Рішення № 71917174, 18.01.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" січня 2018 р. Справа № 911/2351/15

За позовом Першого заступника прокурора Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2) в інтересах держави в особі:

Київської обласної державної адміністрації, 01196, м. Київ, пл. Л. Українки, буд. 1

до 1. Ірпінської міської ради Київської області, 08200, Київська обл., м. Ірпінь,вул. Шевченка,буд. 2-а

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "БГМ ЛТД", 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 7

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

1. ОСОБА_1, АДРЕСА_4

2. ОСОБА_2, 03110, АДРЕСА_1

3. ОСОБА_3, 03141, АДРЕСА_2

4. ОСОБА_4, 01015, АДРЕСА_3

5. ОСОБА_5, АДРЕСА_5

6. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Алфавіт", 08200, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Лермонтова, будинок 2 Д, корпус 1,2,3

7. ОСОБА_6, АДРЕСА_6

про визнання недійсними рішень, державних актів на право власності на землю та витребування земельних ділянок з незаконного володіння

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БГМ ЛТД"

до 1. Київської обласної державної адміністрації

2. Ірпінської міської ради Київської області

про визнання права власності на земельні ділянки

суддя Шевчук Н.Г.

секретар Матраєва Н.С.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Івашин О.Є. (посвідчення №031867 від 02.02.2015);

від Ірпінської міської ради: не з`явився;

від ТОВ "БГМ ЛТД": не з`явився;

від Київської обласної державної адміністрації:не з`явився;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився;

від третьої особи 3: не з`явився;

від третьої особи 4: не з`явився;

від третьої особи 5: не з`явився;

від третьої особи 6: Тищенко В.П. (витяг б/н від 23.03.2017);

від третьої особи 7: не з`явився.

Суть спору: 04 червня 2015 року (згідно відмітки пошти на конверті) перший заступник прокурора Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Ірпінської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «БГМ ЛТД», треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсними рішень Ірпінської міськради від 25.06.2010 №4763-90-V, №4776-90-V та №4765-90-V у частині передачі ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_10 земельних ділянок площами по 0,1000 га кожна; визнання недійсними державних актів серії НОМЕР_1, серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 на право власності на земельні ділянки площею по 0,1000 га кожна кадастрові номери НОМЕР_4, НОМЕР_5 та НОМЕР_6 за адресою: АДРЕСА_7 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, видані ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_10, з відмітками про відчуження зазначених земельних ділянок ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ТОВ «БГМ ЛТД» та реєстрацію у відділі Держкомзему у місті Ірпені Київської області; витребування із незаконного володіння ТОВ «БГМ ЛТД» на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельних ділянок кадастрові номери НОМЕР_4, НОМЕР_5 та НОМЕР_6 загальною вартістю 361020грн; визнання за державою в особі Київської облдержадміністрації права власності на земельні ділянки із кадастровими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_5 та НОМЕР_6.

Позов з посиланням на статтю 388 Цивільного кодексу України обґрунтовано тим, що власником і розпорядником спірних земельних ділянок на момент прийняття оспорюваного рішення Ірпінською міською радою була і є Київська обласна державна адміністрація, оскільки ці земельні ділянки розташовані за межами міста Ірпеня, а тому Ірпінська міськрада при прийнятті оспорюваних рішень вийшла за межі наданих їй повноважень; спірні земельні ділянки вибули із державної власності поза волею власника з порушенням вимог чинного законодавства щодо порядку безоплатного надання земельних ділянок у власність громадян, отже, на думку прокурора, є всі правові підстави для витребування спірних земельних ділянок на користь держави та визнання права власності за державою в особі Київської облдержадміністрації.

30.06.2015 ТОВ «БГМ ЛТД» звернулося до Господарського суду Київської області із зустрічним позовом до Київської обласної державної адміністрації та Ірпінської міської ради про визнання права власності на земельні ділянки із кадастровими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_5 та НОМЕР_6 площею по 0,1000 га кожна, розташовані за адресою: АДРЕСА_7. В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ «БГМ ЛТД» посилалося на те, що воно є добросовісним набувачем, а витребувати земельні ділянки у добросовісного набувача неможливо. Крім того, на земельних ділянках за інвестиційні кошти фізичних осіб будується багатоквартирний будинок, що також унеможливлює витребування спірних земельних ділянок.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.09.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2016, у задоволенні позову та у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 12.07.2017 зазначені судові рішення скасовані, справа направлена на розгляд до Господарського суду Київської області.

У цій постанові Верховний Суд України вказав на необхідність встановлення при новому розгляді обставин щодо початку перебігу строку позовної давності, наявності чи відсутності поважних причин його пропуску, необхідність наведення висновків щодо додержання критеріїв правомірного втручання держави у право власності ТОВ «БГМ ЛТД», необхідність перевірки, чи нестиме ТОВ «БГМ ЛТД» індивідуальний надмірний тягар унаслідок витребування з його власності земельних ділянок з огляду на те, що правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність рішень органу місцевого самоврядування, на підставі яких земельні ділянки вибули із державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 11112 Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діяла до 15.12.2017, та частини першої статті 316 Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діє з 15.12.2017, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

При новому розгляді справи Господарським судом Київської області до участі у справі були залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алфавіт» та ОСОБА_6

Розглянувши повторно матеріали справи, заслухавши прокурора, представників сторін і третьої особи, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи докази господарський суд

В С Т А Н О В И В :

Згідно з рішенням Ірпінської міської ради від 25.06.2010 №4763-90-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_9 в АДРЕСА_7, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» у приватну власність ОСОБА_9 передано земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_7. На підставі зазначеного рішення 26.08.2010 ОСОБА_9 видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_4. За договором купівлі-продажу від 19.10.2010 ОСОБА_9 передав у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_4, розташовану за адресою: АДРЕСА_7.

Згідно з рішенням Ірпінської міської ради від 25.06.2010 №4765-90-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_10 в АДРЕСА_8, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» у приватну власність ОСОБА_10 передано земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_8. На підставі зазначеного рішення 26.08.2010 ОСОБА_10 видано державний акт серії НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000га, кадастровий номер НОМЕР_6. За договором купівлі-продажу від 19.10.2010 ОСОБА_10 передала у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1000га, кадастровий номер НОМЕР_6, розташовану за адресою: АДРЕСА_8.

Згідно з рішенням Ірпінської міської ради від 25.06.2010 №4776-90-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 в АДРЕСА_9, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» у приватну власність ОСОБА_2 передано земельну ділянку площею 0,1000га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_9. На підставі зазначеного рішення 26.08.2010 ОСОБА_2 видано державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000га, кадастровий номер НОМЕР_5. За договором купівлі-продажу від 19.10.2010 ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1000га, кадастровий номер НОМЕР_5, розташовану за адресою: АДРЕСА_9.

На підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 18.02.2011 ОСОБА_4 відчужила ОСОБА_5 земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_5 та НОМЕР_6.

17.09.2012 між ОСОБА_5 (як продавцем) і ТОВ «БГМ ЛТД» (як покупцем) укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок, за умовами яких продавець передав у власність покупцеві земельні ділянки площею 0,1000 га кожна, кадастрові номери НОМЕР_4, НОМЕР_5 та НОМЕР_6.

На підставі зазначених договорів купівлі-продажу земельних ділянок на державних актах серії НОМЕР_1, серії НОМЕР_2, серії НОМЕР_3 зроблено відповідні відмітки про відчуження цих земельних ділянок і перехід права власності щодо них, зокрема, за останніми договорами до ТОВ «БГМ ЛТД».

Відповідно до частин першої - третьої статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом статті 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 12 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, який був чинним на час прийняття Ірпінською міською радою оспорюваних рішень від 25.06.2010, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Крім того, за змістом частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час прийняття Ірпінською міською радою оспорюваних рішень від 25.06.2010, облдержадміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

З огляду на викладене право державної власності на землю не є тотожним праву комунальної власності. Його характерна особливість полягає в тому, що держава реалізує своє право власності на землю через відповідні органи державної влади, які фактично і здійснюють комплекс правомочностей власника (держави), визначених у частині першій статті 78 Земельного кодексу України, у тому числі й розпоряджаються землею державної власності.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (частина перша статті 84 Земельного кодексу України). За загальним правилом статті 122 Земельного кодексу України питання передачі ділянок із земель державної власності в приватну перебуває в компетенції органу виконавчої влади, а не органу місцевого самоврядування.

Крім того, згідно із законодавством, чинним на час прийняття Ірпінською міською радою оспорюваних рішень від 25.06.2010 (пункт 12 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України), до моменту розмежування земель державної та комунальної власності сільські, селищні, міські ради були повноважні розпоряджатися не розмежованою землею лише в межах населеного пункту. Право розпорядження не розмежованою землею поза межами населеного пункту належало органам виконавчої влади.

Відповідно до статті 174 Земельного кодексу України рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад.

Пунктом 2 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законів України щодо проведення робіт із землеустрою, пов'язаних із встановленням і зміною меж сіл, селищ, міст, районів» № 5003-VI від 21.06.2012 визначено, що межі населених пунктів, не встановлені в натурі (на місцевості) на час набрання чинності цим Законом за проектами землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень, можуть бути встановлені без розроблення (зміни) генеральних планів населених пунктів. Площа населених пунктів у такому разі має відповідати тій, що зазначена у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, а у разі їх відсутності - у проектах формування територій сільських, селищних рад.

Згідно до інформації Управління Держземагентства у м. Ірпені Київської області від 23.09.2014 №01-04/1713 (з доданими графічними матеріалами) відповідно до проекту формування території і встановлення меж Ірпінської міської ради земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_7 по НОМЕР_8 (а відтак і спірні земельні ділянки) розташовані за межами населеного пункту міста Ірпінь та в межах Ірпінської міської ради.

Державною інспекцією сільського господарства в Київській області у листі за вих. №02-1-09/6065 від 24.09.2014 викладено пояснення щодо нормативного регулювання та наявності відомостей про прийняття відповідних рішень, розроблення документації по встановленню та зміні меж міста Ірпеня та з посиланням на лист Управління Держземагентства у м. Ірпені Київської області від 23.09.2014 №01-04/1413 зазначено, що відповідно до наявного в Управлінні проекту формування території та встановлення меж Ірпінської міської ради земельні ділянки з кадастровими номерами з НОМЕР_9 по НОМЕР_10 включно розташовані за межами населеного пункту м. Ірпінь та в межах Ірпінської міської ради Київської області.

Згідно інформації Державного підприємства «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 30.01.2015 № 01/04-06/39 (з доданими графічними матеріалами із зображенням існуючих меж міста Ірпінь) земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 знаходяться поза існуючою межею міста Ірпінь.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Ірпінська міська рада при прийнятті рішень від 25.09.2010 №4763-90-V, №4765-90-V, №4776-90-V в порушення вимог частини другої статті 19 Конституції України, частини третьої статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 17, 20, 52, 84, пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України вийшла за межі наданих їй повноважень щодо розпорядження земельними ділянками, оскільки, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності з кадастровими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 належало до компетенції Київської обласної державної адміністрації.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави.

Згідно статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 Цивільного кодексу України.

У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором, якими у справі, що розглядається, є договори купівлі-продажу земельних ділянок від 17.09.2012 між ОСОБА_5 (як продавцем) і ТОВ «БГМ ЛТД» (як покупцем), права відчужувати це майно.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Земельні ділянки державної власності з кадастровими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 вибули з володіння держави не з її волі іншим шляхом.

ТОВ «БГМ ЛТД» є добросовісним набувачем земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, який придбав це майно за відплатним договором.

За таких обставин позовні вимоги про визнання за державою України в особі Київської обласної державної адміністрації права власності на зазначені земельні ділянки та про витребування цих земельних ділянок з незаконного володіння ТОВ «БГМ ЛТД» на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації є правомірними.

