Ухвала суду № 71913262, 31.01.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/925/18

Провадження № 1-кс/265/676/18

У Х В А Л А

31 січня 2018 року місто Маріуполь

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання Мамаєвої С.В., за участю слідчого Ламшиної О.О., прокурора Колодій Р.М., підозрюваного ОСОБА_2, захисника - адвоката ОСОБА_3, розглянувши клопотання старшого слідчого з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області ОСОБА_4, погоджене із прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області ОСОБА_5, про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В :

30 січня 2018 року до суду надійшло вказане клопотання.

В обґрунтування поданого клопотання слідчий вказує, що у провадженні СУ ФР ГУДФС у Донецькій області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 29.01.2018 року за №32018050000000002, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.

У клопотанні детально викладено встановлені на даний час органом досудового розслідування обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення. Серед іншого зазначено, що ОСОБА_2 підозрюється в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, будучи службовою особою підприємства, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.

Зокрема зазначено, що ОСОБА_2, будучи службовою особою ТОВ «Соціальна аптека», зареєстрованого на території Донецької області, у період з липня 2014 року по квітень 2016 року, шляхом умисного неподання документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, а саме подання податкової звітності, що є одночасно приховуванням об’єктів оподаткування, та ухилився від сплати податку на додану вартість у сумі 2295570,92 грн.( за друге півріччя 2014 року на суму 632885,26 грн., за 2015 рік на суму 1306643,54 грн., за січень – квітень 2016 року на суму 356042,12 грн.), та ухилився від сплати податку на прибуток за період 2014-2015 років на суму 2046225 грн.( у 2014 році на суму 170508 грн., у 2015 році на суму 1857717 грн.) а всього ухилився від сплати податків на загальну суму 4341795,92 грн., що більше ніж в п’ять тисяч разів перевищує установлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром.

24 січня 2018 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

За переконанням слідчого та прокурора вина ОСОБА_2 у скоєнні зазначеного кримінального правопорушення повністю підтверджується отриманими в ході досудового розслідування доказами.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ «Соціальна аптека» (ЄДРПОУ 34282996) відкрито рахунки № 26001060247415, № 2605306021277 в банківській установі ПАТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України є достатні підстави вважати, що кошти, які знаходяться на рахунку ТОВ «Соціальна аптека» в банківській установі ПАТ КБ «Приватбанк» були здобуті внаслідок здійснення кримінального правопорушення та є доходами від нього.

Приймаючи до уваги факт спричинення службовими особами ТОВ «Соціальна аптека» (ЄДРПОУ 34282996) під час виконання ними своїх службових обов’язків збитків Державному бюджету України в особливо великому розмірі, а також з метою виконання вироку суду стосовно можливої конфіскації майна у слідства виникла необхідність в арешті грошових коштів, які знаходяться на рахунках ТОВ «Соціальна аптека» (ЄДРПОУ 34282996) в банківській установі ПАТ КБ «Приватбанк».

Слідчий, ОСОБА_4, та прокурор Колодій Р.М. у судовому засіданні підтримали доводи клопотання про арешт майна, яке просили суд задовольнити.

Адвокат ОСОБА_3. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання посилаючись на необґрунтованість пред’явленої ОСОБА_2 підозри, а тому просив суд відмовити в задоволенні клопотання.

Підозрюваний ОСОБА_2 підтримав позицію свого захисника та просив суд відмовити в задоволенні заявленого клопотання.

Вислухавши думку учасників процесу, що з’явились, дослідивши надані докази, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

За абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

На підставі абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів (арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу);

2) спеціальної конфіскації (арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України);

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна);

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження).

На підставі ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

За ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно із ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

За ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На підставі ч. 4 ст. 173 КПК України в разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Враховуючи наведені норми слідчий суддя зазначає, що розглядом поданого слідчим клопотання було встановлено, що під час досудового розслідування було оголошено підозру ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченому ст. 212 ч. 3 КК України.

За ч. 1 ст. 96-2 КК України передбачено випадки застосування спеціальної конфіскація, а саме: якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; 3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

При цьому за ч. 4 ст. 96-2 КК України гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у п. п. 1-4 ч. 1 цієї статті. Зазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Однак слідчий суддя зазначає, що стороною обвинувачення не було доведено перебування на рахунках ТОВ «Соціальна аптека» в ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів, як таких, що підпадають під ознаки, викладені у ч. 1 ст. 96-2 КК України, тобто не доведено необхідність такого забезпечення спеціальної конфіскації за наявним кримінальним провадженням відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України.

Слідчий суддя зазначає, що відповідальність за санкцією ч. 3 ст. 212 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, яка застосовується до винної особи у злочині, якою може бути лише фізична особа, а не юридична особа, тому підстав для арешту грошових коштів заявника з метою забезпечення конфіскації за вироком суду немає.

Натомість слідчий суддя встановив, що для забезпечення конфіскації майна підозрюваного ухвалою слідчого судді було накладено арешт на майно ОСОБА_2 в рамках вказаного кримінального провадження.

Крім цього слідчий суддя зазначає, що через відсутність в рамках кримінального провадження цивільного позову, а також через накладення арешту на усе рухоме та нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_2, для забезпечення відшкодування збитків державі шляхом арешту грошових коштів ТОВ «Соціальна аптека» в банківській установі ПАТ КБ «Приватбанк» підстав немає.

Також слідчим суддею було встановлено, що підстав для застосування до ТОВ «Соціальна аптека» заходів кримінально-правового характеру немає, бо злочин, у якому підозрюється ОСОБА_2 не входить до переліку злочину, які підпадають під ознаки злочинів, за якими можливо застосувати такі заходи до юридичної особи.

При цьому слідчий суддя вказує, що грошові кошти ТОВ «Соціальна аптека» на рахунках ПАТ КБ «Приватбанк» не підлягають конфіскації за вироком суду.

Так слідчий суддя зазначає, що відповідальність за санкцією ч. 3 ст. 212 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. Натомість слідчий суддя встановив, що для забезпечення конфіскації майна підозрюваного ухвалою слідчого судді було вже накладено арешт на майно ОСОБА_2 в рамках вказаного кримінального провадження.

Слідчий також посилається на ст. 1172 ЦК України, за якою юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, а підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу. Проте при розгляді кримінального провадження за ст. 212 КК України стаття 1172 ЦК України застосована бути не може.

На підставі викладеного, слідчий суддя вважає, що клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, –

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області ОСОБА_4, погоджене із прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області ОСОБА_5, про накладення арешту на видаткову частину банківських рахунків, за кримінальним провадженням № №32018050000000002 за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя