Ухвала суду № 71917199, 25.01.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

25.01.2018Справа № 910/5260/17

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Привалова А.І., при секретарі судового засідання Островській О.С., розглянувши заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Світло" Коломійця Д.О. про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення

у справі № 910/5260/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче

підприємство "Світло";

до 1) публічного акціонерного товариства "Київенерго";

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр

"Квадрат на Малевича";

про визнання недійсним договору.

За участі представників сторін: згідно протоколу судового засідання.

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Київенерго" (надалі - відповідач-1), товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича" (надалі - відповідач-2) про визнання недійсним договору поруки від 21.09.2016р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що осопрюваний договір поруки від 21.09.2016р., укладений між ПАТ «Київенерго», ТОВ "Офісний центр "Квадрат на Малевича" та ТОВ «НВП «Світло» зі сторони останнього було підписано не уповноваженою особою, що є підставою для визнання його недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2017р. прийнято відмову позивача від позову, підписану директором ТОВ «НВП «Світло» Крикуновим Олександром Володимировичем, та припинено провадження у справі на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

18.12.2017р. на адресу Господарського суду міста Києва від представника ТОВ «НВП «Світло» Коломійця Д.О., який діє на підставі довіреності від 05.09.2017р., виданої директором ТОВ «НВП «Світло» ОСОБА_3, надійшла заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Дана заява обґрунтована тим, що постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2017р. у справі № 910/8113/16 постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2017 року та рішенням Господарського суду міста Києва від 10 серпня 2016 року скасувано в частині відмови в задоволенні позову Крикунова В.В., щодо визнання недійсними рішень Загальних зборів учасників ТОВ "НВП "Світло", оформлених протоколом № 01/02/16 від 01 лютого 2016 року, та рішень загальних зборів учасників ТОВ "НВП "Світло" від 29 квітня 2016 року, оформлених протоколом №29/04/16, скасовано. Прийняти в цій частині нове рішення, а саме: визнано недійсними рішення Загальних зборів учасників ТОВ "НВП "Світло", оформлених протоколом № 01/02/16 від 01 лютого 2016 року, та рішення загальних зборів учасників ТОВ "НВП "Світло" від 29 квітня 2016 року, оформлених протоколом №29/04/16. Відтак, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників товариства щодо призначення Крикуновим Олександром Володимировичем директором та фактично визнано правомірним перебування на посаді директора ТОВ "НВП "Світло" ОСОБА_3 Про вказані обставини заявнику стало відомо 14.11.2017р. з дати винесення поставнои Вищим господарським судом України у справі №910/8113/16.

15.12.2017р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, яким Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання цинності цією редакцією Кодексу.

За припсами п. 3 ч. 1 статті 321 ГПК України, заяву про перегляд судового рішення за

нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 320 цього Кодексу, учасниками справи протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Судом встановлено, що заява представника ТОВ «НВП «Світло» Коломійця Д.О., який діє на підставі довіреності від 05.09.2017р., виданої директором ТОВ «НВП «Світло» ОСОБА_3, про перегляд судового рішення у справі № 910/5260/17 за нововиявленими обставинами подана з дотриманням строків, визначених у п. 3 ч. 1 ст. 321 ГПК України, форма і зміст заяви відповідає приписам статті 322 ГПК України.

Згідно ч.ч. 1, 2, ст. 325 ГПК України, заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2017р. відкрито провадження за заявою представника ТОВ «НВП «Світло» Коломійця Д.О. про перегляд судового рішення у справі № 910/5260/17 за нововиявленими обставинами та розгляд справи № 910/5260/17 за нововиявленими обставинами в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в судове засідання призначено на 18.01.2017р.

16.01.2018р. через загальний відділ господарського суду від представника ПАТ «Київенерго» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що підставою прийняття ухвали Господарського суду міста Києва від 20.04.2017р. про припинення провадження у справі було не тільки судове рішення, винесене у справі № 910/8113/16, а й постанови Окружного адміністративного суду м. Києва, прийняті у справах № 826/9046/16 та № 826/9286/16, які на день звернення позивача до суду є чинними. Також, відповідач-1 посилається на відсутність правових підстав щодо визнання оспорюваного договору поруки від 21.09.2016р. недійсним, оскільки вказаний договір не суперечить положенням чинного законодавства України та був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених умовами договору.

