Рішення № 71915772, 15.01.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.01.2018 Справа №607/9124/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого-судді Братасюка В.М.

за участю секретаря Бігун О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 митниці ДФС про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення щодо порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови про порушення митних правил від 15.06.2017 року № 2007/20900/17, якою його визнано винним у вчиненні порушеня митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 8500грн. В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що постанова, якою його визнано винним у порушенні митних правил винесена ОСОБА_2 митницею з порушенням положень Митного кодексу України, крім того при розгляді справи не надано належної оцінки доказам, обставини справи не досліджені всебічно, повно та об'єктивно.

В судове засідання ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 не з’явилися, подано заяву про слухання справи у їх відсутності, позов підтримують та просять взяти до уваги довідку, яка підтверджує що позивач займає посаду механіка, а тому з приводу поломки автомобіля «Audi А6», д.н.з. RJA55041, VIN № WAUZZZ4FX6N166115, який був ввезений ним 28.08.2015року в митному режимі «транзит» він нікуди не звертався.

Представник відповідача ОСОБА_2 митниці ДФС в судове засідання не з’явився, подав суду письмове заперечення в якому зазначив, що ОСОБА_1 правомірно за встановлене порушення притягнено до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали та обставини справи справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що 20.05.2017 року о 23год. 30хв. в зону митного контролю митного поста «Краковець» ОСОБА_2 митниці ДФС смугою руху спрощеного митного контролю «зелений коридор» в напрямку «в'їзд в Україну» прибув транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1, яким громадянин України ОСОБА_1 слідував з приватної поїздки з ОСОБА_4 до України в якості пасажира.

Слід зазначити, що лише з 22.03.2017року в електронний журнал пункту пропуску автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» додано можливість внесення пасажирів транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України (версія 4.22.1 від 22.03.2017року), і лише з 11.04.2017року в електронний журнал пункту пропуску автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» додано можливість перевірки невивезених авто пасажира (версія 4.22.2 від 11.04.2017року).

В ході митного контролю та оформлення було встановлено, що згідно ПІК «Інспектор» та ЦБД ЄАІС ДМСУ гр. ОСОБА_1 ввіз на митну територію України 28.08.2015 року автомобіль «Audi А6», д.н.з. RJA55041, VIN № WAUZZZ4FX6N166115, через митний пост «Краковець» ОСОБА_2 митниці ДФС смугою руху спрощеного митного контролю «зелений коридор» в митному режимі «транзит» без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів, на строк, передбачений нормами ст. 95 МК України.

Станом на 20.05.2017 року інформація в ПІК «Інспектор» та ЄАІС ДМС України щодо вивезення за межі митної території України чи поміщення в інший митний режим автомобіля «Audi А6», д.н.з. RJA55041, громадянином ОСОБА_1 відсутня.

Враховуючи, що раніше цієї дати митні органи не перевіряли документи у пасажирів транспортних засобів, а лише у водія, то за умови перетину позивачем митного кордону України в якості пасажира та неподання документів у якості водія транспортного засобу, у посадової особи митниці була відсутня фізична можливість виявити вчинене гр. ОСОБА_1 правопорушення.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 95 МК України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу - 5 діб), тому громадянин України ОСОБА_1 повинен був вивезти даний транспортний засіб відповідно у строк визначений вказаною статтею.

Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 вчинив порушення митних правил, передбачене передбачене ч.3 ст.470 МК України, а саме: перевищив встановлений статтею 95 МК України строк доставки транспортного засобу марки «Audi А6», д.н.з. RJA55041, VIN № WAUZZZ4FX6N166115, що перебуває під митним контролем, до митного органу призначення більше ніж на 10 діб.

20.05.2017р. посадовою особою ОСОБА_2 митниці ДФС стосовно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №2007/20900/17 за ознаками ч.3 ст.470 МК України та надано копію складеного протоколу.

На момент складання протоколу громадянин ОСОБА_1 в поясненні вказав, що не мав змоги вивезти автомобіль «Audi А6» д.н.з. RJA55041 за межі митної території України вчасно у з в'язку з поломкою, жодних документів, що підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, визначених статтею 460 Митного кодексу України не пред'явив.

15.06.2017р. виконуючим обов'язки заступника начальника ОСОБА_2 митниці ДФС - начальника Управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_5, за результатами розгляду справи про порушення митних правил винесено постанову, якою визнано винним громадянина України ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 8500 грн., копію постанови в цей же день направлено правопорушнику поштою.

Адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 8500 грн. накладено в межах санкції ч.3 ст.470 Митного кодексу України.

