Постанова № 71911079, 22.01.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А.

Суддя-доповідач:Моніч Б.С.

ПОСТАНОВА

іменем України

"22" січня 2018 р. Справа № 806/128/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Капустинського М.М.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" серпня 2017 р. у справі за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області третя особа Філія "Народицький райавтодор" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.11.2016 року №0004021300, №0004011300 і рішення від 10.11.2016 року №0003961300 , -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.11.2016 р. №0004021300, №0004011300 і рішення від 10.11.2016 р. №0003961300.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.08.2017 р. позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС України в Житомирській області №0004021300 від 10.11.2016 року в частині визначення грошового зобов'язання на суму 13714,69 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС України в Житомирській області №0004011300 від 10.11.2016 року в частині визначення грошового зобов'язання на суму 3234,43 грн.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДФС України в Житомирській області №0003961300 від 10.11.2016 року в частині визначення грошового зобов'язання на суму 18661,17 грн.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши справу в межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - ГУ ДФС у Житомирській області) було проведено документальну планову виїзну перевірку Філії "Народицький райавтодор" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року та з питань дотримання вимог законодавства та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2016.

За результатами якої було складено акт № 63/06-30-14-01/26193031 від 28.10.2016 року (а.с. 13-35).

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки, податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення та рішення:

-№ 0004011300 від 10.11.2016 року, яким встановлено порушення пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.5 п.168.1. ст. 168.; п.167.1, ст. 167., пп.171.1., п.171.2. ст.. 171, пп.129.1.3., п.129.1., п.129.4. ст.129 Податкового кодексу України та визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборі тому числі з податку на доходи фізичних осіб, в сумі 3234,43 грн.

-№ 0004021300 від 10.11.2016 року, яким встановлено порушення п.п.168.1.2. п. 168.1. ст. 168; абз."а" п. 176.2. ст. 176, п. 177.6. ст. 177, пп.1.2, пп.1.4., пп.1.6. п.16 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі військовий збір, в сумі 13714,69 грн.

- рішення № 0003961300 від 10.11.2016 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі ч.10., п.2. ч.11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування було застосовано штраф у розмірі 20 % сумі 11797,97 грн. та нараховано пеню у розмірі 6863,20грн.

Позивач не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням про застосування штрафних санкцій, оскаржив їх до суду. З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів апеляційного суду частково погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків (п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 171.1 ст.171 Податкового Кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Підпунктами 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до п.п. 168.1.5. п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду, тобто не пізніше 30 календарних днів наступних за місяцем нарахування доходу.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (п.п.168.1.4. п. 168.1 ст. 168 ПК України).

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (абзац "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України).

Отже, податковий агент зобов'язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді податок з доходів фізичних осіб перераховувався несвоєчасно, а саме: протягом серпня 2013року, квітня-травня 2015 року. Станом на 30.06.2016 року рахується Дт сальдо в сумі 13872, 20 грн.

Перевіркою в частині своєчасності та повноти перерахування військового збору встановлено:

- станом на 03.08.2014 року сальдо становить 0 грн.;

- станом на 30.06.2016 року заборгованість становить Кт 0,03 грн.

Штрафну санкцію відповідачем визначено відповідно до пункту 126.1. ст.126 Податкового Кодексу України, який передбачає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу

Штрафну санкцію нараховано за п. 127.1 ст. 127 ПК України.

На думку податкового органу, часткова виплата заборгованості із заробітної плати є самостійною підставою для виникнення у Позивача обов'язку нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку з доходів фізичних осіб і військового збору, незважаючи, що Позивачем на цей же дохід (заробітну плату) в день її нарахування вже визначалися та утримувалися відповідні суми цього ж податку та цього ж збору. Відповідач вважає, що товариство має нести відповідальність за п. 127.1 ст. 127 ПК України, оскільки виплачені позивачем в кошти в день виплати доходу зараховувались податковим органом в рахунок погашення податкового боргу згідно із черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків як того вимагає п.87.9 ст.87 ПК України.

Суд першої інстанції правомірно не погодився з таким висновком, оскільки податковим органом невірно та довільно трактовано положення правових норм п.127.1 статті 127 Податкового кодексу України.

За змістом пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Тобто, положення статті 127 Податкового кодексу України слід розуміти, що ними встановлюються відповідальність платника податків (податкового агента) саме за несплату (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст. 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Таким чином, склад правопорушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

З наданих суду доказів вбачається, що позивачем за період, який перевірявся, в день виплати заробітної плати та інших платежів, нараховувався, утримувався та перераховувався податок з доходів фізичних осіб та військовий збір до бюджету, що підтверджується відповідними копіями виписок по рахунку, що знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач не заперечує вказаних обставин, однак вважає, що перерахування податків не відбулося, оскільки сплачені кошти були зараховані податковим органом на погашення заборгованості за попередні платежі.

Згідно з п.9 ст.87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Вказаною нормою Податкового кодексу України визначено обов'язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Визначальним при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу.

Зміст графи "призначення платежу" у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

В свою чергу, згідно пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України передбачено такий випадок як "ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків".

Тобто, законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку згідно з цією нормою виключно у випадку не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Несвоєчасна та в неповному обсязі виплата заробітної плати працівникам підприємства, за умови нарахування та утриманого на цю зарплату податку та збору, не породжує обов'язку повторного нарахування та утримання цих податку та збору на виплачену із запізненням частину заробітної плати, на яку вже нараховували та утримували вказані обов'язкові платежі і такі зобов'язання Позивача вже набули статусу узгоджених.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 10.11.2015 року №21-2919а15. В даному судовому рішенні прямо зазначено, що "просрочка сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб не є порушенням вимог ст.127 Податкового кодексу України", а тому заява податкового органу про перегляд судових рішень була залишена без задоволення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 22.03.2016 року №813/6774/13-а.

Відтак суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що в даному випадку спеціальною нормою є саме ст. 126, а не п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України.

Що стосується рішення ГУ ДФС України в Житомирській області №0003961300 від 10.11.2016 року в частині визначення грошового зобов'язання на суму 18661,17 грн., то колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції щодо його протиправного прийняття контролюючим органом та зазначає наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2464-VI).

За приписами статті 1 Закону України №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 статті 4 Закону України №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є: 1) роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац 1 пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України №2464-VI).

Згідно із п.1 ч.1 ст.7 вказаного Закону, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.1 (крім абз.7) ч.1 ст.4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т.ч. в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

У відповідності до ч.5 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

А згідно із ч.5 ст.8 цього ж Закону, у разі, якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Відповідно до вимог ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п.п.4,5 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому, платники, зазначені у п.1 ч.1 статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абз.1 цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

У відповідності до приписів ч.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною 11 ст. 25 Закону України №2464-VI визначено , що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:

1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;

3) за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;

5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

7) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Ті самі дії, вчинені платником єдиного внеску, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом.

Аналіз наведених положень Закону дає підстави для висновку, що для визначення правильності нарахування штрафу та пені, обов'язково слід встановити факт невиконання платником єдиного внеску обов'язку по сплаті сум внеску, а також розмір недоїмки, на який нараховано штраф та пеню.

Матеріалами справи встановлено, що за перевіряємий період по філії "Народицького райавтодору" наявна непропорційність сплати єдиного внеску та виплати заробітної плати у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках, чим порушено положення ст. 9 Закону України №2464-VI, та пп.7 п.4.3. розділ 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерством доходів України від 09.09.2013 року №455, а саме за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року: підприємством несвоєчасно проводилася сплата єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансові платежі).

Відтак суд першої інстанції прийшов в цій частині помилкового висновку щодо скасування рішення податкового повідомлення - рішення № 003961300 від 10.11.2016 р

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Частиною першою статті 317 КАС України визначено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що постанову слід скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою в цій частині відмовити у позові.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області задовольнити частково, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" серпня 2017 р. скасувати, в частині визнання протиправним та скасування рішення №0003961300 від 10.11.2016 року. Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: М.М. Капустинський

І.Г. Охрімчук

Повне судове рішення складено "31" січня 2018 р.