18.01.2018р. через загальний відділ господарського суду від представника ТОВ "Офісний центр "Квадрат на Малевича" надійшов відзив на заяву за нововиявленими обставинами та на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечує щодо наявності нововиявлених обставин та підстав скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 20.04.2017р. про припинення провадження у справі, зазначаючи про те, що постанова Вищого господарського суду України від 14.11.2017р. у справі № 910/8113/16 є зміною обставин у правовідношеннях, які існували на момент винесення оскаржуваної ухвали, а не нововиявленою обставиною. Також, відповідач-2 зазначає про те, що підставою для прийняття ухвали Господарського суду міста Києва від 20.04.2017р. про припинення провадження у справі було не тільки судове рішення, винесене у справі № 910/8113/16, а й постанови Окружного адміністративного суду м. Києва, прийняті у справах № 826/9046/16 та № 826/9286/16, які на день звернення позивача до суду є чинними. Окрім цього, відповідач-2 вказав і про відсутність підстав для задоволення позовних вимог по суті, посилаючись на недоведеності позивачем порушення його прав осопрюваним договором поруки від 21.09.2016р. та відсутності правових підстав для визнання оспорюваного договору поруки недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

18.01.2018р. через загальний відділ господарського суду від представника позивача отримано письмові поясненя до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в яких позивач просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2017р. про припинення провадження у справі та відновити провадження у данй справі. Прийняти рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі; обов'язок відшкодування судових витрат покласти на відповідачів.

Присутній у судовому засіданні 18.01.2018р. представник позивача (заявника) повністю підтримав подану заяву з посиланням на обставини та докази, додані до заяви, та просив її задовольнити; скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2017р. про припинення провадження у справі та прийняти рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів у судовому засіданні заперечили щодо задоволення заяви представника ТОВ «НВП «Світло» Коломійця Д.О. про перегляд судового рішення у справі №910/5260/17 за нововиявленими обставинами та просили у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на обставини, наведені у відзивах на позовну заяву, поданих раніше через канцелярі суду.

Крім того, представник відповідача-2 зазначив про подання клопотань про зупинення провадження у справі.

Відповідно до статті 216 ГПК України, в судовому засіданні оголошено перерву до 25.01.2018р.

Після судового засідання через загальний відділ судом отримано клопотання представника відповідача-2 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №826/9046/16, № 826/9286/16, які призначені до розгляду за нововиявленими обставинами Окружним адміністративним судом м. Києва; клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/8113/16 за наслідками перегляду Верховним Судом постанови Вищого господарського суду України від 14.11.2017р. у справі № 910/8113/16; клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/22627/17 за позовом Крикунова В.В. (учасника ТОВ «НВП «Світло») до ТОВ «НВП «Світло», ТОВ "Офісний центр "Квадрат на Малевича", ПАТ «Київенерго» про визнання договору поруки від 21.09.2016р. недійсним.

25.01.2018р. через загальний відділ господарського суду від представника позивача отримано відповідь на відзив ПАТ «Київенерго», відповідь на відзив ТОВ "Офісний центр "Квадрат на Малевича" та заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

Присутній у судовому засіданні 25.01.2018р. представник позивача (заявника) заперечив щодо зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що підстави, які передбачені ст. 227 ГПК України щодо обов'язкового зупинення провадження у справі, відсуті, та просив задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ; скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2017р. про припинення провадження у справі та прийняти рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник ПАТ «Київенерго» не заперечував щодо задоволення клопотань про зупинення провадження у справі та заперечив по суті поданої заяви з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник "Офісний центр "Квадрат на Малевича" просив задовольнити клопотання про зупинення провадження та заперечив проти задоволення заяви представника ТОВ «НВП «Світло», з мотивів, наведених у відзиві на заяву за нововиявленими обставинами та на позовну заяву.

Розглянувши клопотання представника відповідача-2 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №826/9046/16, № 826/9286/16, які призначені до розгляду за нововиявленими обставинами Окружним адміністративним судом м. Києва; клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/8113/16 за наслідками перегляду Верховним Судом постанови Вищого господарського суду України від 14.11.2017р. у справі № 910/8113/16; клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/22627/17 за позовом Крикунова В.В. (учасника ТОВ «НВП «Світло») до ТОВ «НВП «Світло», ТОВ "Офісний центр "Квадрат на Малевича", ПАТ «Київенерго» про визнання договору поруки від 21.09.2016р. недійсним, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки у суду наявна об'єктивна можливість розглянути дану справу по суті, у зв'язку тим, що зібрані у справі докази дозволяють встановити та оціни обставини, які є предметом судового розгляду.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, ухвала у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 25.01.2018р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши подані позивачем і відповідачами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява про перегляд судового рішення у справі №910/5260/17 за нововиявленими обставинами та позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява у справі № 910/5260/17, подана до Господарського суду міста Києва 31.03.2017р. від імені ТОВ "НВП "Світло", підписана особою - громадянином ОСОБА_5, який зазначив себе директором ТОВ "НВП "Світло", посилаючись при цьому на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 01.02.2016р. проведено загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло", результати яких оформлено протоколом №01/02/16 від 01.02.2016р.

