Ухвала суду № 71916497, 25.01.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія:

Провадження № 11-кп/792/22/18 Головуючий в 1-й інстанції Самойлович А.П.

Справа № 685/1575/16-к Доповідач Вітюк І.В.

Категорія: ч.3 ст.185 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого-судді Вітюк І.В.,

суддів Бондар В.В., Федорової Н.О.,

з участю секретаря с/з Бондара О.В.,

прокурорів Леськіва В.О., Павлишина В.І.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника Ліщук О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_4 та захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Ліщук О.І. на вирок Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 20 червня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

Вироком Теофіпольського районного суду від 20 червня 2017 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, раніше судимого:

-17 листопада 2016 року Теофіпольським районним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку 1 рік 2 місяці;

-13 грудня 2016 року Теофіпольським районним судом Хмельницької області за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України, на 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку 2 роки,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначеного покарання з покаранням за вироком Теофіпольського районного суду від 17 листопада 2016 року, ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку 2 роки, та з покладенням обов'язків, визначених ст.76 КК України.

Вирок Теофіпольського районного суду від 13 грудня 2016 року щодо ОСОБА_2, у відповідності до ст.71 КК України, постановлено виконувати самостійно.

Цивільний позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 2123,20 грн. (Дві тисячі сто двадцять три гривні 20 коп.), на відшкодування викраденого в сумі 211,20 грн., відшкодування пошкодженого вікна в сумі 380,00 грн., грошового відшкодування заподіяної моральної шкоди в сумі 1500,00 грн. та повернення сплаченого при подачі позову судового збору в сумі 96,00 грн.

Залишено без розгляду решту позовних вимог потерпілого.

За вироком суду, ОСОБА_2 в ніч з 24 на 25 серпня 2016 року, керуючись корисливим мотивом на заволодіння чужим майном, розбивши скло у вікні з тильної сторони магазину потерпілого ОСОБА_4, розташованого по АДРЕСА_2 проник всередину даного магазину, звідки таємно, повторно викрав 120 грн., які знаходилися всередині торгового залу в пластиковій коробці під прилавком, дві півлітрові пляшки пива «Зіберт» на суму 23,70 грн., дві пачки сигарет «L&M loft» на суму 36 грн., які знаходилися в ящику поруч із прилавком зліва, та 3 пачки жувальних гумок «Орбіт» на суму 31,50 грн., які знаходилися на скляній полиці. Всього ОСОБА_2 викрав у ОСОБА_4 майно на загальну суму 211,20 грн., чим заподіяв потерпілому шкоду на зазначену суму.

Не погоджуючись із вироком суду, потерпілий та захисник подали апеляційні скарги.

Так, у поданій апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_4 просить оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_2 в частині призначеного йому покарання скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з реальним його відбуттям.

Стягнути з ОСОБА_2 на його користь 15 286,80 грн. у відшкодування завданої злочином шкоди.

Свої вимоги аргументує невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, внаслідок його м'якості.

Звертає увагу на злочинну спрямованість ОСОБА_2, який вже засуджувався за аналогічні злочини у 2016 році, при цьому належних висновків для себе не зробив та вчинив новий тяжкий корисливий злочин.

Наголошує, що обвинувачений зізнався у викрадені лише того майна, яке було у нього виявлене слідчим під час огляду, не розкаявся у скоєному, не вибачився, особисто шкоду не відшкодував.

Крім того зазначає і про те, що суд, залишаючи без розгляду частину його позовних вимог, прийняв рішення, яке не ґрунтується на його повноваженнях.

У поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить оскаржуваний вирок скасувати та закрити відносно ОСОБА_2 кримінальне провадження за недоведеністю його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.

Свої вимоги аргументує тим, що судове рішення ґрунтується на неналежних та недопустимих доказах, таких як:

-акт ревізії приватного підприємця ОСОБА_4, який підписаний не уповноваженими особами без дати її проведення;

-довідка про вартість викраденого товару, яка отримана від самого потерпілого, тобто заінтересованої особи без будь-якого документального підтвердження ціни товару;

-протокол огляду місця події від 25.08.2016 року з план-схемою до нього, який проведений слідчим, що не наділений правом проводити досудове розслідування даного кримінального провадження.

Звертає увагу сторона захисту і на те, що потерпілий ОСОБА_4 не мав ліцензії на продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а тому органами досудового розслідування не встановлено кому належить викрадений товар та кому завдана шкода.

Розглянувши справу в межах поданих апеляційних скарг, заслухавши доповідь судді, доводи захисника на підтримку поданої апеляційної скарги з підстав наведених у них, думку прокурора про часткове підтримання апеляційної скарги потерпілого щодо м'якості призначеного покарання та необхідності його посилення, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, поєднаному із проникненням у приміщення, відповідають фактичним обставинам та підтверджені наявними у справі, дослідженими судом та наведеними у вироку доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема: показаннями самого обвинуваченого, який визнав вину у повному обсязі та розкаявся у скоєному; показаннями потерпілого щодо обставин викрадення у нього належного йому майна; даними слідчого експерименту, в ході якого обвинувачений розповів та наглядно продемонстрував послідовність вчиненого ним злочину; даними протоколу огляду місця події з доданою до нього план-схемою, на якому відтворено обставини проникнення до приміщення магазину.

Суд належним чином дослідив ці та інші докази по справі, детально виклав їх зміст у вироку і дав їм правильну юридичну оцінку.

Зазначені докази у справі узгоджуються між собою, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх достовірності, а тому суд правильно обґрунтував ними обвинувачення ОСОБА_2, визнавши його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину.

При цьому суд навів належну мотивацію врахування окремих, зазначених у вироку доказів, зокрема таких як протокол огляду місця події від 25 серпня 2016 року та довідка про вартість викраденого товару, з якою погоджується колегія суддів.

Так, доводи сторони захисту щодо визнання протоколу огляду місця події від 25.08.2016 року з план-схемою до нього недопустимим доказом по справі, так як дану слідчу дію здійснював слідчий, який не наділений правом проводити досудове розслідування, спростовуються відомостями з ЄРДР, відповідно до яких слідчий Слободенюк О.Л. уповноважений проводити досудове розслідування у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 91 ч.1 п.3 КПК України у кримінальному провадженні, серед іншого, підлягає доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Ця вимога закону, на переконання судової колегії, слідчим і судом виконана, розмір завданої обвинуваченим шкоди потерпілому, встановлений та належним чином доведений.

Відсутність викрадених продуктів та напоїв, зокрема, жувальних гумок, сигарет, пива у натурі, унеможливлює проведення експертного дослідження по них, а тому місцевий суд підставно взяв до уваги дані довідок ФОП про вартість викраденого майна.

Таким чином, вивченням матеріалів кримінального та судового провадження не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ'єктивність дослідження судом обставин справи або упередженість суду при розгляді справи, а тому його висновки про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, є вірними.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, місцевий суд в повній мірі дотримався загальних засад призначення покарання, які закріплені у ст. 50, 65 КК України, та належним чином врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого та відсутність обставин, що його обтяжують.

ОСОБА_2 щиро розкаявся у вчиненому, що виразилося в усвідомленні своїх протиправних дій та готовності понести покарання, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував заподіяну шкоду, направивши потерпілому 2000 грн. поштовим переказом, позитивно характеризується за місцем проживання.

Відмова потерпілого від одержання направлених йому коштів, що останній визнав у місцевому суді, не перешкоджає визнанню факту добровільного відшкодування завданої шкоди.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить достатніх підстав для задоволення вимог апеляційної скарги потерпілого щодо скасування вироку суду з мотивів призначення обвинуваченому ОСОБА_2 занадто м'якого покарання, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину та його особі з призначенням реального покарання, адже висновки суду першої інстанції в даному контексті розцінюються як об'єктивні, у повній мірі відповідають фактичним обставинам вчинення інкримінованого обвинуваченому злочину, стверджуються дослідженими у ході апеляційного розгляду матеріалами кримінального провадження.

Поведінка обвинуваченого після вчинення злочину, під час досудового розслідування та розгляду справи в суді, свідчить як про усвідомлення ним своїх протиправних дій, так і бажання стати на шлях виправлення.

З урахуванням наведеного, призначення обвинуваченому покарання в межах санкції статті інкримінованого йому злочину, з послідуючим звільненням від його відбуття з випробуванням є доцільним, необхідним та достатнім заходом впливу, що зможе досягти визначеної законом мети покарання.

Задовольняючи частково позовні вимоги потерпілого стосовно відшкодування завданої матеріальної шкоди, суд у повному обсязі дотримався усталеного законом правила про те, що відшкодуванню підлягає шкода, заподіяна злочином, яка випливає із пред'явленого обвинувачення, та врахував вартість викраденого майна і витрати, які потерпілий поніс у зв'язку із відновленням пошкодженого майна, а тому доводи потерпілого щодо безпідставного часткового задоволення його позовних вимог, колегією суддів не приймаються.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і ухвалити законний, обґрунтований вирок при перевірці судового рішення щодо ОСОБА_2 в апеляційному порядку не виявлено, а відповідно і підстав для зміни чи скасування вироку суду щодо останнього не вбачається.

У зв'язку із наведеним, керуючись ст.ст. 404-405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати,

п о с т а н о в и л а:

Вирок Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 20 червня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_4 та захисника обвинуваченого - адвоката Ліщук О.І. без задоволення.

Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Хмельницької області Вітюк І.В.