Постанова № 71910988, 31.01.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 676/5211/17

Головуючий у 1-й інстанції: Бондар О.О.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

31 січня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Позивач мотивував свої позовні вимоги тим, що відмова відповідача у переведенні його на пенсію по інвалідності згідно з Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ суперечить нормам Конституції України та пунктам 10 і 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-У111, які закріплюють за ним право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ за наявності необхідного стажу..

Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною відмову Кам'янець - Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області щодо переведення ОСОБА_2 з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця відповідно до ч. 7 ст. 37 Закону України "Про державну службу". Зобов'язано Кам'янець-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області надати Довідки про складові заробітної плати державного службовця до яких включено всі види оплати праці, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, форми яких затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 8 лютого 2017 року № 18/30048 за період з 01 травня 2016 року по 28 вересня 2017 року. Зобов'язано Кам'янець-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області з 29 вересня 2017 року здійснити нарахування і виплату ОСОБА_2 на майбутнє пенсію державного службовця відповідно до ч. 7 ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723 в розмірі 60 відсотків від заробітку з врахуванням довідок про складові заробітної плати державного службовця, до якої включено всі види оплати праці, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 травня 2016 року по 28 вересня 2017 року.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на невмотивованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

16 січня 2018 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№593/18) від позивача, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи та прийнято оскаржувану постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а справу слухати за відсутності позивача.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, з 24 лютого 2014 року ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з наявністю у нього другої групи інвалідності.

Наказом №54-ос від 28 вересня 2017 року позивача звільнено з посади першого заступника начальника Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області відповідно до ст. 86 Закону України "Про державну службу".

29 вересня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення його з пенсії по інвалідності 2-ї групи, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності 2-ї групи державного службовця у відповідності до ст. 37 Закону України "Про державну службу" в редакції від 16.12.1993 № 3723-XII.

Листом № 14395/6 від 29 вересня 2017 року Кам'янець-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області відмовило позивачу в призначенні пенсії державного службовця, мотивуючи тим, що з 1 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" №899-УІІІ у відповідності до п.п.10,12 Прикінцевих положень пенсія державного службовця у відповідності до ст. 37 Закону України "Про державну службу" призначається: державним службовцям, які на день набрання чинності Закону України "Про державну службу" №899-УІІІ (01 травня 2016 року) обіймали посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Законом України №3723-ХІІ та актами КМ України; особам, які на день набуття чинності Закону України №899-УІІІ мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України №3723-ХІІ та актами КМ України. Право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" позивач набуде при досягненні віку 62 років.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на час набрання чинності Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015 позивач працював на посаді державного службовця та мав стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, понад 10 років, що в сукупності надає йому право на призначення пенсії по інвалідності у відповідності до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, однак вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції, з таких підстав.

Нормами п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч. 10 ст. 37 Закону № 3723-XII).

За приписами ч. 12 ст. 37 Закону № 3723-XII якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Аналізуючи доводи апелянта стосовно наявності у позивача права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII виключно при досягненні ним 62 років, суд апеляційної інстанції зважає на наступне.

Як вбачається із записів в трудовій книжці загальний стаж позивача становить 32 роки 10 місяців 26 днів, в тому числі стаж державної служби - 17 років 04 місяці 14 днів (а.с. 7-9).

Крім того, відповідно до довідки МСЕК серія АВ №0862257, виданої 02.02.2016 ОСОБА_2 встановлено 2 групу інвалідності (а.с. 6).

Таким чином, оскільки, позивач є інвалідом 2 групи, має стаж на посаді державної служби 17 років 02 місяці, перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді віднесеній до посад державних службовців, то останній має право на призначення пенсії по інвалідності згідно ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної йому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу".

Посилання ж апелянта на те, що обов'язковою умовою для призначення пенсії по інвалідності є досягнення позивачем 62 років є безпідставними та такими, що ґрунтуються на помилковому розумінні норм матеріального права, оскільки як норми п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, так і норми ч.ч. 9-12 Закону № 3723-XII не пов'язують набуття права на призначення такого виду пенсії як по інвалідності саме з набуттям чоловіками віку 62 років.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що дії Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області щодо відмови у переведенні позивача з пенсії по інвалідності 2-ї групи, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності 2-ї групи державного службовця у відповідності до ст. 37 Закону № 3723-XII є протиправними, а відтак належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідача вчинити такі дії.

При цьому, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування і виплату пенсію позивачу на майбутнє є передчасними, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Слід врахувати, що в порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, а тому суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє. Оскільки на час розгляду судом даної адміністративної справи права позивача в цій частині вимог не були порушені, то суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні підстави для їх задоволення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції в мотивувальній частині судового рішення викладено обґрунтування щодо належних правових підстав для задоволення позову про зобов'язання призначити та виплачувати позивачу пенсію по інвалідності державного службовця, тоді як в резолютивній частині не зазначено про наявність у відповідача обов'язку призначити та виплачувати саме такий вид пенсії як пенсія по інвалідності державного службовця.

З даного приводу суд апеляційної інстанції зауважує, що питання призначення пенсії державного службовця по інвалідності регулюються безпосередньо нормами ч.ч. 9-12 Закону № 3723-XII, а відтак судом першої інстанції помилково не вказано про визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо переведення ОСОБА_2 на пенсію по інвалідності державного службовця та не зобов'язано відповідача здійснити призначення такого виду пенсії саме з урахуванням вказаних вище норм.

Таким чином, доводи апелянта стосовно помилковості застосування судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваної постанови частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Так, за приписами п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Положеннями ч. 2 ст. 317 КАС України визначено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи, що оскаржуваним судовим рішенням помилково задоволено вимоги на майбутнє, а в резолютивній частині не зазначено норми матеріального права, які мали бути застосовані, однак судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи та винесено законне та обґрунтоване судове рішення, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги відповідача та необхідності змінити резолютивну частину постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області задовольнити частково.

Постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії змінити.

Викласти абзац другий та четвертий резолютивної частини постанови Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2017 року відповідно у наступній редакції:

"Визнати протиправною відмову Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області щодо переведення ОСОБА_2 з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності державного службовця у відповідності до ч.ч. 7, 9-12 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII".

"Зобов'язати Кам'янець-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області призначити та виплачувати ОСОБА_2 з 29 вересня 2017 року пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ч.ч. 7, 9-12 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків від суми заробітної плати з врахуванням довідок про складові заробітної плати державного службовця, до якої включено всі види оплати праці, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 травня 2016 року по 28 вересня 2017 року".

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.