Ухвала суду № 71915948, 25.01.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 441/894/16-к Головуючий у 1 інстанції: Ференц О.І.

Провадження № 11-кп/783/478/17 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Маліновської-Микич О.В.,

суддів Головатого В.Я., Партики І.В.,

з участю секретаря Проворної Н.І.,

розглянувши у кримінальному проваджені №12016140180000313 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, щодо:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львів та жителя АДРЕСА_1

з участю прокурора Яворського С.М.,

потерпілого ОСОБА_2,

апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Гандзюлевича Я.А. на вирок Городоцького районного суду м.Львова від 28 лютого 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

вироком Городоцького районного суду м.Львова від 28 лютого 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Цивільний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 3000 (три тисячі) гривень заподіяної моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згідно з вироком 28.04.2016 близько 18.30 год. в господарстві ОСОБА_2, що знаходиться на території кооперативу "АДРЕСА_2 ОСОБА_1 умисно наніс ОСОБА_2 удар правою ногою в ділянку лівого стегна, спричинивши легкі тілесні ушкодження у вигляді синця на лівому стегні.

На вирок суду захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Гандзюлевич Я.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищенаведений вирок та ухвалити новий, яким виправдати ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.

В обґрунтування покликається на те, що суд першої інстанції не обґрунтував чому надано перевагу показам одних свідків перед іншими. Також, апелянт вважає, що із показів в суді першої інстанції вбачається, що є певні протиріччя в показах між різними свідками. Звертає увагу, що слідчий запросив тільки тих свідків, які могли підтвердити слова потерпілого, а тих свідків, які протирічать словам потерпілого слідчий не запросив для участі в слідчому експерименті. Важливо і те, що об'єктивні дані експертизи протирічать показам потерпілого ОСОБА_2 , так як незважаючи на численні удари кулаками по голові потерпілий не отримав жодного синця або садна.

Заслухавши доповідь судді, думку потерпілого ОСОБА_2 та виступ прокурора про безпідставність апеляційної скарги та залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Гандзюлевича Я.А. задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Гандзюлевич Я.А. в судове засідання не з`явилися, причини своє неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду його апеляційної скарги, що підтверджуються рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Винуватість обвинуваченого у скоєнні інкримінованого злочину, при обставинах, наведених у вироку суду, відповідає фактичним даним кримінального провадження №12016140180000313 і повністю підтверджується сукупністю перевірених судом першої інстанції доказів.

Суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно, всупереч доводам апелянта, розглянув усі докази з позиції достовірності та допустимості і оцінив їх в сукупності, правильно кваліфікувавши дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 125 КК України та призначив покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації її дій за ч.1 ст. 125 КК України ґрунтуються на зібраних у справі доказах.

Таким чином, доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Гандзюлевича Я.А. об'єктивно спростовуються доказами у кримінальному провадженні, а саме:

- показами потерпілого ОСОБА_2 в судовому засіданні першої та апеляційної інстанції;

- показами свідка в суді першої інстанції ОСОБА_4,

- показами в суді першої інстанції свідка ОСОБА_5,

- показами в суді першої інстанції свідка ОСОБА_6,

- показами свідка в суді першої інстанції ОСОБА_7,

- письмовою заявою потерпілого ОСОБА_2 від 28.04.2016 про нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_1;

- висновком судово-медичної експертизи № 59/16 від 29.04.2016, згідно якого при огляді ОСОБА_2 виявлено синець на лівому стегні, який утворився від дії тупого предмета, міг виникнути 28.04.2016 і відноситься до легкого тілесного ушкодження. Судово-медичних даних про утворення тілесного ушкодження при падінні з висоти власного росту немає;

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_5 від 08.07.2016 та фототаблицею до нього, яким підтверджується як ОСОБА_5 на місці розказав та показав про обставини нанесення ОСОБА_1 ударів 28.04.2016 ОСОБА_2;

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_2 від 08.07.2016 та фототаблицею до нього, яким підтверджується як ОСОБА_2 на місці розказав та показав про обставини нанесення йому ОСОБА_1 ударів 28.04.2016.

Посилання апелянта на те, що слідчий не забезпечив належне проведення слідчого експерименту, так як на його думку слідчий запросив лише тих свідків, які могли підтвердити слова потерпілого, суд до уваги прийняти не може, оскільки суд першої інстанції дослідив даний доказ та вірно вказав, що такий виконаний згідно норм чинного кримінального процесуального закону.

Більше того, в матеріалах справи міститься постанова про закриття кримінального провадження №12016140180000326 від 05 травня 2016 року (а.с.36) в якій вказано, що ОСОБА_1 схопив ОСОБА_2 за одяг на грудях і наніс три удари в область лівого стегна, він кричав, щоб ОСОБА_1 відпустив ОСОБА_2, однак останній не реагував на зауваження, тоді наніс ще два удари в область вуха, яка не була оскаржена жодною із сторін.

Усі наведені докази в повній мірі узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, а тому суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не обґрунтував чому він надає перевагу показам одних свідків перед іншими, а також не надав оцінку наданих в судовому засіданні в суді першої інстанції показань про те, що даний конфлікт виник через провокацію потерпілого ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки такі спростовують вироком суду першої інстанції в якому наявна оцінка вищенаведених пояснень обвинуваченого ОСОБА_1

Як вбачається з матеріалів справи, органи досудового розслідування і суд першої інстанції дослідили у справі всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення, а тому наведені захисником в апеляційній скарзі доводи про обвинувальний ухил при розслідуванні справи та її розгляді в суді є необґрунтованими.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який вчинив злочин невеликої тяжкості, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем свого проживання, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, є інвалідом ІІІ групи з дитинства, відсутність пом'якшуючих обставин та обтяжуючу обставину вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Суд першої інстанції при ухваленні вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_1 виконав вимоги ст. 374 КПК України, яка передбачає обов'язок суду у мотивувальній частині вироку обґрунтувати прийняте ним рішення із наведенням відповідних підстав.

Таким чином доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, у зв'язку з чим такі до задоволення не підлягають.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника обвинуваченого необґрунтованою й доходить до висновку, що судом вірно кваліфіковано дії обвинуваченого за ч.1 ст. 125 КК України, призначене обвинуваченому покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При перевірці справи колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які тягнули б за собою скасування вироку.

Вирок суду постановлений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Гандзюлевича Я.А. - залишити без задоволення.

Вирок Городоцького районного суду м.Львова від 28 лютого 2017 року- залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

Маліновська-Микич О.В. Головатий В.Я. Партика І.В.