Ухвала суду № 71913621, 29.01.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 299/103/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

29.01.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів:

Мишинчук Н.С. (головуючої)

Гошовського Г.М, Стана І.В.,

з участю секретаря судових засідань Головець М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні судове провадження №11сс/777/80/18, за апеляційною скаргою адвоката Бочкора І.В. в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19 січня 2018 року, якою накладено арешт на майно у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239-2 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.01.2018 за №12018070080000060.

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Онисько І.І. та накладено арешт на автомобіль марки «Газ-53», реєстраційний номер НОМЕР_1, в кузові якого завантажений поверхневий шар земель водного фонду, належного, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканцю АДРЕСА_1, Виноградівського району, який знаходиться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, за адресою м. Виноградів, вул. Миру, 57, шляхом його заборони використовувати, відчужувати, розпоряджатися.

З ухвали судді вбачається, що клопотання слідчого заявлено в рамках кримінального провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239-2 КК України. Вбачається, що 11 січня 2018 року, близько 12 години 10 хвилини до Виноградівського ВП надійшло повідомлення від працівника ГЕС рибного господарства, про те, що в с. В. Копаня на березі річки «Тиса» невідомі особи здійснювали незаконний забір поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду.

11.01.2018 в ході проведення огляду в с. В. Копаня на березі річки «Тиса», виявлено та вилучено автомобіль марки «Газ-53», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_2 Даний транспортний засіб визнано речовим доказом та залишено на подальше зберігання, на території майданчику тимчасового тримання транспортних засобів Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області.

Згідно ухвали слідчого судді, арешт накладено з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки є достатні підстави вважати, що вилучений автомобіль відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України та може бути використаний, як доказ у кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі адвокат Бочкор І.В. в інтересах ОСОБА_6 - власника вилученого та арештованого транспортного засобу просить скасувати ухвалу слідчого судді, як не законну і необґрунтовану та постановити нову ухвалу в порядку ст. 406 КПК України. Представник вважає, що слідчий суддя безпідставно наклав арешт на автомобіль його довіритель. Просить врахувати, що ОСОБА_6 не вчиняв жодних протиправних дій, в тому числі злочину, передбаченого ч. 1 ст. 239-2 КК України, оскільки лише приїхав на прохання знайомих перевезти гравій. Окрім цього, за такі дії на ОСОБА_6 складено протокол про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим ним сплачено відповідний штраф, тобто обставин які б давали підстави для визнання його автомобіля речовим доказом немає. Поряд з цим, апелянт вважає, що саме клопотання слідчого не відповідає вимогам закону, оскільки у ньому не зазначено підстави і мету арешту. Також просить врахувати, що автомобіль було вилучено 11.01.2018, в той час, як клопотання про його арешт слідчий подав з пропуском визначеного законом строку. Вказує, що в ухвалі слідчого судді не зазначено ризики, які дають підстави для арешту майна, а також не перевірено чи наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 239-2 КК України, об`єктивна сторона якого полягає у незаконному заволодінні, тобто без отриманого від спеціально уповноваженого органу влади дозволу, поверхневим( грунтовим) шаром земель водного фонду в обсязі, більшому ніж десять кубічних метрів. Вважає відсутніми ознаки кримінального правопорушення, а тому автомобіль не може бути визнаний речовим доказом. Крім того, ОСОБА_6 був підданий адміністративній відповідальності, чого не взяв до уваги суд.

В апеляційній скарзі адвокат Бочкор І.В. просив розглядати подану ним апеляційну скаргу у порядку письмового провадження.

На підставі ч. 4 ст. 405 КПК України апеляційний розгляд проводиться у відсутності також інших учасників судового провадження, які були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, їх неявка в судове засідання не перешкоджає апеляційному розгляду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст.94 КПК України, ст.132 КПК України, ст.173 КПК України, повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та спів розмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно до ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном тощо.

Зазначених вимог закону слідчий, який вніс клопотання та слідчий суддя, який розглядав зазначене клопотання, не дотрималися, що істотно вплинуло на правильність прийнятого судового рішення.

Під час апеляційного перегляду встановлено, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, не відповідає вказаним вище вимогам закону, оскільки у ньому не зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, не зазначено, які саме сліди або інші відомості кримінального правопорушення може зберігати на собі вилучений автомобіль, яким чином він може бути використаний, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, не вказано про наявність ризиків передбачених абзацом 2 ч.1 ст.170 КПК України.

Таким чином, в клопотанні є загальні посилання на законодавство, яке передбачає підстави для накладення арешту на майно, однак без конкретного обґрунтування підстав, мети та інших обставин, наявність яких прямо передбачена законом для арешту майна.

Крім того, дане клопотання подане з порушенням вимог ч.5 ст. 171 КПК України, яка передбачає, що у разі тимчасового вилучення майна, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором не пізніше наступного дня після його вилучення, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Убачається, що транспортний засіб, у якому містився гравій, вилучений у власника 11.01.2018 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього ( без ухвали слідчого судді), а клопотання про його арешт подано 16.01.2018 , тобто всупереч передбачених законом строків. До клопотання також не додані документи, які підтверджують право власності на автомобіль.

Відповідно до ч.2 ст. 172 КПК України суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 КПК України, повертає його прокурору та встановлює строк 72 години для усунення його недоліків.

З наведених підстав оскаржувана ухвала підлягає скасуванню на підставі п.2 ч.1 ст. 409 КПК України, а клопотання про накладення арешту на майно - в порядку ч.3 ст. 172 КПК України - поверненню прокурору для усунення його недоліків.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 422 КПК України, апеляційний суд ,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу адвоката Бочкора І.В. в інтересах ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19 січня 2018 року, якою накладено арешт на автомобіль марки «Газ-53», реєстраційний номер НОМЕР_1 у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239-2 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.01.2018 за №12018070080000060 - скасувати, а клопотання повернути прокурору в порядку ч.3 ст. 172 КПК України для усунення його недоліків протягом 72 год. з моменту отримання копії ухвали.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: