Рішення № 71917062, 31.01.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.01.2018

Справа № 910/20558/17

За позовом

Дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком»

про

стягнення 172222,73 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Старокостянтинівський молочний завод» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» 172222,73 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №4600043470 від 15.05.2017 в частині здійснення розрахунків за поставлений товар, у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 167949,03 грн. Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов’язання позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 4281,56 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/20558/17 та призначено розгляд справи на 19.12.2017.

18.12.2017 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомляє, що отримавши матеріали позовної заяви, ним в повному обсязі оплачено вартість поставленого товару у сумі 167949,03 грн, у зв’язку з чим просить закрити провадження у справі в частині стягнення 167949,03 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. В частині вимог про стягнення пені у розмірі 4281,56 грн відповідач проти позову заперечує, вказуючи на відсутність з його боку прострочення виконання зобов’язання з оплати товару.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 6, ст. 56) та викладено його у новій редакції.

За приписами п.п. 9 п. 1 Розділу ІХ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2017 судом вирішено розглядати справу №910/20558/17 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.01.2018.

10.01.2018 до початку судового засідання від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтверджує факт оплати відповідачем заявленої до стягнення суми основної заборгованості у розмірі 167949,03 грн та підтримує позовні вимоги в частині стягнення суми пені у розмірі 4281,56 грн.

З огляду на те, що в матеріалах справи наявні відзив на позов, відповідь на відзив, а в судовому засіданні 10.01.2018 судом заслухано пояснення представників сторін по суті справи, ухвалою Господарського суду міста Києва судом вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудком» (покупець) та Дочірнім підприємством «Старокостянтинівський молочний завод» (постачальник) було укладено договір поставки №4600043470 (надалі – Договір), за умовами якого постачальник зобов’язується поставляти товари по цінах і в асортименті, що вказуються в специфікації, разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов’язується приймати такі товари і оплачувати.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціни на товари, що поставляються, вказуються в товарних накладних та специфікації з ЕЦП сторін, що з моменту її підписання є невід’ємною частиною Договору. Ціни вказуються в національній валюті, включаючи ПДВ, а також вартість упаковки, маркування і доставки товарів постачальником у вказане в замовленні місце поставки. Ціна, за якою поставляється товар, має бути ідентичною у замовленні, накладних та в діючій специфікації.

За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З наявних у справі видаткових накладних (№СК-061666 від 28.09.2017 на суму 13828,68 грн, №СК-060751 від 25.09.2017 на суму 15368,94 грн, №СК-060158 від 21.09.2017 на суму 31475,88 грн, №СК-059309 від 18.09.2017 на суму 13739,22 грн, №СК-058464 від 14.09.2017 на суму 11081,88 грн, №СК-057588 від 11.09.2017 на суму 7216,56 грн, №СК-056809 від 07.09.2017 на суму 12178,98 грн, №СК-055807 від 04.09.2017 на суму 9132,84 грн, №СК-054912 від 31.08.2017 на суму 24601,86 грн, №СК-053766 від 28.08.2017 на суму 54055,80 грн, №СК-062333 від 02.10.2017 на суму 15608,70 грн) вбачається, що на виконання умов Договору в період з 28.08.2017 по 02.10.2017 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 208288,34 грн.

В свою чергу, як свідчать обставини справи та визнається сторонами, відповідачем здійснено лише часткову оплату вказаного товару та станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем не було оплачено товар на суму 167949,03 грн.

В подальшому, відповідач оплатив решту поставленого на підставі Договору товару (на суму 167949,03 грн), що підтверджується платіжними дорученнями №2474735 від 22.11.2017 на суму 50000,00 грн та №2475954 від 24.11.2017 на суму 117949,03 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, оскільки заявлена до стягнення сума основної заборгованості за Договором поставки №4600043470 від 15.05.2017 у розмірі 167949,03 грн сплачена відповідачем в повному обсязі після звернення позивача з даним позовом до суду, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю у зв’язку з відсутністю предмета спору.

Решту із заявленої до стягнення суми позивач просить стягнути з відповідача як пеню за прострочення виконання грошового зобов’язання з оплати поставленого товару.

Так, позивач вказує, що за період прострочення – з 24.09.2017 по 14.11.2017 сума пені становить 4281,56 грн.

Відповідач проти задоволення позову в цій частині заперечує. В обґрунтування своїх заперечень відповідач стверджує, що за умовами Договору, строк оплати кожної партії товару починає обраховуватись з дати реєстрації податкової накладної.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом п. 6.1 Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 15.05.2017) передбачено, що підставою для здійснення покупцем оплати поставленого товару є повне виконання постачальником своїх зобов’язань за Договором. При наданні постачальником «Податкової накладної», яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа «Успішно зареєстрована в ЄРПН і відправлена покупцеві» та «Накладної», завіреної ЕЦП постачальника (підпис відповідальної за передачу особи та печатку підприємства) протягом 5 календарних днів з дати поставки товару, вказаної в транспортній накладній, що підтверджується проставлянням штампу «Товар отриманий», покупець оплачує поставлений товар на умовах відстрочення платежу з дати, вказаної у транспортній накладній в терміни, узгоджені сторонами в додатку №1.

Отже, за умовами п. 6.1 Договору покупець оплачує товар на умовах відстрочення платежу з дати, вказаної у транспортній накладній в терміни, узгоджені сторонами в додатку №1.

В додатку №1 до Договору сторони погодили, що строк оплати товару становить 27 календарних днів.

Таким чином, з положень п. 6.1 Договору та додатку №1 до нього слідує, що відповідач зобов’язаний був здійснити оплату поставленого товару протягом 27 календарних днів від дати поставки кожної партії товару, а обставини, пов’язані з оформленням податкової накладної щодо відповідних господарських операцій, на обов’язок оплатити вартість товару у встановлений договором строк не впливають.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як встановлено судом, відповідач у визначений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з положеннями ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 8.10 Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 15.05.2017) передбачено, що у випадку порушення покупцем вимог п. 6.1 цього Договору, покупець сплачує пеню за кожен день затримки розрахунку, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов’язання з оплати поставленого на підставі Договору товару, перевіривши наведений позивачем розрахунок, суд дійшов висновок, що доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 4 281,56 грн є обґрунтованими.

В той же час, суд відзначає, що за приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача суму коштів у загальному розмірі 172222,73 грн, провадження у справі в частині стягнення 167949,03 грн основної заборгованості підлягає закриттю у зв’язку з відсутністю предмета спору, з огляду на межі заявлених позивачем вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені у розмірі 4273,70 грн (172222,73 грн (загальна сума, заявлена до стягнення) мінус 167949,03 грн).

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Решта суми судового збору, сплаченої за подання позовної заяви, згідно положень ст. 7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню з бюджету на користь позивача у разі звернення з відповідним клопотанням.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» (01103, м.Київ, Залізничне шосе, будинок 57, ідентифікаційний код 40982829) на користь Дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод» (31104, Хмельницька обл., місто Старокостянтинів, вулиця Івана Франка, будинок 47, ідентифікаційний код 31952591) пеню у розмірі 4273 (чотири тисячі двісті сімдесят три) грн 70 коп. та судовий збір у розмірі 64 (шістдесят чотири) грн 07 коп.

3. Провадження у справі в частині стягнення 167949,03 грн закрити у зв’язку з відсутністю предмета спору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М. Смирнова