Правомірними є і вимоги про визнання недійсними рішень Ірпінської міської ради від 25.06.2010 №4763-90-V, №4776-90-V та №4765-90-V у частині передачі ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_10 земельних ділянок площами по 0,1000 га кожна, оскільки в результаті реалізації цих рішень Ірпінської міської ради, як ненормативних актів органу місцевого самоврядування, виникло цивільне право ТОВ «БГМ ЛТД» і спірні правовідносини щодо володіння вказаними земельними ділянками.

Підставою для подачі позову першим заступником прокурора Київської області у цій справі саме і послужила незаконність рішень Ірпінської міської ради від 25.06.2010 №4763-90-V, №4776-90-V та №4765-90-V, в результаті реалізації яких та подальшого укладення низки договорів виникло цивільне речове право ТОВ «БГМ ЛТД» на земельні ділянки, яке прокурор оспорює одночасно з порушенням питання про визнання незаконним рішень міської ради.

Така позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України (постанови від 16.12.2015 №6-2510цс15, від 05.07.2017 № 911/3285/14|3-911гс16).

Із урахуванням висновків Конституційного Суду України в Рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України, у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт є підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Правомірними є також вимоги про визнання недійсними державних актів серії НОМЕР_1, серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 на право власності на земельні ділянки площею по 0,1000 га кожна кадастрові номери НОМЕР_4, НОМЕР_5 та НОМЕР_6 за адресою: АДРЕСА_7 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, видані ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_10, з відмітками про відчуження зазначених земельних ділянок ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ТОВ «БГМ ЛТД» та реєстрацію у відділі Держкомзему у місті Ірпені Київської області, так як державні акти на право власності на вказані земельні ділянки є правовстановлюючими документами, і без їх скасування не може бути припинено право власності ТОВ «БГМ ЛТД» та відновлено право власності держави.

Щодо додержання критеріїв правомірного втручання держави у право власності ТОВ «БГМ ЛТД» та щодо того, чи нестиме ТОВ «БГМ ЛТД» індивідуальний надмірний тягар унаслідок витребування з його власності земельних ділянок, суд враховує наступне.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Так, предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно- правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Суд враховує також рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» та рішення ЄСПЛ від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

Разом із тим, у пункті 71 рішення у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються, у контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З огляду на викладене принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна, у тому числі й земельних ділянок, на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які слід з'ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб'єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з'ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності ТОВ «БГМ ЛТД» критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном.

Витребування спірного майна на користь держави з володіння ТОВ «БГМ ЛТД» відповідає критерію законності: витребування із його власності спірного майна здійснюється на підставі норми статті 388 Цивільного кодексу України, яка відповідає вимогам доступності, чіткості передбачуваності, офіційний текст якої є публічним та загальнодоступним. Сумніви суб'єктів звернення у правильності тлумачення та застосування цієї норми судами не можуть свідчити про незаконність втручання у право власності.

Прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення про передачу у приватну власність окремому суб'єкту господарювання об'єкта державної власності фактично позбавляє державу можливості володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктом державної власності.

Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям об'єкта із державної власності, становлять суспільний публічний інтерес, а незаконність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого об'єкт вибув із державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

У справі N 916/2129/15, яка розглядається, «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з вимогою витребування державного майна із володіння ТОВ «БГМ ЛТД» є задоволення суспільної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до порушення права державної власності, захист такого права шляхом повернення до державної власності об'єктів державної власності, які були передані у приватну власність із порушенням чинного законодавства і незаконність рішень органу місцевого самоврядування такому інтересу не відповідає.

Щодо застосування принципу «справедливого балансу» між «суспільними» та «приватними» інтересами, то ТОВ «БГМ ЛТД» не позбавлений можливості отримати справедливу та обґрунтовану компенсацію своїх витрат у зв'язку з витребуванням майна, яке було придбане ТОВ «БГМ ЛТД» за відплатним договором. Добросовісний власник, із власності якого майно витребовується, не позбавлений можливості відновити своє право на підставі статті 661 ЦК, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

А тому ТОВ «БГМ ЛТД» не нестиме індивідуальний надмірний тягар унаслідок витребування з його власності земельних ділянок.

За таких обставин задоволення позову не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного позбавлення майна, закладеним у статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Суд також встановив, що на земельних ділянках кадастровий номер НОМЕР_4 і кадастровий номер НОМЕР_5, які розташовані за адресами: АДРЕСА_7 і АДРЕСА_9, знаходиться (частково) секції житлового багатоквартирного будинку №1, №2, №3, щодо яких відповідно до даних Реєстру дозвільних документів Держархбудінспекції України відповідачем ТОВ «БГМ ЛТД» у листопаді 2015 року зареєстровані декларації про готовність об'єкта (будинки №1, №2, №3) до експлуатації. Право власності на незавершене будівництво вказаних корпусів відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.02.2015 (т. 4 арк.с. 175-176, т. 5 арк.с. 13-15) зареєстроване за ТОВ «БГМ ЛТД» (дата державної реєстрації 26.02.2015).

Рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради №254/14 віл 23.11.2015 комплексу багатоквартирних житлових будинків із вбудованими приміщеннями комерційного призначення, що побудовані на земельних ділянках в АДРЕСА_10, забудовником яких є ТОВ «БГМ ЛТД», присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_10 (т. 5 арк. с. 11-12).

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичниз осіб-підприємців та громадських формувань23.03.2017 за адресою:м.Ірпінь, вул.Лермонтова, 2-д, корпус 1, 2, 3, зареєстроване Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алфавіт» (ОСББ «Алфавіт»), засновниками якого є фізичні особи співвласники багатоквартирного будинку у кількості 220 осіб (т. 5 арк. с. 3-10).

Задоволення позовних вимог прокурора не порушує прав та законних інтересів співвласників багатоквартирного будинку, так як це не перешкоджає їм у встановленому законом порядку отримати у користування земельну ділянку для обслуговування будинку.

Щодо строку позовної давності, про застосування якої заявили відповідачі, суд встановив наступне.

Прокурор звернувся до суду з позовом 4 червня 2015 року (згідно з поштовим штемпелем на конверті, в якому надійшла позовна заява).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положеннями статті 268 Цивільного кодексу України (у редакції до внесення змін згідно із

Законом № 4176-VI) передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема за змістом пункту 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Однак пункт 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України (у редакції до внесення змін згідно із Законом № 4176-VI) за своєю суттю спрямований на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України (у редакції до внесення змін згідно із Законом № 4176-УІ) не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюються положення статті 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності.

Згідно частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Разом із тим частинами першої, другої, четвертої статті 29 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Як встановлено судом, Київська обласна державна адміністрація не була учасником спірних правовідносин.

Спірні рішення Ірпінської міської ради та державні акти на право власності на земельні ділянки не містять інформації щодо перевищення органом місцевого самоврядування своїх повноважень.

Державний земельний кадастр з його відображенням у загальнодоступному режимі -Національна кадастрова карта запрацював з 01.01.2013.

Обставини щодо накладення ряду земельних ділянок, переданих Ірпінською міською радою у приватну власність, в тому числі і земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, на лісові земельні ділянки і можливого порушення при цьому радою вимог статті 19 Конституції України і статей 118, 149 Земельного кодексу України були виявлені в результаті проведення перевірки Прокуратурою Київської області, що підтверджується постановою про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 11.06.2014.

Зважаючи на викладене та враховуючи час, необхідний для проведення перевірки дотримання законності Ірпінською міською радою при передачі у приватну власність земельних ділянок, суд вважає, що позивач довідався про порушення прав держави на вказані земельні 11.06.2014.

Таким чином прокурор звернувся у суд з позовом в межах трирічного строку позовної давності.

За таких обставин суд вважає, що позов Перший заступник прокурора Київської області підлягає задоволенню.

