Рішення № 71916683, 29.01.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/108/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2018 Справа № 908/2430/17

Суддя Федорова Олена Владиславівна, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська. 3) в особі ВП «Южно-Українська АЕС» (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, а/с № 20)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69а)

про стягнення 1048,21 грн.

за участю представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: ОСОБА_1 довіреність № б/н від 09.12.2017 р., ОСОБА_2, довіреність № б/н від 29.12.2017 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 04.12.2017р. надійшла позовна заява Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі ВП «Южно-Українська АЕС» до відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» про стягнення за договором №53-123-11-16-02869 від 17.11.2016р. пені у розмірі 1048, 21 грн. за несвоєчасну поставку.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2017р. позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.12.2017р. порушено провадження у справі №908/2430/17, присвоєно справі номер провадження 28/108/17, судове засідання призначено на 16.01.2018р.

В судовому засіданні 16.01.2018р. суддею оголошено, що з 15.12.2017р. господарськими судами здійснено перехід на нову редакцію Господарського процесуального кодексу України, а тому розгляд даної справи суд здійснює за правилами загального позовного провадження відповідно до норм чинного ГПК України.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв’язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

З метою дотримання вимог чинного ГПК України, а саме ст. 80, судом запропоновано представнику відповідача надати додаткові докази по справі та заявити клопотання.

В судовому засіданні 16.01.2018 р., в порядку п. 2 ст. 216 ГПК України, оголошено перерву, судове засідання призначено на 29.01.2018 р.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, за клопотанням позивача розгляд справи здійснювався без участі його представника. Підставою для звернення з позовом до суду зазначено порушення відповідачем термінів поставки товару за договором № 53-123-11-16-02869 від 17.11.2016 р. Враховуючи п. 4.1 договору позивач нарахував до стягнення пеню за період прострочення поставки товару з 01.12.2016 р. по 06.12.2016 р. у розмірі 1048,21 грн. Позов обґрунтовано ст. ст. 526, 610, 611, 612, 625 ЦК України.

Представники відповідача підтримали правову позицію, що викладена у відзиві від 16.01.2018 р. (арк.с. 43-44). Про наявність порушення строків поставки товару не заперечували, в той же час звертали увагу суду на те, що позивачем також були допущені порушення в частині своєчасної оплати отриманого товару. Матеріали справи містять клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 80% до суми 209,64 грн. з урахуванням приписів ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, (арк.с. 50-51).

В судому засіданні 29.01.2018 р. судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Заслухавши представників відповідача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» (покупець, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» (постачальник, відповідач у справі) 17.11.2016 р. уклали договір на постачання товару № 53-123-11-16-02869 (надалі – договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов’язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов’язання прийняти і сплатити білизна натільна х/б – ДК 016-2010 товар категорії № 14.14.1 – Білизна спідня, трикотажна; ДК 021:2015: товар категорії № 18100000-0 – Формений одяг, спеціальний робочий одяг та аксесуари (далі – товар), у кількості, асортименті і цінами, зазначеними у специфікації № 1 (Додаток до договору № 1 ), що є невід’ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару – не раніше 2016 року.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що постачання здійснюється: з 13.11.2016 р. по 30.11.2016 р., транспортом постачальника з обов’язковою присутністю його представника, на умовах DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство» (для резидента України), відповідно до Правил Інкотермс-2010. Термін постачання може бути змінений за погодженням сторін, шляхом укладання додаткової угоди.

Відповідно до п. 3.3 договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Про факт поставки товару свідчить видаткова накладна № РН-1207/14 від 07.12.2016р. на загальну суму 174.702,00 грн., яка підписана обома сторонами та скріплена печатками підприємств.

Внаслідок порушення відповідачем строків поставки товару, позивач 15.06.2017р. скоригував на його адресу претензію № 32/8356 від 14.06.2017 р. з проханням перерахувати суму штрафних санкцій у розмірі 1048,21 грн. (арк.с. 18-19).

Претензія залишена без відповіді, штрафні санкцій без оплати.

Наявність порушення зобов’язань за договором в частині своєчасної поставки товару стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні приписи містять ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов’язання щодо їх виконання, однак відповідач, покладений на нього обов’язок щодо своєчасної поставки товару, а саме з 13.11.2016 р. по 30.11.2016 р., не виконав, факт порушення відповідачем умов договору, доведений позивачем.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкції повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Умовами п. 4.1 договору встановлено, що у разі порушення зобов’язань за договором а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов’язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Відповідно до розрахунку позивача за період прострочення поставки товари з 01.12.2016р. по 06.12.2017 р. сума пені складає 1048,21 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення штрафних санкцій заявлені у відповідності до норм чинного законодавства та умов договору поставки № 53-123-11-16-02869 від 17.11.2016р.; факт порушення строків виконання поставки товару доведений матеріалами справи та не заперечується відповідачем; розрахунок пені здійснений вірно, втім позовні вимоги задовольняються судом частково з огляду на наступне:

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитків кредитора суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Суд при цьому враховує, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013).

Суд вважає за необхідне скористатися наданим ч. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України правом та зменшити на 50% розмір пені.

Судом враховуються обставини, що основним видом діяльності ТОВ «МІК» є виробництво робочого одягу, що підтверджується відомостями про відповідача з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України від 01.09.2017 р. та витягом №1003365373 від 13.12.2017р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. На час прострочення виконання зобов’язання відповідач виконував значний обсяг замовлень для державних потреб. Відповідач протягом тривалого часу співпрацює з Міністерством оборони України. Продукція, що постачається товариством, спрямована на забезпечення військ у т.ч., що знаходяться у зоні проведення АТО на сході України. Обсяг замовлень в останні роки значно зріс. Підприємство відповідача працює понаднормово, залучаються всі наявні ресурси для виконання ним своїх зобов’язань перед Державою.

Як свідчать надані суду документи, у період виконання укладеного між сторонами у справі договору, ТОВ «МІК» укладено та виконано 11 договорів поставки матеріально-технічних засобів речової служби для державних потреб загальною кількістю 65000 комплектів. Вищевказана інформація щодо існування та виконання вищевказаних договорів є публічною, оприлюдненою на сайті публічних закупівель. Виконання вищевказаних договорів відповідачем було здійснене без прострочення термінів постачання.

Таким чином, вищенаведені докази підтверджують ту обставину, що відповідач у період виготовлення замовленого товару за спірним договором також виконував значний обсяг замовлень для Міністерства оборони України. Тобто прострочення поставки товару за договором виникло внаслідок великого завантаження відповідача.

Суд зауважує, що штрафні санкції не є доходом, на який розраховують суб’єкти господарювання при укладанні договорів, не є компенсацією збитків позивача.

До того ж суд приймає до уваги, що позивач не зазнав та не довів спричинення йому збитків або шкоди у зв’язку з простроченням поставки товару в рамках договору № 53-123-11-16-02869 від 17.11.2016р.

За таких обставин, суд стягує з відповідача на користь позивача (1048,21 грн. – 50%) 524,10грн. пені.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Зауваження відповідача щодо наявності прострочення позивача строків оплати поставленого товару судом не беруться до уваги, оскільки зазначені обставини не можуть бути підставою для звільнення (зменшення) відповідача від відповідальності. В той же час суд наголошує, що у разі наявності доказів неналежного виконання позивачем зобов’язань за договором, відповідач не позбавлений права на захист своїх порушених прав в установленому Законом порядку.

Відповідно до ст. 129 ГПК України та з урахуванням останнього абзацу п. 3.17.4. постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» судовий збір покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 6, 11, 526, 529, 530, 610, 611, 655, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 216, 230-232 ГК України, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69-а, ідентифікаційний номер 30105738, р/р 26006038676700 в АТ «Укрсіббанк», МФО 351005) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний номер 24584661, р/р 26009011085980 в банку «Фінанси та кредит» м. Київ, МФО 300131) в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, а/с 20, ідентифікаційний номер 20915546, р/р 26001301080273 у філії Миколаївського облуправління АТ «Ощадбанку», МФО 326461) 524,10 грн. (п’ятсот двадцять чотири грн. 10 коп.) пені 1600,00 грн. (одну тисячу шістсот грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 31 січня 2018 року.

Суддя О.В. Федорова