Вирок № 71913084, 29.01.2018, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/701/16-к

Номер провадження 1-кп/298/7/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої – судді Лютянської М.С.,

при секретарі Коваль А.Ю., Брітовій Е.А.,

за участю прокурора Наговського М.М., Безугла І.І.

обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3, ОСОБА_4, його захисника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Березний кримінальне провадження (внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016070070000122 від 23 квітня 2016 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, працює торговим представником ТОВ»Форвард-СВ», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

23 квітня 2016 року близько 01 години ночі в с. Кострино Великоберезнянського району, закарпатської області ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем марки “ВАЗ-2108”, номерний знак НОМЕР_1, на центральній дорозі села навпроти будинку №12, в порушення вимог пунктів Правил дорожнього руху України: пункту 2.9 “а” - згідно якого водієві забороняється керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння - пункту 10.1- згідно якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. - пункту 12.1 — який зобов’язує водія під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху постійно враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу та безпечно керувати ним, - пункту 12.3 — згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечно для інших учасників руху об’їзду перешкоди, - пункту 13.1 — водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу - ОСОБА_1 не забезпечив безпеку дорожнього руху, не вибрав безпечну швидкість, не впорався з керуванням транспортного засобу, виїхав на праве узбіччя дороги, де скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Внаслідок наїзду ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді : Відкрита проникаюча ЧМТ. Перелом основи черепа. Множинні забої м’яких тканин голови. Травматичний потрійний перелом нижньої щелепи двохсторонній ангулярний, ментальний справа. Множинні переломи кісток лицевого черепа. Стан після поєднаної краніо-фаціо-хребетної травми. Компресійний уламковий перелом тіла 4 поперекового хребця. Виникли вищевказані тілесні ушкодження внаслідок дії тупих твердих предметів, якими найбільш імовірно могли бути виступаючі частини легкового автомобіля (бампер). При цьому первинне контактування відбулося в праву гомілку з послідуючим надання тілу прискорення і ударом об тверді предмети з обмеженою травмуючою поверхнею по ударному механізму дії. Вищевказані тілесні ушкодження були небезпечними для життя в момент їх спричинення і за цією ознакою, згідно п.2.1.3. “ Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень” затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і виникли під час ДТП характерні для пішохода внаслідок наїзду автомобіля і вкладаються в час і місце події, яка мала місце 23.04.2016 року. ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої ключиці в середній третині зі зміщенням, закритого перелому латеральної кісточки правої гомілки зі зміщенням. Виникли вищевказані тілесні ушкодження внаслідок дії тупих твердих предметів, якими найбільш імовірно могли бути виступаючі частини легкового автомобіля (бампер)При цьому первинне контактування відбулося в праву гомілку з послідуючим надання тілу прискорення і ударом об тверді предмети з обмеженою травмуючою поверхнею по ударному механізму дії і потягли за собою розлад здоров’я на строк більше 21 дня і по цій ознаці, згідно п.2.2.2. “ правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень” затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості і виникли під час ДТП характерні для пішохода внаслідок наїзду автомобіля і вкладаються в час і місце події яка мала місце 23.04.2016 року.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України визнав частково, а саме, щодо скоєної дорожньо-транспортної пригоди 23 квітня 2016 року вину визнав повністю, однак не визнає факт ДТП в стані алкогольного сп’яніння. Підтвердив усі обставини, які були встановлені досудовим розслідуванням, щиро розкаявся та пояснив, що 22 квітня 2016 року він знаходився у батьків та допомагав їм по господарству. Разом з ним допомагав і ОСОБА_6 Вже під вечір вони вирішили поїхати в с.Кострино. В с.Стужиця до них в автомобіль підсів ОСОБА_7 Зайшовши в кафе в с.Кострино, вони сіли за столик, що на терасі. Хлопці замовили собі пиво алкогольне, а він собі безалкогольне. На терасі за іншим столиком сиділи двоє хлопців, яких він не знає та між ними чомусь виник словесний конфлікт, який проходив без будь-яких погроз. Посидівши ще трохи, вони вийшли з кафе та сівши в автомобіль, поїхали в сторону с.Стужиця. Увімкнувши ближнє світло фар, він їхав зі швидкістю близько 60 км за год. і раптом почув удар. Зупинившись, на узбіччі побачив двох лежачих людей. Всі вийшли з автомобіля та підбігли до них. Побачивши, що вони травмовані, вирішили викликати швидку. Від відшкодування матеріальної шкоди він не відмовляється, про що свідчить поштовий переказ готівкою на суму 32328,00 грн. через ПАТ «Укрпошта».

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 показав, що 22 квітня 2016 року ввечері він знаходився в кафе. Коли в кафе зайшли троє хлопців, між ним та одним із них зав’язався словесний конфлікт. Вийшовши з кафе, на обочині він розмовляв зі ОСОБА_3, коли раптом почув сильний удар, впав і втратив свідомість. Однак він пам’ятає, що йому хтось наносив удари ногами по всім частинам тіла.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив , що 22 квітня 2016 року він зустрівся з ОСОБА_4. та вони разом пішли в кафе та присіли за столиком на терасі. Через деякий час до кафе зайшли троє незнайомих йому хлопців . Під час розпиття пива між ОСОБА_4 та одним із хлопців виникла розмова, яка проходила на підвищених тонах, однак ніхто нікому не погрожував. Після закриття кафе він вирушив в сторону свого будинку, однак затримався при розмові з ОСОБА_4 Знаходячись на обочині він раптом почув удар і втратив свідомість. Прийшовши до тями, побачив біля себе тих хлопців, які були в кафе. Він не бачив, щоб хтось із них наносив удари ОСОБА_4. В заяві ОСОБА_8 зазначив про відсутність претензій до обвинуваченого ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_9Ю, в судовому засіданні показала, що 23.04.2016 року близько 0 год.30 хв. вона знаходилась в спільній кімнаті свого будинку. І раптом вона почула якийсь удар. Вийшовши на вулицю, на відстані десь 50 метрів від свого будинку вона почула розмову чоловіків. Підійшовши ближче, вона побачила, що на узбіччі лежить чоловік. Ще один чоловік просив про допомогу. Тоді вона зателефонувала в поліцію та викликала швидку. Через декілька хвилин на місце події під’їхав легковий автомобіль зі сторони с.Жорнава. Хто саме був за кермом автомобіля, вона не бачила.

Свідок ОСОБА_10, в судовому засіданні показав, що вночі 23 квітня 2016 року йому зателефонувала сусідка Бабинець, яка повідомила, що на вулиці якийсь шум. Він вийшов з будинку та побачив двох чоловіків, які лежали на обочині. Самого наїзду на пішоходів він не бачив.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що про ДТП, яке сталося 23.04.2016 року, вона взнала зранку від працівників поліції.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні дала аналогічні покази, та зазначила, що самого наїзду на ОСОБА_4 вона не бачила.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні дав аналогічні покази.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що прокинувшись зранку о 7-й год. 23.04.2016 року, він побачив на центральній дорозі села автомобіль білого кольору та від сусідів почув, що вночі сталося ДТП.

Свідок ОСОБА_15 дав аналогічні покази.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що вона є мамою потерпілого ОСОБА_4 23.04.2016 року, коли сталася ДТП, вона знаходилась на роботі. Про те, що сталося із сином, їй повідомив чоловік по телефону.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 22 квітня 2016 року цілий день він разом з ОСОБА_1 допомагав по господарству батькам. Потім вони вирішили піти в кафе та випити пива. Він випив два алкогольні , а ОСОБА_1 – безалкогольні пива. В той час до кафе зайшли троє хлопців, які також замовили пива. Посидівши трохи, вони з ОСОБА_1 сіли в автомобіль та поїхали. За кермом був ОСОБА_1. Проїхавши якусь відстань, він почув удар. Вийшовши з автомобіля, він побачив на узбіччі двох людей. Через декілька хвилин до місця пригоди підійшли люди та викликали швидку допомогу та поліцію.

Обвинувачення, висунуте органом досудового розслідування, щодо вини ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину, за який він обвинувачується, а також правильність кваліфікації його дій, які не оспорюються, відповідає фактичним обставинам провадження, ґрунтується на доказах досліджених судом:

-висновок судово-медичної експертизи № 553 від 24 червня 2016 року;

-висновок судово-медичної експертизи № 541 від 24 червня 2016 року;

-висновок експертизи технічного стану транспортного засобу № 10/111 від 25.05.2016 року;

-висновок судової автотехнічної експертизи №10/112 від 25.05.2016 року;

-та іншими доказами.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 дав суду показання, що до Великоберезнґнської ЦРЛ був доставлений ОСОБА_1 Після його огляду він зробив висновок, що той перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Лабораторні зразки у ОСОБА_1 не відбиралися, копію акта обстеження ОСОБА_1 працівниками Великоберезнянської ЦРЛ з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції органу досудового слідства він не видавав.

Аналізуючи висновок № 28 від 23.04.2016 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого обвинувачений перебував в стані алкогольного сп'яніння, щодо даного доказу, судом встановлені наступні обставини.

Під час судового розгляду адвокат обвинуваченого, та сам обвинувачений просив суд визнати неналежним доказом висновок результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №28 , оскільки даний висновок був здобутий органом досудового розслідування в супереч вимогам КПК України. Просили суд виключити з обвинувачення ту обставину, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп‘яніння, а також порушення п. 2.9.а ПДР України, оскільки в ході судового розгляду кримінального провадження вказана обставина стороною обвинувачення не доведена.

Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після його самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Проте, відповідно до ст.25 КПК України, прокурор, слідчий зобов’язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування у кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 38 КПК України передбачено, що органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є:

1) слідчі підрозділи:

а) органів Національної поліції;

б) органів безпеки;

в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства;

г) органів державного бюро розслідувань;

ґ) органів Державної кримінально-виконавчої служби України;

2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.

Статтею 40 КПК України визначено, що слідчий органу досудового розслідування зобов'язаний:

1. Слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

2. Слідчий уповноважений:

1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;

2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом;

3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;

4) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;

5) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру;

6) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;

7) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу;

8) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

5. Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Частинами 2, 3 статті 41 КПК України передбачено, що під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів (крім підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України) не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора. Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов’язковими для виконання оперативним підрозділом.

В силу ч.ч.1,10 ст.101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Висновок експерта не є обов’язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Із дослідженого висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №28 від 23.04.2016 рок, вбачається, що на дану експертизу ОСОБА_1 було направлено старшим слідчим Великоберезнянського ВП.

Однак, в судовому засіданні обвинувачений та свідок ОСОБА_6 ствердили, що їм не було запропоновано відібрати зразки крові для встановлення ступеня алкогольного сп’яніння, що є неприпустимим при здійсненні кримінального провадження.

Вказаний вище висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 працівниками Великоберезнянської ЦРЛ , на який покликається сторона обвинувачення, взагалі для суду є незрозумілим, яким чином даний доказ був здобутий органом досудового слідства, оскільки в матеріалах справи відсутні ухвали слідчих суддів, протоколи вилучення, тобто будь що, що вказує на законності їх отримання.

За таких обставин висновок №28 від 23.04.2015 року з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, здобутий органом досудового слідства не встановлений законом спосіб, слід вважати дані докази неналежним та недопустимими у справі, щодо самого факту керування обвинуваченим в стані алкогольного сп'яніння.

Даний висновок не може бути прийнятим до уваги судом, як належний доказ, з наступник підстав.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. (ст.85 КПК України).

Таким чином, будь-яке порушення органом досудового розслідування конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв'язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, призводить до втрати ними юридичної сили. Отримання доказів на підставі інформації, отриманої з недопустимого доказу, тягне за собою їхню безумовну недопустимість. Така недопустимість доказів не залежить від характеру та ступеня того чи іншого порушення кримінально-процесуального закону.

Відповідно до ст.62 Констинтуції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину доведено, тобто безумовно підтверджено доказами, дослідженими в судовому засіданні, а сумніви, які виникли під час досудового розслідування чи судового розгляду, вирішені та спростовані. Забезпечення доведеності вини, виходячи з вимог ст.129 Конституції України, є одним з основних конституційних принципів судочинства.