Предметом зустрічного позову є вимоги про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «БГМ ЛТД» права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_7.

ТОВ "БГМ ЛТД" підставою позову визначило фактичні обставини, що ґрунтуються на статті 330 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право за певних умов, встановлених статтею 388 Цивільного кодексу України, витребувати це майно від набувача, зокрема, якщо майно вибуло з володіння власника, або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Зазначені статті Цивільного кодексу України визначають умови, коли особа може вважатися добросовісним набувачем майна з відповідними наслідками у вигляді неможливості витребування вказаного спірного майна, і не регламентують виникнення права власності, яке в порядку статті 328 цього Кодексу може набуватися на підставах, які не заборонені законом.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Судом встановлено, що розпорядження спірними земельними ділянками від імені держави як власника належало до повноважень Київської обласної державної адміністрації у передбачений законом спосіб волевиявлення - шляхом видачі відповідного розпорядження голови державної адміністрації.

Судом встановлено, що всупереч закону розпорядження спірними земельними ділянками було вчинено Ірпінською міською радою, тобто, земельні ділянки вибули з володіння власника поза його волею.

За таких обставин пункт 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України в цьому випадку передбачає матеріальні підстави витребувати у ТОВ «БГМ ЛТД» спірні земельні ділянки, хоча вони і були набуті за відплатним договором, і набувач не знав і не міг знати про порушення закону під час надання земельних ділянок у власність попереднім власникам.

А тому зустрічний позов ТОВ «БГМ ЛТД» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції станом на час звернення прокурора з позовом до господарського суду) органи прокуратури при здійсненні своїх повноважень були звільнені від сплати судового збору.

Враховуючи, що причиною виникнення спору за первісним позовом є неправомірні дії Ірпінської міської ради, що ТОВ «БГМ ЛТД» є добросовісним набувачем, суд покладає судовий збір за первісним позовом у сумі 21748,80 грн. на Ірпінську міську раду.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Визнати за державою Україна в особі Київської обласної державної адміністрації право власності на земельні ділянки із кадастровими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_5 та НОМЕР_6.

3. Визнати недійсним рішення Ірпінської міської ради від 25.06.2010 №4763-90-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_9 в АДРЕСА_7 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд».

4. Визнати недійсним рішення Ірпінської міської ради від 25.06.2010 №4776-90-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_2 в АДРЕСА_9 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд».

5. Визнати недійсним рішення Ірпінської міської ради від 25.06.2010 №4765-90-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_3 в АДРЕСА_8 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд».

6. Визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000га кадастровий номер НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_7 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, виданий ОСОБА_9, з відмітками про відчуження земельної ділянки ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ТОВ «БГМ ЛТД» та реєстрацію у відділі Держкомзему у місті Ірпені Київської області.

7. Визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000га кадастровий номер НОМЕР_5 за адресою: АДРЕСА_9 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, виданий ОСОБА_2, з відмітками про відчуження земельної ділянки ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ТОВ «БГМ ЛТД» та реєстрацію у відділі Держкомзему у місті Ірпені Київської області.

8. Визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000га кадастровий номер НОМЕР_6 за адресою: АДРЕСА_8 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель так споруд, виданий ОСОБА_3, з відмітками про відчуження земельної ділянки ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ТОВ «БГМ ЛТД» та реєстрацію у відділі Держкомзему у місті Ірпені Київської області.

9. Витребувати із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «БГМ ЛТД» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7, код ЄДРПОУ 37911391) на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельні ділянки кадастрові номери НОМЕР_4, НОМЕР_5 та НОМЕР_6 загальною вартістю 361020грн.

10. У зустрічному позові відмовити повністю.

11. Стягнути з Ірпінської міської ради (08200, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Шевченка, будинок 2-А, код 33800777) в дохід Державного бюджету України 21748 (двадцять одну тисячу сімсот сорок вісім) грн. 80 коп. судового збору за подачу первісного позову.

12. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до статей 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Г. Шевчук

Дата підписання повного рішення: 29.01.2018.