю за нею.

А тому, при дослідженні питання пропуску позовної давності в даному спорі, слід з’ясувати коли про порушення своїх прав довідалася держава в особі уповноваженого органу. Матеріалами справи підтверджується той факт, що про порушення прав уповноважений орган держави (Жовківська РДА) знав на момент укладення оскаржуваного договору, оскільки йому достеменно було відомо з технічної документації на спірну земельну ділянку, яку він 29.03.2006р.р. затверджував, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки не була проведена.

Слід також зазначити, що відповідно до положень ст. 33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (у редакції, яка діяла на момент укладення оспорюваного договору, обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю.

Голови районних державних адміністрацій регулярно інформують про свою діяльність голів обласних державних адміністрацій, щорічно та на вимогу звітують перед ними.

Голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Відтак для держави в особі її уповноваженого органу – Жовківської РДА строк позовної давності за вимогами про визнання недійсним Договору оренди, з підстав котрі заявлені прокурором в позовній заяві, почав обчислюватися з моменту укладення оскаржуваного договору (18.04.2006р.) та закінчився 18.04.2009р. Враховуючи те, що Львівська обласна державна адміністрація виступає правонаступником прав Жовківської РДА щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, то до нього перейшли права та обов’язки останньої, в тому числі і право на звернення до суду про визнання недійсним договору вже із пропуском позовної давності.

Суд також звертає увагу на те, що статтею 264 ЦК України передбачено виключний перелік обставин з настанням яких перебіг позовної давності переривається. Оскільки зміна уповноваженого органу на здійснення відповідних функцій держави, не слугує підставою для зміни порядку перебігу строку позовної давності, тому прокурором подано позовну заяву в даній справі із пропуском позовної давності.

Враховуючи те, що в даній справі держава в особі уповноваженого її органу – Жовківської РДА добровільно вчиняла дії щодо порушення своїх прав та укладала оскаржуваний договір, відтак вона несе ризик спливу строку позовної давності.

Крім цього, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип “належного урядування” може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові. Також ЄСПЛ зазначає, що повноваження державних органів з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, які не обмежено жодними часовими рамками, мають суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу “належного урядування” та вимозі “законності”, закріпленим у статті 1 Першого протоколу до Конвенції (Справа “Рисовський проти України” (заява №29979/04), п.70, 71, 73).

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

В даній справі оскаржуваний договір було укладено більш як 12 років тому, уповноважений орган держави брав особисту участь в укладенні цього договору, а відтак намагання прокурора через стільки часу визнати недійсним цей договір має суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу “належного урядування” та вимозі “законності”, закріпленим у статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Більш того, розглядаючи дану справу в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції суд зазначає, що враховуючи вищевикладені обставини, а також те, що держава в особі уповноваженого органу не позбавлена можливості виправити свою помилку та захистити свої права шляхом визначення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки та внесення відповідних змін до договору, задоволення цього позову та визнання недійсним договору матиме наслідком порушення справедливого балансу та покладатиме надмірний індивідуальний тягар на фермерське господарство «Аква» .

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають і зв’язку із пропуску ним позовної давності.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір, у відповідності до ст.49 ГПК України покладається на прокурора.

Враховуючи наведене, проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

3. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного

господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 31.01.2018р.

Суддя Запотічняк О.Д.