Рішення № 71914396, 29.01.2018, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

29.01.2018

ЄУН 337/5117/17

2/337/387/2018

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2018р. Хортицький районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді – Мурашової Н.А.

за участю секретаря – Бессарабової Т.П.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1, до територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, місце знаходження: м. Запоріжжя, пр..Соборний, б.206, третя особа – приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 21.08.2015р. помер її батько ОСОБА_3. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1, яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло № 920 від 10.05.1999р.. Після смерті батька вона є єдиною спадкоємицем за законом. Вона в установлений законом строк звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини після смерті батька. В подальшому у зв’язку з припиненням діяльності ОСОБА_4 вона звернулась з заявою до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак у видачі свідоцтва нотаріусом було відмовлено через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно. У зв’язку з цим вона не може в нотаріальному порядку оформити своє право власності, яке вона набула правомірно.

Просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3

Ухвалою суду від 14.12.2017р. дана позовна заява була залишена без руху та позивачці надано строк для усунення недоліків – сплати судового збору.

26.12.2017р. до суду надійшла заява про надання оригіналу квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 26.12.2017р. відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено підготовче судове засідання.

25.01.2018р. у справі проведено підготовче засідання, справа призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання представник позивачки ОСОБА_5 не прибула, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримує повністю, просить його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, відзиву на позов або зустрічного позову на надала.

Третя особа - приватний нотаріус ЗМНО ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, просить винести рішення на розсуд суду.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає повному задоволенню за такими підставами.

Суд встановив, що позивачка ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 (арк.5).

ОСОБА_3 помер 21.08.2015р. (арк.4).

Згідно свідоцтва про вправо власності на житло № 920 від 10.05.1999р., виданого Запорізьким житлоуправлінням ОСОБА_7 є власником квартири АДРЕСА_3. (арк.9,47).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.11.2017р. право власності на вказану квартиру не зареєстровано (арк.7).

16.10.2015р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса ЗМНО ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_3, який помер 21.08.2015р. (арк.34 зворот).

16.11.2017р. приватним нотаріусом ЗМНО ОСОБА_4 заведена спадкова справа №12/2015, реєстраційний номер у Спадковому реєстрі 58070838, яка на час розгляду справи є чинною (арк.37).

У зв’язку з припиненням діяльності приватного нотаріусу ЗМНО ОСОБА_4, 16.11.2017р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса ЗМНО ОСОБА_2 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Постановою приватного нотаріуса ЗМНО ОСОБА_2 від 16.11.2017р. позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, оскільки відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно, яке належало померлому (арк.49 зворот-50).

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, в т.ч. шляхом визнання права власності.

Згідно з ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, в т.ч. право власності на майно.

Згідно з ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця та той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч.1,3,5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1,2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до п. 4.15, 4.18 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування"зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" має місце роз'яснення щодо розгляду цивільних спорів, зокрема, у випадку неможливості спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. За змістом цих роз'яснень видно, що не міститься прямої заборони щодо визнання судом права власності за спадкоємцем на нерухоме майно в разі, коли спадкодавець на законних підставах володів та користувався цим майном, але в силу об'єктивних причин не встиг за життя здійснити реєстрацію нерухомого майна.

Крім того, якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно з ст.82 ЦПК України обставини,які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

З’ясувавши повно, всебічно та об’єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв’язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1

Так, суд вважає встановленим та доведеним, що позивачка ОСОБА_1 правомірно набула право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті її батька, оскільки вона є єдиним спадкоємцем за законом. Позивачка як спадкоємиця за законом у встановленому законом строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була відкрита спадкова справа, однак не може отримати в нотаріальному порядку свідоцтво про право на спадщину за законом у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно, що підтверджено належним чином – постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Однак, на думку суду, відсутність правовстановлюючого документа про право власності спадкодавця не позбавляє спадкоємців права на спадщину, оскільки вона належить їм з моменту відкриття спадщини.

При цьому, судом встановлено, що право власності на спадкове майно, зокрема, квартиру АДРЕСА_3 набуто померлим ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності № 920 від 10.05.1999р., виданого Запорізьким житлоуправлінням, яке було зареєстровано у порядку , який діяв на момент набуття.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позивачка позбавлена права в передбаченому законом нотаріальному порядку оформити своє право на спадщину, яка залишилась після смерті її батька, чим порушується (не визнається) її право власності на спадкове майно. Тому, виходячи з вимог справедливості та розумності, це право на підставі ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України підлягає захисту шляхом визнання за позивачкою права власності на спадкове майно.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Керуючись ст.15,16,316,321,328,392,1216,1218,1223,1261,1268,1269 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,258,263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_8 Станіславівни до територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа – приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, 09.02.1969р.н., РНОКПП НОМЕР_1, право власності на квартиру АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, який помер 21.08.2015р.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.А. Мурашова