Ухвала суду № 71916364, 23.01.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/23947/17

УХВАЛА

«23» січня 2018 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді - Антонюка О.В.,

з участю: секретаря - Тітової І.В., прокурорів: Шістки О.О., Божка Р.В., обвинуваченого - ОСОБА_1, захисників-адвокатів - Гризовського І.С. та Задачіна О.А., розглянувши в підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, які надійшли до суду з прокуратури Хмельницької області з обвинувальним актом відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мар»янівка Хмельницького району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області надійшли матеріали вищевказаного кримінального провадження відносно ОСОБА_1

Дане провадження підсудне Хмельницькому міськрайонному суду. Підстав для прийняття рішення, передбаченого п.2 ч. 3 ст. 314 КПК України немає.

Разом з тим, обвинувальний акт не відповідає вимогам цього Кодексу, зокрема ст.291 КПК України, у зв'язку з чим підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.

При цьому суд виходить з наступного:

Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, як випливає зі змісту Кримінального процесуального Кодексу, формулюючи обвинувачення слід враховувати вимоги ст.91 вказаного Закону, щодо обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема щодо події кримінального правопорушення, а саме: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

Проте, таких вимог Кримінального процесуального Кодексу України в обвинувальному акті відносно ОСОБА_1 на переконання суду, органом досудового слідства в повній мірі не виконано, оскільки відомостей про потерпілого в обвинувальному акті не зазначено, а фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення є не конкретним в частині викладення способу вимагання, з огляду на положення п.5 примітки до ст.354 КК України.

Так, за змістом обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України, а саме умисних діях, які виразились в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій, з використанням наданого їй службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди. При цьому, як вбачається з обвинувального акту таку неправомірну вигоду ОСОБА_1 вимагав та отримав від ОСОБА_4

Відповідно до ч.1 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди., а ч.2 цієї ж статті визначено, що права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.5 ст.55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

В судовому засіданні прокурор повідомив, що відомості до ЄРДР у даному кримінальному були внесені на підставі заяви ОСОБА_4

Відтак, в силу вищезазначених приписів ч.2 ст.55 КПК України у ОСОБА_4 автоматично виникли права і обов'язки потерпілого з моменту подання відповідної заяви.

Твердження прокурора з приводу зазначеного у обвинувальному акті: «В ході досудового розслідування встановлено, що кримінальним правопорушенням шкоди не завдано» про те, що ОСОБА_4 не набула статусу потерпілої у вказаному кримінальному провадженні і їй не вручалась відповідна пам'ятка про права та обов'язки, оскільки останній матеріальної шкоди не спричинено і через те постанова про відмову у визнанні її потерпілою органом досудового розслідування не виносилась так як в цьому не вбачалось необхідності - суд відхиляє як безпідставні і такі що суперечать вимогам ст.55 КПК України. Слід звернути увагу прокурора, що відсутність спричинення матеріальної шкоди, в світлі положень ч.1 ст.55 КПК України не є достатньою підставою для прийняття рішення про відмову особі, яка подала заяву про вчинене відносно неї кримінальне правопорушення у визнанні її потерпілою.

На тверде переконання суду, органом досудового розслідування допущено порушення вимог ст.55 КПК України, яке не може бути усунуте судом, оскільки будь-яких заяв від ОСОБА_4 про відмову від статусу потерпілої, зі слів прокурора, до органу досудового розслідування не надходило, не отримував таких і суд.

Крім того, фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладені не конкретно в частині способу вимагання, без врахування положень п.5 примітки до ст.354 КК України, де зокрема зазначено, що у статтях 354, 368, 3683 і 3684 цього Кодексу під вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти вимогу щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Відсутність чітко сформульованого обвинувачення порушує один з основних конституційних принципів - права обвинуваченого на захист та справедливий судовий розгляд, тобто позбавлено права обвинуваченого знати, в яких конкретно діях його обвинувачують та за якими фактичними обставинами, подальшій можливості викладення своїх показань, заперечень, в тому числі щодо прийнятих процесуальних рішень, а також позбавляє суд можливості належним чином встановити істину в кримінальному провадженні, роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, зокрема прокурора, якого підтримали інші учасники судового засідання, про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, ознайомившись з матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.368 КК України не відповідає вимогам КПК України, з вищенаведених підстав, а тому згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України підлягає поверненню прокурору, для усунення викладених за змістом ухвали недоліків.

Керуючись ст.ст. 314-316, 372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Повернути - прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України, через його невідповідність вимогам КПК України.

В задоволенні клопотань прокурора та захисника про виклик свідків - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Хмельницької області, через Хмельницький міськрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий:

Суддя О.В.Антонюк