Ухвала суду № 71914301, 31.01.2018, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа № 324/707/17

Провадження № 2-з/324/3/2018

УХВАЛА

про повернення заяви про забезпечення позову

31 січня 2018 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Каретник Ю.М.,

при секретарі Савченко Н.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Пологівського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2 про відновлення становища, яке існувало до порушення, усунення перешкод у користуванні спільною частковою власністю та стягнення моральної шкоди. Позовна заява передана на розгляд судді Каретник Ю.М.

31 січня 2018 року із канцелярії Пологівського районного суду Запорізької області головуючому у справі судді було передано заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній цивільній справі.

ОСОБА_1 на підставі ст.ст.149-153 ЦПК України у заяві про забезпечення позову просить забезпечити його позов до ОСОБА_2 про відновлення становища, яке існувало до порушення, усунення перешкод у користуванні спільною частковою власністю та стягнення моральної шкоди, шляхом накладення арешту на будинок № 72, що знаходиться за адресою: вул. Луначарського (теперішня назва: вул. імені Героя України ОСОБА_3А.), м. Пологи Запорізької області, що належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на строк розгляду даної цивільної справи, а також заборони ОСОБА_2 вчиняти дії з метою відчуження майна, що знаходиться за адресою: будинок № 72, вул. Луначарського (теперішня назва: вул. імені Героя України ОСОБА_3А.), м. Пологи Запорізької області.

Під час розгляду вказаної заяви про забезпечення позову суд керувався положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України, відповідно до яких заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Ознайомившись із заявою про забезпечення позову та доданими до неї документами, суд вважає, що її подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п.4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Натомість, у поданій заяві про забезпечення позову на обґрунтування необхідності застосування у даному випадку саме таких заходів забезпечення позову, як накладення арешту на будинок № 72, що знаходиться за адресою: вул. Луначарського (вул. імені Героя України ОСОБА_3А.), м. Пологи Запорізької області, що належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на строк розгляду даної цивільної справи, а також заборони ОСОБА_2 вчиняти дії з метою відчуження майна, що знаходиться за адресою: будинок № 72, вул. Луначарського (вул. імені Героя України ОСОБА_3А.), м. Пологи Запорізької області, ОСОБА_1 посилається лише на той факт, що у нього є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_2 має намір і вживає дії з метою відчуження своєї частки у домоволодінні № 72 по вулиці Луначарського (теперішня назва: вул. імені Героя України ОСОБА_3А.) в м. Пологи Запорізької області на користь третьої особи, в тому числі шляхом дарування. Наведене, на думку заявника, створює реальну загрозу ускладнення розгляду судом даної справи та/або унеможливлення виконання рішення суду по даній справі в майбутньому за умови задоволення його позовних вимог.

При цьому, заявник не конкретизує, які саме конкретні факти чи обставини дають йому обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_2 має намір і вживає дії з метою відчуження своєї частки у домоволодінні № 72 по вулиці Луначарського (теперішня назва: вул. імені Героя України ОСОБА_3А.) в м. Пологи Запорізької області на користь третьої особи, в тому числі шляхом дарування.

Також судом враховано, що згідно зі ч. 3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно із роз’ясненнями, наданими у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв по забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Тобто, зважаючи на те, що у заяві про забезпечення позову не обґрунтовано наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд позбавлений можливості вирішити питання про співмірність обраних заявником заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Жодних доказів на підтвердження викладених у заяві про забезпечення позову обставин, у тому числі й щодо наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, ОСОБА_1 до суду не надав.

Окрім того, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник.

У той же час, у заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 вказує про те, що ним подано до суду позов немайнового характеру.

Однак, як вбачається із самої позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відновлення становища, яке існувало до порушення, усунення перешкод у користуванні спільною частковою власністю та стягнення моральної шкоди. При цьому, позовні вимоги про відновлення становища, яке існувало до порушення, та усунення перешкод у користуванні спільною частковою власністю є вимогами немайнового характеру, а вимога про стягнення моральної шкоди є вимогою майнового характеру.

Тобто, заявник у порушення вимог п. 5 ч. 1 ст. 151 ЦПК України не зазначив у заяві про забезпечення позову ціну позову, про забезпечення якого він просить.

Також, під час формулювання своїх вимог заявник не зазначив у заяві, на підставі якого документа йому та ОСОБА_2 належить будинок, на який він просив накласти арешт, хоча у самому тексті заяви спеціально відведено місце для зазначення цих відомостей, але жодні записи у цьому місці відсутні.

Відповідно до ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Тому, зважаючи на наведені вище недоліки заяви про забезпечення позову, суд вбачає підстави для її повернення заявнику.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153, 258-261, 353-354 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв по забезпечення позову», суд

УХВАЛИВ:

Повернути ОСОБА_1 заяву про забезпечення його позову до ОСОБА_2 про відновлення становища, яке існувало до порушення, усунення перешкод у користуванні спільною частковою власністю та стягнення моральної шкоди.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Запорізької області через Пологівський районний суд Запорізької області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: