Рішення № 71916975, 31.01.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.01.2018р. Справа №905/2668/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ

про стягнення заборгованості в сумі 38381,88 грн.

Суддя Г.В. Левшина

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ, про стягнення заборгованості в сумі 38381,88 грн., у тому числі основний борг в сумі 14259,23 грн., інфляція в сумі 22468,46 грн., три проценти річних в сумі 1654,19 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №1389 від 01.11.2014р., акти-рахунки №1389-11 від 30.11.2014р., №1389-12 від 31.12.2014р., розрахунок суми позову.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №17/1369 від 18.12.2017р., в якому визнав позов частково у розмірі основного боргу в сумі 14259,23 грн., інфляції в сумі 20146,86 грн. та трьох процентів річних в сумі 1590,27 грн.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов’язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Сттатею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

01.11.2014р. між сторонами був підписаний договір №1389 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії, згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов`язання постачати відповідачу теплову енергію до точки продажу (або до точки розподілу у разі відсутності вузлів обліку) згідно додатку №1 до договору, а відповідач зобов`язався приймати та оплачувати надану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в строки та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.2.1 договору теплова енергія постачається на об’єкти відповідача в обсягах згідно додатку №2 «Перелік об’єктів та обсяги постачання теплової енергії», що є невідємною частиною цього договору, на такі потреби: опалення в опалювальний період, гаряче водопостачання протягом календарного року, за умовами цього договору. За змістом додатку №2 до договору визначено місцезнаходження обєктів позивача вул.Прилуцька, 8.

Згідно п.5.1 договору №1389 від 01.11.2014р. облік обсягу споживання теплової енергії здійснюється за приладами комерційного обліку, що занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки та пройшли державну метрологічну атестацію і опломбовані теплопостачальною організацією. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку або їх невідповідності встановленим вимогам, та/або пошкодження (зриву) пломб на таких приладах, обсяг споживання теплової енергії здійснюється розрахунковим способом відповідно до теплових навантажень споживача, виконаних за вимогами п.3.2.13 цього договору. У разі відсутності у позивача даних про фактичне споживання теплової енергії відповідно до показників приладів обліку за умовами цього договору обсяг споживання теплової енергії обраховується виходячи з теплових навантажень об’єктів споживача.

Згідно пунктів 11.1 та 11.2 договору він набуває чинності з 01 листопада 2014 року діє до 31.12.2014р. включно. Термін дії договору може бути змінений шляхом укладення сторонами письмової додаткової угоди.

Як встановлено судом, згідно з наданими до матеріалів справи актами-рахунками №1389-11 від 30.11.2014р. на суму 21294,74 грн., №1389-12 від 31.12.2014р. на суму 44259,23 грн. позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на суму 65553,97 грн.

Факт постачання позивачем обсягів теплової енергії на вказану суму з боку відповідача не спростований.

Згідно вимог ст.ст.526, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.529 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.6.1 договору №1389 від 01.11.2014р. споживач здійснює розрахунок протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання споживачем акту-рахунку за умовами цього договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації.

Згідно з наявними на актах-рахунках відмітками останні отримані відповідачем 12.12.2014р., 12.01.2015р.

Таким чином, відповідач мав сплатити вартість отриманої від позивача теплової енергії:

- за актом-рахунком №1389-11 від 30.11.2014р. в строк до 17.12.2014р.;

- за актом-рахунком №1389-12 від 31.12.2014р. в строк до 15.01.2015р.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем частково сплачено основний борг в сумі 51294,74 грн., зокрема, в рахунок погашення акту-рахунку №1389-11 від 30.11.2014р. – 14.01.2015р. на суму 21294,74 грн., в рахунок погашення акту-рахунку №1389-12 від 31.12.2014р. – 29.05.2015р. на суму 15000,00 грн. та 08.07.2015р. на суму 15000,00 грн.

Викладене підтверджується виписками по рахунку позивача від 14.01.2015р., 29.05.2015р., 08.07.2015р.

Таким чином, за висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 14259,23 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляції в сумі 22468,46 грн. за період з грудня 2014р. по жовтень 2017р. та трьох процентів річних в сумі 1654,19 грн. за період з 15.12.2014р. по 16.11.2017р.

Відповідач у відзиві на позов посилається на невірність проведеного позивачем розрахунку.

Суд приймає частково до уваги заперечення відповідача з огляду на таке.

Як вказувалось вище, відповідач мав сплатити вартість отриманої від позивача теплової енергії за актом-рахунком №1389-11 від 30.11.2014р. в строк до 17.12.2014р. Таким чином, прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов’язання розпочалося 18.12.2014р. Як наслідок, враховуючи сплату заборгованості в сумі 21294,74 грн. 14.01.2015р., відповідний період прострочення становить з 18.12.2014р. по 13.01.2015р.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, нарахування інфляції на суму 21294,74 грн. за грудень 2014р. є неправомірним, а розмір трьох процентів річних за період з 18.12.2014р. по 13.01.2015р. становить 47,26 грн.

Щодо розрахунку за актом-рахунком №1389-12 від 31.12.2014р., відповідне прострочення з боку відповідача розпочалося з 16.01.2015р. При цьому, день фактичної оплати заборгованості не має бути врахований при розрахунку трьох процентів річних та інфляції.

За таких обставин, за результатами проведеного судом перерахунку стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляція в сумі 19314,05 грн. за період з лютого 2015р. по жовтень 2017р. та три проценти річних за період з 16.01.2015р. по 16.11.2017р. в сумі 1591,42 грн.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення трьох процентів річних в сумі 15,51 грн. та інфляції в сумі 3154,41 грн. є неправомірним, виходячи з того, що відповідач частково визнав позов, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за отриману теплову енергію підлягають частковому задоволенню в сумі 35175,50 грн. у тому числі основний борг в сумі 14259,23 грн., інфляція в сумі 19314,05 грн., три проценти річних в сумі 1638,68 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 74, 76, 77, 81, 236-241, Перехідними положеннями Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 38381,88 грн., у тому числі основний борг в сумі 14259,23 грн., інфляція в сумі 22468,46 грн. та три проценти річних в сумі 1654,19 грн., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька обл., м.Краматорськ, ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (84320, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Олекси Тихого, 8-Д, ЄДРПОУ 23176575) основний борг в сумі 14259,23 грн., інфляцію в сумі 19314,05 грн. та три проценти річних в сумі 1638,68 грн., всього заборгованість в сумі 35208,96 грн., судовий збір в сумі 1467,73 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 31.01.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 31.01.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина