Рішення № 71916517, 22.01.2018, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа №: 671/1396/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2018 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Ніколової С.В.

з участю: секретаря судового засідання Хрупайло Т.В.,

позивачки ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Волочиську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Війтовецька селищна об'єднана територіальна громада в особі ОСОБА_5 селищної ради, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування за законом,

встановив:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 та з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила суд визнати за нею в порядку спадкування право власності на ? частину земельної ділянки загальною площею 2,7858 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Завалійківської сільської ради Волочиського району Хмельницької області та належала ОСОБА_6 Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначила, що після смерті її батька ОСОБА_6, який помер 21 жовтня 2016 року, відкрилась спадщина на майно останнього, в тому числі і на вказану земельну ділянку. У встановленому законом порядку вона, позивачка, прийняла спадщину після смерті батька, однак, у зв'язку з втратою оригіналу Державного акту на дану земельну ділянку, вона не може оформити свої спадкові права. Крім неї на спадкове майно претендують також і її сестри — відповідачки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ЇЇ баба (матір померлого ОСОБА_6П.) ОСОБА_7 у встановленому законом порядку відмовилася від спадщини на її, позивачки, користь.

Ухвалою суду до участі у справі було залучено третю особу на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_5 селищну об'єднану територіальну громаду в особі ОСОБА_5 селищної ради.

ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення її від права на спадкування за законом. Вказувала, що після смерті батька ОСОБА_6 21 жовтня 2016 року відкрилася спадщина, на яку претендує також і позивачка ОСОБА_1 - дочка померлого. В обгрунтування зустрічних позовних вимог зазначала, що ОСОБА_1 разом із батьком ОСОБА_6 не проживала, з 2010 року з ним не спілкувалася та ухилялася від надання йому будь-якої матеріальної допомоги та моральної підтримки. Вказувала, що в 2011 році батько тяжко захворів і через похилий вік і тяжку хворобу був у безпорадному стані, потребував постійного піклування, догляду та матеріальної допомоги. Відповідачка свідомо ухилялася від надання такої допомоги батькові, хоча мала таку можливість, через що батько зазнавав душевних страждань. Вона, ОСОБА_2, та ОСОБА_4, витрачали свої кошти на ліки та харчування для батька. З цих підстав просила суд усунути ОСОБА_1 від права на спадкування.

Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримує, зустрічний позов не визнає, вважає ці вимоги безпідставними. В обгрунтування заперечень посилається на те, що її батько не досяг похилого віку, оскільки помер у віці 65 років та не мав тяжких хвороб, а тому не потребував постійного догляду. На час смерті батько проживав із своєю матір'ю ОСОБА_7, а відповідачка ОСОБА_2 проживала за іншою адресою.

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні проти позову заперечили, зустрічний позов підтримали. ОСОБА_2 пояснила суду, що її батько ОСОБА_6 хворів, однак не бажав звертатися за медичною допомогою в заклади охорони здоров'я та, в переважній більшості, він лікувався вдома і вона, ОСОБА_2, доглядала за ним, надавала йому необхідну допомогу, часто навідувала його та купувала ліки.

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею в порядку спадкування права власності на ? частину спірної земельної ділянки визнає.

Представник відповідача ОСОБА_5 селищної об'єднаної територіальної громади в особі ОСОБА_5 селищної ради Волочиського району Хмельницької області в судове засідання не з'явився. Від ОСОБА_5 селищної ради надійшла заява про розгляд справи у відсутності її представника, проти позову ОСОБА_1 не заперечує.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання за нею в порядку спадкування права власності на ? частину земельної ділянки підлягає задоволенню, в зустрічному позові ОСОБА_2 про усунення ОСОБА_1 від права на спадкування за законом слід відмовити, з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_6 помер 21 жовтня 2016 року в с. Завалійки Волочиського району Хмельницької області.

Його спадкоємцями першої черги за законом є матір ОСОБА_7, діти: ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні відповідними свідоцтвами про народження.

ОСОБА_6 на час смерті проживав в будинку по вул. Молодіжна, 77 в с. Завалійки Волочиського району Хмельницької області разом із своєю матір'ю ОСОБА_7

За заявами спадкоємців померлого державним нотаріусом Хмельницької районної державної нотаріальної контори 16.03.2017 року заведена спадкова справа № 40а/2017.

У встановлений законом строк із заявами про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6 до нотаріуса звернулись діти спадкодавця - ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Матір спадкодавця ОСОБА_7 у встановленому законом порядку подала заяву про відмову від належної їй за законом частки спадкового майна на користь дочки померлого ОСОБА_1

До складу спадкового майна після смерті ОСОБА_6 увійшла земельна ділянка розміром 2,7858 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Завалійківської сільської ради Волочиського району Хмельницької області та згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 09.09.2005 року серії ЯА № 977042 належала померлому ОСОБА_6

Наведені обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи і фактично не оспорюються сторонами.

Постановою державного нотаріуса Хмельницької районної нотаріальної контори ОСОБА_8 № 885/02-31 від 03.08.2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку після смерті ОСОБА_6, у зв'язку з ненаданням правовстановлюючого документа на земельну ділянку. Внаслідок втрати оригіналу правовстановлюючого документа на право власності на спадкову земельну ділянку, позивачка ОСОБА_1на даний час не може реалізувати свої права щодо отримання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Черговість спадкоємства за законом передбачена ст.ст. 1261-1265 ЦК України, зокрема ч. 1 ст. 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти 'спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

За змістом ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно з вимогами ст. 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця на спадщину.

Відповідно до роз'яснень, даних в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, враховуючи наведені обставини та відповідно до вимог зазначених положень чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, позивачка та відповідачі за первісним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_2, а також матір померлого ОСОБА_7 є спадкоємцями першої черги і, відповідно, їх частки у спадковому майні є рівними, тобто кожна із зазначених осіб має право на ? частку спадкового майна, зокрема спірної земельної ділянки. Оскільки мати померлого ОСОБА_7 відмовилася від належної їй частки спадщини на користь позивачки ОСОБА_1, остання набула право на спадкування ? частки вказаної земельної ділянки, а тому її позов підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходить з того, що позивачкою ОСОБА_2 не надано належних доказів щодо умисного ухилення ОСОБА_1 від надання спадкодавцеві допомоги.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначеної норми та роз'яснень п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 „Про судову практику у справах про спадкування" суд при вирішенні такої справи повинен встановити як факт умисного ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, а також потребу спадкодавця в допомозі цієї особи за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності цих фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2, всупереч наведеним вимогам чинного законодавства, не навела належних та допустимих доказів в підтвердження обставин щодо умисного ухилення позивачки ОСОБА_1 від надання необхідної допомоги батькові ОСОБА_6 та доказів стосовно потреби останнього в такій, а також стосовно перебування його в безпорадному стані. Крім того, спростовуються матеріалами справи і посилання ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_6 у зв'язку з його тяжкою хворобою перебував у безпорадному стані і не міг самостійно забезпечити умови свого життя та потребував сторонньої догляду, допомоги та піклування.

Встановлено, що причиною смерті ОСОБА_6, який помер у віці 65 років — 21 жовтня 2016 року, є гостра серцева недостатність, тромбоемболія легенової артерії, тромбофлебітична хвороба нижніх кінцівок (довідка форми № 106/0 № 487 від 24.10.2016 року, видана лікарем ОСОБА_9Й.).

Згідно з відомостями про стан здоров'я ОСОБА_6 у період з 2010 по 2016 роки, наданими 27.12.2017 року на запит суду Волочиським районним центром первинної медико-санітарної допомоги, ОСОБА_6 в 2010 році переніс позагоспітальну нижньодольову пневмонію (стаціонарне лікування), протягом зазначених років знаходився на диспансерному обліку в сімейного лікаря з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІ стадії, консультований хірургом, виставлений діагноз — варикозна хвороба нижніх кінцівок. Медична карта амбулаторного хворого в Соломнянській амбулаторії загальної практики сімейної медицини відсутня.

Також встановлено, що ОСОБА_6 на час смерті проживав разом з матір'ю ОСОБА_7 в будинку по вул. Молодіжна, 77 в с. Завалійки Волочиського району Хмельницької області, де був зареєстрований.

Не підтверджуються твердження ОСОБА_2 і показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_10

Таким чином, ОСОБА_2 не навела суду доказів в підтвердження своїх вимог і таких не добуто судом, а тому в задоволенні зустрічного позову слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 49, 77, 78, 80, 141, 247, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 2, 15, 16, 1217, 1224, 1225, 1261 ч. 1, 1265, 1269 ч. 1, 1296 ЦК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_6, який помер 21 жовтня 2016 року, - на 1/2 частину земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Завалійківської сільської ради Волочиського району Хмельницької області та згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 09.09.2005 року серії ЯА № 977042 належала ОСОБА_6.

В зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування за законом відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; ОСОБА_2, с. Завалійки Волочиського району Хмельницької області, вул. Мічуріна, 27, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2; ОСОБА_4, с. Завалійки Волочиського району Хмельницької області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3; ОСОБА_5 селищна рада, код ЄДРПОУ 04403433, смт. Війтівці, вул. Героїв України, 4.

Повне рішення складено 31.01.2018 року.

Суддя: