Рішення № 71913603, 22.01.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2691/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Бенца К.К.,

при секретарі – Вереш А.В.

за участі :

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі уповноваженого представника ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми завданих збитків , -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі уповноваженого представника ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми завданих збитків заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Мотивуючи свої позовні вимоги, вказує на те, що 01.09.2016 р. в с. Сторожниця по вул. Перемоги відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Мерседес Бенц» н.з. 9ВІ 4084 , під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого було пошкоджено залізобетонну опору (СНВ 7,5), яка належить ПАТ «Укртелеком».

Позивач вказує, що дана дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху , за що постановою Ужгородського міськрайонного суду від 28.09.2016 р. ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні ДТП та визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення.

Внаслідок даної пригоди позивач ПАТ «Укртелеком» зазнав матеріальної шкоди у розмірі 4958, 63 грн. , розмір якої підтверджується локальним кошторисом на будівельні роботи на відновлення ліній , у зв'язку з чим звернувся до ОСОБА_2 із досудовою вимогою про відшкодування завданої шкоди.

Оскільки позивачу завдано матеріального збитку внаслідок пошкодження залізобетонної опори (СНВ 7,5), а водій автомобіля марки «Мерседес Бенц» н.з. 9ВІ 4084 - ОСОБА_2 визнана винною у скоєнні ДТП, в добровільному порядку відповідач ОСОБА_2 завдану шкоду не відшкодувала, з посиланням на викладене, а також на норми ст.ст. 1166,1187 ЦК України, просить суд ухвалити рішення яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укртелеком» суму завданих матеріальних збитків в розмірі 4958, 63 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в межах позовної заяви в повному обсязі, просила їх задоволити з підстав викладених у позові. Пояснила, що розмір завданої шкоди підтверджується локальним кошторисом на будівельні роботи на відновлення ліній. Не заперечила проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з’явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, надіслала на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з виїздом за кордон та неможливістю особисто брати участь у розгляді справи. Письмових заперечень до суду не надходило.

06.11.2017 року відповідачем ОСОБА_2 через канцелярію суду подано заяву про відкладення розгляду справи.

19.01.2018 року відповідачем ОСОБА_2 через канцелярію суду подано заяву про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Cуд відхиляє зазначене вище клопотання відповідача про відкладення розгляду справи виходячи з того, що відповідач будучи належно повідомленим про розгляд справи повторно надіслав до суду заяву про відкладення розгляду справи, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, зважаючи на належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку, що сторонам створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав , а відповідач зловживає наданими їй процессуальними правами з метою затягування розгляду справи у зв’язку з чим суд ухвалив вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено судом, 01.09.2016 р. о 09 год 20 хв. в с. Сторожниця по вул. Перемоги відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Мереседес Бенц», реєстраційний номерний знак 9ВІ 4084, під керуванням ОСОБА_2, яка керуючи автомобілем не вибрала безпечну швидкість руху, чим порушила вимоги Правил дорожнього руху внаслідок чого допустила наїзд на бетонну опору, яка отримала пошкодження.

Вищевказане ДТП призвело до завдання бетонній опорі, належній ПАТ «Укртелеком» значних механічних пошкоджень.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 28.09.2016 р. у справі 308\9393\16-п ОСОБА_2 визнано винною, у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме у вчиненні ДТП, що мало місце 01.09.2016 року та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмір 340,00 грн. в дохід держави.

Згідно ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі наведеного, суд вважає, що вина відповідача ОСОБА_2 у вчиненні 01.09.2016 року дорожньо-транспортної пригоди встановлена та повністю доведена судовим рішенням і в силу ч.4 ст. 82 ЦПК України доведення не потребує.

25 листопада 2016 року ПАТ «Укртелеком» надіслав відповідачу ОСОБА_2 , як особі, яка завдала шкоди лист – повідомлення з вимогою про відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до Локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1, на відновлення лінії зв’язку , усунення пошкодження с. Сторожниця , вул. Перемоги 143 , затвердженого 02.09.2016 року ОСОБА_3 вартість відновлювальних робіт лінії зв’язку становить 4958, 63 грн.

До спірних правовідносин слід застосувати норми ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 23, 599, 1166 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов’язане з виконанням цими особами обов’язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов’язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов’язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди ( ст. 1166 ЦК України). Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, – якщо законом передбачено такий обов’язок.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-2808цс15 від 20.01.2016 року - право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред’явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Виходячи з викладеного, на переконання суду , позивач по справі правомірно , на власний розсуд, обрав спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення ії цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками , зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкодазавдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України регламентовано, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд від-повідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Аналізуючи докази, надані позивачем у судовому засіданні на підтвердження позовних вимог ,суд приходить до висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів ті обставини на які посилався як на підставу своїх вимог.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у позивача виникло право вимоги до особи, яка завдала шкоди шляхом заявлення позову до відповідача ОСОБА_2 щодо стягнення суми матеріального збитку завданого позивачу в розмірі 4958, 63 грн.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін, та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається,виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, і підлягають до задоволення з мотивів викладених вище.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 15, 22, 23,509,511,636,1166,1167 ЦК України, ст.ст.12, 76, 81, 89, 141, 259 263-265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України , суд, –

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Закарпатської філії ПАТ “ Укртелеком” ( місце знаходження 88005, м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія 4 , код ЄРДПОУ 21560766) до ОСОБА_2 ( місце реєстрації: Ужгородський район, с. Сторожниця, вул. Колоскова, 21) про стягнення суми завданих збитків – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» ( за реквізитами: ЄРДПОУ 21560766, р/р 26006143058 в АБ “Укргазбанк” МФО 320478) завдані збитки у сумі 4 958, 63 (чотири тисячі дев’ятсот п’ятдесят вісім гривень 63 коп) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» сплаченого ними суми судового збору в розмірі 1600,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Закарпатської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 31.01.2018 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_4