Пунктом 1 статті 320 Митного кодексу України встановлено, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Не допускаються визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.

Загальні положення щодо митних режимів містяться у Митному кодексі України, відповідно до частин 1 та 2 статті 71 якого вказано, що декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.

Визначення митного режиму транзит міститься у статті 90 Митного кодексу України та означає митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 73 Митного кодексу України умови перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у відповідному митному режимі, обмеження щодо їх використання, застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами України з питань державної митної справи та у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з частиною 2 статті 91 Митного кодексу України митний режим транзиту застосовується до товарів, які переміщуються, зокрема, прохідним транзитом від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України до пункту вивезення (пропуску) за межі митної території України (у тому числі в межах одного пункту пропуску через державний кордон України).

Статтею 95 Митного кодексу України встановлені строки транзитних перевезень, зокрема, для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Відповідно до частини 1 статті 102 Митного кодексу України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.

Згідно з частиною шостою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів призначення після представлення товарів, поміщених у митний режим транзиту, та митної декларації або іншого документа, визначеного статтею 94 цього Кодексу, перевіряє дотримання вимог, встановлених законодавством України з питань державної митної справи до переміщення товарів у митному режимі транзиту, та виконує митні формальності, необхідні для завершення митного режиму транзиту.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затвердженого наказом ОСОБА_6 фінансів України від 09 жовтня 2012 року № 1066, митниця відправлення - будь-який митний орган України, з якого починається переміщення всієї кількості товарів або їх частини, що перебувають під митним контролем, а митниця призначення - будь-який митний орган України, в якому закінчується переміщення всієї кількості товарів або їх частини, що перебувають під митним контролем.

Статтею 470 Митного кодексу України встановлено відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари до органу доходів і зборів призначення більше ніж на десять діб в розмірі пятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що відповідальність, передбачена статтею 470 Митного кодексу України настає за перевищення встановленого строку доставки товарів до органу доходів і зборів, в якому закінчується переміщення товарів, що перебувають під митним контролем, та який виконує митні формальності щодо вивезення вказаних товарів за межі митної території України.

Варто наголосити, що хоч транспортний засіб, керований гр. ОСОБА_1 є транспортним засобом комерційного призначення, на нього поширюється регулювання ст. 470 МК України, оскільки згідно з п.57 ч.1 ст.4 Митною кодексу України, термін "товар" вживається в значенні будь-якої рухомої речі, у тому числі такої, на яку законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергію, що переміщується лініями електропередачі. Таким чином поняття "транспортний засіб особистого користування" охоплюється поняттям «товар», оскільки він є рухомою річчю.

Нормами ст.ст. 90 та 93 МК України визначено що товари, транспортні засоби комерційного призначення, що перемішуються у митному режимі транзиту, перебувають під митним контролем і повинні бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного ст. 95 МК України.

У відповідності до ст.95 МК України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитною перевезення в десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці п'ять діб. Згідно із нормами ч.2 ст.95 МК України до строків, зазначених у ч. 1 даної статті, не включається час дії обставин, зазначених у ст. 192 МК України.

Частиною першою ст.192 МК України передбачено, що у разі, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, перевізник зобов'язаний терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місце знаходження товарів і транспортного засобу.

Проте, всупереч ст.192 МК України та розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом ОСОБА_6 фінансів України від 31.05.2012 року № 657, гр. ОСОБА_1 до найближчого митного органу до завершення визначеного митницею строку транзиту про обставини подій, у зв'язку з якими порушено ці строки, та місцезнаходження товарів і транспортних засобів у випадку порушення строку транзиту не звернувся.

Окрім того, згідно з ч.1 ст.460 МК України, вчинення порушень митних правил, передбачених ч.3 ст.469, ст.470, ч.3 ст.478, ст.481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої ним Кодексом.

Проте жодних документів на підтвердження факту дії обставин непереборної сили позивачем на митницю не подавалось, що унеможливлює застосування до нього вказаної норми. А предсталена позивачем суду довідка №124 від 08.12.2017року про те, що ОСОБА_1 працює в ПП «Катруб» механіком з 18.07.2013року, не може слугувати доказом несправності транспортного засобу «Audi А6». д.н.з. RJA55041, оскільки вона місить виключно відомості щодо місця роботи позивача.

Згідно з ч.1 ст.467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст.522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, в тому числі передбачені статтями 469, 477 – 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень. Тобто ст. 467 МК України не визначає виключного переліку триваючих порушень.