За результатами проведення зборів вищого органу управління товариства було прийнято рішення, зокрема, про:

- звільнення директора ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло" з 31.01.2016р. та призначення на посаду директора з 01.02.2016р. Крикунова Олександра Володимировича;

- уповноважено Крикунова Олександра Володимировича для подачі державному реєстратору документів для проведення державної реєстрації змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло".

Законність рішень загальних зборів учасників ТОВ "НВП "Світло" від 01.02.2016р., їх чинність з моменту прийняття і на день винесення ухвали суду від 20.04.2017р. підтверджувалась рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2016р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017р. у справі №910/8113/16.

Однак, постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2017р. у справі №910/8113/16 постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 10 серпня 2016 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову Крикунова В.В., щодо визнання недійсними рішень Загальних зборів учасників ТОВ "НВП "Світло", оформлених протоколом № 01/02/16 від 01 лютого 2016 року, та рішень загальних зборів учасників ТОВ "НВП "Світло" від 29 квітня 2016 року, оформлених протоколом №29/04/16. Прийняти в цій частині нове рішення, а саме: визнано недійсними рішення Загальних зборів учасників ТОВ "НВП "Світло", оформлених протоколом № 01/02/16 від 01 лютого 2016 року, та рішення загальних зборів учасників ТОВ "НВП "Світло" від 29 квітня 2016 року, оформлених протоколом №29/04/16.

Відтак, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників товариства щодо призначення Крикуновим Олександром Володимировичем директором та фактично визнано правомірним перебування на посаді директора ТОВ "НВП "Світло" ОСОБА_3

З огляду на вказані обставини, Коломієць Д.О., що діє на підставі довіреності б/н від 05.09.2016р., виданої директором ТОВ «НВП «Світло» ОСОБА_3, є уповноваженою особою позивача, яка наділена відповідними процесуальними правами, зокрема, щодо надання суду заяв, пояснень, клопотання по справі.

Згідно з приписами ст. 320 Господарського процесуального кодексу України, рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема є: скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2017р. було прийнято відмову від позову, підписану директором ТОВ «НВП «Світло» Крикуновим Олександром Володимировичем, повноваження якого ґрунтувались на рішенні загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло", оформленого протоколом №01/02/16 від 01.02.2016р., яке визнано недійсним постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2017р. у справі №910/8113/16, як прийняте за відсутності кворуму для проведення загальних зборів учасників товариства.

На день розгляду справи постанова Вищого господарського суду України від 14.11.2017р. у справі №910/8113/16 є чинною та такою, що набрала законної сили у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішення суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло", оформлене протоколом №01/02/16 від 01.02.2016р., є недійсним з моменту його прийняття, відтак Крикунов О.В. не наділений був повноваженнями директора ТОВ «НВП «Світло» та відповідно не може діяти від імені ТОВ «НВП «Світло» в суді, зокрема, подавати заяви про відмову від позову.

При цьому, судом не пиймаються до уваги заперечення відповідачів щодо наявності чинних на день розгляду даної справи судових рішень у справах №826/9046/16, № 826/9286/16, оскільки предмет та підстави позовних вимог у вказаних адміністративних справах стосуються вчинення реєстраційних дій відносно зміни керівника ТОВ «НВП «Світло», тобто вказані справи фактично є похідними від справи № 910/8113/16 та ґрунтуються на наявності рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло", оформленого протоколом №01/02/16 від 01.02.2016р. щодо зміни директора Товариства, яке на даний час визнано недійсним у судовому порядку.

