Ухвала суду № 71912943, 31.01.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/925/18

Провадження № 1-кс/265/678/18

У Х В А Л А

31 січня 2018 року місто Маріуполь

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання Мамаєвої С.В., за участю слідчого Ламшиної О.О., прокурора Колодій Р.М., підозрюваного ОСОБА_2, захисника - адвоката ОСОБА_3, розглянувши клопотання старшого слідчого з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області ОСОБА_4, погоджене із прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області ОСОБА_5, про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В :

30 січня 2018 року до суду надійшло вказане клопотання.

В обґрунтування поданого клопотання слідчий вказує, що у провадженні СУ ФР ГУДФС у Донецькій області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 29.01.2018 року за №32018050000000002, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.

У клопотанні детально викладено встановлені на даний час органом досудового розслідування обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення. Серед іншого зазначено, що ОСОБА_2 підозрюється в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, будучи службовою особою підприємства, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.

Зокрема зазначено, що ОСОБА_2, будучи службовою особою ТОВ «Соціальна аптека», зареєстрованого на території Донецької області, у період з липня 2014 року по квітень 2016 року, шляхом умисного неподання документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, а саме подання податкової звітності, що є одночасно приховуванням об’єктів оподаткування, та ухилився від сплати податку на додану вартість у сумі 2295570,92 грн.( за друге півріччя 2014 року на суму 632885,26 грн., за 2015 рік на суму 1306643,54 грн., за січень – квітень 2016 року на суму 356042,12 грн.), та ухилився від сплати податку на прибуток за період 2014-2015 років на суму 2046225 грн.( у 2014 році на суму 170508 грн., у 2015 році на суму 1857717 грн.) а всього ухилився від сплати податків на загальну суму 4341795,92 грн., що більше ніж в п’ять тисяч разів перевищує установлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром.

24 січня 2018 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

За переконанням слідчого та прокурора вина ОСОБА_2 у скоєнні зазначеного кримінального правопорушення повністю підтверджується отриманими в ході досудового розслідування доказами.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта у власності ОСОБА_2 перебуває житловий будинок загальною площею 54,9 кв.м., житловою площею 32 кв.м., розташований за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. Миру, буд. 69.

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що згідно комп’ютерної бази РІІС «Автомобіль» та НАІС ЄДР МВС за ОСОБА_2 зареєстровані наступні транспорті засоби: легковий автомобіль ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_1, 1992 року випуску; легковий автомобіль ГАЗ 2217-403ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_2, 2006 року випуску; легковий автомобіль ВАЗ 21112, державний номерний знак НОМЕР_3, 2008 року випуску; легковий автомобіль KIA SORENTO, державний номерний знак НОМЕР_4, 2008 року випуску.

Приймаючи до уваги факт вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, а саме ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, а також з метою виконання вироку суду стосовно можливої конфіскації майна у слідства виникла необхідність в арешті рухомого та нерухомого майна, яке перебуває у власності ОСОБА_2

Слідчий, ОСОБА_4, та прокурор Колодій Р.М. у судовому засіданні підтримали доводи клопотання про арешт майна, яке просили суд задовольнити.

Адвокат ОСОБА_3. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, надав письмові заперечення, в яких серед іншого, посилався на необґрунтованість пред’явленої ОСОБА_2 підозри, а тому просив суд відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.

Підозрюваний ОСОБА_2 підтримав позицію свого захисника та просив суд відмовити в задоволенні заявленого клопотання.

Вислухавши думку учасників процесу, що з’явились, дослідивши надані докази, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п.3,4 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна..

Відповідно до ч.1 ст.. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З огляду на перелічені процесуальні норми слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчим, ОСОБА_4, доведено обґрунтованість підозри вчинення кримінального правопорушення, що має ознаки ч.3 ст. 212 КК України, а саме факт ухилення ОСОБА_2 від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, будучи службовою особою підприємства, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах.

Також з метою виконання вироку суду стосовно можливої конфіскації майна, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що слідчим доведено, що накладення арешту саме на: житловий будинок загальною площею 54,9 кв.м., житловою площею 32 кв.м., розташований за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. Миру, буд. 69,та легковий автомобіль ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_1, 1992 року випуску; легковий автомобіль ГАЗ 2217-403ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_2, 2006 року випуску; легковий автомобіль ВАЗ 21112, державний номерний знак НОМЕР_3, 2008 року випуску; легковий автомобіль KIA SORENTO, державний номерний знак НОМЕР_4, 2008 року випуску, достатньою мірою відповідає критеріям, зазначеним у ч.2 ст. 170 КПК України.

Однак слідчий суддя вважає за необхідне відмовити слідчому в частині накладення арешту на нерухоме майно шляхом заборони користування ним, оскільки відповідно до ч.12 ст. 170 КПК України заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається

Таким чином на підставі переліченого слідчий суддя надійшов до висновку про часткове задоволення клопотання слідчого про арешт майна.

Керуючись ст., 170-173 КПК України, слідчий суддя –

У Х В А Л И В :

Клопотання старшого слідчого з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області ОСОБА_4, погоджене із прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області ОСОБА_5, про арешт майна – задовольнити частково.

Накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, яке перебуває у власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_5, шляхом заборони права на відчуження та розпорядження майном, а саме на:

житловий будинок загальною площею 54,9 кв. м, житлова площа 32 кв.м, розташований за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Шкарівка, вулиця Миру будинок 69;

легковий автомобіль ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_1, 1992 року випуску;, номер кузова ХТА210990Р1193880;

легковий автомобіль ГАЗ 2217-403 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_2, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_6;

легковий автомобіль ВАЗ 21112, державний номерний знак НОМЕР_3, 2008 року випуску, ХТА 21112080306513;

легковий автомобіль KIA SORENTO, державний номерний знак НОМЕР_4, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_7.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Роз’яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, яке розглядається під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження – судом; також мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, якщо доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Донецької протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ____