Ухвала суду № 71916360, 23.01.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 2/2218/7464/11

УХВАЛА

23 січня 2018 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого судді Мороз В.О.,

за участю секретаря Козельської Г.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку ч.3 ст. 211 ЦПК України подання державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_2 до виконання ним своїх зобов’язань, -

встановив:

Державний виконавець Першого відділу ДВС міста Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області ОСОБА_1 звернувся до суду із поданням про встановлення тимчасового обмеження виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 до моменту виконання зобов’язань по сплаті аліментів на користь ОСОБА_3 відповідно до рішення Хмельницького міськрайонного суду від 14.11.2011 року. Дане подання мотивовано тим, що боржник ОСОБА_2 від виконання зобов’язань ухиляється, рішення суду не виконано.

В судове засідання державний виконавець не з’явився, подав через канцелярію суду заяву про розгляд подання без його участі та просив задовольнити подання.

Дослідивши матеріали подання, суд приходить до висновку, що дане подання не є обґрунтованим і тому не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» ).

Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері. Зокрема, пунктом 2 статті 6 цього Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Таким чином, установлене Конституцією право вільно залишати територію України може бути обмежено відносно боржника-фізичної особи за судовим рішення шляхом установлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України лише у разі встановлення та доведеності факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.

Проте, «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у Законі України «Про виконавче провадження», означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Отже, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду у випадку ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.

Відповідно до положення ч. 3 ст. 12 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, який вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, та запити до державних органів щодо майнового стану боржника, не можуть свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.11.2011 р., повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

У зв'язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону № 1404-VIII, зокрема, утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п’яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з’являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Під поняттям "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Як слідує із подання державного виконавця, на виконанні Першого відділу ДВС міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області перебуває виконавче провадження № 33264342, по якому боржником є ОСОБА_2, та підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.07.2012 року.

Однак, із матеріалів, які були долучені до подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, не вбачається, коли саме боржник отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження та чи таку постанову він отримував.

У зв’язку із тим, що боржником ОСОБА_4 рішення суду у встановлений строк виконане не було, у відповідності до вимог статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було розпочате його примусове виконання та направлено запити з метою перевірки майнового стану боржника.

Як вбачається із довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 31.12.2017 року загальна сума заборгованості ОСОБА_2 відповідно до виконавчого листа № 2/2218/7464/11 від 14.11.2011 року про стягнення на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 (21.02.2006 р.н.), починаючи з 27.10.2011 року в розмірі 400 грн. всіх доходів заробітку щомісячно до повноліття дитини, становить 30 000 грн.

Так, згідно повідомлення ДФС України від 20.11.2017 року платник податків з податковим номером НОМЕР_1, - юридичну особу ліквідовано (припинено)/ фізичну особу – підприємця – припинено, на обліку в органах ДПС не перебуває та інформація щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО, також, відсутня.

Відповідно до відповіді від 20.11.2017 року про осіб-боржників, які отримують пенсії та про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи – ОСОБА_2, і.н. НОМЕР_1, – інформацію не знайдено.

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта від 29.11.2017 року ОСОБА_2 на праві приватної власності нерухоме майно не належить.

Згідно витягу із Єдиного державного реєстру МВС України по фізичній особі з ІПН НОМЕР_1 інформація про зареєстровані авто відсутня.

Відповідно до повідомлення Управління ДМС України в Хмельницькій області від 06.12.2017 оку вих. № 0301/22666 за наявними обліками Управління ДМС України в Хмельницькій області ОСОБА_2, 07.11.1968 р.н, документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії АТ 427626, виданий 22.04.2002 року (орган, що видав 2219).

Проте, державним виконавцем не долучено відомостей про те чи направлялись запити, наприклад, до Державної податкової служби України з метою з’ясування інформації про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржником, чи виносились постанови про примусовий привід боржника та відомостей про виконання таких постанов, чи було оголошено розшук боржника, чи направлялись вимоги державного виконавця про виклик боржника до державного виконавця, чи звертався державний виконавець до органів реєстрації місця проживання боржника та про вчинення інших дій з метою вжиття заходів щодо примусового виконання рішення суду.

Отже, достатніх доказів, які обєктивно стверджували б про те, що боржник ОСОБА_2 ухиляється від виконання зобовязань, покладених на нього постановою, а не просто не має матеріальної можливості сплатити всю заборгованість, - державним виконавцем в розпорядження суду не надано.

При цьому, державним виконавцем не надано та в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на доведеність факту ухилення боржника ОСОБА_2 від виконання зобов’язання, та що він має намір виїхати за кордон, а насамперед, з метою невиконання зобов’язання, які саме дії буде неможливо вчинити державному виконавцю при виїзді останнього за кордон.

Хоча законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, але не за сам факт невиконання зобов’язань, а саме - за ухилення від цього. Разом з тим, державним виконавцем не надано доказів здійснення інших виконавчих дій.

Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов'язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.

Виходячи із наведеного і за відсутності доказів про свідоме невиконання ОСОБА_2 належних до виконання зобов’язань, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні подання державного виконавця Першого відділу ДВС міста Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_2

На підставі наведеного, керуючись ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», ст. 441 ЦПК України, суд –

постановив:

У задоволенні подання державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_2 до виконання ним своїх зобов’язань - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя