Рішення № 71917296, 25.01.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.01.2018Справа № 910/23172/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА"

про стягнення 51991,34 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: Жила М.І. (довіреність)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" про стягнення 51 991,34 грн., з яких: 32753,04 грн. - основний борг, 2646,27 грн. - 3% річних, 16592,03 грн. - інфляційні втрати, а також витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконує грошові зобов'язання по виплаті на користь позивача, як акціонера товариства, суми дивідендів за 2011-2013 рр.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/23172/17, підготовче засідання у справі №910/23172/17 призначено на 25.01.2018.

12.01.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У своєму відзиві відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що реалізація акціонерами права на отримання дивідендів здійснюється у встановлені рішеннями Загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА" шляхом звернення до товариства з вимогою про виплату частки прибутку. Відповідач зазначає, що сума дивідендів, яка підлягала б виплаті позивачу, є меншою та за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору становить 18807,53 грн. - за 2011 рік, 12309,28 гри. - за 2012 рік, 1636,25 грн. - за 2013 рік, всього - 32753,05 грн. Вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідач також заперечив, посилаючись на помилки, допущені при розрахунку 3% річних та на відсутність порушеного грошового зобов'язання, оскільки між сторонами виникли корпоративні відносини. Також відповідач, заперечуючи позов, посилається на відсутність можливості перевірити чи позивач обліковується в реєстрі власників іменних цінних паперів як власник акцій товариства, оскільки позивачем не надано копії паспорту та копії картки фізичної особи-платника податків.

19.01.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем зазначено, що строки встановлені рішенням загальних зборів визначають період виплати дивідендів, а не період звернення акціонера з вимогою про таку виплату. Також у відповіді на відзив вказано, що грошові зобов'язання виникають не тільки з договірних відносин, а і з інших підстав, зокрема з рішення загальних зборів акціонерного товариства про виплату дивідендів. Крім того, в спростування посилань відповідача на відсутність можливості перевірити чи позивач обліковується в реєстрі власників іменних цінних паперів як власник акцій товариств, позивачем додано до відповіді на відзив докази направлення відповідачу претензії від 08.05.2017 про сплату заборгованості разом з копіями паспорта та картки фізичної особи-платника податків.

В підготовче судове засідання 25.01.2018 з'явились представники позивача і відповідача та надали суду письмові заяви про надання згоди розпочати розгляд справи по суті в день закінчення підготовчого засідання.

Частиною 6 статті 183 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Заслухавши пояснення представників сторін, за результатами підготовчого засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/23172/17 до судового розгляду по суті у той самий день (після закінчення підготовчого засідання), про що судом постановлено ухвалу.

Представник позивача у судовому засіданні 25.01.2018 позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив.

В судовому засіданні 25.01.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.2014 відбулися загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА", рішення яких оформлені протоколом, до порядку денного яких було внесено питання розподілу прибутку Товариства за 2011, 2012 та 2013 роки, затвердження строку та порядку виплати дивідендів.

На вказаних загальних зборах були прийняті рішення, оформлені протоколом №22 від 10.10.2014, згідно із якими вирішено :

- затвердити такий порядок розподілу прибутку Товариства за 2011 рік у сумі 2 181 892 000 грн.: 2 181 612 957,30 грн., що складає 99,99 % чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам; розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 40,23 грн.; решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства;

- затвердити такий порядок розподілу прибутку Товариства за 2012 рік у сумі 1 428 110 724 грн.: 1 428 110 724 грн., що складає 99,98 % чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам; розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 26,33 грн.; решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства;

- затвердити такий порядок розподілу прибутку Товариства за 2013 рік у сумі 189 799 785 грн.: 189 799 785 грн., що складає 99,95 % чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам; розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 3,50 грн.; решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства;

- встановити дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20.10.2014;

- виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015;

- перерахування дивідендів іншим акціонерам (крім Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України") здійснити відповідно до частини п'ятої статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства".

Станом на 20.10.2014 позивач був власником 500 штук простих іменних акцій ПАТ "УКРНАФТА", номінальною вартістю - 125,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про стан рахунку в цінних паперах, що була видана депозитарною установою - СП ТОВ "Драгон Капітал" за вих. №169 від 19.12.2017.

Оскільки відповідачем не було сплачено позивачу як акціонеру ПАТ "УКРНАФТА" дивідендів за 2011-2013 рр. позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 32753,04 грн. суму невиплачених дивідендів, а також застосувати до відповідача відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 625 ЦК України та стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2646,27 грн. та 16592,03 грн. - інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17.09.2008 корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Частина 1 статті 152 Цивільного кодексу України визначає, що акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства", кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Згідно із ч. 2 ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства", одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

З огляду на положення викладені вище норми законодавства, правовою підставою набуття майнових прав акціонера акціонерного товариства (у тому числі, права на отримання дивідендів) є набуття права на акції товариства.

Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, станом на 20.10.2014 позивач був власником 500 штук простих іменних акцій ПАТ "УКРНАФТА", що у відповідності до приписів вищенаведених положень законодавства свідчить про існування у позивача права на отримання частини прибутку акціонерного товариства (дивідендів).

Частиною 1 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства", виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Згідно із наведеною нормою, у разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов'язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у строк, визначений загальними зборами.

Згідно із ч. 1 ст. 32 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.

Пунктами 12, 15, 27 частини 2 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із статутом товариства.

Відповідно до п.п. 6.20, 6.21 Статуту Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА", затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів (протокол №21 від 22.03.2011), дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом. Дивіденди сплачуються акціонерам за рахунок чистого прибутку товариства пропорційно до загальної кількості належних їм акцій. Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в розмірі, встановленому рішенням загальних зборів. Виплата дивідендів акціонерам-юридичним особам здійснюється шляхом перерахування коштів на їх банківські рахунки, а акціонерам-фізичним особам - готівкою, поштовим переказом, банківським переказом. Спосіб виплати дивідендів визначається органом, що прийняв рішення про виплату дивідендів.

Як встановлено судом вище, рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА", оформленим протоколом №22 від 10.10.2014, було затверджено прибуток Товариства за 2011-2013 р.р., визначено його розподіл, та розмір, порядок і строки виплати дивідендів акціонерам.

З урахуванням вказаних вище рішень загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА", загальна сума дивідендів за 2011 рік, право на які має позивач становить 20115,00 грн. (500 шт. акцій х 40,23 грн.); за 2012 рік - 13165,00 грн. (500 шт. акцій х 26,33 грн.); за 2013 рік - 1750,00 грн. (500 шт. акцій х 3,50 грн.).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З прийняттям рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА", оформленого протоколом №22 від 10.10.2014 відповідач взяв на себе зобов'язання із виплати позивачу дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2011 році у розмірі 20115,00 грн., у 2012 році - 13165,00 грн., у 2013 році - 1750,00 грн. у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015.

Частиною 5 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що для виплати дивідендів товариство в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, перераховує дивіденди Центральному депозитарію цінних паперів на рахунок, відкритий у Розрахунковому центрі з обслуговування договорів на фінансових ринках для зарахування на рахунки депозитарних установ та депозитаріїв-кореспондентів для їх подальшого переказу депозитарними установами на рахунки депонентів або сплати депонентам іншим способом, передбаченим договором, а також для їх подальшого переказу депозитаріями-кореспондентами особам, які мають права на отримання доходів та інших виплат відповідно до законодавства іншої країни.

Згідно із п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду країни № 4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" під час розгляду справ у спорах про стягнення сум дивідендів господарські суди повинні виходити з того, що відповідно до пункту "д" частини п'ятої та частини шостої статті 41, статті 59 Закону України "Про господарські товариства", пунктів 11, 12 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 15 Закону України "Про кооперацію" затвердження річних результатів діяльності юридичної особи, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) належить до виключної компетенції загальних зборів. Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу - учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати.

При цьому, суд зазначає, що строки, які встановлені рішенням загальних зборів, визначають період виплати дивідендів, а не період звернення акціонера з вимогою про таку виплату.

Крім того, норми Закону України "Про акціонерні товариства" не містять положень щодо обов'язку акціонера звертатись до товариства з вимогою про виплату дивідендів.

Не здійснення відповідачем виплати позивачу встановлених рішеннями загальних зборів від 10.10.2014 дивідендів свідчить про порушення прав позивача як акціонера Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" на отримання прибутку акціонерного товариства.

Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

З урахуванням наведеного, сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені.

Натомість невиплата товариством таких дивідендів аукціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

Враховуючи наведене, оскільки загальними зборами відповідача були прийняті рішення, оформленні протоколом № 22 від 10.10.2014 про виплату дивідендів за 2011-2013 роки, з огляду на наведені вище приписи законодавства, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача дивідендів за 2011-2013 роки.

Наведена вище узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 17 січня 2018 року по справі №910/11316/17.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів в підтвердження здійснення ним виплати позивачу дивідендів за 2011-2013 роки.

Згідно із п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Відповідно до п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно із п. 167.5.2. ст. 167 Податкового кодексу України, ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах: 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

Також п. 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Позивачем у відповідності до вищенаведених приписів Податкового кодексу України здійснено вирахування 5% податку з доходів фізичних осіб та 1,5% військового збору із суми дивідендів за 2011-2013 роки, у зв'язку із чим заявлено до стягнення 32753,04 грн., з яких: 18807,52 грн. - за 2011 рік, 12309,27 гри. - за 2012 рік, 1636,25 грн. - за 2013 рік.

Окрім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень, на виконання вищевказаних положень податкового законодавства відповідачем було сплачено 5% податку з доходів фізичних осіб та 1,5% військового збору із суми дивідендів за 2011-2013 роки.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача дивідендів за 2011-2013 роки. Відповідач обставин викладених у позові належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не спростував, доказів погашення заборгованості не надав.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості по виплаті дивідендів за 2011-2013 роки у сумі 32753,04 грн., у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

При цьому, заперечення відповідача щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки виплата дивідендів не є грошовим зобов'язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, є обґрунтованими з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Отже, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і з рішення загальних зборів акціонерного товариства про виплату дивідендів.

Окрім того, як визначено в п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", невиплата дивідендів у строки, визначені законом або установчими документами юридичної особи, є порушенням грошового зобов'язання, у зв'язку з яким настають правові наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

За таких, оскільки матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем зобов'язань з виплати дивідендів позивачу, то вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України є обґрунтованими.

Також відповідач заперечив розрахунок 3% річних, зазначаючи, що за правильним розрахунком відповідача розмір 3% річних нарахованих за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 на суму 18807,52 грн. становить 564,23 грн., на суму 12309,27 грн. - 369,28 грн. та на суму 1636,25 грн. - 49,09 грн.

Однак, перевіривши розрахунок 3% річних, нарахованих позивачем за загальний період з 11.04.2015 по 18.12.2017, судом встановлено, що розрахунок позивача є арифметично вірними, у зв'язку із чим суд задовольняє вимоги у цій частині та з відповідача підлягають стягненню 3% річних у сумі 2646,27 грн.

Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з 11.04.2015 по 30.11.2017 судом встановлено, що розмір інфляційних втрат є більшими, ніж заявлено позивачем до стягнення. Однак, оскільки згідно із приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних втрат у розмірі 16592,03 грн., що заявлені позивачем до стягнення, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5; ідентифікаційний код 00135390) на користь ОСОБА_1 (03110, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1) сума основного боргу у розмірі 32753,04 грн., 3% річних у розмірі 2646,27 грн., інфляційні втрати у сумі 16592,03 грн. та судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 31.01.2018.

Суддя С.О. Турчин