Відповідно до листа Мінюсту України від 17.07.2007 р. № 22-14-493, триваючими визнаються правопорушення, які розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов'язок, або виконує його не повністю або неналежним чином.

ОСОБА_6 юстиції України від 01.12.2003 року № 22-34-1465 роз'яснено, що триваючими адміністративними проступками є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності, Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

Зважаючи на викладене, триваючі правопорушення слід розглядати як формально закінчені з моменту їх суб'єктивного офіційного виявлення, тобто з часу виявлення і фіксації в протоколі про адміністративне правопорушення, приписі, акті перевірки і т.д.

Тому, висновок позивача про те, що правопорушення, передбачене ч.3 ст.470 МК України є закінченим на одинадцятий день, суд до уваги не приймає, оскільки він є безпідставним та необгрунтованим, так як на одинадцятий день вказане правопорушення вчинено, проте завершується воно відповідно до ч.ч. 1,4, 8 МК ст. 112 МК України, якими й передбачені підстави завершення митного режиму транзит, а саме:

-Митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення;

-Митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених цим Кодексом;

- Митний режим транзиту також припиняється у разі конфіскації товарів, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, перевищення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, не є підставою для завершення митного режиму «транзит», а предмети, після перевищення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу не можуть використовуватися для вільного обігу на митній території України, оскільки такі не поміщені в митний режим імпорту згідно глави 13 МК України. Після спливу зазначених строків вони продовжують перебувати на митній території України з порушенням умов митного режиму «транзит», тобто із порушенням законодавства, що свідчить про триваючий характер правопорушення.

Отже, днем виявлення такою правопорушення є фіксація в протоколі про порушення митних правил, і в силу ст. 467 МК України строк накладення адміністративною стягнення обчислюється саме з дня виявлення.

Так, ч.1 ст. 470 МК України встановлено відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 нього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межаж зони діяльності одного органу доходів і зборів - від одного підрозділу цього органу до іншого), митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби не більше ніж на одну добу, тобто зазначене порушення починається із 0 годин 11-ї (6-ї у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці) доби з дати ввезення транспортного засобу на митну територію України та закінчується 24 годиною цієї доби, тобто триває протягом зазначеного проміжку часу.

Аналогічно, порушення, передбачене ч.2 ст.470 МК України (перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспорпіих засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби більше ніж на одну добу, aлe не більше ніж на десять діб) триває з початку 12-ї (7-ї у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці) доби з дати ввезення транспортного засобу на митну територію України та закінчується 20-ї (15-ї) доби.

Порушення ж, передбачене ч.3 ст.470 МК України (перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб), починається із 21-ї доби з дати ввезення транспортного засобу на митну територію України та закінчується датою вивезення транспортного засобу за межі митної території України, поміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим або конфіскації товарів, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили. Тобто, дане порушення є триваючим.

Окрім того, листом Міндоходів України від 30.08.2013 №16666/7/99-99-24-03-09-17 було роз'яснено, що обгрунтованим є розгляд питання щодо накладення стягнення за порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, за підстав віднесення його до категорії триваючих (зокрема, недоставляння до митниці у встановлений ст. 95 МК України строк) не пізніше, ніж через 6 місяців із дня виявлення.

Пунктом першим ч.1 ст. 491 МК України передбачено, що підставами для порушення справи про порушення митних правил є, зокрема, безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 494 МК України, про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Враховуючи наведене, порушення, вчинене гр. ОСОБА_1 є триваючим, у зв'язку із чим є формально закінченим з моменту його суб'єктивного офіційного виявлення 20.05.2017 року та фіксації його в протоколі про порушення митних правил №2007/20900/17 і саме з цієї дати слід відраховувати строк накладення адміністративного стягнення.

Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, протокол про порушення митних правил стосовно ОСОБА_1 складено посадовою особою відповідача на законних підставах, зібрані у справі докази свідчать про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України.

Відповідно до ст.531 МК підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є в тому числі відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого Кодексом. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини та докази, давши належну оцінку доводам сторін, суд приходить до висновку, що оскаржена постанова винесена в межах повноважень та відповідно до норм чинного законодавства, що свідчить про безпідставність позовних вимог, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.2, 5, 20,72-77,139, 243-246, 250, 255, 293,295 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 (смт.В.Березовиця, вул.Стуса,15, Тернопільського району, Тернопільської області) до ОСОБА_2 митниці ДФС (м.Львів, вул. Костюшка,1) про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення щодо порушення митних правил – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, до ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30 - денний строк з дня складення повного судового рішення, апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддяОСОБА_7