Постанова № 71910948, 31.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 553/1834/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Любчич Л.В. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника відповідача (Полтавської митниці ДФС) ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці ДФС на постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 12.10.2017, (суддя Парахіна Є.В., вул. А. Кукоби, 37, м. Полтава, Полтавська, 36022, повний текст складено 16.10.17) по справі № 553/1834/17

за позовом ОСОБА_2

до Полтавської митниці ДФС, Державної фіскальної служби України

про про визнання протиправними та скасування постанов в справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Ленінського районного суду м. Полтава від 12.10.2017р. позов ОСОБА_2 до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Полтавської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 0067/80600/17 від 08.06.2017 року, якою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6430 грн. 71 коп.

Визнано протиправною та скасовано постанову Державної фіскальної служби України від 12.07.2017 року у справі про порушення митних правил № 0067/80600/17, винесену по результатам розгляду скарги ОСОБА_3 на постанову Полтавської митниці ДФС № 0067/80600/17 від 08.06.2017 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Полтавська митниця Державної фіскальної служби України подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з’ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що при здійсненні декларування товару позивачем ОСОБА_2 як декларантом в графі МД № 806020000/2014/003915 від 14.04.2014 року невірно зазначено код УКТЗЕД товару №6 – частини бурильних машин: - ДРУ1-240РС.049 перехідника верхнього ДРУ1-240РС.049, призначеного для приєднання двигуна до елементів низу бурової колони бурильної машини. Згідно з графами 33 та 47 зазначеної МД код товару № 6 згідно з УКТЗЕД НОМЕР_1, ставка ввізного мита 0%, тоді як вказаний товар підлягав класифікації за кодом НОМЕР_2, ставка ввізного мита 5 %. Вважає, що до відповідальності за порушення митних правил ОСОБА_2 притягнута обґрунтовано, постанова Полтавської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 0067/80600/17 від 08.06.2017 року та постанова Державної фіскальної служби України від 12.07.2017 року у справі про порушення митних правил № 0067/80600/17, винесена по результатам розгляду скарги на постанову Полтавської митниці ДФС від 08.06.2017 року, винесені законно, підстав для їх скасування не вбачається.

Представник відповідача (Полтавської митниці ДФС) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача Державної фіскальної служби України та позивач в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Позивач, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі, та відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою про порушення митних правил № 0067/80600/17 від 08.06.2017 року, позивача визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України за вчинення дій як агента з митного оформлення, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів шляхом заявлення в митній декларації № 806020002/2014/003915 від 14.04.2014 року невірного коду УКТ ЗЕД (графа 33 МД) товару № 6 – ДРУ1-240РС.049, перевідник верхній – 1 шт., призначений для приєднання двигуна до елементів низу бурової колони).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов контракту № 2012.02.БС від 03.02.2012 року, укладеного між ТОВ "Фірмою Радіус-Сервіс" (Російська Федерація) та ТОВ "Сміт Сервісез Юкрейн" (Україна), на митну територію України ввезений товар, митне оформлення якого здійснювала агент з митного оформлення ТОВ "КФ "Лаврик" ОСОБА_2

14.04.2014 року декларантом ОСОБА_2 до Полтавської митниці ДФС до митного оформлення подана митна декларація № 806020002/2014/003915, якою задекларовано товар, який надійшов на адресу ТОВ "Сміт Сервісез Юкрейн", в графі 31 зазначено опис товару: "Частини бурильних машин: - ДРУ1-240РС.049 Перехідник верхній – 1 шт. Призначений для приєднання двигуна до елементів низу бурової колони" (товар № 6), а в графі 33 код товару за УКТЗЕД НОМЕР_1, встановлена ставка ввізного мита пільгова/повна 0 %.

Наведений у митній декларації опис товару узгоджується з даними товаросупровідної та технічної документації.

В грудні 2016 року на підставі наказу Головного управління ДФС у Полтавській області від 07.10.2016 року № 1331 ревізорами-інспекторами проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Сміт Сервісез Юкрейн" з питань дотримання законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.07.2013 року по 30.06.2016 року, за результатами якої складено акт № 13/16-31-14-09-08/35407646 від 13.12.2016 року, про порушення митного законодавства, а саме Закону України "Про митний тариф України" в частині неправильної класифікації товару № 6, задекларованого згідно з митною декларацією № 806020000/2014/003915 від 14.04.2014 року, застосування при цьому заниженої ставки, що спричинило заниження сплати ввізного мита, а також встановлено порушення вимог п. 190.1 ст. 190 ПК України, що спричинило заниження податкового зобов’язання по сплаті податку на додану вартість.

Висновок про наявність виявленого порушення – невірної класифікації товару "перевідник верхній ДРУ1-240РС.049, призначений для приєднання двигуна до елементів низу бурової колони" в МД № 806020002/2014/003915 від 14.04.2014 року за кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_1 обґрунтовано тим, що згідно офіційного сайту виробника та листа ООО "Фирма "Радиус-Сервис" на Полтавську митницю та згідно акту експертизи № М-1879 від 20.03.2014 року для оформлення сертифікату проходження СТ-1: перевідник верхній ДРУ1-240РС.049 є невід'ємною частиною гвинтового забійного двигуна типорозміру 240мм та призначений для приєднання двигуна до елементів низу бурової колони. Відповідно до експортної декларації ООО "Фирма "Радиус-Сервис" № 10411080/280314/0004160 від 28.03.2014 року перевідник верхній ДРУ1-240РС.049 класифіковано у товарній підпозиції НОМЕР_3 як запасні частини до гвинтового забійного гідравлічного двигуна.

23.05.2017 року по факту вказаного порушення відносно ОСОБА_2 як декларанта складений протокол про порушення митних правил № 0067/80600/17 за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

08.06.2017 року заступником начальника Полтавської митниці ДФС розглянуто справу про порушення митних правил та винесено постанову № 0067/80600/17, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків суми податкових зобов’язань по сплаті ввізного мита та податку на додану вартість по митній декларації № 806020002/2014/003915 від 14.04.2014, згідно акта № 13/16-31-14-09-08/35407646 від 13.12.2016 року, що складає 6430 грн. 71 коп.

Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_2 звернулася до Державної фіскальної служби України зі скаргою на постанову Полтавської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 0067/80600/17 від 08 червня 2017 року.

За наслідками розгляду вищевказаної скарги головним державним інспектором відділу провадження у справах про порушення митних правил Управління митних розслідувань Департаменту організації протидії митних правопорушень ДФС України ОСОБА_4 12.07.2017 року прийнято постанову, якою постанову Полтавської митниці ДФС від 08.06.2017 року в справі про порушення митних правил № 0067/80600/17 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зазначення позивачем невірного коду товару в митній декларації не може бути доказом того, що його дії були направлені на умисну недоплату податків та зборів та доказом вини у формі прямого умислу, тобто позивач не мав умислу на ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру.

Також, суд першої інстанції відмітив, що відповідачами не доведено правомірності та обґрунтованості висновків, зроблених в оскаржуваних постановах в справі про порушення митних правил, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач заявила неправдиві відомості щодо звичайного торговельного опису товару з метою ухилення від сплати митних платежів та в її діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 485 МК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст. 262 МК України товари, які переміщуються через митний кордон України, декларуються органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення цих товарів.

За змістом частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Декларування здійснюється декларантом, тобто особою, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування (п. 8 частина перша статті 4 МК України).

Положеннями пункту 5 частини четвертої статті 257 МК України зазначено, що митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема, відомості про товари: звичайний торгівельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 266 МК України декларант зобов'язаний, зокрема, здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу.

У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

За змістом частини 8 статті 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Відповідно до частин 1,2 та 4 ст. 293 МК України особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант. Якщо декларування товарів здійснюється особою, уповноваженою на це декларантом, на таку особу покладається обов'язок зі сплати митних платежів солідарно з декларантом.

Особою, на яку покладається обов'язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

У разі якщо відповідно до норм цього Кодексу обов'язок із сплати митних платежів покладається на кількох осіб, такі особи виконують зазначений обов'язок солідарно.

Поняття солідарної відповідальності визначено цивільним законодавством як відповідальність кількох боржників перед кредитором, коли кредитор вправі вимагати як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо повного або часткового виконання зобов'язання.

Отже, за приписами ст. 293 Митного Кодексу України, відповідальність позивача є солідарною з ТОВ "Сміт Сервісез Юкрейн", яке сплатило донараховані митні платежі, оскільки це є наслідком допущеної позивачем помилки в митній декларації.

У відповідності до ст. 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Тобто відповідно до норми ст. 485 МК України для кваліфікації дій особи за вказаною статтею необхідна наявності наявність спеціальної протиправної мети - неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру або ухилення від сплати митних платежів, що об'єктивно свідчить про те, що вказане правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, а тому лише зазначення невірного коду товару в декларації не може бути доказом того, що дії особи були направлені на умисну несплату митних платежів у формі прямого умислу.

За змістом положень ч. 8 ст. 257 МК України митне оформлення товарів здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених МК України для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, зокрема, такі відомості у вигляді кодів: відомості про товари; найменування; звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно з п.п. 1, 2 розділу III "Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 650 від 30.05.2012 року, визначено, що декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 МК України. Посадові особи ПМО чи митного поста, ВМП здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками.

Частинами 1-4 ст. 69 МК України встановлено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД. На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

За змістом положень п. 3 Розділу І "Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України", класифікація товару - це визначення коду товару відповідно до вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, передбачених Законом України "Про Митний тариф України", з урахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рішень Комітету з Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації, методичних рекомендацій щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТЗЕД, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи на виконання статті 68 Кодексу, до початку переміщення товару через митний кордон України, під час митного оформлення та після завершення митного оформлення; класифікаційна робота - сукупність заходів, що здійснюються посадовими особами митних органів для забезпечення правильності класифікації товарів; контроль правильності класифікації товарів - перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.

В п. 4, 5 Розділу ІІІ вищезазначеного Порядку встановлено, що контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності, зокрема: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 МК України; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, з урахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 МКУ.

Відповідно до вимог п. п. 5, 6 Порядку, у разі неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей відповідно до вимог статті 69 Кодексу декларант або уповноважена ним особа письмово повідомляється про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого ним коду товару згідно з УКТЗЕД. У разі відмови у наданні декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів чи відомостей посадовою особою митного органу здійснюються митні формальності за наявними документами та відомостями з використанням довідкової інформації. При проведенні цих митних формальностей або підтверджується код товару, або надається відмова в митному оформленні (у тому числі у разі складання протоколу про порушення митних правил) та за наявності достатньої інформації виноситься Рішення про визначення коду товару.

Отже, помилка декларанта при класифікації ними товару за УКТ ЗЕД (з огляду на положення ч. 2 ст. 69 МК України) мала бути виявлена саме під час митного оформлення контролюючим органом, який згідно з метою митного оформлення, визначеною статтею 246 МК України, забезпечує дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Приймаючи митну декларацію № 806020002/2014/003915 від 14.04.2014 року, орган доходів і зборів повинен був перевірити правильність заявленого коду товару та у разі виявлення неправильності цього коду відповідно до частини третьої статті 69 Митного кодексу України зобов'язати позивача надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявленого коду товару, поданого до митного оформлення, а також зразки товару та/або техніко-технологічну документацію на нього, або ж згідно з частиною четвертою статті 69 Митного кодексу України самостійно класифікувати товар.

Завершення митного оформлення товару засвідчується органом доходів і зборів (митним органом) шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії і свідчить про виконання декларантом або особою, уповноваженою на декларування всіх митних формальностей, визначених МК України відповідно до заявленого митного режиму.

Тому наявність складу правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, у діях декларанта або особи, уповноваженою на декларування, буде виключно у разі, якщо товар було класифіковано на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації, що безпосередньо і суттєво вплинуло на класифікацію товару за УКТ ЗЕД. Сама ж невірна класифікація товару декларантом не створює склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що декларування товару здійснено позивачем на підставі товаросупровідних документів на цей товар у повній відповідності з наявними у цих документах даними про товар. Позивач не вносила у митну декларацію недостовірні відомості про товар, які необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, та не надавала митниці документи, що містять недостовірні відомості, з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що свідчить про відсутність мотиву у позивача для неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру на користь ТОВ "Сміт Сервісез Юкренн".

Невірний код УКТЗЕД товару зазначений позивачем помилково і доказів того, що вказані дії були спрямовані на ухилення від сплати митних платежів матеріалами справи не встановлено.

Крім того, позивач ОСОБА_2 дізнавшись про результати перевірки та виявлення порушень, нібито допущених нею як декларантом при оформленні митної декларації № 806020002/2014/003915 від 14.04.2014 року, 18.06.2017 року звернулася до митного посту "Лтава" з заявою № 01 про надання дозволу на внесення змін та створення аркушу корегування до МД № 806020002/2014/003915.

За результатами опрацювання вказаної заяви листом № 946/16-70-62 від 31.05.2017 року агенту з митного оформлення ТОВ "КФ "Лаврік" ОСОБА_2 відмовлено у створенні аркушу коригування.

Однак, зазначені вище обставини свідчать про те, що в позивача був відсутній умисел, спрямований на вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, а також про те, що позивач не переслідував мету, спрямовану на неправомірне зменшення розміру митних платежів.

Колегія суддів зауважує, що само по собі порушення правил класифікації товарів не є самостійним складом адміністративного правопорушення, тобто не є окремим видом порушення митних правил, за які встановлена адміністративна відповідальність.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що у відповідача не було підстав, з урахуванням положень ст. 69 МК, для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Крім того матеріалами справи встановлено, що 08.06.2017 року Полтавською митницею ДФС розглянуто справу відносно ОСОБА_2 та винесено постанову у справі про порушення митних правил № 0067/80600/17 від 08.06.2017 року, якою визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6430 грн. 71 коп, незважаючи на відсутність достовірних даних про повідомлення ОСОБА_2 про складання протоколу про порушення митних правил, про отримання нею копії вказаного документу, як і даних про ознайомлення її з правами, наданими чинним законодавством як особі, що притягується до адміністративної відповідальності, незабезпечення можливості надати пояснення з приводу обставин справи та скористатись правовою допомогою, відсутність даних про своєчасне сповіщення ОСОБА_2 про місце і час розгляду справи про порушення митних правил та заяви про можливість проведення розгляду справи без її участі, натомість наявність достовірних даних про перебування її у відпустці.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що при притягненні ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності відповідачем порушено вимоги ст. ст. 494, 498, 509, 526 МК України, істотно обмежено прав, гарантованих чинним законодавством, в тому числі права на захист, що є неприпустимим та є підставою для визнання незаконним прийнятого рішення про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

Проте, зазначений факт залишився поза увагою ДФС України під час розгляду скарги ОСОБА_2 на постанову Полтавської митниці ДФС від 08.06.2017 року, що потягло за собою прийняття протиправної постанови Державною фіскальною службою України від 12.07.2017 року.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5 та наявність підстав для задоволення позову - визнання протиправними та скасування постанови Полтавської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 0067/80600/17 від 08.06.2017 року та постанови Державної фіскальної служби України від 12.07.2017 року у справі про порушення митних правил № 0067/80600/17, постановленої по результатам розгляду скарги ОСОБА_2 на постанову Полтавської митниці ДФС від 08.06.2017 року.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 77 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власних дій, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 2 ст. 243, ст.ст. 250, 271, 272, 308, 310, 312, 313, 315, 316, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 12.10.2017 по справі № 553/1834/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8