При цьому суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення обтяжуючу обставину, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, що в свою чергу, також виключає із пред’явленого обвинувачення порушення обвинуваченим п.2.9.а ПДР України, оскільки в ході судового розгляду кримінального провадження вказана обставина стороною обвинувачення не доведена.

Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_1 в порушенні Правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження повністю доведена, а кваліфікація його дій за ч.2 ст.286 КК України є вірною.

Згідно ст.12 КК України скоєний злочин за ч 2 ст.286 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, проте наслідки у вигляді смерті потерпілого не настали.

При призначенні ОСОБА_1 певного виду та конкретної міри покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має на утриманні одну малолітню дитину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також обставини, що пом'якшують, щире каяття та часткове добровільне відшкодування шкоди потерпілим.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Також при призначенні обвинуваченому покарання судом враховується думка потерпілого ОСОБА_18, який подав заяву, в якій він зазначає, що не має до обвинуваченого претензій матеріального характеру.

Більш того, судом враховується положення п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року, відповідно до якого при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При призначенні покарання суд також враховує, що відповідно до вимог ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами кримінального закону і передбачених цим законом санкцій, проаналізувавши докази матеріалів кримінального провадження, враховуючи суспільну небезпеку скоєного, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1, сімейного стану, обставини скоєного кримінального правопорушення, беручи до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, і вважає можливим застосувати до нього діюст.75 КК України, звільнивши від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Обвинувачений та захисник в даному судовому засіданні заявили клопотання про звільнення його від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», мотивуючи його тим, що він вчинив необережний злочин, який не є особливо тяжким, має одну неповнолітню дитину, відносно якої не позбавлений батьківських прав.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію в 2016 році».

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Особи, на яких поширюється дія закону про амністію, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності законом про амністію (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про застосування амністії в Україні»).

За приписами ст. 86 КК України амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

07.09.2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» № 1810-VІІІ від 22.12.2016 року.

Згідно з п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» передбачено можливість звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчинені необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 вчинив до набрання чинності актом амністії, тобто до 07.09.2017 року, необережний злочин, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році» має одну неповнолітню дитину – сина ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_5, відносно якого не позбавлений батьківських прав, дав згоду на застосування до нього амністії, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році».

Застережень щодо застосування амністії, передбачених ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», не вбачається.

Цивільний позов ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 77733,08 грн. та моральної шкоди в розмірі 280 000.00 грн. слід задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Так, відповідно до наданих квитанцій про придбання ліків та інших продуктів, які необхідні для лікування потерпілого ОСОБА_4, останнім потрачено 4961, 75 грн., які і слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю. Відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як вбачається, з вини ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_4 зазнав моральних страждань, що виразилося в порушенні його звичного способу життя із-за тривалих лікувань, у фізичних стражданнях. Тому суд вважає, що з обвинуваченого слід стягнути моральну шкоду в розмірі 60000 грн., що буде співрозмірною із завданими стражданнями.

Процесуальні витрати по справі слід стягнути о обвинуваченого ОСОБА_1

Питання про речові докази слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373,374, 376 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді п’яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Відповідно до ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк три роки та поклавши на нього обов’язки періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Звільнити ОСОБА_1 від призначеного йому покарання на підставі п.в ст.1 ЗУ «Про амністію у 2016 році».

Ухвалу слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 19 травня 2016 року про накладення арешту на автомобіль марки “ВАЗ-2108”, номерний знак НОМЕР_1 – скасувати.

Речові докази по справі: - легковий автомобіль марки “ВАЗ-2108”, номерний знак НОМЕР_1, посвідчення водія №ВАА 696863, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ТЗ ВАЗ 2108 – повернути власнику; - джинсові штани та уламки скла – знищити.

Процесуальні витрати по справі: за проведення авто технічних експертиз в розмірі 703(сімсот три) грн. 68 коп. стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 4961(чотири тисячі дев’ятсот шістдесяодну) грн.75 коп. та моральну шкоду в розмірі 60000(шістдесят тисяч) грн.

В решті позову відмовити.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через Великоберезнянський районний суд.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку , а копія вироку прокурору, засудженому підлягає врученню негайно після проголошення.

Головуюча Лютянська М.С.