Постанова № 71910995, 24.01.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 125/1631/17

Головуючий у 1-й інстанції: Хитрук В.М.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

24 січня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Смілянця Е. С. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представників відповідача: Бухтяка С.М., Мельника Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на постанову Барського районного суду Вінницької області від 04 грудня 2017 року (м. Бар) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними дії Жмеринського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо припинення їй нарахування та виплати пенсії; зобов'язати Жмеринське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Вінницької області поновити позивачу нарахування та виплату пенсії з часу її припинення та сплатити заборгованість, яка виникла до дня поновлення пенсії.

Відповідно до постанови Барського районного суду Вінницької області від 04 грудня 2017 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою від 06 червня 2017року №0000218051 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи виданою Управлінням соціальної політики Барської районної державної адміністрації.

Позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ з 01.07.2014 року та отримує пенсію по втраті годувальника, що підтверджується відповіддю Жмеринського об'єднаного управління пенсійного фонду України Вінницької області від 08.08.2017року №1088/09-31/02.

Виплату пенсії позивачу було припинено з 01.02.2015 року. Приводом для припинення пенсійних виплат стала відсутність позивача як переміщеної особи за місцем фактичного проживання на підконтрольній Україні території.

Позивач тимчасово перебувала поза межами Вінницької області, оскільки хворіла та не могла вчасно повернутися на підконтрольну територію України, а саме в Барський район Вінницької області. Повернувшись до м. Бар Вінницької області, 26.05.2017 року позивач звернулась до Жмеринського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою про відновлення пенсії. Виплату пенсію позивачу поновлено з 26.05.2017 року. 15.06.2017 року позивач звернулась до Жмеринського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою про повернення пенсії з лютого 2015 року. Засіданням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Барської РДА протоколом №9 було вирішено відмовити позивачу у виплаті пенсії з лютого 2015 року.

Позивач 28.07.2017 повторно звернулась до Жмеринського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Вінницької області з вимогою про проведення перерахунку пенсії з часу припинення та її поновлення. Відповідач листом № 1088/09-31/01 від 08.08.2017 відмовив в задоволенні вимог позивача.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженої постанови виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. визначено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-VI або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є тільки підстави припинення виплати відповідно до ст. 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений.

В силу ч.2 ст.45 Закону № 1058-IV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Згідно ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

У відповідності до ст. 49 даного Закону, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Отже, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 та ст. 46 вказаного Закону.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (із змінами від 24.12.2015 року) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в ст. 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

При цьому, з листа відповідача встановлено, що фактично підставою для відмови у виплаті пенсії позивачу слугувало рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Барської РДА (протокол № 9 від 25.07.2017 року) про відмову виплати пенсії як внутрішньо переміщеній особі у зв'язку зі скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно до пп.4 п.12 Постанови КМУ від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі».

Однак, закон не передбачає такої підстави для відмови у виплаті пенсії особі, як рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Статтями 44, 45, 47, 49 Закону № 1058-IV передбачено, що призначення виплати пенсії та її припинення здійснюється виключно за рішеннями органів Пенсійного фонду.

Вимогами ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Таким чином, відповідачем безпідставно було відмовлено у здійсненні позивачу виплати пенсії.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Барського районного суду Вінницької області від 04 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 25 січня 2018 року.

Головуючий Сушко О.О. Судді Смілянець Е. С. Залімський І. Г.