Рішення № 71912830, 29.01.2018, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/4310/17

Провадження № 2-а/242/89/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2018 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Владимирської І.М., розглянувши у письмовому провадженні в м. Селидове адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 09.10.2017 року звернулася до суду з позовною заявою до Селидівського об’єднаного УПФУ Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити певні дії, в обґрунтування позову зазначила, що вона звернулася до відповідача із заявою від 13.09.2017 року № 2083 про призначення пенсії у відповідності з вимогами ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Заява була розглянута відповідачем і було прийнято рішення від 22.09.2017 року № 2083 про відмову в призначенні пенсії через відсутність у неї необхідного страхового стажу. Це зокрема обумовлено тим, що до страхового стажу не зараховано періоди її роботи з 27.08.1978 року по 16.01.1979 року, з 15.01.1981 року по 10.03.1983 року, з 30.11.1984 року по 09.09.1985 року на підприємстві Кагарлицький цукрокомбінат; з 24.01.1987 року по 19.01.1996 року у Відкритому акціонерному товаристві «Точмаш» та з квітня 2000 року по листопад 2000 року на підприємстві Колективне сільськогосподарське підприємство «Спартак»; оскільки нею не надані уточнюючи довідки та необхідністю проведення перевірки періодів її роботи. Вважає дії відповідача неправомірними, просить суд визнати протиправним дії та скасувати рішення від 22.09.2017 року про відмову в призначені пенсії, зобов’язати відповідача повторно розглянути її заяву від 13.09.2017 року, зарахувавши до страхового стажу вищевказані періоди її роботи та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду письмову заяву в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просить суд слухати справу без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнала та зазначила, що 13.09.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Селидівського об’єднаного УПФУ Донецької області із заявою № 2083 про призначення пенсії у відповідності з вимогами ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди її роботи з 27.08.1978 року по 16.01.1979 року, з 15.01.1981 року по 10.03.1983 року, з 30.11.1984 року по 09.09.1985 року на підприємстві Кагарлицький цукрокомбінат; з 24.01.1987 року по 19.01.1996 року у Відкритому акціонерному товаристві «Точмаш» та з квітня 2000 року по листопад 2000 року на підприємстві Колективне сільськогосподарське підприємство «Спартак»; оскільки трудова книжка заявниці не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників і взяти її до уваги не можливо, не надано уточнюючих довідок та необхідністю перевірки на підставі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У зв’язку з тим, що у позивача відсутній страховий стаж 15 років, рішенням Селидівського ОУ ПФУ Донецької області від 22.09.2017 року їй було відмовлено у призначенні пенсії. Просить відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов’язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Так зокрема статтею 113 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Судом встановлено, що 13.09.2017 року ОСОБА_1 надала до Селидівського об’єднаного УПФУ Донецької області заяву та відповідні документи для призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

Рішенням Селидівського об’єднаного УПФУ Донецької області від 22.09.2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії у зв’язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років. Це зокрема обмовлено тим, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи з 27.08.1978 року по 16.01.1979 року, з 15.01.1981 року по 10.03.1983 року, з 30.11.1984 року по 09.09.1985 року на підприємстві Кагарлицький цукрокомбінат; з 24.01.1987 року по 19.01.1996 року у Відкритому акціонерному товаристві «Точмаш» та з квітня 2000 року по листопад 2000 року на підприємстві Колективне сільськогосподарське підприємство «Спартак»; оскільки трудова книжка заявниці не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників і взяти її до уваги не можливо, не надано уточнюючих довідок та необхідністю перевірки на підставі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 8).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (в редакції чинній на момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення жінками 58 років та наявності не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.

Відповідно до п. 5.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників N 58 від 29.07.1993 року, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України, особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом «Дублікат» в правому верхньому кутку першої сторінки.

Як вбачається з дублікату трудової книжки серія БТ ІІ № 1851681, ОСОБА_1 з 24.01.1987 року по 19.01.1996 року працювала у Відкритому акціонерному товаристві «Точмаш»; а з 12.04.2000 року по 01.11.2000 року на підприємстві Колективне сільськогосподарське підприємство «Спартак» (а.с. 13-15).

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах.

Суд зазначає, що наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вищевказані періоди свідчать про зайнятість останньої за відповідними посадами повний робочий день. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

Постановою КМУ від 12.06.1993 р. № 637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в п. 1.2 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Згідно ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу Форма ОК-5, за період роботи ОСОБА_1 з 12.04.2000 року по 01.11.2000 року на підприємстві Колективне сільськогосподарське підприємство «Спартак» була нарахована та виплачена заробітна плата і сума заробітку для нарахування пенсії за вказаний період складає 410 грн. 23 коп. (а.с. 9)

Згідно довідки № 1254/з від 05.07.2013 року, виданої ВАТ «Точмаш», ОСОБА_1 дійсно працювала з 24.01.1987 року по 19.01.1996 року у Відкритому акціонерному товаристві «Точмаш» (довідку видано на підставі архівної справи № 15054, том № 3348) (а.с. 10).

Як вбачається з довідки №01.08.110 від 17.05.2017 року, виданої КП «Трудовий архів Кагарлицького району» Кагарлицької районної ради, ОСОБА_1 з 27.08.1978 року по 16.01.1979 року, з 15.01.1981 року по 10.03.1983 року, з 30.11.1984 року по 09.09.1985 року працювала на підприємстві Кагарлицький цукрокомбінат (а.с. 12).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність відмову відповідача в частині не зарахування вищевказаних періодів з мотивів необхідності проведення перевірки, оскільки факт роботи позивача підтверджуються належними записами в трудовій книжці та відповідними уточнюючими довідками.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 3, 19, 22, 55 Конституції України, ст. ст. 9, 72-77, 94, 139, 241-246, 250, 251, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) до Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. № 6, ЄДРПОУ 41247274) про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 22 вересня 2017 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

Зобов’язати Селидівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.09.2017 року із зарахуванням до страхового стажу періодів її роботи з 27.08.1978 року по 16.01.1979 року, з 15.01.1981 року по 10.03.1983 року, з 30.11.1984 року по 09.09.1985 року на підприємстві Кагарлицький цукрокомбінат; з 24.01.1987 року по 19.01.1996 року у Відкритому акціонерному товаристві «Точмаш» та з 12.04.2000 року по 01.11.2000 року на підприємстві Колективне сільськогосподарське підприємство «Спартак».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. № 6, ЄДРПОУ 41247274) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М. Владимирська