Враховуючи встановлені вище обставини та з урахуванням приписів п. 3 ч. 2 ст. 320 ГПК України, заява представника товариства з обмеженою відповідальністю ""Науково-виробниче підприємство "Світло" Коломійця Д.О. про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі №910/5260/17 підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 20.04.2017р. у справі №910/5260/17 про припинення провадження у справі скасуванню.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 325 ГПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може, зокрема, задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 325 ГПК України, у разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова суду; 3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду.

Розглянувши спір по суті, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

21.09.2016р. між публічним акціонерним товариством "Київенерго" (за договором - кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича" (за договором - поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" (за договором - боржник) було укладено Договір поруки, умовами якого передбачено, що поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов'язання щодо оплати спожитої електричної енергії ТОВ "Науково - виробниче підприємство "Світло", які виникли за договором на постачання електричної енергії від 10.05.2011 № 11217, укладеним між кредитором та боржником.

Відповідно до п. 3.1. договору, поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язання щодо оплати спожитої електричної енергії, а також за відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки відповідно до умов основного договору.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання (п. 4.1. договору).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання за основним договором поручитель зобов'язується виконати боржника зобов'язання у 5-денний термін з дня отримання вимоги від кредитора.

Після виконання поручителем зобов'язання боржника за основним договором до поручителя, що виконав зобов'язання, переходять всі права кредитора за основним договором (п. 5.2. договору).

Згідно з п. 5.4. договору, у поручителя, що виконав вимоги зобов'язання, виникає право вимоги до боржника у повному обсязі виконані поручителем зобов'язання на користь кредитора, а боржник зобов'язаний виконати зобов'язання перед поручителем протягом 10 днів з дня одержання боржником від поручителя повідомлення про платіж.

Строк дії даного договору збігається зі строком дії основного договору (п. 8.1. договору).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами, оспорюваний Договір поруки від 21.09.2016р. укладено з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором на постачання електричної енергії від 10.05.2011р. № 11217.

Так, 10.05.2011 р. між акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (далі - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло" (далі - споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 11217, умовами якого передбачено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача (за адресою: м. Київ, вул. Боженка, буд. 86 Б), згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачу постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною. Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електроустановок споживача.

Публічним акціонерним товариством "Київенерго" було надіслано на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло" попередження про припинення електропостачання №11217011/2084168565/2016 від 15.09.2016р. про припинення постачання електроенергії у випадку несплати заборгованості за спожиту електроенергію, а саме: за реактивну електроенергію у розмірі 93 969 грн. 78 коп., за активну електроенергію у розмірі 75 507 грн. 60 коп.

Отже, з метою погашення заборгованості, які виникла у ТОВ «НВП «Світло» перед ПАТ «Київенерго», та недопущення припинення електропостачання за об'єктами споживача, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Боженка, буд. 86 Б, сторони уклали Договір поруки від 21.09.2016р.

Позивач просить визнати недійсним Договір поруки від 21.09.2016р., оскільки вказаний договір укладено особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності на його укладення, не відповідає волі позивача, порушує його право на свободу підприємницької діяльності і породжує небажені для позивача правові наслідки шляхом встановлення небажених обов'язків без згоди останнього.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з частинами 1 - 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з приписів ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року N 11 правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з частинами 1 - 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з приписів ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року N 11 правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як передбачено ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Договір поруки від 21.09.2016р. від імені ТОВ «НВП «Світло» було укладено директором Крикуновим О.В., повноваження якого ґрунтувались на рішенні загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло", оформленого протоколом №01/02/16 від 01.02.2016р., яке в подальшому визнано недійсним постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2017р. у справі №910/8113/16.

Оскільки рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло", оформлене протоколом №01/02/16 від 01.02.2016р., є недійсним з моменту його прийняття, відтак Крикунов О.В. не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення оспорюваного правочину.

Водночас, позивачем до матеріалів справи не надно належних та допустимих доказів, які свідчать про те, що ПАТ «Київенерго» на момент вчинення оспорюваного правочина знала або могла знати про такі відомості.

Згідно ст. 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.238 Цивільного кодексу України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Статтею 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як зазначено вище, 10.05.2011р. між акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (далі - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" (далі - споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 11217.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У зв'язку з неналежним виконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло" своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 11217 від 10.05.2011 року щодо оплати вартості спожитої електроенергії, публічним акціонерним товариством "Київенерго" було надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" попередження про припинення електропостачання №11217011/2084168565/2016 від 15.09.2016, в якому ПАТ «Київенерго» зазначило, що за товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло" утворилась заборгованість за спожиту електроенергію, а саме: за реактивну електроенергію у розмірі 94 508 грн. 45 коп., за активну електроенергію у розмірі 75 507 грн. 60 коп., а також повідомило Товариство, що у разі несплати заборгованості, постачання електроенергії буде припинено.

Враховуючи вищевикладене, 21.09.2016р. між публічним акціонерним товариством "Київенерго" (кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича" (поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" (боржник) було укладено Договір поруки, умовами якого передбачено, що поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов'язання щодо оплати спожитої електричної енергії ТОВ "Науково - виробниче підприємство "Світло", які виникли за договором на постачання електричної енергії від 10.05.2011р. № 11217, укладеного між кредитором та боржником.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Таким чином, при солідарній поруці кредитор наділяється правом самостійно вирішувати питання про те, до кого з них - боржника чи поручителя - чи до обох разом, в якій частині і в якій послідовності пред'являти свої вимоги.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Отже, судом встановлено, що при укладенні Договору поруки від 21.09.2016р. сторонами було погоджено предмет договору, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, інші умови відповідно до норм чинного законодавства.

Суд відзначає, що договір поруки за своєю правовою природою є забезпечувальним правочином, за яким поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Таким чином, судом встановлено, що Договір поруки від 21.09.2016р. відповідає вимогам чинного законодавства України, підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень, що свідчить про те, що на момент укладення Договору сторони досягли згоди щодо істотних умов Договору.

При цьому, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2017р., залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017р., у справі №910/7801/17 було встановлено неналежне виконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло" своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 11217 від 10.05.2011р. щодо оплати вартості спожитої електроенергії та сплату такої заборгованості поручителем - товариством з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича".

При цьому, матеріали справи не містять доказів вчинення ТОВ «НВП «Світло» в особі директора ОСОБА_3 дій, направлений на розірвання договором про постачання електричної енергії № 11217 від 10.05.2011р. та сплату заборгованості.

Таким чином, враховуючи, що публічне акціонерне товариство "Київенерго" здійснює постачання електричної енергії за адресою: м. Київ, вул. Боженка, буд. 86 Б на підставі Договору на постачання електричної енергії від 10.05.2011р. № 11217 та приймаючи до уваги, що товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло" неналежним чином виконувало свої зобов'язання за Договором № 11217 від 10.05.2011р., у зв'язку з чим виникла заборгованість за спожиту електроенергії, яка була сплачена у повному обсязі товариством з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича" на підставі Договору поруки від 21.09.2016р., суд приходить до висновку, що договір поруки від 21.09.2016р. був спрямований на реальне настання правових наслідків, а відтак відбулось схвалення оспорюваного правочину в установленому законом порядку.

При цьому, зміна кредитора у зобов'язанні з оплати за спожиту електричну енергію факту наявності заборгованості не змінює, а укладання договору поруки не може свідчити про наявність підстав, що унеможливлюють самостійне виконання ТОВ "НВП "Світло" зобов'язань за договором про постачання електричної енергії і тим більше не свідчать про наявність підстав на підтвердження доводів позивача про порушення його права.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши подані учасниками справи докази, суд дійшов висновку, що позивач належними засобами доказування не довів порушення його прав осопрюваним правочином та настання для нього негативних наслідків, у зв'язку з укладанням та виконанням Договору поруки від 21.09.2016р., що полягало у сплаті заборгованості, яка виникла у ТОВ «НВП «Світло» перед ПАТ «Київенерго».

Судові витрати за розгляд заяви за нововиявленими обставинами підлягають віднесенню на відповідача-2, враховуючи ступінь вини кожного з відповідачів у виникненні спору, а в частині розгляд позовних вимог по суті - на позивача.

З огляду на викладене вище та Керуючись ст.ст. 234, 235, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю ""Науково-виробниче підприємство "Світло" Коломійця Д.О. про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі №910/5260/17 задовольнити.

2. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2017р. у справі №910/5260/17 про припинення провадження у справі.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло" до публічного акціонерного товариства "Київенерго" та товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича" про визнання недійсним договору поруки від 21.09.2016р.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 86-Б; поштова адреса: 04053, м. Київ, вул. Стрітенська, 10, оф. 520) на користь товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" (03058, м. Київ, вул. Гарматна, 39-в; код ЄДРПОУ 03594342) 1760 грн. судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Видати наказ.

5. Згідно ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 30.01.2018р.

Суддя А.І. Привалов